Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №211/5128/26
Суддя: Рагозіна С. О.
Провадження № 1-кп/211/1198/26
ЄУН 211/5128/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62026050010007499 від 24.03.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , колишній військовослужбовець військової служби за контрактом, який на час скоєння кримінального правопорушення перебував на посаді старшого майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з метою повністю ухилитися від виконання обов`язків військової служби, 12 вересня 2024 року перебуваючи у АДРЕСА_2 , подав рапорт командиру ВТЗ військової частини НОМЕР_1 разом із додатком – підставою для звільнення у вигляді свідоцтво про хворобу №314 від 11.09.2024 із завідомо неправдивими відомостями, про звільнення з військової служби відповідно статті 75 а графи ІІ Розладу хвороб Наказу про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, виданої госпітально військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 Рівненського військового (базового) госпіталю.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, у серпні 2024 року але не пізніше 12 вересня 2024 року отримав від невстановленої в ході досудового розслідування особи завідомо підроблене свідоцтво про хворобу №314 від 11.09.2024 та в подальшому 12 вересня 2024 року, перебуваючи у АДРЕСА_2 , умисно, достовірно знаючи, що свідоцтво про хворобу №314 від 11.09.2024, яке видано на його ім`я, отримано всупереч встановленому законом порядку, подав рапорт командиру ВТЗ військової частини НОМЕР_1 разом із додатком – підставою для звільнення у вигляді завідомо підробленого свідоцтва про хворобу №314 від 11.09.2024 із завідомо неправдивими відомостями, про звільнення з військової служби відповідно статті 75 а графи ІІ Розладу хвороб Наказу про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, виданої госпітально військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 Рівненського військового (базового) госпіталю, тобто завідомо підроблений офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати такий документ, тим самим використавши завідомо підроблений документ.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого майстра відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 09 жовтня 2024 року перебуваючи у АДРЕСА_2 , будучи звільненим із військової служби на підставі підпункту «б» (за станом здоров`я підставі на висновку (постанови) – військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», шляхом обману, заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 в розмірі 26 059,71 (двадцять шість тисяч п`ятдесят дев`ять гривень, сімдесят копійок), чим військовій частині НОМЕР_1 в особі держави завдано матеріальної шкоди на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі. Вказав, що повністю визнає всі обставини кримінальних правопорушень, вказані в обвинувальному акті. Пояснив, що у вересні 2024 року отримав у військовій частині НОМЕР_2 Рівненського військового (базового) госпіталю підроблене свідоцтво про хворобу №314 від 11.09.2024 із завідомо неправдивими відомостями про звільнення з військової служби, яке потім разом з рапортом командиру ВТЗ військової частини НОМЕР_1 для ухилення від несення військової служби. Розуміє, що своїми діями порушив закон, зобов`язується більше не вчиняти подібного, жалкує про вчинене, щиро кається у вчиненому.
Враховуючи повне визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 , а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, суд, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, з урахуванням вимог ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніхто не оспорює, обмеживши обсяг доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, без дослідження інших доказів, що стосуються фактичних обставин справи.
Суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вважає, що вина ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні доведена, і його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 4 ст. 409 КК України, тобто в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа; за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину та кримінальних проступків відповідно, особу винного, той факт, що він раніше не судимий, за місцем несення служби характеризується позитивно, його повне визнання своєї вини.
В якості обставини, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, даних про особу винного, суд приходить до висновку про можливість призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 4 ст. 358 КК України та за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі в межах санкцій інкримінований статей КК України.
Остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно визначити із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
Суд вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, для створення стримуючого фактору від вчинення ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не застосовувались.
У кримінальному провадженні цивільний позов заявлено не було, речові докази та судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, та призначити йому покарання у виді 05 (п`яти) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді 01 (одного) року обмеження волі.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 01 (одного) року обмеження волі.
Остаточне покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 05 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання звільнити, якщо він протягом 01 (одного) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ними законної сили та його виконання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua