Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №946/6256/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №946/6256/26

Суддя: Бальжик О. І.

Справа № 946/6256/26

Провадження № 2/946/4813/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 листопада 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Федорук Н.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізмаїл позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальній сумі 16 418 гривень, судового збору в сумі 2 662 гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.10.2025 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі – первісний кредитор, ТОВ «МАКС КРЕДИТ», кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі – відповідачка, позичальниця) укладено договір кредитної лінії № 00-10690222 на суму 10 000 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «68314». На виконання умов Кредитного договору, 27.10.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку 5168-74XX-XXXX-8350 (далі – Платіжна картка) відповідачки, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця. 13.05.2026 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №13052026-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Відтак, позивач умови договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов договору, проте відповідачка платежі належним чином не здійснювала, у зв`язку з чим, за нею виникла заборгованість у вищезазначеній сумі, яка до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 року, справа № 946/6256/26 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.21).

Ухвалою судді від 17.08.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до статті 274 ЦПК України (а.с.24).

Ухвалою суду від 29.09.2026 року витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Представник позивача звернувся із заявою про підтримання позову та розгляд справи у його відсутність. Відповідачка надала заяву про часткове визнання позову та розгляд справи за її відсутності. Додатково просила списати комісію, оскільки додаткових банківських послуг не отримувала, а рішення суду розстрочити строком на 5 місяців.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що 27.10.2025 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10690222 на суму 10 000 гривень.

Для отримання кредиту відповідачка зареєструвалася на сайті кредитодавця та отримала доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації вона пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту кредитодавця. Після цього відповідачка ознайомилася з чинною редакцією Правил надання коштів у позику (далі – Правила) (Додаток № 4), заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати. Відмова відповідачки від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником Кредитного договору.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «68314», надісланого на особистий фінансовий номер позичальниці НОМЕР_1 .

Частиною 3 статті 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 року (далі – Закон №675-VIII) пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон № 675-VIII прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає 10 000 гривень, Тип Кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту) – на споживчі потреби.

За змістом пункту 1.3 Договору строк дії кредитної лінії (строк кредитування) – 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 22.10.2026 року згідно умов пункту 3.7 цього Договору.

Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користувания кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки) (пункт 1.5.1. Договору).

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 10 000 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер на карту № 5168-74XX-XXXX-8350, що підтверджується копією повідомлення з відміткою про перерахування грошових коштів.

13.05.2026 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 13052026-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 00-10690222.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частина 1 статті 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, сума боргу становить 20 418 гривень, яка складається з: 10 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 4 418 гривень – заборгованість за відсотками; 4 000 гривень – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 2 000 гривень – комісія.

Відтак, всупереч умовам договору відповідачка не здійснювала своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам та іншим платежам, чим суттєво порушила взятті на себе договірні зобов`язання.

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 16 418 гривень.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України № 1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України №1734-VIII.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України № 1734-VIII.

Оскільки у кредитному договорі № 00-10690222 від 27.10.2025 року відсутній конкретизований перелік додаткових і супутніх послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, а ТОВ «ФК «ЕЙС» не надало доказів їх погодження зі споживачем, відповідні умови договору щодо стягнення комісії є нікчемними в силу частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України № 1734-VIII.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії в загальній сумі 2 000 гривень задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 14 418 гривень (16 418 - 2 000).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року (надалі – Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України перебачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: копія Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року, копія Додаткової угоди № 25771575626 від 25.05.2026 року до Договору правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року, копія Акту прийому-передачі наданих послуг, з яких вбачається, що вартість послуг адвоката склала 7 000 гривень 00 копійок.

Разом з тим, керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає заявлену представником позивача суму відшкодування витрат на правничу допомогу завищеною, а тому зменшує її до 3 000 гривень 00 копійок.

Також, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 338 гривень 12 копійок (2 662,40 * 87,82%).

Щодо клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

На підтвердження своїх вимог, відповідачкою надані свідоцтва про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також пенсійне посвідчення чоловіка ОСОБА_4 за № НОМЕР_2 , з якого вбачається, що останній є інвалідом ІІІ групи.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує матеріальний стан відповідачки, а також те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та змінами внесеними указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наступними Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Відтак, на думку суду, відповідачкою доведено існування у неї виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, тому вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду строком на 4 місяці по 4 939 гривень 03 копійки щомісячно ((14 418 + 3 000 + 2 338,12) / 4)

Керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, юридична адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, буд.6, каб.13) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, юридична адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, буд.6, каб.13) заборгованість за кредитним договором № 00-10690222 від 27.10.2025 року у розмірі 14 418 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень, яка складається з: 10 000 (десять тисяч) гривень – заборгованість за тілом кредиту; 4 418 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять) гривень – заборгованість за відсотками.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 12 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

4. Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду строком на 4 (чотири) місяці з дня набрання рішення законної сили, встановивши наступний графік погашення заборгованості:

до 07 січня 2027 року сплатити 4 939 гривень 03 копійки;

до 07 лютого 2027 року сплатити 4 939 гривень 03 копійки;

до 07 березня 2027 року сплатити 4 939 гривень 03 копійки;

до 07 квітня 2027 року сплатити 4 939 гривень 03 копійки.

5. Копії рішення надіслати для відома сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:О.І.Бальжик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua