Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №534/1775/22
Суддя: Зайцев Андрій Юрійович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 534/1775/22
провадження № 61-16579св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Горішньоплавнівської міської ради,
треті особи:ОСОБА_2 , Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Горішньоплавнівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 29 травня 2025 року, додаткове рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року у складі судді Комарової Д. Ю., постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Пилипчук Л. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати наказ-розпорядження Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Горішньоплавнівської міської ради» (далі - КП «ВУВКГ») від 28 листопада 2022 року № 35 «Про припинення трудового договору» та наказ від 28 листопада 2022 року № 651 «Про звільнення»;
поновити її на посаді змінного інженера аварійно-диспетчерської служби (АДС) КП ВУВКГ з 28 листопада 2022 року;
стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2022 року до дня ухвалення рішення про поновлення;
стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що 28 листопада 2022 року вона була звільнена з роботи на підставі наказу № 651 та розпорядження № 35 КП ВУВКГ за прогул відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення стало те, що 10 листопада 2022 року позивач залишила робоче місце з 17:00 до 20:00, а також була відсутня з 20:00 11 листопада до 08:00 12 листопада 2022 року без поважних причин.
Позивач стверджує, що вона була відсутня з поважних причин, оскільки відповідач не допустив її до виконання трудових обов`язків після поновлення на посаді на виконання постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року (справа № 534/14/20)і не ознайомив з графіком роботи. Позивачу було запропоновано робоче місце в кімнаті № НОМЕР_1 , яка була відокремлена від приміщення АДС, не обладнана необхідними засобами для виконання обов`язків змінного інженера (службові телефони, книга нарядів тощо). Крім того, відповідач не довів до її відома графік роботи чи змінний режим роботи після поновлення. Позивач вважала, що графік роботи мав залишатися таким, як на момент звільнення 13 лютого 2018 року.
Позивач вказує на систематичність порушень трудового законодавства з боку відповідача, що підтверджено судовими рішеннями (справи № 534/279/18, № 534/1399/18, № 534/14/20), якими її було поновлено на посаді.
Неодноразові незаконні звільнення і невиконання судових рішень спричинили позивачу моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків, емоційний дискомфорт і невпевненість у майбутньому, які вона оцінює в 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області рішенням від 29 травня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач дотримав процедуру застосування дисциплінарного стягнення, і звільнення позивача є законним.
У позивача не було об`єктивних причин бути відсутньою на робочому місці у період з 20:00 год 11 листопада до 08:00 12 листопада 2022 року.
Позивач відмовилась ознайомлюватись саме з графіком роботи, відмовлялась займати своє робоче місце, самостійно визначила робочий час з 08:00 до 17.00 і вихідні дні з п`ятниці до неділі включно.
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області додатковим рішенням від 09 червня 2025 рокувідмовив у здійснені розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у справі.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 немає, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 12 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13 листопада 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення, а рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 29 травня 2025 року та додаткове рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 29 травня 2025 року, додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказано те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807, від 28 вересня 2022 року у справі 534/14/20.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суди не надали оцінки тому, що при обранні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідач всупереч частини третьої статті 149 КЗпП України не врахував ступінь тяжкості проступку, заподіяної ним шкоди, обставини за яких вчинено проступок, попередню роботу. Обраний вид дисциплінарного стягнення не є співмірним зі ступенем тяжкості вчиненого проступку.
Позивачу не було відомо про початок наступної зміни 11 листопада 2022 року.
До початку роботи позивач не була ознайомлена з наказом від 31 жовтня 2022 року «Про поновлення на посаді».
У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив КП «ВУВК», який мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
Позивач не мала об`єктивних причин невиходу на роботу, тому її відсутність на робочому місці є прогулом. Позивач відмовилась ознайомлюватись із графіком роботи, займати своє робоче місце.
Доводи касаційної скарги є безпідставними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року визнано незаконним накладення дисциплінарних стягнень та звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі, стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Наказом директора КП «ВУВКГ» від 31 жовтня 2022 року № 17 позивача поновлено на посаді змінного інженера АДС з 01 грудня 2019 року згідно з постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року.
Наказом відповідача від 31 жовтня 2022 року вирішено забезпечити допуск ОСОБА_1 до роботи після проходження медичного огляду. Строк проведення медогляду встановлено з 31 жовтня до 30 листопада 2022 року.
Наказом директора КП «ВУВКГ» від 31 жовтня 2022 року № 601 робочим місцем ОСОБА_4 визначено кабінет № 50.
Згідно з пунктом 2.4 наказу № 601 визначено забезпечити робоче місце змінного інженера аварійно-диспетчерської служби КП «ВУВКГ» меблями, комп`ютерною технікою, телефонним зв`язком відповідно до виробничих потреб за посадовою інструкцією змінного інженера аварійно-диспетчерської служби.
10 листопада 2022 року позивач після проходження медичного огляду о 08:00 прибула на підприємство. З цього часу і близько до 15:30 позивач ознайомлювалась з правилами внутрішнього трудового розпорядку від 12 квітня 2018 року, які встановлюють змінний графік: денна зміна (8:00-20:00), нічна зміна (20:00-08:00), посадовою інструкцією змінного інженера аварійно-диспетчерської служби, колективним договором КП ВУВКГ на 2019 - 2023 роки, місцем роботи та іншими локальними документами.
У цей же день інженер з охорони праці ОСОБА_5 провела первинний інструктаж з охорони праці для ОСОБА_1 , після закінчення якого вона поставила свій підпис у журналі з охорони праці.
10 листопада 2022 року позивачу надано графік для змінного інженера АДС КП «ВУВКГ» на 2022 рік, від ознайомлення з яким вона відмовилась, про що складено акт від 10 листопада 2022 року.
ОСОБА_6 провів інструктаж на робочому місці та у присутності ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зачитав графік роботи змінного інженера на 2022 рік.
10 листопада 2022 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1 залишила підприємство.
Наступна зміна, у яку повинна була вийти ОСОБА_1 , - нічна з 20:00 11 листопада до 08:00 12 листопада 2022 року.
Позивач не вийшла у нічну зміну та прибула на роботу 14 листопада 2022 року (понеділок).
Про відсутність позивача на робочому місці складено акт від 12 листопада 2022 року.
14 листопада 2022 року у ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення щодо її відсутності на робочому місці з 20:00 11 листопада до 08:00 12 листопада 2022 року.
У поясненнях позивач не заперечувала, що 10 листопада 2022 року її ознайомили з чинними Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП «ВУВКГ», посадовою інструкцією змінного інженера аварійно-диспетчерської служби, колективним договором КП «ВУВКГ», місцем роботи у службовому приміщенні № 50 аварійно-диспетчерської служби адміністративно-побутового корпусу, також було проведено вступний інструктаж з охорони праці та на робочому місці.
Причиною відсутності у вказаний період на робочому місці є те, що вона не була ознайомлена з графіком роботи. На підприємстві встановлений 4-денний робочий тиждень з режимом роботи з 08:00 до 17:00. У зв`язку з чим 10 листопада 2022 року перебувала на підприємстві з 08:00 до 17:00, 11 і 12 листопада 2022 року не прибула, оскільки це були неробочі дні.
В акті від 14 листопада 2022 року зафіксовано відмову позивача від спецодягу.
14 листопада 2022 року відповідач видав наказ від 14 листопада 2022 року № 630 «Про зміну режиму робочого часу та викладення посадової інструкції інженера аварійно диспетчерської служби в новій редакції».
15 листопада 2022 року ОСОБА_1 ознайомилась з цим наказом і не погодилась, про що власноруч написала на ньому.
Згідно з відповідями з КНП «Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» від 15 листопада 2022 року та Центру ПМСД м. Горішні Плавні від 17 листопада 2022 року у період з 10 листопада до дати видачі довідок ОСОБА_1 не зверталась до медичних закладів.
Відповідно до відповіді голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації Горішньоплавнівського виробничого управління водопровідно- каналізаційного господарства Професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 24 листопада 2022 року № 24/11 ОСОБА_1 з 31 жовтня до 24 листопада 2022 року із заявою про прийняття до членів первинної профспілкової організації не зверталась, членом вказаної організації не є, до виборних органів профспілкової організації не обиралась. Отже, на момент звільнення ОСОБА_1 не була членом первинної профспілкової організації. У судовому засіданні позивач підтвердила цю обставину.
Наказом директора КП ВУВКГ від 28 листопада 2022 року № 651 звільнено змінного інженера аварійно-диспетчерської служби ОСОБА_1 за вчинення прогулу в порядку пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП.
Наказом від 28 листопада 2022 року №35 припинено трудовий договір з ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом на підставі наказу № 651.
Допитай як свідок ОСОБА_6 (начальник аварійно-диспетчерської служби), безпосередній керівник позивача, який відповідав за організацію роботи ОСОБА_1 після поновлення її на посаді) підтвердив, що ОСОБА_1 була поновлена ??на посаді на виконання рішення суду. Їй було визначено робоче місце в кабінеті № 50. 10 листопада 2022 року свідок надав ОСОБА_1 для ознайомлення графік роботи, який передбачав змінний режим: денна зміна (8:00-20:00), нічна зміна (20:00-08:00), після чого 48 годин відпочинку (графік «день-ніч-48»). ОСОБА_8 відмовилася підписувати документ про ознайомлення з графіком, висловивши незгоду з його умовами, але конкретних причин відмови не зазначила.
У присутності позивача, інженера з охорони праці ОСОБА_5 та заступника директора з питань майна ОСОБА_7 свідок зачитав графік роботи в голос, щоб офіційно довести його до відома ОСОБА_1 . Після її відмови від підпису було складено акт від 10 листопада 2022 року. Крім того повідомив, що позивач була допущена до виконання трудових обов`язків, але відмовилась від виконання вказівки керівництва, зокрема щодо роботи за визначеним графіком. Він також підтвердив, що згідно з таблицею робочого часу 10 листопада 2022 року позивач перебувала на робочому місці 8 годин (з 8:00 до 17:00), залишивши його о 17:00, що зафіксовано актом.
Допитана як свідок ОСОБА_5 (інженер з охорони праці, відповідальна за проведення інструктажів для працівників) пояснила суду, що 10 листопада 2022 року провела первинний інструктаж з охорони праці для ОСОБА_1 , за закінченням якого поставила свій підпис у журналі з охорони праці. ОСОБА_1 відмовилася ознайомитися з графіком роботи та пройти первинний інструктаж безпосередньо на робочому місці. Позивачу було зачитано вголос графік роботи (денна зміна: 8:00-20:00, нічна зміна: 20:00-08:00) та складено акт про її відмову від підпису. Робоче місце ОСОБА_1 відповідало стандартним вимогам для виконання обов`язків змінного інженера АДС.
Допитана як свідок ОСОБА_9 (інспектор з кадрів, відповідальна за ознайомлення працівників з локальними актами підприємства та оформлення документів при поновленні) зазначила, що 31 жовтня 2022 року вона ознайомила ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказом № 17 про поновлення на роботі. Процес ознайомлення тривав з 8:00 до приблизно 15:30 з перервою на обід (12:00-13:00). Свідок підкреслила, що позивач була поінформована про всі умови праці, включаючи правила внутрішнього трудового розпорядку, які встановлюють змінний графік роботи для змінного інженера АДС.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні керуватися тим, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Водночас чинним трудовим законодавством чітко не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен враховувати конкретні обставини і будь-які докази, передбачені процесуальним законом.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі. самого працівника обставин, які повністю виключають його вину.
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі № 757/35540/24-ц, від 28 травня 2025 року у справі № 523/22514/23, від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/8910/18).
Отже, для вирішення питання про законність звільнення працівника у зв`язку із прогулом необхідним є не тільки встановлення самого лише факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За обставинами цієї справи, наказом відповідача від 31 жовтня 2022 року позивача було поновлено на попередній посаді на виконання постанови Верховного Суду.
Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників КП «ВУВКГ» в редакції від 12 квітня 2018 року змінний інженер диспетчерської служби працює з 08:00 до 20:00, з 20:00 до 08:00.
Позивач не заперечувала свою відсутність на роботі з 17:00 до 20:00 год 10 листопада та з 20:00 11 листопада до 08:00 12 листопада 2022 року. Однак зазначала, що була відсутня на роботі з поважних причин, у зв`язку із тим, що її не було допущено до робочого місця та їй не було доведено до відома режим роботи, змінні графіки.
Встановивши, що відповідач виконав вимоги щодо поновлення позивача на попередній посаді та забезпечив доступ до робочого місця (кабінет № 50) з необхідними засобами, позивач була ознайомлена під підпис з правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників в редакції від 12 квітня 2018 року, однак була відсутня на робочому місці понад три години без поважних на це причин, що зафіксовано в актах та службовій записці, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, адже роботодавець правомірно звільнив ОСОБА_10 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог трудового законодавства.
При цьому, суди оцінили ступінь тяжкості проступку, врахувавши, що прогул тривалістю 11 годин є суттєвим порушенням трудової дисципліни, яке могло вплинути на роботу аварійно-диспетчерської служби, та об`єктивних обставин, які б не залежали від волі позивача та перешкоджали їй бути присутньою на роботі, не існувало.
Встановивши правомірність проведеного звільнення і відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди, які є похідними від вимоги про поновлення на роботі.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не була ознайомлена із графіком роботи, і їй не було відомо про початок наступної зміни 11 листопада 2022 року,є безпідставними. Суди встановили, що 10 листопада 2022 року позивач була ознайомлена із правилами внутрішнього трудового розпорядку (у редакції від 12 квітня 2018 року), де у розділі четвертому «Робочий час і його використання» підрозділ «АДС, Автотранспортна дільниця» визначено, що для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт, електромонтерів з ремонту і обслуговування електроустаткування, змінного інженера, майстрів зміни операторів диспетчерської служби, водіїв автотранспортних засобів:
а) денна зміна: з 08:00, до 20:00;
б) нічна зміна: з 20:00 до 08:00.
Крім того, 10 листопада 2022 року позивач відмовилась від ознайомлення із своїм графіком роботи.
До того ж у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснила свою незгоду з новим п`ятиденним графіком з 08:00 до 17:00, який встановлено наказом КП ВУВКГ від 14 листопада 2022 року №630 , зазначивши, що аварія може трапитись у будь-який час доби та необхідно забезпечити цілодобову роботу змінного інженера, тому він і працює за графіком «день-ніч-48». Отже, позивач підтвердила, що була обізнана з графіком роботи змінного інженера.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні суд апеляційної інстанції дотримав норми матеріального та процесуального права.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, правильним є додаткове рішення про відмову в розподілі витрат позивача на правничу допомогу.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, правильним є також рішення судів про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивача, які вона понесла в суді першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 29 травня 2025 року, додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2025 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua