Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №910/8530/25
Суддя: Шапран В.В.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. Справа № 910/8530/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - не з`явилися;
відповідача - Подоляк О.Р.;
третьої особи - не з`явилися
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2026
у справі №910/8530/25 (суддя - Селівон А.М)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»
про стягнення грошових коштів.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення грошових коштів у сумі 429450,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі №910/8530/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» задоволено повністю.
03.03.2026 до суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» подано заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
05.03.2026 Акціонерним товариством «Укргазвидобування» подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, а в разі ухвалення рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити їх розмір до 1 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №910/8530/25 з суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі №910/8530/25 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №910/8530/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 15000,00 грн.
Оскаржуваним додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі №910/8530/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права.
Аргументи відповідача зводяться до наступного:
- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення не з`ясовано обставин справи, що мають значення для справи, а саме відсутність заяви позивача про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України;
- судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме відсутність деталізації в акті виконаних робіт кількості витраченого часу на кожну дію адвоката, що, у свою чергу, унеможливлює дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання таких послуг та співрозмірність ціни послуг витраченому часу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2026 апеляційну скаргу у справі №910/8530/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8530/25, призначено її до розгляду на 10.11.2026, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
До суду 26.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Третя особа, у свою чергу, у встановлений процесуальний строк не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду додаткового рішення.
29.10.2026 від представників позивача та відповідача надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які ухвалами від того ж дня задоволено.
В засідання суду 10.11.2026 по відеозв`язку з`явилася представник відповідача, натомість представники позивача та третьої особи не з`явилися, хоча Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» та Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронного кабінету від 14.10.2026.
Так, згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, позивач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд справи та не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Водночас, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» не вийшов на зв`язок з судом, хоча в електронному кабінеті його профіль був активний.
З урахуванням викладеного, оскільки у суду була наявна технічна можливість забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак представник позивача з невідомих причин не вийшов на зв`язок з судом, вказане не перешкоджає проведенню судового засідання.
Судом розпочато розгляд апеляційної скарги, заслухано пояснення представника відповідача, досліджено докази та надано можливість присутньому представнику виступити в судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який становить 30000,00 грн.
В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» з дотримання строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, подано заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, до якої додано відповідні докази на підтвердження понесення таких витрат.
У поданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення Акціонерне товариство «Укргазвидобування» просило відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, а в разі ухвалення рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити їх розмір до 1 грн. В обґрунтування своєї позиції відповідач звернув увагу на наступне:
- надані позивачем акт виконаних робіт №4 від 03.03.2026 та рахунок-фактура №03/06-25 від 11.06.2025 не відповідають фактично наданим послугам, що порушує принцип реальності господарських операцій, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у справі;
- акт виконаних робіт №4 від 03.03.2026 не деталізує кількість витраченого часу на кожну дію адвоката, що, у свою чергу, унеможливлює дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання таких послуг та співрозмірність ціни послуг витраченому часу;
- представником позивача окрім позовної заяви було подано ще два аналогічні позови про стягнення суми банківської гарантії, як забезпечення виконання зобов`язання по договорах, які укладалися за результатами проведеної відповідачем процедури відкритих торгів. Договори, на підставі яких виникли правовідносини у вищезазначених справах, укладені за результатом однієї процедури відкритих торгів з особливостями, а відтак їх зміст є ідентичним, у зв`язку з чим у представника позивача була відсутня потреба здійснювати щоразу вивчення цих договорів;
- з аналізу текстів позовних заяв вбачається однакове нормативне обґрунтування підстав пред`явлення позову, аналогічні посилання на постанови Верховного Суду, що свідчить про те, що представником позивача не витрачався час на пошук нових постанов з аналогічних правовідносин;
- з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат і розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та непропорційним до предмета спору і складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву позивача, дійшов таких висновків:
- подані позивачем докази щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу в рамках розгляду спору у даній справі є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених витрат, визначених ст. 126 ГПК України;
- під час супроводу справи в Господарському суді міста Києва адвокатом були підготовлені та подані до суду позовна заява та відповідь на відзив, а також 2 заяви про долучення доказів. Будь-яких інших заяв по суті спору представником позивача подано не було. Також судом враховано зміст позовної заяви, викладеної на 19 аркушах, яка містить нормативно-правове обґрунтування заявлених вимог, а також зміст відповіді на відзив на позовну заяву обсягом 12 сторінок, кількість та зміст підготовлених адвокатом процесуальних документів, а також обсяг поданих доказів, що у своїй сукупності свідчить про фактичний обсяг правничої роботи, необхідної для підготовки та подання відповідних процесуальних документів і доказів, проте окремо судом, у межах оцінки співмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат із обсягом наданої правничої допомоги;
- позивачем істотно завищено вартість відповідних послуг правової допомоги, а відтак визначення вартості зазначених робіт у загальній сумі 30000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності витрат;
- наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 30000,00 грн, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги;
- дослідивши надані позивачем докази, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру професійної правничої допомоги, а також приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що зменшення витрат до 25000,00 грн від попередньо заявленої суми 30000,00 грн відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Беручи до уваги те, що розгляд даної справи здійснювався господарським судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, яке не передбачає наявності такої стадії судового процесу як судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України стосовно подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас, у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.
З урахуванням вказаних положень, колегія суддів вважає безпідставними та відхиляє доводи скаржника з приводу порушення позивачем приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України, що встановлюють порядок подання доказів понесених судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» (замовник) та Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» (виконавець) укладений договір про надання правничої допомоги №45-05/25АО, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, передбачені цим договором, а замовник зобов`язується прийняти юридичні послуги та оплатити їх.
Згідно з п. 6.1 договору даний договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до 31.12.2025.
Термін дії цього договору вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо сторона за 30 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про намір його припинення (п. 6.2 договору).
За умовами п. п. 3.1 та 3.2 договору вартість наданих юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від замовника замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє замовнику відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця.
За результатами надання юридичної допомоги складається акт виконаних робіт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті виконаних робіт вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги (п. 3.3 договору).
В матеріалах справи наявний виставлений Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» рахунок-фактура №03-06/25 від 11.06.2025 на суму 42950,00 грн за підготовку та подання позову до Господарського суду міста Києва щодо стягнення грошових коштів у розмірі 429450,00 грн та супроводження справи у суді першої та апеляційної інстанції.
На підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано копію акту виконаних робіт №4 від 03.03.2026, згідно якого адвокатське бюро надало замовнику послугу щодо підготовки та подання позову до Господарського суду міста Києва щодо стягнення грошових коштів у розмірі 429450,00 грн, а також супроводження справи у суді першої інстанції. Вартість послуги згідно акту становить фіксовану суму - 30000,00 грн.
В акті також зазначено, що послуги надані в повному обсязі, гонорар відпрацьовано повністю, претензії та зауваження сторони одна до одної не мають.
На підтвердження факту оплати позивачем послуг правничої допомоги в сумі 30000,00 грн до матеріалів справи останнім долучено копію виписки Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» за період з 01.06.2025 по 31.08.2025, сформованої 03.03.2026.
Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/8530/25 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляла адвокат Шмига Ганна Сергіївна на підставі ордеру серії АІ №1943107 від 08.07.2025.
Отже, наданими в сукупності доказами підтверджується факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» під час розгляду даної справи в суді першої інстанції послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 30000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
У даній справі в договорі про надання правничої допомоги сторонами встановлено фіксований розмір для виплати адвокатського гонорару, що також відображено в акті виконаних робіт, де загальна вартість усієї наданої правничої допомоги визначена у фіксованому розмірі без зазначення фактичної кількості часу, витраченого адвокатом при наданні послуг.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (додаткова постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №913/205/23).
Отже, є необґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що акт виконаних робіт не деталізує обсяг фактично наданих послуг, кількість витраченого часу на кожну дію адвоката, що унеможливлює дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання таких послуг та співрозмірність ціни таких послуг витраченому часу, позаяк враховуючи визначення між адвокатським об`єднанням та клієнтом фіксованого розміру оплати послуг адвоката, а також принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Як наслідок, така обставина, як відсутність деталізації в акті виконаних робіт кількості витраченого часу на кожну дію адвоката у спірній ситуації не має значення, оскільки при визначенні розміру суми, що підлягає компенсації позивачу, суд має виходити зі встановленого між сторонами фіксованого розміру, без оцінки витраченого часу на надання правничої допомоги.
Також колегія суддів суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що судом враховані заперечення відповідача стосовно завищення та неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, в тому числі змісту, обсягу та вартості наданих послуг, враховуючи предмет спору, складність справи та необхідний обсяг роботи адвоката. Також судом детально проаналізовано обсяг та зміст кожного процесуального документа, що подавався представником позивача.
Беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про наявність підстав для зменшення витрат позивача до 25000,00 грн від попередньо заявленої суми 30000,00 грн.
Як наслідок, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі №910/8530/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» не підлягає задоволенню.
Розподіл витрат зі сплати судового збору судом не здійснюється, оскільки Акціонерним товариством «Укргазвидобування» оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі №910/8530/25 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 16.11.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua