Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №914/2585/26 — Господарський суд Львівської області

Суд: Господарський суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: підряду, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №914/2585/26

Суддя: Горецька З.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2026 Справа № 914/2585/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Іскра»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «Лорта»

про стягнення 460 582,28 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «Лорта» про стягнення 460 582,28 грн.

Ухвалою від 19.08.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою суд постановив обмежити загальний доступ до судових рішень у справі № 914/2585/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень на підставі ч. 17 ст. 8 ГПК України та ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач просить стягнути з відповідача штраф та пеню через неналежне виконання умов договору підряду №17/250-юр від 14.07.2025.

Позиція відповідача

Відповідач вказує на невчасну поставку матеріальних засобів, як на підставу прострочення виконання робіт. Крім того, сторонами підписано акти виконаних робіт в яких зазначили про відсутність підстав до виконаних робіт та строків їх виконання.

У випадку задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір штрафу та пені на 95%.

ОБСТАВНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Мiж Акцiонерним товариством Науково-виробничий комплекс «Іскра» та Державним підприємством «Львівський державний завод «Лорта» укладено договір підряду №17/250-юр від 14.07.2025

Згiдно з п.1.1 та п. 1.2 Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцевi, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати за плату Роботи з виготовлення складальних одиниць – Секцій згiдно Перелiку робiт, а Замовник зобов`язується прийняти виконанi Роботи й оплатити вартість згідно Договору.

Найменування Робiт, ix кiлькiсть, опис, терміни виконання Робiт, цiна за одиницю та по

позицiях, а також загальна вартість вказується в Перелiку робiт, що з моменту пiдписання сторонами складає невід`ємну частину Договору.

Вiдповiдно до Перелiку робiт (Додаток 1 до Договору №17/250-юр від 14.0.72025) Виконавець зобов`язується виконати Роботи у наступні строки:

- виготовлення вЮ2.060.628 «Секція» без виконання п. 5, 6 технічних вимог вЮ2.060.628Б (з урахуванням механічної обробки вЮ7.110.111 «Фланець» в кількості 96 шт., з яких 32 шт. до 30.08.2025, 16 шт. – до 10.09.2025, 16 шт. до 10.10.2025, 16 шт. до 10.11.2025, 16 шт. до 10.12.2025;

- виготовлення вЮ2.060.625 «Секція» без виконання п. 6, 8. Технічних вимог вЮ2.060.625СБ (з урахуванням механічної обробки вЮ7.756.510-02 «Труба») в кількості 32 шт., з яких 8 штук до 10.09.2025, 8 штук до 10.10.2025, 8 штук до 10.11.2025, 8 штук до 10.12.2025;

- виготовлення вЮ2.060.625-01 «Секція» без виконання п. 6, 8 технічних вимог вЮ2.060.625СБ (з урахуванням механічної обробки вЮ7.756.510-03 «Труба»)» у кількості 32 штуки, з яких 8 штук до 10 вересня 2025 року, 8 штук до 10 жовтня 2025 року, 8 штук до 10 листопада 2025 року, 8 штук до10 грудня 2025 року.

Додатком № 6 до Договору передбачено, що Виконавець зобов`язався виконати роботи, а саме:

- виготовлення вЮ2.060.530 «Секція» без виконання п. 1, 7 технічних вимог вЮ2.060.530СБ у кількості 64 штуки, з яких 16 штук до 20 вересня 2025 року, 16 штук до 10 жовтня 2025 року, 16 штук до 10 листопада 2025 року, 16 штук до 10 грудня 2025 року.

Відповідно до п.1.5 Договору для виконання Робіт Замовник надає Виконавцеві матеріали Замовника (надалі –МЗ) з оформленими супровідними документами на партію (сертифікати, етикетки). Кількість та комплектність МЗ, заставна вартість визначені в додатках «Перелік матеріалів Замовника» що є невід`ємною частиною Договору. Право власності на МЗ, належить Замовникові. В разі несвоєчасної, неповної передачі МЗ, термін виготовлення та поставки Робіт Виконавцем затримується на такий же час щодо дати, визначеної в Додатках «Перелік робіт».

Згідно з п.10.5. Подовження строку Договору та виконання зобов`язань щодо виконання Робіт можливе у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке подовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі.

Відповідно до п.10.2 Договору будь які зміни і доповнення до Договору - дійсні лише за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані Сторонами.

Додатком № 1 до Договору також передбачено, що для виконання Робіт «виготовлення вЮ2.060.628 «Секція» без виконання п. 5, 6 технічних вимог вЮ2.060.628СБ (з урахуванням механічної обробки вЮ7.110.111 «Фланець»)» Замовник мав надати Виконавцю МЗ до 14 липня 2025 року та заготовки для вЮ7.110.111 до 11 липня 2025 року.

Для виконання Робіт «виготовлення вЮ2.060.625 «Секція» без виконання п. 6, 8 технічних вимог вЮ2.060.625СБ (з урахуванням механічної обробки вЮ7.756.510- 02 «Труба»)» Замовник мав надати Виконавцю МЗ до 18 липня 2025 року.

Для виконання робіт «виготовлення вЮ2.060.625-01 «Секція» без виконання п. 6, 8 технічних вимог вЮ2.060.625СБ (з урахуванням механічної обробки вЮ7.756.510-03 «Труба»)» Замовник мав надати Виконавцю МЗ до 18 липня 2025 року.

Додатком № 6 до Договору № 17/250-юр передбачено, що для виконання Робіт «виготовлення вЮ2.060.530 «Секція» без виконання п. 1, 7 технічних вимог вЮ2.060.530СБ» Замовник мав надати Виконавцю МЗ до 30 серпня 2025 року.

На підтвердження поставки МЗ з простроченням, відповідач долучив видаткову накладну №20 від 13.01.2026 та видаткову накладну №48 від 27.01.2026.

Вказані видаткові накладні містять посилання на Договір №17/250-юр від 14.07.2025.

Найменування товару у видатковій накладній №20 від 13.01.2026 – вЮ2.060.629 Секція в кількості 32 од. та вартістю 5 997,00 грн за одиницю повністю відповідає даним п. 1 Додатку 2 до Договору в межах виготовлення вЮ2.060.628 «Секція».

Найменування товару у видатковій накладній №48 від 27.01.2026 вЮ4.837.124 Труба з вЮ8.602.465 Планка (2 шт.) в зборі відповідно до КД в кількості 32 шт. та вартістю 7 697,00 грн повністю відповідає даним п.1 Додатку №6 до Договору в межах виготовлення вЮ2.060.530 «Секція» без виконання п. 1, 7 технічних вимог вЮ2.060.530СБ.

З матеріалів справи вбачається прострочення виконання робіт на ту чи іншу кількість днів по кожному виду робіт.

Згідно п. 8.2 Договору за перевищення передбачених цим Договором строків виконання Робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт з яких прострочено виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

На виконання робіт, сторонами підписано акти приймання - передачі без зауважень по якості та строках виконання робіт.

Загальний розмір штрафних санкцій заявлений позивачем до стягнення становить 460 582,28 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду (згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України) одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання робіт сторонами підписано акти – приймання передачі. Вказані акти містять інформацію про те, що роботи виконані виконавцем у повному обсязі та прийняті замовником без претензій по якості та строках виконання робіт.

В даному контексті суд звертає увагу на те, що підписання актів наданих послуг із застереженням про відсутність претензій щодо строків є типовою формою документообігу між сторонами, не спростовує факту порушення строків виконання, не підтверджує недобросовісної поведінки відповідача (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/1335/25 від 28.04.2026).

Доводи відповідача в цій частині не заслуговують на увагу та спростовуються актуальною практикою Верховного суду.

За змістом частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або окремих її етапів у договорі підряду.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 917/1212/22.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з порушенням строку виконання робіт та застосуванням замовником до підрядника передбачених договором санкцій.

Відповідно до п.1.5 Договору для виконання Робіт Замовник надає Виконавцеві матеріали Замовника (надалі –МЗ) з оформленими супровідними документами на партію (сертифікати, етикетки). Кількість та комплектність МЗ, заставна вартість визначені в додатках «Перелік матеріалів Замовника» що є невід`ємною частиною Договору. Право власності на МЗ, належить Замовникові. В разі несвоєчасної, неповної передачі МЗ, термін виготовлення та поставки Робіт Виконавцем затримується на такий же час щодо дати, визначеної в Додатках «Перелік робіт».

Згідно з п.10.5. Подовження строку Договору та виконання зобов`язань щодо виконання Робіт можливе у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке подовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі.

Відповідно до п.10.2 Договору будь які зміни і доповнення до Договору - дійсні лише за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані Сторонами.

Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За частинами першою-другою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, якщо відповідно до змісту зобов`язання кредитор має здійснити певні дії, пов`язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад надання матеріалів, необхідних для виконання робіт, погодження із замовником виробників матеріалів/обладнання, що використовуються при виконанні робіт тощо), невиконання боржником своїх обов`язків в такому випадку не буде вважатися простроченням, а отже, не будуть наставати загальні наслідки, передбачені ЦК України.

Саме тому, відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності (правова позиція, викладена Верховним Судом у справах № 916/693/21, № 910/2711/20, № 910/6217/19, № 904/8883/21, на які посилається скаржник).

Суд звертає увагу сторін, що сам факт відсутності додаткової угоди про продовження строків виконання робіт не може автоматично покладати вину за їх затримку лише на підрядника, оскільки протилежне суперечило б принципам справедливості і добросовісності, та нівелювало б положення статей 612, 613 ЦК України.

З долучених до матеріалів справи видаткових накладних вбачається на ступне.

Найменування товару у видатковій накладній №20 від 13.01.2026 – вЮ2.060.629 Секція в кількості 32 од. та вартістю 5 997,00 грн за одиницю повністю відповідає даним п. 1 Додатку 2 до Договору в межах виготовлення продукту під назвою - вЮ2.060.628 «Секція».

Найменування товару у видатковій накладній №48 від 27.01.2026 вЮ4.837.124 Труба з вЮ8.602.465 Планка (2 шт.) в зборі відповідно до КД в кількості 32 шт. та вартістю 7 697,00 грн повністю відповідає даним п.1 Додатку №6 до Договору в межах виготовлення продукту під назвою - вЮ2.060.530 «Секція» без виконання п. 1, 7 технічних вимог вЮ2.060.530СБ.

Матеріли зазначені у видатковій накладній №20 від 13.01.2026 мали б забезпечити виконання робіт по виготовленню вЮ2.060.628 «Секція» без виконання п. 5, 6 технічних вимог вЮ2.060.628Б (з урахуванням механічної обробки вЮ7.110.111 «Фланець». Кількість матеріалів складає 32 шт., що відповідає по строках виконанню робіт:

- 16 шт. до 10.11.2025;

- 16 шт. до 10.12.2025.

Матеріали зазначені у видатковій накладній №48 від 27.01.2026 мали б забезпечити виконання робіт по виготовленню виготовлення вЮ2.060.530 «Секція» без виконання п. 1, 7 технічних вимог вЮ2.060.530СБ. Кількість матеріалів складає 32 шт., що відповідає по строках виконанню робіт:

- 16 шт. до 10.11.2025;

- 16 шт. до 10.12.2025.

В даному випадку, суд вбачає прострочення поставки матеріалів замовника, а саме вЮ2.060.629 Секція в кількості 32 од. та вЮ4.837.124 Труба з вЮ8.602.465 Планка (2 шт.) в зборі відповідно до КД в кількості 32 од, тому не підлягають стягнення штрафні санкції за виконані з простроченням роботи за актами №7 від 28.01.2026, №8 від 04.02.2026, №3 від 11.02.2026 та №4 від 18.02.2026 на загальну суму 148 909,12 грн. В іншій частині позовні вимоги підставні.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розмір штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи (п. 40).

Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 ГПК) не обмежує право суду, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати в тому числі ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у п.67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі № 922/266/20.

Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч.3 ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов`язання боржником.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020р. у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Приймаючи до уваги наведене та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання, те, що відповідачем виконані роботи по договору в повному обсязі, те, що розмір нарахованої пені є значним, те, що неустойка, як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, з урахуванням того, що відповідач входить до військово – промислового комплексу України, позовна вимога про стягнення пені та штрафу підлягає частковому задоволенню.

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, особливо тих, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки здійснюють діяльність безпосередньо пов`язану із забезпеченням обороноздатності держави.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення виконання зобов`язання, зокрема, настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

З огляду на сукупність наведених обставин, суд дійшов висновку, що розмір пені та штрафу є явно неспівмірним із наслідками допущеного відповідачем порушення.

Суд приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства, яке має статус стратегічного в умовах війни росії проти України, а в цілому, на думку суду, до негативних наслідків у питаннях забезпечення економіки та обороноздатності держави в умовах воєнного часу.

При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.

Зазначені обставини, на думку суду, є вагомою та обґрунтованою підставою для зменшення суми пені, яку суд визнав обґрунтованою.

Так, керуючись приписами ч.3 ст. 551 ЦК України та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за правомірне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача пені на 50 %.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення вчасного виконання робіт надає позивачеві право на нарахування відповідачеві пені та штрафу.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного виконання робіт. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 155 836,58 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суд давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи учасників справи та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів учасників справи, які детально не зазначені в рішенні, то вони не впливають на правильне вирішення спору.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 3 740,07 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «Лорта» (ЄДРПОУ 30162618, 79040, місто Львів, вулиця Патона, 1) на користь Акціонерного товариства «Науково – виробничий комплекс «Іскра» (ЄДРПОУ 14313866, 69071, місто Запоріжжя, вулиця Магістральна, 84) штрафні санкції в розмірі 311 673,16 грн, з яких 163 247,40 грн пені та 148 425,76 грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «Лорта» (ЄДРПОУ 30162618, 79040, місто Львів, вулиця Патона, 1) на користь Акціонерного товариства «Науково – виробничий комплекс «Іскра» (ЄДРПОУ 14313866, 69071, місто Запоріжжя, вулиця Магістральна, 84) судовий збір в розмірі 3 740,07 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Горецька З.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua