Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №474/273/26 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

Суд: Кривоозерський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №474/273/26

Суддя: Репушевська О. В.

Справа №474/273/26

Провадження №1-кп/479/93/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026152200000010 від 10 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нововасилівка Врадіївського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , має неповну середню освіту, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2017 року народження, 2019 року народження, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

учасники провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

27 листопада 2023 року ОСОБА_3 , відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію" був призваний на військову службу за мобілізацією та того ж дня направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 листопада 2023 року №347 ОСОБА_3 призначений на посаду стрільця військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, та визначено таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2024 року №62-РС ОСОБА_3 призначений на посаду помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 та визначено таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02 листопада 2024 року №324 ОСОБА_3 призначений на посаду матроса резерву військової частини НОМЕР_2 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, та визначено таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04 листопада 2024 року №265-РС матрос ОСОБА_3 призначений на посаду навідника військової частини НОМЕР_2 та визначено таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2025 року №296 матрос ОСОБА_3 призначено на посаду старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, та визначено таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов`язків за посадою шпк "старший солдат".

Згідно положень п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з 27 листопада 2023 року, тобто з моменту відправлення ОСОБА_3 у військову частину НОМЕР_1 із територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Таким чином, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 мав статус військовослужбовця по мобілізації.

Так, постановою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2025 року у справі №474/989/25, провадження №3/747/438/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.

26 жовтня 2025 року постанова Врадіївського районного суду Миколаївської області у справі №474/989/25 провадження №3/474/438/25 набрала законної сили, з якою ОСОБА_3 був ознайомлений.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаній постанові суду, 10 лютого 2026 року близько 08.45 год., рухаючись по автодорозі М-13 Кропивницький-Платонове на 140 км. поблизу населеного пункту сел.Врадіївка Первомайського району Миколаївської області, будучи позбавленим права керування транспортним засобом на строк один рік, керував транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ-21083", н.з НОМЕР_3 , під час чого був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху.

За порушення Правил дорожнього руху щодо ОСОБА_3 інспектором СРПП ВП №2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6640834 від 10 лютого 2026 року за ч.5 ст.121 КУпАП.

Таким чином, матрос ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації та проходячи військову службу на посаді старшого стрільця відділення охорони, взводу охорони, роти охорони військової частини НОМЕР_1 , обґрунтовано обвинувачується в тому, що будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строком на (один) 1 рік на підставі постанов Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2025 року у справі №474/989/25, яка набрала законної сили, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, 10 лютого 2026 року близько 08.45 год., рухаючись по автодорозі М-13 Кропивницький-Платонове на 140 км., поблизу населеного пункту сел.Врадіївка Первомайського району Миколаївської області, будучи позбавленим права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік, керував транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ-21083", н.з - НОМЕР_3 , чим вчинив умисне невиконання вищезазначеної постанови Врадіївського районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2025 року.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, беззастережно підтвердив усі обставини, викладені в обвинувальному акті, та щиро розкаявся у вчиненому.

Суд, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, роз`яснивши останньому зміст положень ч.3 ст.349 КПК України, переконавшись у правомірності застосування цих норм, правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, а також відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд ухвалив обмежитися дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та повністю відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим суд визнає їх достовірними та кладе в основу вироку.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого діяння та кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується положеннями ст.65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, а також сімейний і майновий стан особи.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд встановив, що він вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий (в силу ст.89 КК України), під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2017 року народження, 2019 року народження.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, дотримуючись принципів законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи положення ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених положеннями ст.76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року (справа №474/95/26, 1-кс/474/12/26).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному провадженні не затримувався, запобіжні заходи у відношенні нього на момент розгляду справи не застосовувались.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк – 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року (справа №474/95/26, 1-кс/474/12/26), а саме на автомобіль марки ВАЗ-21083, д.н. НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , червоного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_5 , яким фактично володіє ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ-21083, д.н. НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , червоного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_5 , яким фактично володіє ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), - повернути за належністю фактичному володільцю ОСОБА_3 ..

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СУДДЯ:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua