Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №908/215/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №908/215/26

Суддя: Дармін Михайло Олександрович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/215/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Соп`яненко О.Ю.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 (власні засоби EasyCon) - ордер серія АР № 1342775 від 28.09.2026р.

від позивача: ОСОБА_2 (власні засоби EasyCon) - представник Шульги Людмили Володимирівни, ордер серія АР № 1342775 від 28.08.2026

від відповідача: Тихомирова Марія Олегівна (власні засоби EasyCon) - представник ОСББ «Незалежної України 92» ордер АР № 1181485 від 01.02.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 (Повний текст виготовлено 06.08.2026) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/215/26 (суддя Зінченко Н.Г.)

за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92», (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92)

про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» (далі - ОСББ «Незалежної України 92»). Позовна заява надійшла через підсистему «Електронний суд» 29.01.2026 (вх. № 316/08-07/26 від 30.01.2026). Позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Незалежної України 92», оформлене протоколом загальних зборів об`єднання від 02.02.2025 № 15, в частині питання п`ятого порядку денного про відшкодування додаткових витрат за програмою «Енергодім». Крім того, вона просила витребувати у відповідача належним чином завірену копію протоколу від 02.02.2025 № 15 разом із додатками та покласти на відповідача судові витрати, включно з витратами на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Оспорюваним рішенням загальних зборів на позивачку як співвласницю квартири АДРЕСА_2 , а також на власників квартир АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 , покладено солідарне зобов`язання відшкодувати всі прямі та непрямі витрати ОСББ на заміну внутрішньобудинкових мереж загального користування у під`їзді № 3, не обумовлені попередньо узгодженим кошторисом програми «Енергодім». Листом від 15.04.2025 № 47 відповідач зазначив, що позивачка має сплатити цільовий внесок у сумі 11 254,34 грн у рахунок відшкодування шкоди.

Позивачка посилалася на те, що надавала згоду на участь у Програмі А «Енергодім». Ця програма, на її думку, передбачає заміну трубопроводів лише в неопалювальних приміщеннях, що підтверджено листом ДУ «Фонд енергоефективності» від 15.05.2025 № 01/10/259/25. Вона також зазначала, що була готова надати доступ до інженерних мереж за умови отримання вичерпної технічної інформації, проте відповіді на своє звернення не отримала. На думку позивачки, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статут ОСББ не наділяють загальні збори повноваженнями покладати солідарну відповідальність за понесені ОСББ витрати, тому відповідач діяв поза межами своїх повноважень. Позов обґрунтовано посиланням на ст. ст. 13, 15, 16, 385 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 у справі № 908/215/26 (повне рішення оформлено і підписано 06.08.2026) позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92», оформлене протоколом Загальних зборів Об`єднання № 15 від 02.02.2025, в частині питання 5 порядку денного про відшкодування додаткових витрат за програмою «Енергодім» відносно власника квартири АДРЕСА_5 – ОСОБА_1 та стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» на користь ОСОБА_1 2 662 грн. 40 коп. судових витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

27.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. № 16263/08-08/26), у якій просила стягнути з відповідача 16 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. ОСББ «Незалежної України 92» заперечило проти заяви в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/215/26 заяву задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 є власником 1/2 квартири АДРЕСА_5 . У цьому будинку створено ОСББ «Незалежної України 92», державну реєстрацію якого здійснено 02.07.2020.

Суд установив, що 13.02.2021 загальні збори співвласників прийняли рішення про участь будинку в державній програмі «ЕНЕРГОДІМ» (версія № 1/2019), Програма А; рішення оформлене протоколом № 5. На виконання програми розроблено проект енергомодернізації, погоджений проектантом ТОВ «АБК МЕТА», експертною організацією ТОВ «ПІВДЕНЬЕКСПЕРТПРОЕКТ», підрядником ТОВ «КОМІНСАЙТ» та ДУ «ФОНД ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ» (15.03.2023). Проект передбачав встановлення індивідуального теплового пункту, заміну та теплоізоляцію трубопроводів системи внутрішнього теплопостачання, прокладеної вздовж квартир третього під`їзду. Відповідача не було допущено до інженерних мереж у квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим до проекту внесено зміни. Це зумовило, за розрахунком відповідача, непередбачені витрати в сумі 33 763,00 грн. Рішенням загальних зборів від 02.02.2025 (протокол № 15, пункт 5 порядку денного) на співвласників зазначених квартир покладено солідарне зобов`язання відшкодувати всі прямі та непрямі витрати ОСББ. Листом від 15.04.2025 № 47 позивачку повідомлено про обов`язок сплатити 11 254,34 грн. За висновком суду першої інстанції, оскарження рішень загальних зборів ОСББ є різновидом корпоративного спору. За таких спорів суд перевіряє не доцільність прийнятого рішення, а його відповідність закону, статуту та дотримання процедури прийняття. При цьому суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 та постанову Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 911/20/22.

Проаналізувавши ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та пункт 3.3 Статуту ОСББ «Незалежної України 92», суд дійшов висновку, що оспорюване рішення в частині питання 5 порядку денного прямо суперечить нормам, якими регламентовано виключні повноваження загальних зборів. Суд зазначив, що права самостійно накладати фінансові стягнення чи штрафи за заподіяну шкоду у Загальних зборів немає.

Пославшись на ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якої відшкодування збитків може здійснюватися у грошовій чи іншій формі за згодою сторін або за рішенням суду, місцевий господарський суд виснував, що у разі спричинення діями позивачки збитків відповідач має право вирішити це питання за згодою сторін або шляхом звернення до суду з вимогою про відшкодування збитків. Прийняття ж оспорюваного рішення за межами визначеної законом компетенції вищого органу управління є самостійною та достатньою підставою для визнання його недійсним. Тому детальної правової оцінки іншим доводам та запереченням сторін суд не надавав, оскільки вони не впливають на кінцевий результат вирішення спору. При цьому суд послався на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії», «Суомінен проти Фінляндії», «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Оскільки оспорюване рішення поширює дію на співвласників квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , а позов подано ОСОБА_1 на захист власних інтересів, суд з посиланням на ст. 45 ГПК України дійшов висновку про визнання рішення протиправним і його скасування саме відносно ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог суд відмовив. Судовий збір суд поклав на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини. Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначив, що на момент ухвалення рішення вони не присуджуються, адже представник позивача в судових дебатах заявив про подання доказів у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивачки подана з дотриманням ч. 8 ст. 129 та ч. 1 ст. 124 ГПК України. Доводи відповідача про вирішення питання щодо витрат на правову допомогу в основному рішенні суд відхилив. На його думку, суд лише констатував відсутність на момент ухвалення рішення документального підтвердження таких витрат, що не позбавляє позивачку права подати докази в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження витрат позивачка надала договір про надання правової (правничої) допомоги № 20-25 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським об`єднанням «Право Студія», додаток № 1 до нього та акт прийому-передавання правової (правничої) допомоги від 22.07.2026 на суму 16 500,00 грн. Посилаючись на висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, суд зазначив, що відсутність доказів оплати не виключає розподілу витрат.

Суд установив, що позовну заяву склав і подав адвокат Пономаренко О.О. Згідно з ордерами серії АР № 1249345 та серії АР № 1294954 він здійснює адвокатську діяльність індивідуально, а договір № 20-25 від 20.01.2026 укладено з Адвокатським об`єднанням «Право Студія». З огляду на це суд дійшов висновку, що позивачка не довела належними і допустимими доказами надання їй Адвокатським об`єднанням «Право Студія» правничої допомоги зі складання та подання позовної заяви вартістю 4 000,00 грн, і в цій частині у стягненні відмовив.

Щодо послуг адвоката Габуєва Г.Ю. (ордер серії АР № 1311092 від 20.04.2026) суд зазначив, що їх зміст у цілому відповідає умовам договору. Водночас документи, подані з клопотанням про долучення доказів, і доводи заперечень на клопотання не мали суттєвого значення для вирішення спору, оскільки висновок суду ґрунтувався на прийнятті рішення поза межами компетенції загальних зборів.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, суд визнав обґрунтованими до стягнення 6 000,00 грн. Ця сума складається з 1 000,00 грн за клопотання про долучення доказів, 1 000,00 грн за заперечення на клопотання та 4 000,00 грн за участь у двох судових засіданнях. У задоволенні решти заяви суд відмовив.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погоджуючись із вищезазначеними рішенням та додатковим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» звернулось через підсистему “Електронний суд” до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21 липня 2026 у справі № 908/215/26 в частині визнання протиправним рішення по питанню 5 загальних зборів співвласників ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 92» від 02 лютого 2025, оформлених протоколом № 15стягнення з ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 92» і стягнення судових витрат у вигляді судового збору. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2026 у справі № 908/215/26.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 надіслано через підсистему «Електронний суд» 06.08.2026, а додаткове рішення від 10.08.2026 - 11.08.2026. З посиланням на ч. 1 ст. 119 ГПК України апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущено з поважних підстав і він може бути поновлений.

На думку відповідача, рішення суду першої інстанції не відповідає ст. ст. 236-238 ГПК України. Він вважає його незаконним і таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права у зв`язку з помилково і неповно з`ясованими обставинами справи. Посилаючись на ч. 3 ст. 13, ст. 74 та абзац 2 п. 4 ч. 5 ст. 238 ГПК України, апелянт наголошує, що висновок суду не може грунтуватися на припущенняхв.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» вказує, що позовна заява стосується покладення на позивачку відшкодування збитків у зв`язку з її «безпідставною раптовою» відмовою надати доступ до квартири для заміни частини загальнобудинкової труби теплопостачання. За його твердженням, попередньо позивачка погодилася на таку заміну під час голосування на загальних зборах 21.02.2024 (протокол № 5). На момент відмови частину труби вже було замінено в нижніх приміщеннях і верхній квартирі. За доводами апелянта, відсутність заперечень позивачки до початку заміни не призвела б до збитків, «але після початку заміни було порушено цілісність тепломережі, яку потрібно було своєчасно відновити».

Апелянт стверджує, що зобов`язання співвласника перед ОСББ, у тому числі щодо надання доступу для заміни трубопроводу, «є за своєю природою цивільним зобов`язанням». Відповідно до ст. ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, тобто діє презумпція вини заподіювача шкоди. Апелянт робить висновок, що обов`язок особи, яку вважають винуватою, довести відсутність своєї вини «є предметом розгляду судів цивільної юрисдикції», і посилається на ст. 19, п. п. 3, 10 ч. 1 ст. 20 та ст. 21 ГПК України.

На думку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92», суд першої інстанції не дослідив фактичний зміст правовідносин та їх відношення до цивільних зобов`язань. Суд також не врахував відсутність позову ОСББ про примусове стягнення збитків і необхідність рішення суду цивільної юрисдикції про відсутність вини позивачки. Внаслідок цього суд, за твердженням апелянта, «фактично звільнив ОСОБА_1 від цивільно-правової відповідальності, спираючись на припущення, що така вина відсутня», змінив рішення загальних зборів і втрутився у волевиявлення інших співвласників. Тим самим, на думку апелянта, порушено їхні права на участь в управлінні, передбачені ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».

Відповідач вважає, що така позиція суду порушує ст. ст. 13, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 13, 19, 236-238 ГПК України. Вона, на його думку, суперечить практиці Верховного Суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 925/1351/24) та Європейського суду з прав людини (Garcia Ruiz v. Spain; Van de Hurk v. the Netherlands; Elsholz v. Germany).

Апелянт зазначає, що суд констатував порушення оспорюваним рішенням права позивачки на участь в управлінні, «однак в чому полягає це порушення саме рішенням не наведено». Суд також не взяв до уваги відсутність заперечень позивачки щодо цього питання як з моменту оповіщення про загальні збори та порядок денний, так і під час розгляду питання на зборах 02.02.2025.

Щодо порушення норм процесуального права апелянт вказує, що суд прийняв до розгляду позовну заяву, «в якій відсутнє визначення права, яке на її думку порушено» відповідачем, і правової норми, що таке право передбачає. На думку апелянта, це є порушенням ст. 55 Конституції України і п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Про ці обставини ОСББ вказувало у відзиві на позовну заяву, запереченнях на заперечення до клопотання та у заключному слові в дебатах.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» стверджує, що суд визнав доведеними обставини, на які посилалася позивачка: що Програма «Енергодім» стосується лише «неопалювальних приміщень» і що на її лист від 12.08.2024 щодо проектної документації не надано відповіді. Суд зробив це всупереч запереченням ОСББ, яке вказувало на відсутність доказів надсилання цього листа і подало протилежні докази - протокол № 5 загальних зборів від 21.02.2021 та листок письмового опитування позивачки. На думку апелянта, «судом порушено принцип рівності сторін» і право ОСББ на справедливий суд, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Суд, за доводами апелянта, також не оцінив відсутність з боку позивачки дій щодо відвернення наслідків її відмови від раніше погодженої позиції, відсутність у її діях добросовісності та бажання досудового врегулювання питання збитків.

Апелянт вважає, що суд вийшов за межі своїх повноважень і «фактично самостійно змінив позовну вимогу», скасувавши рішення загальних зборів лише відносно позивачки. На думку апелянта, суд тим самим порушив волевиявлення інших співвласників і ввів «персональність у судочинство» щодо іншого власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та співвласників квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Апелянт посилається на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і п. 3.11 Статуту ОСББ. Він зазначає, що рішення загальних зборів поширюється на всіх співвласників, тому «відміна рішення цього органу тільки для ОСОБА_1 неможлива».

Щодо додаткового рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» вважає його незаконним і таким, що порушує права інших співвласників. ОСББ є неприбутковою юридичною особою, його бюджет формується з цільових внесків співвласників на забезпечення функціонування будинку, у тому числі на енергомодернізацію, «яка була успішно проведена попри протидію» позивачки і трьох інших співвласників. На думку апелянта, позов «має ознаки зловживання правом».

Апелянт стверджує, що стягнення з ОСББ 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу порушить права добросовісних співвласників і становитиме надмірний тягар для ОСББ. При цьому він посилається на постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, а також на п. п. 2-4 ч. 5 та ч. 7 ст. 129 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ОСББ «Незалежної України 92», вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 - без змін.

Позивач вважає хибним твердження апелянта про звільнення її судом від цивільно-правової відповідальності. На її думку, воно спростовується змістом рішення: суд, проаналізувавши Закони України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 3.3 Статуту ОСББ, дійшов висновку, що загальні збори не мають права самостійно накладати фінансові стягнення чи штрафи за заподіяну шкоду. «Жодних висновків суду про звільнення від відповідальності ОСОБА_1 , оскаржуване рішення не містить».

Посилання апелянта на порушення ст. ст. 13, 55, 129 Конституції України та ст. ст. 2, 13, 19, 236-238 ГПК України позивачка вважає безпідставними та бездоказовими, «адже зміст таких порушень - заявник не розкриває». Інші доводи, на її думку, стосуються обставин справи, а не оскаржуваного рішення.

Позивач звертає увагу, що рішення загальних зборів не може бути самостійною підставою виникнення солідарного зобов`язання. Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом. Умови солідарної відповідальності за ст. 1190 ЦК України - факт спільного заподіяння шкоди, причинний зв`язок та інші елементи цивільно-правової відповідальності - «не може встановлюватися одностороннім рішенням загальних зборів ОСББ». Обов`язковими, на її думку, є лише рішення, прийняті органом управління в межах наданих йому законом і статутом повноважень. Вона зазначає, що оскаржила рішення через механізм, встановлений ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Позивач стверджує, що порушене право визначене, доведене і встановлене судом. Загальні збори поклали на неї солідарний обов`язок відшкодувати витрати ОСББ, а листом від 15.04.2025 № 47 відповідач на підставі цього рішення пред`явив їй вимогу сплатити 11 254,34 грн. Отже, на її думку, оспорюване рішення «не мало декларативного характеру». Порушення її прав, за доводами позивачки, полягає у застосуванні до неї рішення органу управління, прийнятого поза межами компетенції, як підстави для покладення фінансового обов`язку, а також у порушенні її права як співвласника на управління будинком у спосіб, передбачений законом і Статутом.

Позивач вважає, що суд не вийшов за межі позовних вимог. Відповідно до ст. ст. 14, 45 ГПК України вона звернулася до суду у власних інтересах, а інші співвласники позовних вимог не заявляли. Тому, на її думку, суд дотримався принципу диспозитивності.

Посилання апелянта на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 925/1351/24 позивачка вважає нерелевантними. Ця постанова, на її думку, ухвалена за інших фактичних обставин та не містить обов`язкових висновків. Посилання на рішення ЄСПЛ Garcia Ruiz v. Spain, Van de Hurk v. the Netherlands, Elsholz v. Germany, за її доводами, не свідчать про порушення обов`язку мотивувати рішення, оскільки суд визначив вирішальний аргумент і пояснив, чому інші доводи не впливають на результат.

Щодо додаткового рішення від 10.08.2026 скаржник зазначає: «Із таким рішенням дійсно погодитись не можна». На її думку, неврахування 4 000,00 грн за складання позовної заяви адвокатом Пономаренком О. є хибним висновком. Суд не врахував п. 6.9 договору № 20-25, за яким сторони узгодили трьох адвокатів, серед яких є Пономаренко О. Оплату підтверджено платіжною інструкцією, а надання допомоги - актом. Сторона також вважає «доволі вільним та недостатньо мотивованим» зменшення вартості клопотання про долучення доказів і заперечень, а також зменшення гонорару за участь у двох судових засіданнях з 7 000,00 грн до 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України сторона подала попередній (орієнтовний) розрахунок витрат у суді апеляційної інстанції на суму 10 500,00 грн: 4 000,00 грн за складання відзиву, 3 000,00 грн за заперечення на клопотання та 3 500,00 грн за участь в одному судовому засіданні.

ОСББ «Незалежної України 92» подало заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вих. № 03), у яких повністю заперечує доводи відзиву та просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Доводи заперечень викладені в мотивувальній частині постанови.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Процесуальний рух справи детально відображено у відповідних ухвалах суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України. "...Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього...."

З урахуванням положень статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викласти у мотивувальній частині судового рішення відповідне обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та оцінку апеляційним судом такого обґрунтування.

Крім того, у постанові від 16.05.2022 у справі № 5023/3220/11 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність обґрунтування того, у чому полягає винятковість випадку неподання доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України. "...5.9. Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.10. У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20 викладено правовий висновок, що приписи частини 3 статті 269 ГПК України, які передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

5.11. Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

5.12. Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України...."

Аналогічний підхід щодо необхідності одночасного дотримання критеріїв винятковості випадку та наявності причин неподання доказів, що об`єктивно не залежали від учасника справи, викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначений принцип також закріплений у статтях 13, 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас принцип змагальності не звільняє учасників справи від обов`язку своєчасного подання доказів та дотримання встановленого процесуальним законом порядку їх подання. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Як убачається зі змісту заяви про долучення доказів, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» просить прийняти додаткові докази у вигляді скриншотів листування в месенджері Telegram від 01.08.2024 та 02.08.2024, які, за твердженням заявника, підтверджують факт надання позивачці проєктної документації, плану та кошторису робіт із заміни труби теплопостачання, а також обговорення необхідності проведення таких робіт. При цьому заявник не зазначає жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали поданню зазначених доказів до суду першої інстанції, та не наводить причин, що не залежали від нього і унеможливлювали їх своєчасне подання. Зі змісту додатків до самої заяви вбачається, що листування, яке заявник має намір долучити до матеріалів справи, відбулося 01.08.2024 та 02.08.2024, а відповідні скриншоти були зроблені 07.08.2024, "...Додатки:

1. Screenshot_2024-08-07-21-52-55-795_org.telegram.messenger листування з власником квартири 53-2.pdf.

2. Screenshot_2024-08-07-21-52-55-795_org.telegram.messenger листування з власником квартири 53-6.pdf...." тобто зазначені матеріали існували задовго до розгляду справи судом першої інстанції.

Посилання заявника на те, що він спочатку не вважав відповідне листування належним до предмета спору: "...листування в загальнобудинковому чаті в месенджері Telegram не стосувалося предмету спору у справі № 908/215/26, то ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 92» не вважало його належним...", не свідчить про об`єктивну неможливість подання таких доказів у встановленому процесуальним законом порядку, а фактично відображає власну оцінку стороною їх значення для розгляду справи.

Водночас зміна заявником оцінки значення відповідних доказів у зв`язку з висновками суду першої інстанції щодо встановлених у справі обставин не може вважатися самостійною підставою для їх прийняття судом апеляційної інстанції поза межами умов, визначених частиною 3 статті 269 ГПК України.

Отже, наведені у заяві обставини не підтверджують наявності виняткового випадку та об`єктивних причин, які унеможливлювали подання відповідних доказів до суду першої інстанції. При цьому заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування таких перешкод. За таких обставин колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду доходить висновку про відсутність передбачених частиною 3 статті 269 ГПК України підстав для прийняття додаткових доказів, у зв`язку з чим у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» про долучення доказів слід відмовити.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: ОСОБА_1 є власником 1/2 квартири АДРЕСА_5 , у якому створено ОСББ "Незалежної України 92", державну реєстрацію якого здійснено 02.07.2020; Загальні збори співвласників ОСББ "Незалежної України 92" прийняли рішення про участь будинку в державній програмі підтримки енергомодернізації багатоквартирних будинків "ЕНЕРГОДІМ", Програма А (протокол № 5), на виконання якої розроблено проект енергомодернізації будинку, погоджений, зокрема, ДУ "Фонд енергоефективності" 15.03.2023; Листом від 24.07.2024 № 90 голова ОСББ запропонував позивачці надати доступ до будинкової труби опалення для виконання робіт з її заміни; Роботи із заміни трубопроводу в квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 не виконано, до проекту внесено зміни, а витрати, пов`язані з цим, за розрахунком відповідача склали 33 763,00 грн; Рішенням загальних зборів співвласників від 02.02.2025, оформленим протоколом № 15, з питання 5 порядку денного "Про відшкодування додаткових витрат за програмою "Енергодім"" на співвласників квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 покладено солідарне зобов`язання відшкодувати всі прямі (витрати на проектні, ремонтні, будівельні роботи, на листування, юридичні консультації і таке інше) та непрямі (втрачену вигоду, штрафні санкції, моральну шкоду і таке інше) витрати ОСББ на заміну внутрішньобудинкових мереж загального користування у під`їзді № 3, не обумовлені попередньо узгодженим кошторисом; Листом від 15.04.2025 № 47 відповідач повідомив позивачку про необхідність сплатити цільовий внесок у сумі 11 254,34 грн у рахунок відшкодування шкоди; За актом прийому-передавання правової (правничої) допомоги від 22.07.2026 за договором від 20.01.2026 № 20-25, укладеним позивачкою з Адвокатським об`єднанням "Право Студія", вартість наданих позивачці послуг склала 16 500,00 грн.

Враховуючи доводи і вимоги апеляційної скарги колегією суддів, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів з питання 5 порядку денного відносно власників квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а також в частині відмови у стягненні 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за додатковим рішенням. З цих самих підстав колегією суддів не оцінюються доводи позивачки, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо незгоди з додатковим рішенням в частині відмови у стягненні 4 000,00 грн за складання позовної заяви та зменшення розміру гонорару за інші послуги, оскільки апеляційну скаргу на додаткове рішення позивачка не подавала, а відзив на апеляційну скаргу не розширює меж апеляційного перегляду, визначених доводами та вимогами апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що зобов`язання співвласника перед ОСББ щодо надання доступу для заміни трубопроводу є цивільним зобов`язанням, питання вини співвласника у його порушенні є предметом розгляду судів цивільної юрисдикції, а суд першої інстанції не дослідив фактичний зміст правовідносин та їх відношення до цивільних зобов`язань, з огляду на таке:

Предметом спору у цій справі є вимога співвласника про визнання протиправним і скасування рішення загальних зборів ОСББ, а не вимога ОСББ про відшкодування збитків, з якою, як зазначає і сам апелянт, відповідач до суду не звертався. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема між юридичною особою та її учасником (членом), “пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи”.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене колегія суддів враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20, яка виснувала, що “Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям „управління юридичною особою“ як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.” (пункт 8.29), а такі спори “…належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин…” (у складі пункту 8.11).

Відповідно, суд першої інстанції правильно розглянув спір у межах господарської юрисдикції і перевіряв не наявність чи відсутність вини позивачки, а те, чи мали загальні збори повноваження покласти на неї обов`язок з відшкодування збитків. Вина позивачки, наявність збитків та причинний зв`язок між її поведінкою і збитками становлять предмет доказування у спорі про відшкодування збитків, який у цій справі не розглядався.

Колегія суддів зауважує, що доводи апелянта у цій частині є внутрішньо суперечливими: оскільки визнаючи питання вини позивачки такими, що належить до компетенції судів цивільної юрисдикції, він дорікає суду першої інстанції тим, що він не дослідив ці питання та не надав оцінки відсутності доказів невинуватості позивачки.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції фактично звільнив позивачку від цивільно-правової відповідальності, спираючись на припущення про відсутність її вини, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, оскільки суд висновків щодо наявності чи відсутності вини позивачки не робив, а прямо зазначив, що у разі спричинення діями позивачки збитків відповідач має право на вирішення цього питання за згодою сторін або шляхом звернення до суду з вимогами про відшкодування збитків.

Із цих самих підстав відхиляються як безпідставні твердження апелянта про те, що висновок суду ґрунтується на припущеннях, оскільки він ґрунтується на змісті оспорюваного рішення загальних зборів і нормах закону, які визначають компетенцію загальних зборів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що рішення загальних зборів з питання 5 порядку денного є обов`язковим для всіх співвласників відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та пункту 3.11 Статуту, а висновок суду про відсутність у загальних зборів права накладати фінансові стягнення залишає добросовісних співвласників без захисту від зловживань окремих співвласників, з огляду на таке:

Частиною 5 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що “Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників”. Отже, обов`язковим для співвласників є рішення, прийняте загальними зборами в межах їх компетенції, визначеної законом і статутом.

До виключної компетенції загальних зборів частиною 9 статті 10 цього Закону віднесено, зокрема, “визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників”. Ні цією нормою, ні пунктом 3.3 Статуту ОСББ "Незалежної України 92" до компетенції загальних зборів не віднесено покладення на окремих співвласників обов`язку відшкодувати збитки, у тому числі втрачену вигоду, штрафні санкції та моральну шкоду.

Згідно зі статтею 23 цього Закону власник, який заподіяв збитки майну, що перебуває у спільній власності або власності інших співвласників, зобов`язаний відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі, при цьому “Відшкодування збитків може здійснюватися у грошовій чи в іншій формі за згодою сторін або за рішенням суду.” Статтею 17 цього Закону, на яку посилається і апелянт, об`єднанню надано право “вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю” та “звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки”. Отже, закон визначає механізм захисту інтересів співвласників у разі заподіяння збитків окремим співвласником - вимогу об`єднання про відшкодування збитків, а в разі відмови - звернення до суду, що спростовує доводи апелянта про те, що висновок суду першої інстанції залишає добросовісних співвласників без захисту.

Відповідно до частини 1 статті 541 Цивільного кодексу України “Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом…”. Рішення загальних зборів ОСББ не ані договором, ані законодавчим актом, а тому не може бути самостійною підставою виникнення солідарного обов`язку співвласників з відшкодування збитків.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.07.2026 у справі № 910/12405/25 виснував, що “Отже, наведені вище норми чітко регламентують, що відповідальність співвласника (цивільна, адміністративна або кримінальна) багатоквартирного будинку встановлюється виключно законом.” (у складі пункту 6.4.2), а в постанові від 29.07.2026 у справі № 910/8466/25 зазначив, що “Виключна компетенція загальних зборів охоплює нормативне визначення виду внеску, його платників, розміру або способу його обчислення та порядку сплати.” (пункт 118).

Оспорюване рішення не містить нормативного визначення внеску, а покладає на співвласників трьох визначених квартир обов`язок відшкодувати не визначені за розміром прямі та непрямі витрати ОСББ, зокрема втрачену вигоду, штрафні санкції та моральну шкоду, що за своєю природою є заходом цивільно-правової відповідальності, а не внеском. Таку природу рішення підтверджує і лист відповідача від 15.04.2025 № 47, у якому сума 11 254,34 грн визначена як внесок у рахунок відшкодування шкоди.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що рішення загальних зборів з питання 5 порядку денного прийнято за межами компетенції вищого органу управління ОСББ, що, у свою чергу, є підставою для відхилення доводів апеляційної скарги в частині обов`язковості цього рішення для позивачки, з огляду на те, що обов`язковим для співвласників є лише рішення, прийняте загальними зборами в межах їх компетенції.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване рішення суперечить постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 925/1351/24, з огляду на таке:

У вищенаведеній постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що: " 73. Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що наведений висновок не виключає судового контролю за рішенням загальних зборів, яке порушує права конкретного співвласника. Оспорюване рішення покладає на позивачку персональний солідарний обов`язок відшкодування збитків, тобто безпосередньо стосується її прав, а тому його скасування в частині, що стосується позивачки, не є зайвим втручанням суду в діяльність ОСББ.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не встановив, у чому полягає порушення прав позивачки оспорюваним рішенням, оспорюване рішення не має для позивачки правових наслідків до звернення ОСББ до суду з позовом про стягнення збитків, а позовна заява не містила визначення порушеного права, з огляду на таке:

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2026 у справі № 911/20/22, на яку послався і суд першої інстанції, виснував, що “...при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ, окрім встановлення порушень вимог законодавства та/або положень статуту об`єднання при скликанні та проведенні зборів, обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог є доведення позивачем обставин порушення його прав оспорюваним рішенням, а також, що ефективним та співмірним способом захисту таких прав буде визнання оспорюваного рішення недійсним...” (пункт 62).

У постанові від 27.08.2026 у справі № 924/49/26 Верховний Суд також зазначив, що “…позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як співвласника оспорюваним рішенням зборів. Тобто суду необхідно з`ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням зборів.” (пункт 56).

У цій справі порушення прав позивачки полягає в тому, що оспорюваним рішенням на неї покладено солідарний обов`язок відшкодувати витрати ОСББ, а відповідач на підставі цього рішення пред`явив їй вимогу про сплату 11 254,34 грн. Такий наслідок оспорюваного рішення визнає і сам апелянт, який наголошує на обов`язковості цього рішення для всіх співвласників. Відсутність на час розгляду справи позову ОСББ про стягнення зазначеної суми не змінює того, що оспорюване рішення створює для позивачки обов`язок і не має декларативного характеру, а скасування рішення в частині, що стосується позивачки, є ефективним способом захисту її прав.

Твердження апелянта про те, що суд прийняв до розгляду позовну заяву, “в якій відсутнє визначення права, яке на її думку порушено” відповідачем, відхиляються як безпідставні, оскільки позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 15, 16, 385 Цивільного кодексу України та статтю 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а позивачка вказувала на порушення оспорюваним рішенням її прав як співвласника на управління будинком, що зазначено в оскаржуваному рішенні. Апелянтом не доведено, що інше формулювання позивачкою порушеного права змінило б характер спірних правовідносин і поліпшило б становище апелянта.

Щодо тверджень апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не врахував згоди позивачки на участь у програмі "Енергодім", відсутності її заперечень щодо питання 5 порядку денного, недобросовісності її поведінки, а також визнав доведеними обставини, на які посилалася позивачка, щодо змісту програми "Енергодім" і її листа від 12.08.2024 всупереч запереченням ОСББ, чим порушив принцип рівності сторін, колегія суддів виходить з того, що зазначений довід не впливає на правильність вирішення спору, оскільки висновок суду першої інстанції ґрунтується на прийнятті оспорюваного рішення за межами компетенції загальних зборів, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову. Наведені апелянтом обставини можуть мати значення для вирішення питання про вину позивачки та наявність підстав для відшкодування збитків, однак не надають загальним зборам повноважень, яких вони не мають за законом, а відсутність заперечень співвласника під час проведення загальних зборів не усуває невідповідності рішення закону.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції статей 13, 55, 129 Конституції України, статей 2, 13, 19, 236-238 Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини (Garcia Ruiz v. Spain, Van de Hurk v. the Netherlands, Elsholz v. Germany), оскільки доводи апелянта в цій частині мають декларативний характер, а суд першої інстанції визначив вирішальний для спору аргумент і зазначив, чому інші доводи та заперечення сторін не впливають на кінцевий результат вирішення спору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, “фактично самостійно змінив позовну вимогу” та порушив волевиявлення інших співвласників, скасувавши рішення загальних зборів лише відносно позивачки, з огляду на таке:

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, “в межах заявлених нею вимог”, а згідно з частиною 2 цієї статті учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивачка просила визнати протиправним і скасувати рішення загальних зборів з питання 5 порядку денного, а суд задовольнив цю вимогу частково - в частині, що стосується самої позивачки, та відмовив у задоволенні позову в іншій частині. Задоволення позову в меншому обсязі, ніж заявлено, не є виходом за межі позовних вимог чи їх зміною.

Оспорюване рішення з питання 5 порядку денного має індивідуальний характер, оскільки покладає обов`язок на співвласників трьох визначених квартир, а тому його скасування в частині, що стосується позивачки, не змінює правового становища інших співвласників, які позову не заявляли, і не є вирішенням питання про їхні права та обов`язки.

Апелянтом не доведено, що скасування оспорюваного рішення в цілому змінило б характер спірних правовідносин і поліпшило б становище апелянта, оскільки саме обмеження наслідків скасування рішення особою позивачки не вплинуло на дію цього рішення щодо інших співвласників.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що стягнення з ОСББ 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є незаконним з огляду на неприбутковий статус ОСББ, формування його бюджету з цільових внесків співвласників, ознаки зловживання позивачкою правом і надмірний тягар для ОСББ, з огляду на таке:

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються “у разі задоволення позову - на відповідача”. Неприбутковий статус сторони та джерела формування її коштів законом не визначено як підставу для звільнення її від відшкодування судових витрат іншій стороні.

З огляду на викладене колегія суддів враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, яка виснувала, що “…господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.” (пункт 7.11), та що “Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.” (пункт 7.14).

Суд першої інстанції, розглянувши заперечення відповідача, застосував критерії співмірності витрат, відмовив у стягненні 4 000,00 грн за складання позовної заяви, зменшив розмір гонорару за інші послуги та стягнув з відповідача 6 000,00 грн із заявлених 16 500,00 грн. Апелянт не навів обставин, які б свідчили про неспівмірність саме цієї суми зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та значенням справи для сторін.

Твердження апелянта про наявність у діях позивачки ознак зловживання правом відхиляються як безпідставні, оскільки звернення до суду за захистом права, яке за результатами розгляду справи визнано порушеним, не є зловживанням процесуальними правами, а інших обставин, які б свідчили про таке зловживання в розумінні частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апелянт не навів.

Щодо тверджень апеляційної скарги в частині того, що суд мав відмовити у відшкодуванні витрат на підставі частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів виходить з того, що зазначений довід не впливає на правильність вирішення спору, оскільки ця норма застосовується, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування, “є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку”, тоді як позивачка у позовній заяві зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу у сумі 18 500,00 грн, а до відшкодування заявила 16 500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів уточнює, що в мотивувальній частині рішення зазначено, що підхід, за яким суд перевіряє не доцільність рішення загальних зборів, а його відповідність закону, статуту та дотримання процедури прийняття, “остаточно закріпила Велика Палата в постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20”, тоді як у пунктах 8.11, 8.29 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикції спорів про оскарження рішень загальних зборів ОСББ. Ця неточність на правильність висновків суду не вплинула, оскільки висновок про прийняття оспорюваного рішення за межами компетенції загальних зборів суд обґрунтував нормами статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та пунктом 3.3 Статуту ОСББ "Незалежної України 92".

Колегія суддів також враховує , що в мотивувальній частині рішення зазначено, що з позовної заяви не вбачається подання позову щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших власників “(квартири АДРЕСА_6 )”, тоді як оспорюване рішення стосується квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , що суд правильно встановив в іншій частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що зазначена неточність є технічною опискою, яка не вплинула на встановлення обставин справи і на правильність вирішення спору. Описки в судовому рішенні можуть бути виправлені судом, який його ухвалив, у порядку статті 243 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/215/26 підлягають залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/215/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2026 у справі № 908/215/26 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежної України 92».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Суховаровим А.В. підписано 11.11.2026р., суддею Соп`яненко О.Ю., у зв`язку з перебуванням у відпустці, ______________.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя А.В. Суховаров

Суддя О.Ю. Соп`яненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua