Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №567/1162/24
Суддя: Марчук Олександр Петрович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 567/1162/24
провадження № 51-3223км26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023181170000220, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Чумалі Збаразького району Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Історія кримінального провадження
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати та вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2026 року вирок районного суду залишено без змін.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 03 серпня 2023 року в період з 21:46 до 22:05, перебуваючи біля ставу неподалік вул. Центральної у с . Лебеді Рівненського району Рівненської області, під час складання працівниками ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області щодо нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи, що відносно нього працівники поліції проводять процесуальні дії, усно неодноразово висловив пропозицію надання неправомірної вигоди з 10 000 до 20 000 грн ОСОБА_8 , інспектору сектору реагування патрульної поліції ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, діючи у власних інтересах, для сприяння невчиненню ОСОБА_8 дій з використанням наданого йому службового становища, пов`язаного із складанням протоколу про вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належно не перевірив доводів його апеляційної скарги:
- про порушення прокурором строку, передбаченого ч. 6 ст. 284 КПК України, щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження;
- наявність ознак провокації в діях працівника правоохоронного органу;
- про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора,перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Перевіряючи доводи касаційної скарги захисника, Верховний Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, які встановлені судом першої інстанції.
Мотиви Суду
Доводи касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 94 КПК України, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в у разі, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом, тобто сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у цьому.
Відповідно до положень ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Так, суд першої інстанції за наслідком розгляду цього провадження дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 369 КК України.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про його скасування і закриття кримінального провадження.
Незважаючи на доводи касаційної скарги захисника, на переконання колегії суддів, апеляційний суд належним чином перевірив доводи апелянта про достатність та допустимість тих доказів, якими районний суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, перевірив та надав відповіді на твердження захисника про відсутність провокації з боку працівника поліції; відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України; порушення прокурором строків, передбачених ч. 6 ст. 284 КПК України.
Щодо провокації злочину
Доводи, зазначені в касаційній скарзі захисника, про те, що мала місце провокація злочину з боку працівників поліції та підбурювання до надання неправомірної вигоди, на думку колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.
Заборона провокації злочину належить до загальних гарантій, установлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини сформував критерії - змістовний та процесуальний.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», case of Teixeira de Castro v. Portugal).
У ході судового розгляду суди попередніх інстанцій не встановили факту підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину, а стороною захисту не навела і доводів, які би свідчили про активність дій правоохоронних органів.
Навпаки, з досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що ОСОБА_7 самостійно, з власної ініціативи пропонував надати неправомірну вигоду за непритягнення його до адміністративної за ст. 130 КУпАП та наполягав, незважаючи на попередження працівника поліції про негативні наслідки у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 369 КК України, тобто сам проявив ініціативу щодо надання неправомірної вигоди. Крім того, згідно з висновком проведеної у справі судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 26 червня 2024 року № СЕ19/118-24/6487-ЛД у висловлюваннях інспектора СРПП ОСОБА_8 не міститься ознак схиляння чи спонукання здійснити переказ або передачу йому грошових коштів, обіцянки вчинення ним певних дій на користь ОСОБА_7 .
Таким чином, апеляційний суд, перевірив версію сторони захисту щодо провокації злочину, слушно визнав її необґрунтованої та спростував дослідженими в суді належними й допустимими доказами у справі.
Щодо доводів захисника про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України
Як зазначено вище, апеляційний суд перевірив доводи захисника в цій частині і погодився з висновками районного суду та з їх обґрунтуванням. При цьому розцінив такі доводи сторони захисту як спосіб уникнути ОСОБА_7 кримінальної відповідальності. Колегія суддів підтримує такі висновки судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 369 КК України встановлена кримінальна відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а також за надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Пропозиція або обіцянка надати неправомірну вигоду є самостійними злочинами з формальним складом і вважаються закінченими з моменту, коли особа висловила таку пропозицію чи обіцянку службовій особі в будь-якому виді (усно, письмово, за допомогою звуку, жесту, в електронному вигляді чи в інший спосіб), а надання неправомірної вигоди є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим із часу, коли службова або третя особа отримали цю неправомірну вигоду.
Об`єктивна сторона цього злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду; обіцянкою надати неправомірну вигоду; наданням такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Під пропозицією у ст. 369 КК України необхідно розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.
Надання неправомірної вигоди - це її передавання службовій особі (способи можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають).
За своєю суттю об`єктивна сторона цього злочину вичерпується лише фактом пропозиції, обіцянки надати неправомірну вигоду або надання такої вигоди.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону, з якими погодився і апеляційний суд, зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема:
- показаннях свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що в день події він спільно з поліцейським ОСОБА_8 заступив на добове чергування. Під час патрулювання території Острозької ТГ Рівненського району у вечірню пору близько 21:00 на службовий планшет було отримано повідомлення про те, що в с. Лебеді водій автомобіля «Рено» керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Приїхавши на виклик, почали опитувати водія ОСОБА_7 , у якого виявили ознаки алкогольного сп`яніння, а також присутніх свідків щодо обставин, зазначених у повідомленні. Особисто він опитував свідків, а його напарник ОСОБА_8 спілкувався із ОСОБА_7 . Через деякий час ОСОБА_8 повідомив йому, що ОСОБА_7 пропонував неправомірну вигоду - грошові кошти за нескладання ними адмінматеріалів за ст.130 КУпАП;
- показаннях свідка ОСОБА_8 , останній спільно з ОСОБА_10 перебував у добовому наряді, під час патрулювання на службовий планшет надійшло повідомлення про керування водієм автомобіля «Рено» в с. Лебеді у стані алкогольного сп`яніння, яке вони взяли до виконання. Приїхавши на місце події в с. Лебеді у вечірню пору доби, біля ставка виявили водія ОСОБА_7 , з видимими ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі, на що ОСОБА_7 відмовився. У зв`язку з відмовою почали складати відповідні процесуальні документи і повідомили ОСОБА_7 про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. У ході вказаних подій ОСОБА_7 неодноразово пропонував йому неправомірну вигоду, зокрема, спочатку пропонував кошти у розмірі 10 000 грн за нескладання стосовно нього адмінматеріалів, і був попереджений про настання кримінальної відповідальності за пропозицію та надання неправомірної вигоди, після чого запропонував 15 000 грн.Підтвердив, що ОСОБА_7 лише висловлював пропозицію неправомірної вигоди і фактичної передачі грошових коштів ним не здійснено. Свідок наголосив, що він неодноразово попереджав ОСОБА_7 про настання кримінальної відповідальності за вказані вище пропозиції, однак того це не зупинило. Про цю подію він повідомив на лінію «102», вказавши, що потребує працівників слідчо-оперативної групи. Пропозиція ОСОБА_7 про надання грошових коштів була для нього очевидною, та він не сприймав таку пропозицію, як жарт. Факт спілкування з ОСОБА_7 та перебіг подій фіксувався на нагрудний відеореєстратор;
- даних протоколу огляду предметів від 03 та 04 серпня 2023 року, об`єктом такого огляду був нагрудний відеорєстратор, в якому містилися файли.
У процесі відкриття файлу № 1 встановлено, що він містить відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського СРПП ОСОБА_8 тривалістю 15 хв. На ньому зафіксовано розмову працівника поліції ОСОБА_8 із ОСОБА_7 , який перебуває за кермом автомобіля. Під час перевірки документів у ОСОБА_7 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у медичному закладі, однак ОСОБА_7 відмовився. Йому повідомлено про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Згодом ОСОБА_7 під час спілкування з поліцейським ОСОБА_8 висловлював пропозицію вирішити його проблему, при цьому зазначав, зокрема: «Як ми можемо домовитись?», «Що треба, щоб воно просто пішло .. в сторону? Шо треба, кажіть», «Скільки це коштує ?», «Скільки треба грошей ?» ,«Скільки воно коштує - 15, 20, 10?». У ході спілкування ОСОБА_7 запропонував поліцейському ОСОБА_8 15 000 грн, а потім 20 000 грн за те, щоб не складали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та не направляли матеріалів справи про адміністративне правопорушення до суду, був попереджений про настання кримінальної відповідальності за ст. 369 КК України, після чого чітко висловився до поліцейського ОСОБА_8 : «Я Вам пропоную взятку».
Під час відкриття файлу № 2 встановлено, що він містить відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського СРПП ОСОБА_8 тривалістю 15 хв, згідно з яким зафіксовано напір ОСОБА_7 надати поліцейському неправомірну вигоду в розмірі 20 000 грн, які він готовий передати зранку наступного дня, після чого ОСОБА_7 було повідомлено про виклик на місце події слідчо-оперативної групи;
- висновку судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 26 червня 2024 року № СЕ19/118-24/6487-ЛД, згідно з яким у висловлюваннях ОСОБА_7 , що зафіксовані у стенограмі протоколу огляду відеозапису від 04 серпня 2023 року та умовно позначені, як « ОСОБА_7 » у діалозі з інспектором СРПП ОСОБА_8 , умовно позначеного у протоколі огляду від 04 серпня 2023 року, як « ОСОБА_8 », містяться ознаки пропозиції та обіцянки до надання грошових коштів інспектору СРПП ОСОБА_8 . У висловлюваннях інспектора СРПП ОСОБА_8 , що зафіксовані у стенограмі протоколу огляду відеозапису від 04 серпня 2023 року та умовно позначені як « ОСОБА_8 » у діалозі з ОСОБА_7 , умовно позначені у протоколі огляду відеозапису від 04 серпня 2023 року як « ОСОБА_7 », не міститься ознак схиляння чи спонукання здійснити переказ або передачу йому грошових коштів, обіцянки вчинення ним певних дій на користь ОСОБА_7 , та інших письмових доказах.
Як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій сторона захисту не заперечувала, що у висловлюваннях обвинуваченого ОСОБА_7 формально наявні певні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, однак, на думку захисника, у діях ОСОБА_7 відсутня головна складова - умисел на надання неправомірної вигоди. Проте вказані твердження спростовуються повністю показаннями свідків та дослідженими у суді доказами.
Так, суд першої інстанції проаналізував відомості, зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, про те, як патрульний поліцейський ОСОБА_8 виявив водія ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, повідомив йому про порушення ним правил дорожнього руху, що є підставою для складання постанови про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_7 пропонував грошові кошти щоб уникнути відповідальності і щоб уникнути відповідальності і запобігти складанню відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Допитаний як свідок в апеляційному суді ОСОБА_8 підтвердив обставини, зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери під час виконання ним службових обов`язків, та пояснив, що розцінив дії водія ОСОБА_7 як пропозицію надати неправомірну вигоду. При цьому свідок відзначив, що неодноразово попереджав ОСОБА_7 про настання кримінальної відповідальності за вказані вище пропозиції.
Крім того, як відзначив апеляційний суд, ОСОБА_7 у суді першої інстанції не визнав вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, водночас не заперечував фактичних обставин справи щодо складання відносно нього 03 серпня 2023 року працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказав, що дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживав алкоголь після конфлікту, який виник з невідомими особами біля дамби, відмовився проходити огляд, бо транспортним засобом не керував. Стверджував, що під час складення протоколу не мав наміру давати працівникам поліції кошти, і в ході спілкування з ними міг «неправильно» висловитися.
Між тим під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 не заперечував, що пропонував неправомірну вигоду працівникам поліції під час складання стосовно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, проте не думав, що працівники поліції зафіксують цю обставину і проти нього відкриють кримінальне провадження.
Суди попередніх інстанцій спростували доводи сторони захисту про визнання висновку судово-лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 26 червня 2024 року № СЕ19/118-24/6487-ЛД недопустимим доказом. Водночас суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відхилив як необґрунтовані доводи сторони захисту щодо недопустимості цього висновку у зв`язку з дослідженням експертом лише двох із семи відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського, оскільки згідно з КПК України судовий розгляд здійснюється в межах пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, а саме в частині з`ясування наявності/відсутності в його діях події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. При цьому, на думку сторони обвинувачення, досліджувані судом обставини містяться саме у тих двох файлах, які надано експерту на оптичному диску разом з протоколом огляду відеозаписів від 04 серпня 2023 року, а не на всіх семи файлах, як про це зазначає сторона захисту.
Отже, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції, а надалі й апеляційний суд, дійшли слушного висновку про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 369 КК України. Такий висновок поділяє і колегія суддів. Винуватість засудженого доведена поза розумним сумнівом.
Щодо процесуальних порушень під час досудового розслідування.
Згідно з постановою заступника начальника СВ ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_11 від 23 грудня 2023 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023181170000220 від 04 серпня 2023 року за ч. 1 ст. 369 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У частині 6 ст. 284 КПК України передбачено, що копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом 20 днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю та необґрунтованістю.
За постановою начальника Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_12 від 24 квітня 2024 року вказану вище постанову слідчого від 23 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023181170000220 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, скасовано та матеріали кримінального провадження направлено до СВ ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області для подальшого здійснення досудового розслідування.
Протягом судового розгляду сторона захисту стверджувала про порушення прокурором вимог п. 6 ст. 284 КПК України, а отже ставила під сумнів законність постанови прокурора від 24 квітня 2024 року та, відповідно, правомірність проведених після цієї дати слідчих дій.
Районний і згодом апеляційний суди визнали вказані доводи неспроможними, і з чим погоджується і колегія суддів, зазначаючи таке.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2024 року сформовано висновок щодо застосування положень ч. 6 ст. 284 та ч. 6 ст. 36 КПК України і вказано, що у разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування
При цьому об`єднана палата відзначила, що кримінальний процесуальний закон надає право слідчому, дізнавачу закрити кримінальне провадження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо жодній особі не повідомлялося про підозру. Право закрити кримінальне провадження надано слідчому, дізнавачу й у випадках, передбачених ч. 10 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом 20 днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Згідно з ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов`язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З матеріалів провадження видно, що прокурор скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження в межах строків досудового розслідування, а обвинувальний акт направлено в межах строків, визначених ст. 219 КПК України.
У підсумку, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких їй пред`явлено обвинувачення.
Отже, ухвала апеляційного суду відповідає приписам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.
З урахуванням викладеного касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Оригінал: reyestr.court.gov.ua