Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визначення місця проживання дитини
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №607/22897/24
Суддя: Сакара Наталія Юріївна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 607/22897/24
провадження № 61-2658св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Парійчук Юлії Дмитрівни на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Гірського Б. О., Хома М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 .
3. 25 червня 2018 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/749/18 шлюб між сторонами розірвано.
4. У 2024 році відповідачка виїхала за кордон та з цього часу син сторін проживає з позивачем, навчається в Тернопільській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 29. Виховання сина здійснюється одноособово батьком та жодних перешкод в спілкуванні з матір`ю він не чинить.
5. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність визначення місця проживання дитини саме з ним, що це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
9. Рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
10. Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . Здійснено розподіл судових витрат.
11. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, тому визначення місця проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з батьком ОСОБА_1 буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
12. Апеляційним судом також враховано, що мати дитини з 2023 року фактично проживає за кордоном, тому визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Парійчук Ю. Д .
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - Парійчук Ю. Д. , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявниці зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 756/12322/16-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 185/6994/15, від 23 грудня 2019 року в справі № 552/4608/18, від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17, від 14 лютого 2024 року в справі № 756/12509/21.
18. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позиція позивача під час розгляду справи будувалась виключно на зазначенні перешкод у спілкуванні з сином, що порушують його права як батька, при цьому нічим не підтверджених.
19. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд не врахував, чи визначенні місця проживання дитини з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
20. Судом не враховано, що у сторін існують суперечливості з приводу участі батька у вихованні сина, проте такі не є підставою для задоволення позову, оскільки такі суперечливості неможливо усунути шляхом визначення місця проживання дитини.
21. Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано висновок органу опіки та піклування.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
22. У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Парійчук Ю. Д. від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2018 року у справі № 607/749/18.
24. Під час шлюбу у сторін народилася одна дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Збаразьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 03 жовтня 2017 року.
25. 26 грудня 2018 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 , виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
26. За змістом акта обстеження умов проживання, який складено працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради за заявою ОСОБА_1 від 11 вересня 2024 року, 17 вересня 2024 року проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що умови проживання задовільні. У квартирі чисто, прибрано, зроблено ремонт. Помешкання умебльоване, наявні необхідні речі побуту та вжитку. Дитина має окреме ліжко, іграшки, розвиваючі ігри. Наявний дитячий одяг відповідно до віку та сезону. Квартира орендується у приватної особи згідно договору оренди від 25 серпня 2024 року. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з батьком та перебуває під його наглядом, стосунки у сім`ї доброзичливі. У 2018 році між батьками дитини шлюб розірвано. З травня 2023 року мати дитини ОСОБА_2 перебуває за межами України, батько дитини - ОСОБА_1 має бажання визначити місце проживання сина разом з ним.
27. Відповідно до характеристики, виданої Тернопільською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є учнем 3-Г класу, навчався у школі з першого класу. У зв`язку із ситуацією в Україні тимчасово з мамою переїхав за кордон. Навчався у школі у Канаді протягом одного року. У травні 2024 року повернувся в Україну і знову буз зарахований до 3 класу на основі успішного складення академічної різниці. Батьки ОСОБА_4 розлучені, мати тимчасово перебуває за кордоном. Вихованням учня займається тато та бабуся з дідусем, вони приділяють належну та якісну увагу дитині. Школу відвідує за участі батька та бабусі.
28. Згідно листа комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради від 11 жовтня 2024 року № 01.1-04/137 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був задекларований в лікаря-педіатра з 2021 року, декларація переукладена 29 квітня 2024 року законним представником дитини ОСОБА_2 . Із інформації лікаря-педіатра вбачається, що відвідування медичного закладу завжди відбувалося в супроводі обох батьків. Із вересня 2024 року на прийом до лікаря дитину супроводжує батько, оскільки мати дитини літом 2024 року виїхала в Канаду.
29. 18 лютого 2025 року адвокат відповідачки ОСОБА_9 звернулася із запитом № 06 до Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок комбінованого типу) № 27 (ТЗДОЯСКТ № 27), на який отримала лист-відповідь № 09 від 19 лютого 2025 року про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчався з 13 вересня 2019 року по 31 серпня 2022 року в ТЗДОЯСКТ №27. Під час перебування дитини в цьому закладі мама ОСОБА_2 приділяла належну увагу вихованню та навчанню сина, брала активну участь в житті сина в дошкільному закладі, підтримувала тісний контакт з вихователями групи, здійснювала матеріальне забезпечення. Батько ОСОБА_1 також приділяв належну увагу вихованню та навчанню сина, брав активну участь і виявляв інтереси щодо перебування ОСОБА_4 в дошкільному закладі.
30. 19 лютого 2025 року представник ОСОБА_9 - Парійчук Ю. Д. звернулася із запитом № 07 до Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов, на який отримала відповідь від 20 лютого 2025 року № 18/07-20 про те, що ОСОБА_4 , 2016 року народження, дійсно навчається у 3-Г класі цієї школі. Його мама ОСОБА_2 на даний час не проживає разом зі своїм сином з причин тимчасового перебування за кордоном. Свої права та обов`язки вона частково реалізує шляхом застосування дистанційних комунікаційно-інформаційних технологій. Періодично спілкується із класним керівником у батьківських чатах та у телефонному режимі.
31. Також Тернопільською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов 20 лютого 2025 року за № 17/07-20 надано позитивну характеристику на учня ОСОБА_4 , 2016 року народження. Хлопчик спокійний, урівноважений, скромний, веселий, товариський. Приймає активну участь у житті класу.
32. ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що слідує із довідок про реєстрацію місця проживання, наданих відділом реєстрації проживання особи управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 1176/28-03 від 25 січня 2019 року та № 12791765/28-30 від 20 жовтня 2021 року.
33. ОСОБА_4 має проблеми із зором, у зв`язку з чим йому виготовлялися окуляри та призначалося лікування, про що свідчать товарні чеки від 08 липня 2024 року № 503, від 16 грудня 2024 року № 608 та рахунок-фактура № 2015 від 19 липня 2024 року, де записано відомості про бабусю ОСОБА_10 та її номер телефону.
34. За змістом довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб № 65 від 31 січня 2025 року, виданої ПП «Люкс», ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (батьки відповідачки) проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (згідно акту обстеження від 30 січня 2025 року). За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 (відповідачка) та ОСОБА_4 (її син).
35. Факт проживання відповідачки, її сина та батьків за вищевказаною адресою підтверджується і нотаріально посвідченими заявами сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
36. Працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради 10 лютого 2025 року проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 та складено акт обстеження умов проживання. Згідно з цим актом за даною адресою проживають ОСОБА_10 (бабуся, проживає без реєстрації), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 (дідусь, проживає без реєстрації), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 (онук), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 (мати, зареєстрована, не проживає, перебуває за кордоном у Канаді), ІНФОРМАЦІЯ_6 . Квартира складається з двох кімнат загальною площею 44 кв. м, з усіма комунальними зручностями, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, де є все необхідне для повноцінного розвитку дітей. Для дитини наявне місце для сну та відпочинку, шафа, одяг та взуття відповідно до віку дитини.
37. Платіжними інструкціями за період з травня 2024 року по лютий 2025 року підтверджується здійснення грошових переказів власних коштів ОСОБА_2 для ОСОБА_10 .
38. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 № 430485639 від 09 червня 2025 року останній володіє житловою нерухомістю, що розташована в смт. Вишнівець, Кременецького району Тернопільської області та земельними ділянками. Також відповідач користується транспортними засобами «Subaru Forester», «KIA Cerato», про що надана виписка від 09 червня 2025 року №req2#001127244547.
39. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 374 від 19 березня 2025 року «Про затвердження висновку щодо недоцільності визначення місця проживання дитини» затверджено висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Зі змісту цього висновку органу опіки та піклування, частина якого містить покликання на документи, описані судом вище, вбачається, що батько дитини ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що під час широкомасштабного вторгнення син ОСОБА_4 разом із колишньою дружиною, матір`ю дитини виїхали за кордон (у Канаду ), проте у 2024 році мати привезла сина в Україну і залишила проживати із ним. Із 2024 року син проживає разом із ним, виховання хлопчика здійснюється батьком одноособово, жодних перешкод у спілкуванні із матір`ю ним не здійснюється. Вказав, що у вихованні сина також приймають участь бабуся та дідусь по лінії матері дитини, хлопчик може залишатися у них на ніч. З огляду на викладене, просить визначити місце проживання сина разом із ним.
Мати дитини ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, її представник адвокат - Парійчук Ю. Д. на засіданні комісії зазначила, що заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , його твердження не відповідають дійсності, оскільки спільний син сторін зареєстрований разом із матір`ю, ОСОБА_4 від народження проживав із матір`ю та її батьками. Після розірвання шлюбу, вихованням та утриманням дитини займалася саме мати, разом із допомогою своїх батьків. У 2023 році мати разом із сином переїхали в Канаду , де й проживали деякий час. Згодом вони разом повернулись в Україну. На даний час мати тимчасово знаходиться за межами України, однак планує повернутися в кінці квітня 2025 року. На період її відсутності син проживає з бабусею та дідусем ОСОБА_4 по лінії матері за адресою місця реєстрації дитини. Не зважаючи на тимчасове перебування за кордоном мати дитини займається вихованням та утриманням дитини. Враховуючи вищевикладене, вважає, що немає підстав для визначення місця проживання ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 .
На засіданні комісії ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , які є бабусею та дідусем ОСОБА_4 по лінії матері, повідомили, що на даний час та до повернення дочки з-за кордону онук проживає разом із ними, вони займаються вихованням хлопчика, батько ОСОБА_4 інколи на вихідні забирає його до себе.
Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомив, що на даний час проживає разом із бабусею та дідусем, із батьком він проводить разом вихідні, може їздити із ним у смт. Вишнівець Кременецького району Тернопільської області. Вказав, що не бажає змінювати місце проживання, у зв`язку із тим, що йому комфортно за місцем теперішнього проживання, а також зазначив, що у квітні-травні мати має повернутися в Україну з Канади.
Позиція Верховного Суду
40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
41. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
42. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
45. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
46. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
47. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
48. Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
49. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
50. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
51. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
52. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
53. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
54. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
55. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
56. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
57. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
58. У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року заява № 31111/04 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
59. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
60. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
61. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
62. Отже, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
63. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22.
64. Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційним судом правомірно враховано, що мати дитини з 2023 року фактично проживає за кордоном, проте матеріали справи не містять доказів повернення матері до України як на момент розгляду справи апеляційним судом, так і касаційним судом.
65. Крім того, у висновку органу опіки та піклування, яким визначено недоцільним проживання дитини з батьком, зазначено, що мати дитини планує повернутися до України в кінці квітня 2025 року.
66. Разом із тим, касаційна скарга представника ОСОБА_2 не містить посилань на обставини, які перешкоджають останній повернутися до України, не містить обґрунтованих доводів щодо тривалості перебування відповідачки за межами країни, за умови того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з її батьками, які не є законними опікунами малолітньої дитини.
67. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував, що фактичне проживання дитини з бабусею та дідусем не може підміняти собою вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків, а тим більше - бути підставою для обмеження батьківських прав ОСОБА_1 , який не визнаний таким, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків чи має інші обставини, що негативно впливають на інтереси дитини, виявляє бажання та має реальну змогу брати активну участь у вихованні дитини.
68. Судом враховано, що ОСОБА_1 має всі необхідні та належні умови для проживання сина разом із ним, зокрема володіє власним житлом у смт. Вишнівець, має у власності автомобіль, а також орендував додаткове житло у м. Тернопіль, яке спеціально облаштував для комфортного проживання його разом із сином.
69. Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
70. Враховуючи те, що апеляційним судом не встановлено обставин, які б могли достовірно свідчити, що визначення місця проживання дитини з батьком несе для неї психологічну або фізичну загрозу, або призведе до негативних для дитини наслідків, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини разом із батьком.
71. Колегія суддів звертає увагу, що мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
72. Визначення місця проживання дитини з батьком не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з матір`ю на її участь у вихованні дитини, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.
73. Колегія суддів відхиляє посилання заявниці в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано висновок органу опіки та піклування.
74. Так, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
75. У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц вказано, що висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.
76. Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок органу опіки та піклування та те, що такий має оцінюватися разом з усіма іншими доказами, встановивши відсутність негативного впливу на життя дитини під час проживання разом із батьком, необхідність дитини бути поряд із своїми батьками, перебування матері тривалий час за кордоном, дійшов правомірного висновку, що визначення місця проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з батьком ОСОБА_1 буде відповідати якнайкращим її інтересам та сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
77. Доводи касаційної скарги у своїх сукупності зводяться з незгодою із висновками апеляційного суду, при цьому заявниця не навела обставин, які б давали можливість ставити під сумнів висновок апеляційного суду щодо визначення проживання дитини разом із батьком.
78. Посилання заявниці на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 756/12322/16-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 185/6994/15, від 23 грудня 2019 року в справі № 552/4608/18, від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17, від 14 лютого 2024 року в справі № 756/12509/21, відхиляються колегією суддів, оскільки з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, судове рішення апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах.
79. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
80. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.
81. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Парійчук Юлії Дмитрівни залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua