Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №703/5208/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №703/5208/26

Суддя: Саламатін О. В.

Справа № 703/5208/26

нп 2/490/5152/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 року до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуваючи у шлюбних стосунках з відповідачем у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .11.01.2011 року шлюб між сторонами було розірвано.

На виконанні у Приморському ВДВС у м. Одесі ОМУМЮУ перебував виконавчий лист, виданий 15.03.2011 року на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вказує, що на даний час донька, ОСОБА_3 навчається на ІІІ курсі денної форми здобуття освіти Відокремленого структурного підрозділу «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» (спеціальність 271 Морський та внутрішній водний транспорт, спеціалізація 271.01 Навігація і управління морськими суднами, освітньо-професійна програма «Навігація і управління морськими суднами», що підтверджується Довідкою №3918 від 16.06.2026 року. Згідно вищезазначеної довідки донька сторін буде навчатися до 30.06.2027 року.

Позивачка зазначила, що донька ОСОБА_3 непрацевлаштована та доходів немає. ОСОБА_2 – фізично здорова людина працездатного віку, інших утриманців непрацездатного віку немає.

З огляду на викладене, позивачка вважає, що з відповідача на користь доньки підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 31 липня 2026 року, і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.08.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

24.08.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.08.2026 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

02.09.2026 року позивачкою було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 08.09.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.10.2026 року на 09:30 годин.

09.09.2026 року від представника позивачки, адвоката Герасимчук О.О., надійшла заява, в якій останній просив суд всі судові засідання по справі здійснювати без його участі. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного рішення не заперечує.

07.10.2026 року від представниці відповідача, адвоката Хлівицької О.В., до суду надійшла заява, в якій остання просить суд надати відповідачу та його представнику, можливість ознайомитися з матеріалами цивільної справи та відкласти судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року о 09:30, на іншу дату, з метою забезпечення відповідачу можливості ефективно реалізувати його процесуальні права, зокрема право на правничу допомогу та подання відзиву.

У зв`язку з перебуванням судді Саламатіна О.В. на лікарняному у період з 02 жовтня 2026 року по 09 жовтня 2026 року, включно, судове засідання призначене на 07.10.2026 року не відбулось та було відкладено на 16.11.2026 року на 09:35 год.

27.10.2026 року представницею відповідача, адвокатом Хлівицькою О.В., подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що відповідач частково визнає позовні вимоги, з огляду на наступне.

Відповідач з 25 вересня 2014 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції та актовим записом №2430. Від вищезазначеного шлюбу у відповідача є неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначає, що дійсно, відповідач офіційно працевлаштований, але, на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей, дружина та батьки.

В свою чергу, відповідач наголошує, що він не відмовляється від утримання доньки ОСОБА_7 , від сплати аліментів на її утримання під час її навчання, а лише просить суд, зменшити розмір частки стягнення аліментів.

Також представниця відповідача вказує, що позивачка посилається на довідку № 3918 від 16.06.2026 року про навчання доньки на III курсі денної форми здобуття освіти. Втім, зазначена довідка підтверджує факт і орієнтовний строк навчання, але сама по собі не встановлює розмір щомісячних витрат та необхідність стягнення саме 1/4 доходу відповідача. У тексті позову відсутній конкретизований розрахунок щомісячних витрат доньки, пов`язаних із навчанням, проживанням, проїздом, харчуванням, придбанням навчальних матеріалів, а також дані про фактичні доходи позивачки та матеріальний стан відповідача. Зазначене не означає автоматичної відсутності права на утримання, проте має істотне значення для визначення обґрунтованого розміру аліментів.

За такого, відповідач просить оцінити відповідні докази та можливість надання утримання другим із батьків.

Також представниця звертає увагу, що відповідно до викладених у позові відомостей, навчання ОСОБА_3 триватиме до 30.06.2027року. Водночас у прохальній частині позивачка просить стягнути аліменти до досягнення донькою 23 років, без зазначення умови завершення або припинення навчання. Отже, дата 30.06.2027 року може бути врахована як поточна дата закінчення навчання за наданою довідкою, без виключення можливості доведених змін строку навчання.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, відповідач заперечує проти задоволення вимоги позивача в повному обсязі. Зазначає, що у переліку додатків до позову названі договір про правничу допомогу від 18.06.2026 року та квитанція про передоплату гонорару. Відповідач не заперечує сам факт зазначення цих документів, проте звертає увагу, що їхній зміст та достатність для підтвердження саме 6 000 грн судових витрат потребують дослідження. Сам перелік додатків не підтверджує обсягу фактично виконаних робіт, їх зв`язку з цією справою та співмірності витрат. Таким чином, представниця вказує, що належне документальне підтвердження обсягу та вартості наданої правничої допомоги є правовою підставою для звернення до суду із заявою про розподіл відповідних судових витрат. Вважає, що позивачем та його представником не доведена співмірність розміру указаних витрат, які позивач бажає компенсувати в даній справі.

30.10.2026 року представником позивачки подано відповідь на відзив, згідно якої, останній просить відзив відповідача залишити без задоволення, а позов задовольнити у повному обсязі, з огляду на наступне.

Представник зазначає, що твердження відповідача про визначення строку стягнення аліментів є помилковими, оскільки позивачкою одразу було визначено обидві умови, а саме: граничний строк стягнення аліментів до досягнення донькою 23-річного віку та припинення їх стягнення у разі закінчення навчання до досягнення зазначеного віку.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру аліментів та прохання про їх зменшення до 1/6 частки доходу, представник позивачки вказує, що сам факт наявності у відповідача двох інших неповнолітніх дітей не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання повнолітньої доньки. Крім того, відповідач у відзиві прямо зазначає, що офіційно працевлаштований, тобто має джерело доходу. Разом із тим будь-яких належних та достатніх доказів, які б підтверджували конкретний розмір його доходів, фактичний обсяг витрат на утримання двох неповнолітніх дітей, розмір обов`язкових платежів та реальну неможливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки доходу, до відзиву не надано.

Таким чином, представник позивачки звертає увагу, що на момент подання відзиву відповідач не підтвердив належними доказами обставини, на які посилається як на підставу для зменшення розміру аліментів. Посилання відповідача на утримання дружини та батьків також не може саме по собі бути підставою для зменшення аліментів, оскільки у відзиві не наведено належного документального підтвердження їхньої непрацездатності, перебування на утриманні відповідача, фактичного обсягу відповідних витрат та необхідності такого утримання.

Вказує, що відповідач самостійно підтверджує зазначені обставини у своєму відзиві, визнаючи факт навчання доньки на денній формі та відсутність заперечень щодо необхідності її матеріального утримання. При цьому потреби повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не обмежуються виключно оплатою освітніх послуг або придбанням навчальних матеріалів. Вони охоплюють також витрати на харчування, одяг, транспорт, засоби особистої гігієни та інші повсякденні потреби. Саме тому обов`язок батьків щодо матеріального утримання повнолітньої дитини має оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи, а не лише наявності чи відсутності окремих документально підтверджених витрат. Крім того, відповідач не надав жодних доказів того, що донька має власні доходи, які дозволяють їй самостійно забезпечувати свої потреби.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачки зазначає, що до позовної заяви позивачкою було долучено договір про надання правової допомоги від 18.06.2026 року, а також квитанцію про передоплату гонорару адвокату. Таким чином, позивачкою було підтверджено наявність договірних правовідносин із представником та здійснення передоплати правничої допомоги.

Таким чином, позивачка вважає, що визначений у позовній заяві розмір аліментів у частці 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача є обґрунтованим, а підстави для його зменшення до 1/6 частки належним чином не доведені.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява подана представником позивачки, в якій останній просив розгляд справи проводити без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представниця в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява подана представницею відповідача, в якій остання просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представниці, позовні вимоги визнали частково, просили визначити аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно з урахуванням його доходів, потреб доньки та обов`язку утримувати двох інших неповнолітніх дітей.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи наведене вище, розгляд справи проводиться за відсутності сторін та відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонами у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження із застосунку «Дія», за №2415, складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського управління юстиції. (Серія та номер свідоцтва про народження НОМЕР_2 , дата видачі: 05.08.2008 року).

11.01.2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №3.

Згідно з довідкою Херсонської державної морської академії відокремленого структурного підрозділу «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» №3918 від 16.06.2026 року, ОСОБА_3 навчається на ІІІ курсі денної форми здобуття освіти Відокремленого структурного підрозділу «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» (спеціальність 271 Морський та внутрішній водний транспорт, спеціалізація 271.01 Навігація і управління морськими суднами, освітньо-професійна програма «Навігація і управління морськими суднами».

Таким чином, на час звернення до суду донька сторін досягла повноліття, однак продовжує навчання, що обумовлює необхідність вирішення питання про її подальше матеріальне забезпечення батьками.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, було зареєстровано шлюб, про що 25 вересня 2014 року зроблено відповідний актовий запис за №2430, прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_9 ".

В шлюбі у ОСОБА_2 є неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 23.09.2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №9714), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 29.02.2016 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №2153).

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до статті 198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною другою статті 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з частиною третьою статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: досягнення дочкою або сином повноліття, але недосягнення двадцяти трьох років, продовження навчання, потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.

При цьому сам по собі факт досягнення особою повноліття не припиняє обов`язку батьків щодо її утримання за наявності передбачених статтею 199 СК України умов.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 навчається за денною формою, потребує матеріальної допомоги для забезпечення повсякденних потреб, пов`язаних із проживанням та здобуттям освіти.

Суд враховує, що продовження навчання повнолітньою особою потребує певних матеріальних витрат, зокрема на харчування, придбання одягу, навчального приладдя, транспортні та інші повсякденні потреби. При цьому навчання за денною формою об`єктивно обмежує можливості особи щодо здійснення постійної трудової діяльності.

Крім того, відповідач у поданому відзиві не заперечує права доньки на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням та фактично визнає наявність у нього відповідного обов`язку.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із наступного.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує зміст положень ст.199 СК України, в тому числі те, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах на дитину.

Аналогічні правові висновки містяться у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 21.02.2018 року у справі №208/3075/16, від 21.03.2018 року у справі №308/2268/16-ц, від 01.08.2018 року у справі №539/2580/16-ц, в яких Верховний Суд вказав на рівність обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, незалежно від того, з ким із них вона проживає.

При визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання, необхідно враховувати також вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18, провадження №61-16005св20.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Згідно частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в частині 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище одержувача аліментів, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому законодавством не встановлено обов`язкового розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, у частці 1/4 заробітку (доходу) одного з батьків, а визначення конкретного розміру аліментів належить до повноважень суду з урахуванням встановлених обставин справи.

У даному випадку заявлені позивачкою вимоги про стягнення з відповідача аліментів ґрунтуються на потребах оплачувати витрати за навчання у відповідному навчальному закладі, що підтверджено належними доказами, наданими позивачем, які містяться у матеріалах справи та не заперечуються відповідачем.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував би розмір витрат позивачки, які остання несе у зв`язку із навчанням доньки, зокрема, вартості навчання, підручників та інших речей, які є необхідні для доньки в контексті здобуття освіти.

У свою чергу, представником відповідача у відзиві зазначено та підтверджено письмовими доказами, про наявність у відповідача утриманців, а саме: двох неповнолітніх дітей.

Суд не бере до уваги те, що у відповідача на утриманні також перебуває його дружина та батьки, оскільки вказана обставина не підтверджена письмовими доказами.

Водночас відповідач не заперечив, що може сплачувати аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_3 , якщо на цьому наполягає позивач, однак, в меншому розмірі, а саме: в розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку, з урахуванням його доходів, потреб доньки та обов`язку утримувати двох інших неповнолітніх дітей.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що повнолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на ІІІ курсі денної форми здобуття освіти Відокремленого структурного підрозділу «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії» (спеціальність 271 Морський та внутрішній водний транспорт, спеціалізація 271.01 Навігація і управління морськими суднами, освітньо-професійна програма «Навігація і управління морськими суднами», у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Суд також враховує, що обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків за умови наявності у них можливості надавати матеріальну допомогу.

Оцінюючи вимогу позивачки про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд вважає, що визначення аліментів саме в такому розмірі не є необхідним для забезпечення належного балансу інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 Сімейного кодексу України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 23.01.2019 (справа № 346/103/17, провадження №61-2017св18).

Суд враховує висновки Верховного Суду у вказаній справі, а саме те, що законодавець визначив обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, тобто на весь період навчання, який охоплює час від вступу до закінчення навчання чи відрахування з навчання.

Верховний Суд у своїй Постанові від 08.05.2023 р. у справі № 756/9882/19 виснував, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, суд враховує заявлений позивачкою розмір аліментів у частці від доходу відповідача та зважає на рівність обов`язків обох з батьків брати учать в його утриманні, а також те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання, однак, в нього на утриманні перебувають ще двоє неповнолітніх дітей, останній не ухиляється від сплати аліментів, а також неподання позивачкою доказів, які підтверджують розмір витрат на дитину, яка продовжує навчання, відповідно, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, вважаючи такий розмір аліментів достатнім, справедливим і таким, що може забезпечити потреби позивача та доньки, водночас є релевантним встановленим обставинам справи та враховує потребу відповідача в утриманні інших членів своєї сім`ї.

На переконання суду, такий розмір аліментів є співмірним встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо періоду стягнення аліментів, то позивачка звернулася до суду 31.07.2026 року, відтак, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. (ч. 1 ст. 201, ч. 1 ст. 191 СК України).

Право на утримання припиняється у разі досягнення дитиною 23 річного або припинення навчання.

Суд враховує те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі та її матеріальне становище, а тому, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31.07.2026 року і до закінчення навчання у відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії», але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Таким чином, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, визначено статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представницею позивачки надано договір про надання правничої допомоги, ордер на надання правничої допомоги Голосінській О.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №603 адвоката Герасимчук О.О. та платіжну інструкцію, з якої вбачається, що Голосінська К.В., здійснила переказ власних коштів Герасимчуку О.О., 19.06.2026 року у сумі 4000,00 грн.

Однак, представником позивачки не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, акти наданих послуг, акти виконаних робіт, а тому неможливо встановити, що саме сума 6000,00 грн. буде співмірною до виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано складність категорії справи, що спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачкою як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені позивачкою до відшкодування 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 грн.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

З огляду на те, що позов задоволено, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, статтями 182, 191, 199-201 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову – 31 липня 2026 року і до закінчення навчання у відокремленому структурному підрозділі «Морський фаховий коледж Херсонської державної морської академії», але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

У разі припинення навчання стягнення аліментів припиняється.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua