Суд: Східний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: надання послуг
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №917/2365/25
Суддя: Тихий Павло Володимирович
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Харків Справа № 917/2365/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
представники учасників справи в судове засідання не з`явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС КРС» (вх.№2171П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.09.2026 (суддя Мацко О.С., повний текст складено 24.09.2026) у справі №917/2365/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНПК ОРАТА», м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС КРС», м. Полтава,
про стягнення 3 240 270,49 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УНПК ОРАТА» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС КРС» про стягнення 3 240 270,49 грн, з яких 2 802 338,00 грн — основна заборгованість за договором надання послуг тампонажною технікою №УНПК/УБС КРС/СР/2018 від 01.10.2018 та 437 932,49 грн — пеня.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг. Позивач також просив відшкодувати 48 604,05 грн витрат зі сплати судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 500,00 грн поштових витрат.
Як зазначено в позові, 01.10.2018 між ТОВ «УНПК ОРАТА» (підрядник) та ТОВ «УБС КРС» (замовник) укладено зазначений договір. За пунктом 1.1 підрядник відповідно до замовлення замовника надає послуги спецтехнікою разом із кваліфікованими спеціалістами (операторами), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах договору.
Пунктами 2.4– 2.7 договору передбачено підтвердження обсягу послуг добовими рапортами, складання на їх підставі акта приймання-передачі наданих послуг та рахунку на оплату. Замовник має підписати акт протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання або надати мотивовану відмову. Рахунок підлягає оплаті протягом десяти календарних днів з моменту його направлення замовнику. За пунктом 4.3 у разі прострочення оплати передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості не оплачених у строк послуг за кожний день прострочення.
На підтвердження вимог позивач посилався на договір із додатками та додатковими угодами, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), фактичні розрахунки виконання сервісних робіт, рахунки, податкові накладні, акти звірки взаємних розрахунків, лист відповідача від 29.04.2025 №322 щодо погодження графіка погашення заборгованості та платіжні документи. За наведеним у позові розрахунком, із заборгованості 4 277 100,00 грн відповідач у травні–жовтні 2025 року сплатив 1 474 762,00 грн, а непогашений залишок становив 2 802 338,00 грн. Пеню в сумі 437 932,49 грн нараховано за період з 06.06.2025 до 06.12.2025.
У відзиві на позовну заяву від 30.01.2026, поданому до початку розгляду справи по суті, відповідач визнав позов у частині стягнення 2 802 338,00 грн основного боргу. Проти стягнення пені заперечував, посилаючись на відсутність доказів направлення рахунків та, відповідно, на недоведеність настання прострочення оплати. Також відповідач зазначав про скрутне фінансове становище та заборгованість із заробітної плати, заперечував проти відшкодування витрат на правничу допомогу і поштових витрат через, на його думку, відсутність належних підтвердних документів.
У відповіді на відзив від 04.02.2026 позивач підтримав позов. Посилався на підписання сторонами актів і фактичних розрахунків без застережень, наявність у відповідача цих документів та їх достатність для проведення оплати. Позивач вважав доводи про відсутність підстав для нарахування пені та її зменшення необґрунтованими. Щодо правничої допомоги зазначав, що відповідні докази будуть подані у встановлений процесуальним законом строк, а витрати можуть відшкодовуватися й тоді, коли вони ще підлягають сплаті.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.09.2026 у справі №917/2365/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «УБС КРС» на користь ТОВ «УНПК ОРАТА» 2 802 338,00 грн заборгованості, 27 586,51 грн судового збору та 100,00 грн судових витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи. У стягненні 437 932,49 грн пені відмовлено. Також постановлено повернути позивачу з Державного бюджету України 21 017,54 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією від 23.12.2025 №1082. Повний текст рішення складено 24.09.2026.
Задовольняючи вимогу про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд послався на акти надання послуг та визнання цієї вимоги відповідачем. Відмову у стягненні пені мотивував відсутністю доказів направлення рахунків у передбаченому договором порядку, які б підтверджували виникнення прострочення саме з 06.06.2025, та неможливістю перевірити обґрунтованість нарахування пені за заявлений період.
Розподіляючи судовий збір, суд першої інстанції врахував визнання відповідачем основного боргу у відзиві від 30.01.2026 до початку розгляду справи по суті. Застосувавши частину першу статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив повернути позивачу з бюджету 21 017,54 грн. На відповідача поклав інші 50 відсотків збору за визнаною вимогою, а також решту сплаченого збору в сумі 6 568,97 грн. Витрати на пересилання документів суд визнав підтвердженими в сумі 100,00 грн.
Не погодившись із розподілом судового збору, ТОВ «УБС КРС» 14.10.2026 через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з нього 6 568,98 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції всупереч статті 129 ГПК України поклав на відповідача витрати зі сплати збору за вимогою про пеню, у задоволенні якої відмовлено. На його думку, такі витрати має нести позивач. У скарзі наведено суми 48 604,58 грн як загальну сплату збору, 42 035,08 грн як збір за вимогою про основний борг та 6 568,98 грн як збір за вимогою про пеню. Апелянт посилається на неповне з`ясування обставин та порушення норм права під час розподілу судових витрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 15.10.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., судді Жельне С.Ч. та Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи з Господарського суду Полтавської області, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на "11" листопада 2026 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
26.10.2026 ТОВ «УБС КРС» через підсистему Електронний суд подало заяву, в якій підтримало апеляційну скаргу в повному обсязі та просило розглянути справу за наявними матеріалами без участі його повноважного представника — адвоката Ворони Олени Анатоліївни (вх.№11646).
29.10.2026 ТОВ «УНПК «ОРАТА» через підсистему Електронний суд подало заяву ознайомитися з матеріалами цивільної справи №917/2365/25 в електронному вигляді (вх.№11817).
05.11.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/2365/25.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.
За частиною першою статті 269 ГПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення за наявними і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У цій справі рішення оскаржується виключно в частині розподілу судових витрат, а саме покладення на відповідача частини витрат зі сплати судового збору. Висновки про стягнення 2 802 338,00 грн основного боргу, відмову у стягненні 437 932,49 грн пені, відшкодування 100,00 грн інших судових витрат та повернення з бюджету 21 017,54 грн збору апелянт не оспорює. Отже, рішення в зазначених частинах не є предметом цього апеляційного перегляду; наведені вище обставини спору враховуються для перевірки правильності розподілу судового збору.
Правова природа питання, що вирішується апеляційним судом, полягає у визначенні належного розміру відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору з урахуванням часткового задоволення позову та визнання відповідачем вимоги про основний борг до початку розгляду справи по суті.
За статтею 123 ГПК України судовий збір є складовою судових витрат. Пункт 2 частини першої статті 129 цього Кодексу передбачає розподіл збору у спорах щодо виконання договорів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Водночас частина перша статті 130 ГПК України та частина третя статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлюють спеціальне правило: у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті позивачу повертається з бюджету 50 відсотків відповідного збору.
У постанові від 30.01.2025 у справі №910/1157/24 Верховний Суд роз`яснив, що спеціальний порядок за статтею 130 ГПК України поширюється на вимоги, визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті. Стосовно вимог, які залишилися спірними, збір розподіляється за загальним правилом статті 129 цього Кодексу. Отже, часткове визнання позову потребує окремого визначення суми збору за визнаною та невизнаною частинами вимог.
У справі, що переглядається, відповідач у відзиві від 30.01.2026 визнав основний борг у сумі 2 802 338,00 грн та заперечував проти пені. Як убачається з рішення місцевого господарського суду, підготовче провадження закрито 19.03.2026, а розгляд по суті призначено на 21.04.2026. Таким чином, визнання вимоги про основний борг відбулося до початку розгляду справи по суті.
Ці обставини зумовлюють застосування спеціального правила лише до збору за вимогою про основний борг. Вимога про пеню відповідачем не визнавалася і за результатами її розгляду була відхилена. Тому витрати позивача зі сплати збору за цією вимогою не підлягають відшкодуванню відповідачем за загальним правилом пропорційного розподілу.
Суд першої інстанції, постановивши повернути позивачу частину збору за визнаною вимогою, одночасно поклав на відповідача залишок сплаченого збору за відхиленою вимогою про стягнення пені. Такий розподіл не відповідає результату вирішення спору та пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України. Визнання основного боргу не означає визнання пені й не змінює наслідків відмови у її стягненні для розподілу збору.
Перевіряючи наведені апелянтом суми, колегія суддів виходить із платіжної інструкції від 23.12.2025 №1082, яка міститься у томі 1 на аркуші справи 133. Цим документом підтверджено сплату ТОВ «УНПК ОРАТА» судового збору в сумі 48 604,05 грн. Отже, зазначена в апеляційній скарзі загальна сума сплати 48 604,58 грн не відповідає платіжному документу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку за подання до господарського суду майнового позову встановлено у розмірі 1,5 відсотка ціни позову з урахуванням передбачених цією нормою мінімальної та максимальної меж.
Судовий збір за задоволеною та визнаною відповідачем вимогою про основний борг становить 42 035,07 грн: 2 802 338,00 грн Ч 1,5 %. Наведена апелянтом сума 42 035,08 грн є арифметично неточною.
За рішенням суду першої інстанції з бюджету підлягає поверненню 21 017,54 грн збору за цією вимогою. Оскільки зазначений розмір повернення не оскаржується, відшкодуванню відповідачем підлягає решта збору за задоволеною вимогою: 42 035,07 грн ? 21 017,54 грн = 21 017,53 грн.
Окреме округлення обох половин суми 42 035,07 грн до 21 017,54 грн кожної призвело б до їх сукупного розміру 42 035,08 грн, що на одну копійку перевищує судовий збір за задоволеною вимогою. Тому для визначення відшкодування належить врахувати вже визначену судом суму повернення з бюджету та залишок відповідного збору, а не повторно округлювати його половину.
Відповідно, сума судового збору, присуджена судом першої інстанції до відшкодування відповідачем, має бути зменшена на 6 568,98 грн: 27 586,51 грн ? 21 017,53 грн = 6 568,98 грн. Саме такий розмір зменшення охоплюється вимогами апеляційної скарги.
У межах фактично сплаченої суми 48 604,05 грн розподіл є таким: 21 017,54 грн повертається позивачу з бюджету відповідно до неоскарженої частини рішення, 21 017,53 грн відшкодовується відповідачем, а 6 568,98 грн залишається на позивачеві. Сума цих складових дорівнює 48 604,05 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження апелянта, що судовий збір за відхиленою вимогою має нести позивач. Водночас наведене у мотивуванні скарги формулювання про «стягнення з позивача» не зумовлює повторного стягнення вже сплачених ним коштів. Належним наслідком є зменшення суми, що відшкодовується відповідачем, із залишенням відповідної частини понесених витрат на позивачеві.
Отже, неточності в окремих арифметичних складових, наведених у скарзі, не спростовують доводу про помилковий розподіл судового збору та не перешкоджають задоволенню вимоги щодо зменшення відшкодування на 6 568,98 грн у повному обсязі.
Оскільки допущене порушення стосується розподілу збору, належним способом його усунення є зміна рішення у відповідній частині шляхом викладення пункту 2 резолютивної частини в новій редакції. Відтворення у цьому пункті суми основного боргу та 100,00 грн інших судових витрат обумовлене формою викладення рішення і не означає перегляду цих неоскаржених складових.
Пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України надає апеляційному суду повноваження змінити рішення. Порушення норм процесуального права, яке спричинило неправильне вирішення питання, є підставою для зміни за статтею 277 цього Кодексу. Зміна може стосуватися мотивувальної та резолютивної частин рішення.
З огляду на встановлене апеляційна скарга ТОВ «УБС КРС» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.09.2026 — зміні в частині розподілу судових витрат із визначенням суми відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 21 017,53 грн.
Розподіл судового збору за наслідками апеляційного перегляду питання про судові витрати не здійснюється. Правову позицію щодо відсутності підстав сплачувати судовий збір за оскарження рішення лише про розподіл судових витрат відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №925/1410/21.
Керуючись статтями 123, 129, 130, 269, 275, 277, 281– 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС КРС» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.09.2026 у справі №917/2365/25 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції:
« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УБС КРС» (36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12-Б, кім. 203, код ЄДРПОУ 40023809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНПК ОРАТА» (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 2, оф. 312, код ЄДРПОУ 37863034) 2 802 338,00 грн заборгованості за Договором надання послуг тампонажною технікою №УНПК/УБС КРС/СР/2018 від 01.10.2018, 21 017,53 грн витрат зі сплати судового збору та 100,00 грн судових витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286– 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.11.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua