Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №947/29487/26
Суддя: Борщов І. О.
ПОСТАНОВА
Справа № 947/29487/26
Провадження № 3/947/2907/26
16.11.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ЕПР1 №715246 від 09.07.2026, складений інспекторами УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Сорочан М.В., щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 09.07.2026 року, близько 23:36, по вул.Фонтанська дорога в м.Одесі, керував транспортним засобом - електросамокатом, без державного знаку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України». Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою особи за допомогою приладу газоаналізатору Drager 7510, прилад ARLM-0425. Результат тесту виявився позитивним та показав 0,90 проміле, тест 2090, принтер 0288.
Дії ОСОБА_1 інспектором поліції були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рикун А.В., до суду не з`явилися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, та його представника, у вказаній категорії справ не є обов`язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Рикуна А.В..
Разом з тим, адвокат Рикун А.В. подав письмове клопотання про закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, мотивуючи своє клопотання наступним.
Зокрема, ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення та наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують його вину.
Так, адвокат звертає увагу на ті обставини, що зупинка транспортного засобу без законних на те підстав, зокрема, інспектор патрульної поліції належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту невиконання водієм будь-яких вимог ПДР України.
Згідно правових висновків Верховного Суду поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти транспортний засіб, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння.
Іншими словами — неправомірні діяння поліцейського не можуть породжувати правомірний результат. Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж - неналежними.
Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Далі, як зазначив адвокат, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.7 розділу І Інструкції №1452/735).
Однак, відразу ж після повідомлення водієві результату огляду за допомогою газоаналізатору Драгер, поліцейський зазначає, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ст.130 КУпАП. Отже, в порушенням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735 поліцейський не запитав згоди/незгоди у ОСОБА_1 з отриманим результатом огляду, а також не запропонував ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я.
Далі, згідно наявного в матеріалах справи відеозапису о 23:58 год. поліцейський надає ОСОБА_1 акт огляду на стан сп`яніння для підпису і наголошує, що підпис саме за «вірно зазначений результат огляду», не роз`яснюючи при цьому йому, що такий підпис ставиться за згоду з результатом.
Поліцейський такими діями, на думку адвоката, ввів ОСОБА_1 в оману, створивши у нього уяву про правомірність дій поліцейського.
Відтак, поліцейський вдався до роз`яснень наслідків за складання протоколу, які не відповідають дійсності, що є грубим порушенням прав особи. Вказані обставини впливають на встановлену ст.266 КУпАП процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння і недотримання вказаної процедури є суттєвим порушенням.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності пропозиції до лікарні викладена у наступних постановах: Житомирського апеляційного суду від 04.03.2026 у справі № 289/375/25; Запорізького апеляційного суду від 09.01.2026 у справі № 334/8436/25; Запорізького апеляційного суду від 01.05.2026 у справі № 333/7055/25; Запорізького апеляційного суду від 29.05.2026 у справі № 317/1292/26; Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2026 у справі №947/913/26; Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2026 у справі №947/14797/26; Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2026 у справі №947/9009/26.
Сторона захисту звертає увагу суду, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.07.2026. Датою та часом складання зазначеного направлення вказано 09.07.2026 о 23:40.
Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Одеського апеляційного суду, викладені у постановах по справам №946/4461/22 від 19.09.2022, №501/1860/22 від 18.10.2022, №522/19976/22 від 07.11.2022, №947/4247/22 від 16.01.2023, №947/22946/22 від 07.03.2023.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував електросамокатом JET (до 1000 ват). Тобто, враховуючи потужність електросамокату JET, він не є механічними транспортними засобами.
Відтак, ОСОБА_1 , як водій електросамоката JET, на думку адвоката, не є водієм механічного транспортного засобу, а відтак і не підлягає відповідальності за ст.130 КУпАП.
У зв`язку з чим, адвокат просить провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Водій ОСОБА_1 подав свої письмові пояснення, в яких зазначив, що 09.07.2026 відносно нього було складено протокол про адміністративну відповідальність серії ЕПР1 №715246 за керування електросамокатом JET в стані алкогольного сп`яніння.
З даним протоколом він повністю не згоден, оскільки поліцейськими було введено його в оману щодо дійсних наслідків за результатами складання такого протоколу.
Так, жодних правил дорожнього руху він не порушував. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці він погодився. Проте, поліцейськими не було роз`яснено йому дійсну процедуру огляду на стан сп`яніння, не повідомлено, що він може не погодитися з отриманим результатом та спростувати його у закладі охорони здоров`я.
Після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою пристрою Драгер, поліцейський не запитав у нього згоду/незгоду з результатом огляду, а одразу повідомив, що відносно нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП.
Крім того, підписуючи надані поліцейським документи, останній зазначив, що підпис він повинен поставити саме за те, що вірно написано результат огляду, а не за згоду з таким результатом. На його, ОСОБА_1 , питання щодо наслідків за результатом складеного відносно нього протоколу за ст.130 КУпАП, поліцейський повідомив, що нічого страшного не буде, після рішення суду він сплатить просто штраф, оскільки за керування електросамокатом відповідальність у вигляді позбавлення права керування не передбачена.
Відтак, ОСОБА_1 вважає, що такі дії поліцейського межували зі зловживанням своїм службовим становищем та фактично ввели його в оману щодо можливих наслідків за складання протоколу про адміністративну відповідальність за ст.130 КУпАП.
Крім того, водій зазначив, що поліцейським грубо порушення його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки не роз`яснено йому дійсних прав на спростування результати огляду у закладі охорони здоров`я.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи адвоката Рикуна А.В. та водія ОСОБА_1 , деякі з яких є слушними і заслуговують на увагу, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 за подіями від 09.07.2026, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки належних і допустимих доказів його вини не надано.
Висновок судді про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, ґрунтуються на недотриманні працівниками поліції належної правової процедури щодо фіксування і складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона , адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативним відеореєстратором.
Судом був досліджений наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписом певних подій та інші документи, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КпАП України відносно ОСОБА_1 .
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що доводи сторони захисту повністю узгоджуються з відеозаписом.
Зокрема, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу, не представляється та не попереджає останнього про те, що здійснюється фіксація на відеокамеру (бодікамеру). Поліцейський повідомляє, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Після чого пропонує пройти дослідження на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці. ОСОБА_1 відразу погоджується.
Після завершення дослідження за допомогою приладу Драгер та отримання позитивного результату, поліцейський відразу повідомляє ОСОБА_1 , що буде складений протокол за ст.130 КпАп України щодо нього.
Разом з тим, в порушенням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735 поліцейський не запитав згоди/незгоди у ОСОБА_1 з отриманим результатом огляду, а також не запропонував ОСОБА_1 пройти такий огляд у закладі охорони. Крім того, надаючи ОСОБА_1 акт огляду на стан сп`яніння для підпису, наводить невірні відомості щодо змісту документу, що підписується.
До того ж, причина зупинки транспортного засобу об`єктивно нічим не підтверджена.
Вказані обставини свідчать про те, що поліцейським були грубо порушені вимоги норм КпАП України, відомчих інструкції.
Відповідно до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N5-рпу2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягнення особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В силу положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Диспозиція ст.130 КпАП України є банкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
З відеозапису вбачається, що патрульний поліцейський діяв з порушенням алгоритму дій, передбачених відомчими нормативними актами, а протокол про адміністративне правопорушення складений неправильно. Наведені факти ставлять під сумнів законність дій поліцейських, і як наслідок – законність і допустимість здобутих ними доказів.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на законній підставі, що поліцейський запитав згоду/незгоду ОСОБА_1 з результатами вимірювання за допомогою пристрою Драгер, що поліцейський не запропонував водієві після вимірюванні у разі незгоди водія з результатом, пройти дослідження в медичному закладі; то на підставі правової доктрини «отруєного дерева» наступні здобуті поліцейськими докази, такі як результати виявлення стану сп`яніння та сам протокол про адміністративне правопорушення - визнаються недопустимими доказами і на них суддя не ґрунтує судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Застосування належної правової процедури у провадженні - це встановлені процесуальним законодавством способи реалізації норм процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий суд.
Інші докази: довідки інспектора ВАП УПП в Одеській області про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та відсутності у нього адміністративних стягнень за ст.130 КпАП України, несуть інформаційних характер та приймаються судом до уваги, але ці документи не свідчать про вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При таких даних поза розумним сумнівом не вбачається в діях ОСОБА_1 сукупності обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
Доводи адвоката Рикуна А.В. з приводу того, що електросамокат не є транспортним засобом, не ґрунтується на нормах діючого законодавства та практики національних судів.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua