Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №148/1035/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Суд: Тульчинський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №148/1035/26

Суддя: Штифурко Л. А.

Справа № 148/1035/26

Провадження №2/148/1120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої дії представник ОСОБА_2 , до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,-

встановив:

У квітні 2026 року адвокат Кугутюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений завідувачем Тульчинської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3050, яким на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно сестрі - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Відповідно до довідки КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 429 від 25.04.2025, станом на 31.12.2012 власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 в цілому. Підставою набуття права власності зазначено свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії АВВ № 398453 від 12.10.1999, посвідчене Тульчинською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в КП «Тульчинське МБТІ» 12.10.1999 за реєстровим № 3250.

З метою оформлення спадкових прав позивачем отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 471214384 від 03.04.2026 щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

З вказаної інформаційної довідки вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо цього об`єкта відсутні, однак у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5309702, зареєстрований 16.07.2007 Тульчинською державною нотаріальною конторою. Підстава обтяження у довідці зазначена як «Не вказано, 1¬243, Тульчинський районний народний суд», об`єкт обтяження визначено як «невизначено», а власником у записі зазначено ОСОБА_4 .

Таким чином, наявний архівний запис про арешт не узгоджується з наданими правовстановлюючими документами на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не містить належно визначеної правової підстави для подальшого існування обтяження та фактично перешкоджає позивачу реалізувати право на оформлення спадщини за заповітом.

В зв`язку з викладеним позивачка просить скасувати арешт (архівний запис) з нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5309702, зареєстрований 16.07.2007 Тульчинською державною нотаріальною конторою.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. До суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу в його відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився. Від нього до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без нього, не заперечує проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно копії заповіту АВМ №933711, посвідченого зав.Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницькою Т.О. 02.08.2000, та зареєстрованого в реєстрі за №3030, судом встановлено, що ОСОБА_3 заповіла усе своє майно сестрі ОСОБА_1 (а.с. 6).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) 04.02.2021, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 86 років в м. Тульчин Тульчинського району Вінницької області (а.с. 10).

Встановлено судом і те, що ОСОБА_3 , згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом АВВ №398453, посвідченого зав.Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницькою Т.О. 12.10.1999, та зареєстрованого в реєстрі за №5516, булла спадкоємцем майна ОСОБА_5 , а саме житлового будинку з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , є (а.с. 9).

З копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 471214384 судом встановлено, що відносно нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 , існує обтяження за наступними параметрами: реєстраційний номер обтяження 5309702, зареєстровано 16.07.2007 реєстратором: Тульчинська державна нотаріальна контора, 23600, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 47, підстава обтяження: не вказано, 1-243, Тульчинський районний народний суд, тип обтяження: заборона (архівний запис), власник: ОСОБА_4 (а.с. 7).

Як слідує із відповіді №11067/19.17-26 від 06.04.2026 Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адресованого адвокату Кугутюку О.В. щодо його заяви про зняття арешту з майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у відділу немає правових підстав для зняття арешту. Для зняття арешту йому необхідно надати до відділу рішення суду про зняття арешту або ж інші підтверджуючі документи (а.с. 12).

Згідно копії довідки КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" №429 від 25.04.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 31.12.2012 згідно архівних даних власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_3 в цілому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія АВВ №398453 від 12.10.1999, посвідчено Вінницькою Т.О. зав.Тульчинською ДНК Р№ 5516, зареєстроване в КП «Тульчинське МБТІ» 12.10.1999 під Р№ 3250 в реєстрову книгу ФЖ 29 (а.с. 13).

Вказане вище підтверджується також відповіддю КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" № 1599 від 21.09.2026 на адвокатський запит представника позивачки. Крім того, із даної відповіді також слідує, що станом на 31.12.2012 згідно архівних даних ОСОБА_4 є власником нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.08.1986 р., посвідченого Тульчинською ДНК Р №1954 (а.с. 102).

З копії спадкової справи № 356/2021, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 Тульчинською державною нотаріальною конторою, судом встановлено, що вказана справа відкрита за заявою ОСОБА_1 від 25.05.2021 про прийняття спадщини (а.с. 50).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.05.2022 року встановлено факт родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме, що вони були рідними сестрами (а.с. 61-62).

Вирішуючи даний спір, суд виходить із встановлених обставин справи, законодавчого регулювання правовідносин, що склалися між сторонами.

Так, за змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що позивачка звернулася до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав після смерті рідної сестри, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом з підстав наявності арешту спадкового нерухомого майна, що встановлено в ході судового розгляду, суд доходить висновку, що позивачка набула право звернення до суду з позовом як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту слідує, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

. Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність арешту майна, а також те, що в інший спосіб позивач, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, так як позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки реєстрацію арешт на майно здійснено нотаріальною конторою у 2007 році на підставі повідомлення суду 1-243, виконавче провадження щодо накладеного арешту відсутнє, на виконанні у відділі виконавчої служби також не перебувають інші виконавчі провадження щодо позивачки ОСОБА_1 та її сестри ОСОБА_3 . Отже, державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Водночас, наявність накладеного обтяження на спадкове майно порушує права позивача на оформлення спадкових прав, здійснення нею свого права власності на спадкове майно, підстави для збереження арешту, накладеного на це майно, за відсутності невиконаних виконавчих проваджень, на переконання суду, відсутні. У зв`язку з чим, враховуючи, що відповідач не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Керуючись:ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 , - реєстраційний номер обтяження 5309702, зареєстровано 16.07.2007 реєстратором: Тульчинська державна нотаріальна контора, 23600, Вінницька область, Тульчинський район, м. Тульчин, вул.Миколи Леонтовича, 47, підстава обтяження: не вказано, 1-243, Тульчинський районний народний суд, тип обтяження: заборона (архівний запис).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 16.11.2026.

Суддя Л.А. Штифурко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua