Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №369/5748/23
Суддя: Синельников Євген Володимирович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 369/5748/23
провадження № 61-8502св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,
третя особа яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 рокуу складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І., і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення премії з нагоди Дня працівника нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, компенсацію моральної шкоди.
2. Позов мотивований тим, що 22 лютого 2019 року її переведено на посаду начальника управління по роботі з персоналом ДП «Укравтогаз». Наказом ДП «Укравтогаз» від 02 лютого 2023 року № 280к «З кадрових питань» її звільнено з роботи 07 лютого 2023 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України). Наказом ДП «Укравтогаз» від 07 лютого 2023 року № 298к «З кадрових питань» перенесено дату звільнення з 07 лютого 2023 року на перший робочий день, який є наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. З 20 лютого 2023 року наказом ДП «Укравтогаз» від 20 лютого 2023 року № 328к її звільнено.
3. Позивачка вважає своє звільнення незаконним, таким, що відбулося з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а саме: не виконано обов`язок щодо подальшого її працевлаштування на вакантні посади підприємства, незважаючи на те, що на підприємстві новим штатним розписом вводилися нові посади.
4. Крім того, на підприємстві фактично відбулися зміни організаційної структури, водночас не відбулося скорочення штату працівників, що не може бути підставою для звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Також всупереч положенням галузевої угоди, не зважаючи на те, що мало місце вивільнення більше 40 % працюючих, відсутня згода президії Центральної ради Профспілки працівників нафтової і газової промисловості на її звільнення.
5. Посилалася на те, що внаслідок незаконних дій відповідача їй завдано моральних страждань, оскільки після розірвання трудових відносин, які тривали більше 19 років, вона пережила сильний психоемоційний стрес, занепала духом, з`явилось відчуття пригніченості. Звільнивши її в незаконний спосіб, у період дії правового режиму військового стану, коли знайти роботу важко, особливо в передпенсійному віці, її було позбавлено законного заробітку. Відповідні обставини призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають докладання зусиль для організації свого життя.
6. У зв`язку з її незаконним звільненням вона також була позбавлена можливості на отримання премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.
7. ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними накази ДП «Укравтогаз» від 02 лютого 2023 року № 280к, від 07 лютого 2023 року № 298к, від 20 лютого 2023 року № 328к «Про звільнення»;
- поновити її на посаді начальника Управління по роботі з персоналом ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» з 21 лютого 2023 року;
- стягнути з ДП «Укравтогаз» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 лютого 2023 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 2 463,97 грн на день;
- стягнути з ДП «Укравтогаз» на її користь премію з нагоди Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості у 2022 році у розмірі 33 159,00 грн;
- стягнути з ДП «Укравтогаз» на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень
8. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за загальним правилом, передбаченим статтею 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації для визначення переваги в залишенні на роботі роботодавець користується критеріями, визначеними в абзаці другому статті 42 КЗпП України. Матеріали справи підтверджують той факт, що роботодавець, скориставшись своїм дискреційним правом надання переваги певному працівнику на роботі, визначив осіб, які зайняли аналогічні посади згідно з новим штатним розписом. Такі дії роботодавця відповідають законодавству, а позивачкою в контексті принципу змагальності цивільного судочинства не надано доказів на спростування такого висновку.
10. Оскільки на підприємстві відповідача відбувалися зміни організації виробництва та праці, внаслідок чого відбулося чисельне скорочення посад та працівників, то вимоги частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України не застосовувалися, зокрема, до ОСОБА_1 , що спростовує посилання позивачки на те, що їй не пропонувалися всі наявні посади відповідно до її освітньо-кваліфікаційного рівня. ОСОБА_1 не було подано заяву про переведення на будь-яку із запропонованих їй посад.
11. Як вбачається з довідки Первинної профспілкової організації працівників апарату ДП «Укравтогаз» від 07 червня 2023 року № 12, позивачка не є членом профспілки з грудня 2021 року, профспілкові внески нею з вказаного часу не сплачувались. Відтак, доводи позивачки про незаконність її звільнення в зв`язку з відсутністю згоди на те профспілкового органу не заслуговують на увагу.
12. За таких обставин позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказів ДП «Укравтогаз» «Про звільнення» не знайшли свого підтвердження. За умови визнання вказаних позовних вимог необґрунтованими, відсутні підстави для розгляду позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
13. Щодо невиплати премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості суд зауважив, що в матеріалах справи міститься копія наказу ДП «Укравтогаз» від 30 грудня 2022 року, за змістом якого нарахування та виплату премії з нагоди професійного свята за 2022 рік перенесено на 2023 рік після затвердження фінансового плану на 2023 рікШляхом прийняття відповідного наказу виконання умови щодо виплати премії працівникам з нагоди професійного свята, яка згідно з пунктом 4.9.2 належить до заохочувальних виплат та не знаходиться в площині імперативно передбачених законодавством виплат, було відтерміновано на 1 рік. Таким чином, наказ про відтермінування такого роду премії було прийнято 30 грудня 2022 року, тобто до звільнення позивачки. Зміні порядку виплати вказаної премії передувало прийняття відповідного наказу в межах адміністративних повноважень роботодавця та чинного трудового законодавства, що свідчить про те, що у товариства не виник обов`язок з виплати вказаного виду премії, чим спростовуються доводи відповідної позовної вимоги.
14. Оскільки за результатами розгляду позовних вимог по суті суд дійшов висновку про відсутність порушень трудових прав позивача її роботодавцем, то відповідно відсутні підстави для компенсації моральної шкоди.
15. Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
16. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення премії з нагоди Дня працівника нафтової, газової та нафтопереробної промисловості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог. Стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 премію з нагоди Дня працівника нафтової, газової та нафтопереробної промисловості у розмірі 33 159,00 грн.
17. В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року залишено без змін.
18. Стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 828,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що установивши, що позивачка була належним чином повідомлена про скорочення своєї посади та наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а також повідомлена про наявні на підприємстві вакантні посади, а заяви на переведення на будь-яку іншу із запропонованих їй посад не подала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
20. Щодо посилань скаржника про невиконання обов`язку роботодавцем у її працевлаштуванні на посади: прибиральника службових приміщень відділу господарського забезпечення, робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділу господарського, начальника групи документування та контролю виконання доручень, провідного інженера з обліку доручень, помічника керівника групи документування та контролю виконання, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з діловодства групи документування та контролю виконання доручень, колегія суддів вказала, що згідно з наказом ДП «Укравтогаз» № 661-к від 06 грудня 2022 року «Про переведення» на відповідні посади прибиральника службових приміщень відділу господарського забезпечення переведено працівників підприємства, отже указані вакансії не були вільними, а отже не могли бути запропоновані позивачці. Посаду начальника групи документування та контролю виконання доручень позивачці було запропоновано згідно з розпорядженням № 6-р від 26 січня 2023 року, однак ОСОБА_1 , будучи обізнаною про вказану вакантну посаду, не повідомила роботодавця про бажання бути переведеною на згадану посаду. Окрім цього, з наказу № 667к від 06 грудня 2022 року вбачається, що на посаду начальника групи документування та контролю виконання доручень з 07 грудня 2022 року переведено працівника ДП «Укравтогаз». Водночас, будучи начальником управління по роботі з персоналом, а отже посадовою особою, на яку покладено виконання функціональних обов`язків щодо реалізації політики з питань кадрової роботи, позивачка повинна була розуміти алгоритм дій працівника, який підлягає вивільненню. Ураховуючи викладене, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо недотримання відповідачем вимог трудового законодавства в частині запропонування позивачу усіх наявних вакантних посад, які існували за час скорочення.
21. Дослідивши положення Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК «Нафтогаз України» і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки у сфері гарантій оплати праці та регулювання рівня заробітної плати, колективного договору ДП «Укравтогаз» на 2019-2021 роки, суд апеляційної інстанції вважав, що премія з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості є постійною, має систематичний характер та має лише три чітких підстави для її ненарахування та невиплати працівникам. Згідно з копією наказу НАК «Нафтогаз України» № 329 від 30 грудня 2022 року нарахування та виплату вказаної премії за 2022 рік перенесено на 2023 рік після затвердження фінансового плану підприємства на 2023 рік. Згідно з витягом з протоколу від 09 лютого 2023 року № 11 засідання правління АТ «НАК «Нафтогаз України» затверджено фінансовий план ДП «Укравтогаз» на 2023 рік, яким передбачено здійснення преміювання працівників згідно з умовами контрактів. З указаного вбачається, що роботодавцем взято на себе обов`язок з виплати премії з нагоди Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості (галузеве свято) за 2022 рік. Отже, ОСОБА_1 , яка протягом 2022 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, мала обґрунтовані та законні сподівання на отримання такої премії за 2022 рік, а її невиплата є дискримінаційними діями щодо неї. Судом враховано, що фінансовий план ДП «Укравтогаз» на 2023 рік затверджено 09 лютого 2023 року, тобто до звільнення позивачки, тому доводи відповідача щодо відсутності фінансової можливості здійснити виплату премії колегією суддів не приймається до уваги.
22. Колегією суддів враховано, що обґрунтування позовних вимог про компенсацію моральної шкоди зводилось до її заподіяння внаслідок незаконного звільнення. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги про визнання незаконними наказів про звільнення та поновлення на роботі залишені судом без задоволення, суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про компенсацію моральної шкоди.
23. Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
24. Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання наказів незаконними, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
25. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 і частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо; за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
26. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не з`ясував, чи існували на підприємстві відповідача вакантні посади (інша робота) у період з 02 грудня 2022 року по 20 лютого 2023 року, включно на день звільнення, та чи запропоновано ОСОБА_1 всі вакантні посади, які були наявні на підприємстві в цей період і на день її звільнення, а тому висновок про додержання відповідачем порядку вивільнення, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, є передчасним.
27. Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року скасовано та ухвалити нове рішення про часткове задоволення таких вимог.
28. Визнано незаконними і скасовано накази ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» від 02 лютого 2023 року № 280к, від 07 лютого 2023 року № 298к, від 20 лютого 2023 року № 328к «Про звільнення».
29. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління по роботі з персоналом ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» з 21 лютого 2023 року.
30. Стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 лютого 2023 року по 22 червня 2026 року у розмірі 2 143 653 грн 90 коп з вирахуванням обов`язкових платежів і зборів.
31. Стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди.
32. Виконуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 січня 2026 року, апеляційний суд з`ясовував, чи існували на підприємстві вакантні посади в період з 02 грудня 2022 року по 20 лютого 2023 року та чи були вони запропоновані позивачці, і дійшов висновку, що відповідач не запропонував ОСОБА_1 усіх вакантних посад, які існували на підприємстві в цей період і які вона могла обіймати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи, унаслідок чого порушив установлений законом порядок звільнення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
33. 25 червня 2026 року ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
34. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20, від 19 травня 2022 року у справі №205/6352/18, від 13 грудня 2022 року у справі № 608/2424/20, а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.
35. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, а суд не уповноважений вирішувати питання про доцільність скорочення, а лише перевіряє наявність підстав для звільнення та дотримання процедури.
36. Щодо посад, які, як стверджує позивачка, не були їй запропоновані при звільненні (прибиральника службових приміщень та робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків відділу господарського забезпечення, начальника групи документування та контролю виконання доручень, провідного інженера з обліку та зберігання документів, помічника керівника цієї групи, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з діловодства), заявник зазначає, що вони не були вакантними, оскільки на ці посади наказами від 06 грудня 2022 року № 661к та № 677к переведено інших працівників, а посада начальника групи документування та контролю виконання доручень пропонувалася всім попередженим працівникам розпорядженням від 26 січня 2023 року № 6-р.
37. Окремо заявник зазначає, що позивачка обіймала посаду начальника управління по роботі з персоналом, була відповідальною за виконання наказів щодо укомплектування штату та за ознайомлення попереджених працівників з вакансіями, володіла повною інформацією про штатний розпис і вакантні посади, а тому її посилання на неповідомлення про вакансії є проявом суперечливої поведінки і є самостійною підставою для відмови в позові.
38. Щодо моральної шкоди заявник вказує, що позивачка не надала належних і допустимих доказів її заподіяння та причинного зв`язку між діями роботодавця і такими наслідками, а за відсутності порушення прав позивачки підстав для її відшкодування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
39. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/5748/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
40. 14 серпня 2026 року матеріали цивільної справи № 369/5748/23 надійшли до Верховного Суду.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
41. 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Сидоренко Д. О., подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
42. Відзив мотивований тим, що наказом НАК «Нафтогаз України» від 03 листопада 2022 року № 224 затверджено нову організаційну структуру та штатну чисельність апарату відповідача у кількості 88 штатних одиниць; наказом ДП «Укравтогаз» від 30 листопада 2022 року № 302 затверджено штатний розпис у кількості 70 штатних одиниць, що вводився з 07 грудня 2022 року; скороченню підлягали всі наявні на той час посади, у тому числі і її посада, а отже посади згідно з новим штатним розписом мали бути запропоновані їй з 02 грудня 2022 року.
43. Вказує, що у повідомленні від 02 грудня 2022 року № 000557 зазначено про відсутність на підприємстві вакантних посад, що спростовується змістом наказу від 30 листопада 2022 року № 302. Наказами від 06 грудня 2022 року № 661к та № 667-к на відповідні посади призначено інших працівників, а наказом від 31 січня 2023 року № 21 з 01 лютого 2023 року введено нові структурні підрозділи. Наказом від 31 січня 2023 року № 233к на посади у групі управління людськими ресурсами призначено інших працівників. За період з 02 грудня 2022 року по 20 лютого 2023 року розпорядженням від 06 лютого 2023 року № 12-р їй запропоновано лише дві посади начальника відділу юридичного забезпечення та сестри медичної, на які вона не могла бути призначена з урахуванням її кваліфікації та досвіду.
44. Щодо доводів про суперечливу поведінку позивачка зазначає, що з моменту повідомлення про скорочення її доступ до документів підприємства був обмежений, доказів ознайомлення її з наказами, що містили відомості про вакансії, матеріали справи не містять, а обізнаність працівника про наявність вакантних посад у будь-якому разі не звільняє роботодавця від обов`язку їх запропонувати.
45. Крім того, у відзиві було заявлено клопотання ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Сидоренко Д. О. про закриття касаційного провадження відповідного до якого просила закрити касаційне провадження.
46. Колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційного провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
47. З червня 2010 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» та на підставі наказу відповідача № 275к від 22 лютого 2019 року обіймала посаду начальника управління по роботі з персоналом.
48. Рішенням правління НАК «Нафтогаз України» 19 жовтня 2022 року (протокол № 324) погоджено остаточне зупинення здійснення основного напряму діяльності ДП «Укравтогаз» (експлуатацію АГНКС) шляхом припинення виробництва стисненого природного газу на АГНКС, які обліковуються на балансі підприємства.
49. Наказом ДП «Укравтогаз» від 03 листопада 2022 року № 224 «Про затвердження організаційної структури та штатної чисельності працівників апарату ДП «Укравтогаз» затверджено граничну штатну чисельність працівників апарату ДП «Укравтогаз» у кількості 88 штатних одиниць та визнано таким, що втратив чинність попередній наказ, зокрема, виключено управління по роботі з персоналом.
50. Наказом ДП «Укравтогаз» від 30 листопада 2022 року № 301 «Про забезпечення виконання наказу НАК «Нафтогаз України» від 03 листопада 2022 року № 224» введено в дію з 07 грудня 2022 року організаційну структуру ДП «Укравтогаз». Пунктом 3 наказано повідомити до 06 грудня 2022 року працівників ДП «Укравтогаз», які займають посади, зазначені у додатку 2 до цього наказу, про скорочення їхніх посад та можливе наступне вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. До зазначеного переліку працівників, що міститься у додатку 2 до наказу, у пункті 36 включено посаду начальника управління по роботі з персоналом.
51. Згідно з наказом від 30 листопада 2022 року № 302 «Про затвердження штатного розпису ДП «Укравтогаз» затверджено штатний розпис у кількості 70 штатних одиниць.
52. Наказом від 14 грудня 2022 року № 310 «Про внесення змін до наказу від 30 листопада 2022 року № 302» розширено штат до 73 одиниць. Внесено з 14 грудня 2022 року зміни до штатного розпису, а саме введено в штатний розпис 3.5 штатні одиниці: начальник групи та провідний інженер групи інформаційних технологій та комп`ютерного забезпечення, фахівець із закупівель та фахівець ризиків та комплаєнсу (0,5 штатні одиниці).
53. Згідно з повідомленням ДП «Укравтогаз» про заплановане вивільнення від 02 грудня 2022 року № 000557 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу ДП «Укравтогаз» від 30 листопада 2022 року № 302 вводиться в дію штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, зі складу якого скорочено посаду начальника управління по роботі з персоналом, яку обіймає позивачка. Також повідомлено про відсутність вакантних посад, які б відповідали професії та спеціальності ОСОБА_1 , і що наступне вивільнення відбудеться 07 лютого 2023 року. З указаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомилась 02 грудня 2022 року.
54. Розпорядженнями від 26 січня 2023 року № 6-р керівників структурних підрозділів та керівників АГНКС, або осіб, які виконують обов`язку керівника АГНКС, зобов`язано: забезпечити ознайомлення з повідомленням про наявні посади, що є додатком 1 до цього розпорядження, підпорядкованих працівників, включених до списку працівників, щодо яких можливе вивільнення, що є додатком 2 до цього розпорядження; надіслати до 27 січня 2022 року засобами електронних комунікацій до відділу кадрового адміністрування управління по роботі з персоналом докази ознайомлення з повідомленням про наявні вакантні посади підпорядкованих працівників; надіслати в термін, до настання дати вивільнення працівників, засобами електронних комунікацій до відділу кадрового адміністрування управління по роботі з персоналом погодження (заяву) або відмову від запропонованих вакантних посад.
55. У вказаному розпорядженні зазначено, що управлінню по роботі з персоналом ДП «Укравтогаз» ( ОСОБА_1 ) необхідно забезпечити надання необхідної інформації в частині кваліфікаційних вимог, закріплення робочого місця працівникам, які виявлять бажання на переведення на запропоновані вакантні посади. Контроль за виконанням розпорядження покладено на начальника управління по роботі з персоналом ОСОБА_1 .
56. Відповідно до додатку 1 до розпорядження від 26 січня 2023 року № 6-р ДП «Укравтогаз» запропоновано працівникам, що підлягають можливому вивільненню, надати свою відповідь, а саме заяву на переведення на одну із запропонованих посад (начальник відділу безпеки та охорони заходів, медична сестра, відділ документування та контролю доручень) або відмову від запропонованих посад, враховуючи кваліфікацію працівників та їх спеціальність.
57. Факт ознайомлення позивачки з розпорядженням № 6-р від 26 січня 2023 року підтверджується її електронним підписом в системі електронного документообігу підприємства.
58. Наказом від 31 січня 2023 року № 21 «Про внесення змін до наказу ДП «Укравтогаз» від 14 грудня 2022 року № 310» з 01 лютого 2023 року розширено штат до 80 одиниць, до штатного розпису введено відділ юридичного забезпечення з 3 посадами: начальник відділу та 2 посади провідного юрисконсульта; групу охорони праці, екологічної та виробничої безпеки з 2 посадами провідного інженера; групу управління людськими ресурсами з посадою провідного інженера з кадрових питань, провідного інженера з організації праці, провідного економіста з праці.
59. Наказом ДП «Укравтогаз» від 02 лютого 2023 року № 280к позивачку звільнено з роботи 07 лютого 2023 року, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
60. Відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у період з 07 лютого 2023 року по 17 лютого 2023 року.
61. Розпорядженням від 06 лютого 2023 року № 12-р керівників структурних підрозділів або осіб, які виконують обов`язки керівника структурного підрозділу зобов`язано забезпечити ознайомлення з повідомленням про наявні посади, що є додатком 1 до цього розпорядження (начальник відділу юридичного забезпечення, сестра медична групи автотранспортного забезпечення), підпорядкованих працівників, включених до списку працівників, щодо яких можливе вивільнення, що є додатком 2 до цього розпорядження; надіслати до 08 лютого 2023 року засобами електронних комунікацій до кадрової служби ДП «Укравтогаз» підтвердження ознайомлення з повідомленням про наявні вакантні посади підпорядкованих працівників.
62. ОСОБА_1 ознайомлено з переліком вакантних посад, що підтверджується її електронним підписом в системі електронного документообігу підприємства. Також роботодавцем направлено повідомлення про наявні посади, згідно з розпорядженням від 06 лютого 2023 року № 12-р на поштову адресу позивачки, яке нею отримано 08 лютого 2023 року.
63. Наказом ДП «Укравтогаз» від 07 лютого 2023 року № 298к перенесено дату звільнення ОСОБА_1 , зазначену у наказі ДП «Укравтогаз» від 02 лютого 2023 року № 280к, з 07 лютого 2023 року на перший робочий день, який є наступним за днем закінчення її тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.
64. Наказом ДП «Укравтогаз» від 20 лютого 2023 року № 328к ОСОБА_1 звільнено 20 лютого 2023 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України). Копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 отримала 20 лютого 2023 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
65. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
66. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
67. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
68. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
69. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.
70. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
71. Трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на
роботодавці (статті 4, 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин
з ініціативи роботодавця 1982 року).
72. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
74. Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
75. Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
76. У постанові від 22 січня 2026 року у цій справі Верховний Суд підкреслював, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 і частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо; роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду попередження і існували на день звільнення. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20) та від 13 грудня 2022 року у справі № 608/2424/20.
77. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
78. Обізнаність працівника про наявність вакантних посад на підприємстві не звільняє роботодавця від виконання обов`язку, передбаченого положеннями статті 49-2 КЗпП України, зокрема запропонувати працівникові всі вакантні посади, які існували на день звільнення (постанова Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 537/2508/18).
79. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі
№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
80. У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
81. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 22 січня 2026 року визначив коло обставин, які належало з`ясувати суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи: чи існували на підприємстві вакантні посади (інша робота) у період з 02 грудня 2022 року по 20 лютого 2023 року, включно на день звільнення, та чи були вони запропоновані позивачці.
82. Згідно з частиною першою статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
83. Апеляційним судом встановлено, що наказом від 30 листопада 2022 року № 302 з 07 грудня 2022 року затверджено новий штатний розпис у кількості 70 штатних одиниць, наказом від 14 грудня 2022 року № 310 штат розширено до 73 штатних одиниць, а наказом від 31 січня 2023 року № 21 з 01 лютого 2023 року - до 80 одиниць з введенням нових структурних підрозділів. Водночас у повідомленні від 02 грудня 2022 року № 000557 позивачці було повідомлено про відсутність вакантних посад, які б відповідали її професії та спеціальності.
84. Судами також установлено, що розпорядженням від 26 січня 2023 року № 6-р позивачці разом з іншими працівниками пропонувалися посади начальника відділу безпеки та охорони заходів, медичної сестри і посади відділу документування та контролю доручень, а розпорядженням від 06 лютого 2023 року № 12-р посади начальника відділу юридичного забезпечення та сестри медичної групи автотранспортного забезпечення, тоді як на посади, введені новим штатним розписом та змінами до нього, наказами від 06 грудня 2022 року № 661к і від 31 січня 2023 року № 233к призначалися інші працівники.
85. Та обставина, що на нові посади було призначено інших працівників, не свідчить про те, що ці посади не були вакантними у розумінні статті 49-2 КЗпП України на момент, коли у роботодавця виник обов`язок їх запропонувати (з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору). Посади, введені новим штатним розписом з 07 грудня 2022 року та змінами до нього з 14 грудня 2022 року і з 01 лютого 2023 року, були вакантними до призначення на них працівників, а отже мали бути запропоновані позивачці після попередження 02 грудня 2022 року про звільнення.
86. Та обставина, що позивачка не подала заяви про переведення на посади, запропоновані розпорядженнями від 26 січня 2023 року № 6-р і від 06 лютого 2023 року № 12-р, не свідчить про виконання роботодавцем обов`язку у повному обсязі, оскільки цей обов`язок охоплює повідомлення працівника про всі вакантні посади, які він може обіймати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду, а не лише окремі з них.
87. Довід про те, що позивачка як начальник управління по роботі з персоналом сама мала організувати ознайомлення з вакансіями, не узгоджується з позицією, яку відповідач послідовно обстоював під час розгляду справи, а саме що відповідні посади не пропонувалися позивачці через призначення на них інших працівників.
88. Колегія суддів ураховує також, що подібні за змістом правовідносини щодо скорочення працівників ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на підставі наказу від 30 листопада 2022 року № 301 були предметом розгляду у справі № 369/3584/23, у якій Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року зазначив, що посилання відповідача на те, що посади провідного інженера групи охорони праці, екологічної та виробничої безпеки, провідного інженера з кадрових питань групи управління людськими ресурсами, провідного інженера з організації праці групи управління людськими ресурсами, провідного економіста з праці групи управління людськими ресурсами не були вакантними з 31 січня 2023 року, є безпідставними, оскільки вони були введені на підприємства під час скорочення позивачки та мали бути запропоновані останній.
89. За таких обставин висновок апеляційного суду про недотримання відповідачем вимог частини другої статті 40 і частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а відтак про незаконність звільнення позивачки, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
90. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
91. Доводи заявника про недоведеність заподіяння моральної шкоди ґрунтуються насамперед на твердженні про відсутність факту порушення прав позивачки. Разом з тим апеляційний суд встановив факт незаконного звільнення, тобто порушення трудових прав працівника, тому наявні підстави для застосування статті 237-1 КЗпП України. Визначення розміру відшкодування з урахуванням характеру та обсягу страждань належить до повноважень суду, а переоцінка доказів, на підставі яких апеляційний суд визначив розмір відшкодування у 5 000 грн, не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
92. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, є необґрунтованими. Апеляційний суд установив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідив наявні у справі докази та надав їм оцінку за правилами статті 89 ЦПК України. Зазначені доводи фактично зводяться до незгоди заявника з наданою судами оцінкою доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
93. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, виконав вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 22 січня 2026 року, надав обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
94. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
95. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
96. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
97. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Оскільки виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць, її виконання у цій частині підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року в частині стягнення з дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Сердюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua