Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №211/8198/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №211/8198/26

Суддя: Борис О. Н.

Справа № 211/8198/26

2-а/212/84/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді – Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання – Попової Ю.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

31 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 , шляхом формування позовної заяви у системі «Електронний суд» звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Покровського районного суду м. Кривого Рогу.

Матеріали справи надійшли до Покровського районного суду м. Кривого Рогу 30 жовтня 2026 року та передані в провадження судді Борис О.Н. 03 листопада 2026 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 22 липня 2026 року, шляхом формування електронного військово-облікового документу у застосунку «Резерв+» дізнався, що ТЦК та СП звернулося до Національної поліції із заявою про порушення правил військового обліку, а саме у тексті електронного ВОД зазначена «Причина звернення до Нацполіції» як «Не пройшли (відмовився від проходження) ВЛК», «Дата звернення» - «22.08.2025». Так, позивач вказує на те, що він не отримував жодної повістки про необхідність з?явитися на ВЛК, ані станом на 22.08.2025, ані станом на день подання цього позову. 23.07.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову № R648620 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000 грн. В основі постанови вказано, що ним 22.07.2026 через електронний кабінет призовника подана заява, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, відповідач порушив строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП. Крім того, зазначає, що подання ним заяви 22.07.2026 було вимушеним кроком, необхідним для закриття статусу «розшук» в реєстрі «Оберіг», що було необхідним для реалізації його права на здобуття вищої освіти. Вважає, що відповідачем не доведений факт вчинення ним адміністративного правопорушення, не надано доказів на підтвердження отримання ним повістки для проходження ВЛК. Просив скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № R648620 від 23.07.2026, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 03 листопада 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_4 докази направлення та вручення повістки ОСОБА_1 (журнал реєстрації/відправлення повісток, поштові реєстри, розписки про вручення). Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Не погодившись із позовними вимогами, представником відповідача було надано до суду відзив на адміністративний позов від 09 листопада 2026 року, в якому відповідач не погоджується з вимогами адміністративного позову. Так, відзив мотивований тим, що 22.07.2026 ОСОБА_1 особисто сформував та подав через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста заяву, у якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена обставина має принципове значення для правильного вирішення спору, оскільки законодавцем прямо передбачено спеціальну процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП. Вважають, що ними дотримано всі вимоги, визначені законодавством для розгляду справи та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Також посилаються на те, що відповідачем не порушений строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У разі встановлення підстав для розподілу витрат на правничу допомогу перевірити їх документальне підтвердження, необхідність та співмірність.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що у військово-обліковому документі позивача (роздрукованого із системи Резерв+) зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту Постанови №R648620 від 23.07.2026 вбачається, що ТВО начальника Мірясов О.Ю. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заяву від особи, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, яка надійшла 22.07.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста та за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК(п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. За результатами розгляду наклаено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн. У разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили постановою не менше, ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною. У разі несплати штрафу протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили, в порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, штраф, визначений постановою по справ про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34 00 грн. Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили 02.08.2026.

Дослідивши усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст.210КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від24.02.2022№ 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03.03.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Донецької області.

Положеннями абз. 4 ч. 10 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Згідно абзацу п`ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст.22Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до п. 68, п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Так, суду не надано доказів про те, що позивач отримав направлення на проходження ВЛК та як наслідок не пройшов його. Крім того, суду не надано доказів того, що позивач був обмежено придатний та на нього розповсюджується обов?язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Крім того, з постанови про притягнення ОСОБА_1 не вбачається коли саме останній вчинив адміністративне правопорушення та коли воно було виявлене ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У той же час, як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що у додатку «Резерв +» було зазначено, що 22.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Нацполіції із звернення про те ще, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК.

Так, Ухвалою суду від 03 листопада 2026 року з ІНФОРМАЦІЯ_4 було витребувано докази на підтвердження отримання позивачем направлення й вручення повістки для проходження ВЛК.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, водночас не виконав ухвалу суду про витребування доказів та не долучив до відзиву жодного документу на підтвердження своїх заперечень щодо позову та законності винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 210 ч.3 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 73 КАС України).

Частиною 1 ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною першою статті 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що сама ж по собі наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Наявні у справі докази, зокрема, постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Крім того, згідно з ч.9 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення.

Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що перебіг тримісячного строку, протягом якого на позивача могло би бути накладене адміністративне стягнення, має обчислюватися не пізніше 22 серпня 2025 року - дати звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до органів Національної поліції України щодо порушення військового обліку ОСОБА_1 - не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.

Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі (за спірним порушенням) сплив 23 листопада 2025 року.

Згідно оскаржуваної постанови, адміністративне стягнення накладено 23 липня 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП.

Недоведеність дотримання спеціального строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого ст.38 КУпАП, є самостійною підставою для скасування постанови.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.

Отже, приймаючи до уваги те, що обґрунтування позову знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, та стороною відповідача не доведено належними доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд вважає, що вимоги позивача про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також закриття провадження у справі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 532,48 грн.

Керуючись ст. 38, 210, 222, 245, 247, 280, 283, ст. 72-73, 75-77, 90, 139, 229, 241-246, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову №R648620 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення складену відносно ОСОБА_1 - скасувати, справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 532, 48 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 16 листопада 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис

Оригінал: reyestr.court.gov.ua