Суд: Біляївський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №496/7911/26
Суддя: Пендюра Л. О.
Справа № 496/7911/26
Провадження № 3/496/2845/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
УСТАНОВИВ:
16.09.2026 року поліцейським Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Довженко В.М. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 772834 і ставиться їй в вину те, що вона 03.09.2026 року о 19 год 00 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, вул. О. Головатого, 121, керуючи транспортним засобом - електроскутером «Wilder RR2», не слідкувала за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечну швидкість руху, не впоралася з керуванням, в результаті чого допустила падіння з електроскутера. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що 03.09.2026 року біля 19:00 годин, в м. Біляївка, керуючи електроскутером, вона здійснювала рух по вул. Отамана Головатого. Біля автостанції, із-за транспортного засобу, вибігли три великих собаки, одна з яких вдарилась в передню частину електроскутера, що призвело до її падіння. ОСОБА_1 просила закрити провадження у справі відносно неї та провести судове засідання без її участі.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає, та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 3 Постанови від 23.12.2005 року № 14 (із змінами) Пленуму Верховного суду України, При розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК ( 2341-14 ), слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами слід дійти висновку про виникнення даної дорожньої ситуації, регламентується п.п. 2.3.б та 12.3 Правил дорожнього руху України. При цьому фабула в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 772834 прямо протирічить п. 12.3 ПДР України, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 .
Для визначення можливості суб`єкта дорожнього руху (водія транспортного засобу) виконати вимоги п. 12.3 ПДР України, яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, виникає необхідність дослідження розвитку самої дорожньо-транспортної ситуації, як первинній фазі розвитку, так і подальшому розвитку події та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та розвитком певних обставин, в зазначеному випадку характер руху собаки. Тому важливим встановленням обставин є, насамперед, встановлення моменту виникнення небезпеки для руху водія та наявності в неї можливості запобігти наїзду на перешкоду (собаку), тобто, можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди в розумінні дій саме п. 12.3 ПДР України.
З письмового пояснення ОСОБА_1 вбачається, що собака вибігла із-за транспортного засобу та набігла на передню частину електроскутера, тобто, вбачається досить короткий проміж часу та відстані на частині дороги, які минули з моменту виникнення небезпеки для руху, що зобов`язувало її застосувати вимоги п. 12.3 ПДР до моменту контактування транспортного засобу з собакою.
Матеріали справи не містять жодного доказу порушення ОСОБА_1 п. 12.3 ПДР України і що саме несвоєчасне вжиття заходів щодо зниження швидкості руху транспортного засобу аж до його зупинки призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, поліцейським не доведено та не зазначено, з якою саме швидкістю рухався транспортний засіб і що саме це перебуває в причинному зв`язку з зазначеними наслідками.
Отже, дії ОСОБА_1 повинні досліджуватись у наявності у неї можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді. З урахуванням зазначених обставин, слід дійти висновку про унеможливлення запобігти пригоди водієм ОСОБА_1 , оскільки наявність такої можливості може перебувати тільки в можливостях самого водія під час виникнення небезпеки та не може залежати від дій іншого суб`єкта дорожнього руху (собаки). Зазначені обставини не залежать від волі водія ( ОСОБА_1 ) та на які вона не в змозі вплинути в односторонньому порядку.
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 Кримінального кодексу України від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Крім того, відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом дослідження доказів.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів порушення нею Правил дорожнього руху України, які перебувають в причино-наслідковому зв`язку з наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення
Керуючись ст. ст. 124, 247, 251, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя Л.О. Пендюра
Оригінал: reyestr.court.gov.ua