Суд: Калинівський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Недбале ставлення до військової служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №132/3808/26
Суддя: Павленко І. В.
Справа № 132/3808/26
3/132/1482/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 листопада 2026 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення № ОДВ/852 від 22.10.2026 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого офіцера відділення мобілізаційного обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.03.2026 № 195 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було визначено відповідальним за проведення інструктажів груп оповіщення другого відділу.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.10.2026 № 711 було сформовано групу оповіщення у складі військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка мала виконувати завдання за призначенням 19.10.2026.
19.10.2026 старшим лейтенантом ОСОБА_1 було проведено інструктаж зазначених військовослужбовців перед їх залученням до виконання завдань за призначенням, що підтверджується записом у журналі проведення інструктажів та особистими підписами військовослужбовців.
У подальшому, 19.10.2026 близько 08 год. 10 хв. у АДРЕСА_2 , групою оповіщення за участю військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проводилися заходи з оповіщення громадян.
Після зазначеної події, 19.10.2026 під час проведення профілактичних заходів військовослужбовців було перевірено на стан алкогольного сп`яніння. За результатами огляду, проведеного із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора «АлКонт U8300», у солдата ОСОБА_3 було встановлено позитивний результат із показником 0,461, що зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння № 214, а у солдата ОСОБА_2 – позитивний результат із показником 0,479, що зафіксовано у відповідному акті огляду.
Згідно з протоколом, старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи відповідальним за проведення інструктажів груп оповіщення, не забезпечив належної перевірки готовності військовослужбовців до виконання службових завдань, зокрема не організував проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння перед їх залученням до виконання завдань за призначенням.
Таким чином, органом, який склав протокол, дії старшого лейтенанта ОСОБА_1 кваліфіковано як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Також старший лейтенант ОСОБА_1 просив долучити до матеріалів справи письмові заперечення на протокол про військове адміністративне правопорушення, у яких зазначив, що з викладеними в протоколі обставинами та висновками не погоджується, вважає їх необґрунтованими, а свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечує.
У поданих запереченнях зазначив, що до виконання обов`язків на займаній посаді приступив 09.10.2026 відповідно до витягу з наказу № 283, а 19.10.2026 перед залученням групи оповіщення до виконання завдань за призначенням особисто провів інструктаж військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Під час проведення інструктажу зазначені військовослужбовці не мали очевидних ознак алкогольного сп`яніння, скарг на стан здоров`я чи інших обставин, які б свідчили про неможливість їх допуску до виконання службових завдань.
Крім того, вказав, що ознаки алкогольного сп`яніння у військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були виявлені лише близько 10 год. 33 хв., тобто приблизно через чотири з половиною години після проведення ним інструктажу та направлення групи для виконання завдань за призначенням. За таких обставин, на його думку, результати огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння не підтверджують наявності у них такого стану саме на момент проведення інструктажу.
Також у запереченнях зазначив, що після направлення групи оповіщення для виконання завдань за призначенням військовослужбовці діяли самостійно, а він не мав безпосередньої можливості постійно контролювати їхній стан та поведінку. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що він знав про перебування підлеглих у стані алкогольного сп`яніння, мав реальну можливість виявити такі ознаки під час інструктажу, однак свідомо допустив їх до виконання службових обов`язків.
Окремо звернув увагу на те, що в протоколі не наведено належних доказів невиконання ним конкретних службових обов`язків, не встановлено причинного зв`язку між його діями чи бездіяльністю та перебуванням підлеглих військовослужбовців у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що сам факт виявлення ознак алкогольного сп`яніння у підлеглих військовослужбовців не може автоматично свідчити про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки адміністративна відповідальність має індивідуальний характер.
Крім того, у запереченнях поставив під сумнів належність та допустимість результатів огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння, посилаючись на відсутність у матеріалах справи відомостей щодо належної повірки спеціального технічного засобу — газоаналізатора «АлКонт U8300» заводський номер 83014738, яким проводився огляд, а також зазначив, що декларація про відповідність такого засобу не є документом, який підтверджує проходження ним періодичної повірки.
На підтвердження належного виконання службових обов`язків долучив позитивну службову характеристику від 21.10.2026, відповідно до якої характеризується позитивно, сумлінно ставиться до виконання покладених на нього обов`язків та за діловими і моральними якостями відповідає займаній посаді.
З огляду на викладене, просив врахувати наведені у запереченнях доводи, визнати відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати як засіб уникнення адміністративної відповідальності, а тому вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, письмові заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків унаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до їх виконання.
Сам по собі факт настання певних негативних наслідків або вчинення підлеглими військовослужбовцями порушень військової дисципліни не є безумовним підтвердженням недбалого ставлення до військової служби з боку їх безпосереднього керівника.
Для встановлення складу правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, необхідно встановити не лише факт порушення певного порядку чи настання негативних наслідків, а й конкретний службовий обов`язок, покладений на особу, факт його невиконання або неналежного виконання, наявність реальної можливості виконати такий обов`язок належним чином, а також винне ставлення особи до допущеного порушення.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.
Згідно зі ст. 16 зазначеного Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Разом із тим загальні положення військових статутів не звільняють орган, уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, від обов`язку конкретизувати, який саме службовий обов`язок було порушено особою, у чому конкретно полягало його невиконання або неналежне виконання та яким чином такі дії чи бездіяльність свідчать про недбале ставлення до військової служби.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.03.2026 № 195 ОСОБА_1 визначено відповідальною особою за проведення інструктажу груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Водночас із наявних матеріалів вбачається, що 19.10.2026 ОСОБА_1 було проведено інструктаж військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується журналом інструктажу груп оповіщення, у якому наявні особисті підписи зазначених військовослужбовців.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання ОСОБА_1 безпосередньо покладеного на нього обов`язку щодо проведення інструктажу групи оповіщення.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення фактично пов`язує недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби з тим, що він не організував та не провів огляд підлеглих військовослужбовців на предмет алкогольного сп`яніння перед допуском до виконання службових завдань.
Разом із тим, як зазначає ОСОБА_1 у своїх запереченнях, під час проведення інструктажу 19.10.2026 він особисто перевірив готовність військовослужбовців до виконання поставлених завдань, однак будь-яких явних ознак алкогольного сп`яніння у них не виявив. Зокрема, у військовослужбовців не було запаху алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів чи інших зовнішніх проявів, які могли б свідчити про перебування у стані сп`яніння.
Водночас, згідно з матеріалами справи, факт перебування солдата ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння було встановлено за результатами огляду, проведеного близько 10 год. 33 хв., тобто приблизно через чотири з половиною години після проведення інструктажу. Таким чином, результати зазначеного огляду підтверджують стан алкогольного сп`яніння військовослужбовця на момент проведення відповідного тестування, однак самі по собі не доводять, що такий стан мав місце ще під час проведення інструктажу або що його ознаки були очевидними для ОСОБА_1 .
За таких обставин матеріали справи не містять належних доказів того, що під час проведення інструктажу ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість виявити у підлеглих військовослужбовців ознаки алкогольного сп`яніння, однак не зробив цього або свідомо допустив їх до виконання службових завдань. Так само не встановлено, що саме на нього було покладено обов`язок проводити огляд військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння перед направленням для виконання завдань за призначенням.
Натомість у протоколі наведено загальні посилання на вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та доручення Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.04.2026 № 43062/С щодо забезпечення належної перевірки готовності груп оповіщення.
Проте самого посилання на зазначені нормативні та розпорядчі документи недостатньо для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Особа, яка складає протокол, повинна не лише послатися на загальні вимоги щодо організації роботи груп оповіщення, а й довести, які саме конкретні заходи мав здійснити ОСОБА_1 , яким чином він їх не здійснив та чи мав реальну можливість діяти інакше за конкретних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що стан алкогольного сп`яніння у солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_3 було встановлено відповідно до актів огляду від 19.10.2026 № 211 та № 214 о 10 год 33 хв.
Водночас інструктаж групи оповіщення було проведено о 06 год 00 хв, а вибуття групи на виконання завдань відбулося до моменту проведення зазначених оглядів.
Таким чином, між часом проведення інструктажу та часом встановлення стану алкогольного сп`яніння минуло понад чотири години.
Зазначені акти огляду підтверджують стан алкогольного сп`яніння відповідних військовослужбовців на момент проведення огляду, однак самі по собі не встановлюють, що такі особи перебували у стані алкогольного сп`яніння вже о 06 год 00 хв під час проведення інструктажу або на момент вибуття з місця розташування підрозділу.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що на момент проведення інструктажу ОСОБА_1 знав або за конкретних обставин повинен був знати про перебування зазначених військовослужбовців у стані алкогольного сп`яніння.
Також не встановлено, що на момент проведення інструктажу військовослужбовці мали очевидні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, які б зобов`язували ОСОБА_1 не допускати їх до виконання службових завдань.
Сам факт виявлення стану алкогольного сп`яніння у військовослужбовців через декілька годин після проведення інструктажу не може автоматично свідчити про неналежне виконання службових обов`язків особою, яка проводила такий інструктаж.
При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був присутній разом із групою оповіщення протягом усього часу виконання нею завдань або здійснював безпосередній контроль за її поведінкою на маршруті.
Відтак відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виявити можливе вживання алкогольних напоїв підлеглими військовослужбовцями вже після їх вибуття на маршрут та запобігти таким діям.
Суд звертає увагу, що для встановлення недбалого ставлення до військової служби необхідно встановити, що особа не тільки повинна була через свої службові обов`язки виконати певні дії, а й реально могла виконати їх належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.05.2021 у справі № 185/12161/15-к, відповідно до якої при встановленні недбалого ставлення до військової служби необхідно з`ясувати, чи була у військової службової особи реальна можливість виконати покладені на неї службові обов`язки належним чином.
Якщо військова службова особа перебувала в таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові обов`язки, відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
У цьому випадку органом, який склав протокол, не доведено, що ОСОБА_1 мав реальну можливість запобігти поведінці підлеглих військовослужбовців після їх вибуття на маршрут оповіщення, а також не встановлено, які саме додаткові дії він повинен був здійснити, але не здійснив.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, кожен військовослужбовець несе особисту відповідальність за власні дії та дотримання вимог військової дисципліни.
Факт вчинення підлеглими військовослужбовцями порушення військової дисципліни не є достатньою правовою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності їх керівника без встановлення конкретних винних дій або бездіяльності останнього.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 сприяв вживанню підлеглими алкогольних напоїв, був обізнаний про їх намір перебувати у стані сп`яніння під час виконання службових завдань або свідомо допустив їх до виконання таких завдань за наявності очевидних ознак алкогольного сп`яніння.
Крім того, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити конкретний та зрозумілий опис суті адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Опис адміністративного правопорушення повинен відповідати ознакам складу правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП, та містити конкретизацію дій або бездіяльності особи, які ставляться їй у вину.
Натомість у протоколі щодо ОСОБА_1 фактично констатовано наслідок у вигляді перебування двох підлеглих військовослужбовців у стані алкогольного сп`яніння під час виконання завдань з оповіщення, однак не наведено належних доказів того, що такий наслідок став результатом конкретного неналежного виконання ним своїх службових обов`язків.
Зазначення у протоколі загальних положень військових статутів та керівних документів не замінює необхідності доведення конкретної протиправної поведінки особи.
Також суд бере до уваги подану ОСОБА_1 службову характеристику від 21.10.2026, підписану начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій зазначено, що до виконання посадових обов`язків він ставиться відповідально та займаній посаді відповідає.
Зазначений документ сам по собі не виключає можливості вчинення адміністративного правопорушення, однак у сукупності з іншими матеріалами справи характеризує особу та підлягає врахуванню під час оцінки доводів щодо характеру виконання нею службових обов`язків.
Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом, який склав протокол, не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Зокрема, не встановлено конкретного службового обов`язку ОСОБА_1 щодо обов`язкового проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння перед вибуттям групи оповіщення, не доведено факту його невиконання або неналежного виконання, не встановлено наявності реальної можливості запобігти поведінці підлеглих після їх вибуття на маршрут та не доведено причинного зв`язку між конкретними діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 і обставинами, зазначеними у протоколі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності дотримання гарантій справедливого судового розгляду, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю суттю належать до категорії кримінального обвинувачення в розумінні Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 Європейський суд звертав увагу на необхідність забезпечення особі належної можливості захищатися від висунутого обвинувачення та неприпустимість перебрання судом функцій сторони обвинувачення.
Суд не вправі самостійно формувати або доповнювати фабулу адміністративного правопорушення, відшукувати замість органу, який склав протокол, докази винуватості особи чи самостійно встановлювати обставини, які не були належним чином покладені в основу обвинувачення.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд приходить до висновку, що надані матеріали не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях старшого лейтенанта ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Наявність факту алкогольного сп`яніння у підлеглих військовослужбовців не є безумовним доказом недбалого ставлення до військової служби з боку особи, відповідальної за проведення їх інструктажу.
З огляду на викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Керуючись ст. 7, 61, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.В. Павленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua