Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: банкрутство юридичної особи
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №5010/1133/2012-Б-26/30
Суддя: Матущак Олег Іванович
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 5010/1133/2012-Б-26/30
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого – судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представників учасників справи від:
апелянта: арбітражний керуючий Оберемко Р.А. (особисто)
ПАТ «Імексбанк»: Мізунський А.І. (адвокат);
розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (вх.ЗАГС 01-05/2055/26 від 25.06.2026)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 (повна ухвала – 22.06.2026, суддя Неверовська Л.М.)
за скаргою арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича
на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі №5010/1133/2012-Б-26/30
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус", с. Угринів, Тисменицький район, Івано- Франківська область
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа про банкрутство ТОВ "Бонус".
Ухвалою Господарського суду Івано – Франківської області від 10.11.2025 затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Бонус" арбітражного керуючого Оберемка Р.А. за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ "Бонус" та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Бонус". Ліквідовано ТОВ "Бонус", закрито провадження у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство. Затверджено звіт про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому Оберемку Р.А. за виконання функцій ліквідатора боржника за період з 06.06.2023 по 06.11.2023 на загальну суму 120 600, 00 грн.
13.11.2025 від арбітражного керуючого Оберемка Р. А. до суду надійшло клопотання про стягнення винагороди за виконання функцій ліквідатора у цій справі, в якому просив суд стягнути суму винагороди за виконання функцій ліквідатора у цій справі на його користь з ГУ Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області у сумі 1 809, 00 грн та з ПАТ "Імексбанк" у сумі 118 791, 00 грн.
03.12.2025 ухвалою Господарського суду Івано-Франківськоі? області у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство ТОВ "Бонус", задоволено клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатоліи?овича; стягнуто, зокрема, з ПАТ „Імексбанк“ на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. 118 791, 00 грн основноі? грошовоі? винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора.
05.12.2025 Господарським судом Івано-Франківськоі? області видано виконавчии? документ - наказ №5010/1133/2012-Б-26/30, на підставі якого відкрито виконавче провадження №80744989.
21.05.2026 арбітражний керуючий Оберемко Р.А. звернувся до державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича з клопотанням про винесення постанови про розшук автотранспортних засобів, які належать боржнику, однак клопотання залишилось без реагування.
22.05.2026 до суду від арбітражного керуючого Оберемка Р.А. надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить суд визнати бездіяльність державного виконавця Загорського Ю.Ю. протиправною; зобов`язати державного виконавця вжити заходів з метою виконання рішення суду відповідно до вимог діючого законодавства, а саме: вжити заходів до притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винести постанову про розшук майна боржника.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15.06.2026 відмовив у задоволенні скарги арбітражного керуючого Оберемка Р.А. на дії (бездіяльність) державного виконавця про зобов`язання державного виконавця Загорського Ю.Ю. винести постанову у виконавчому провадженні № 80744989 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за невиконання вимоги державного виконавця про надання декларації про майно боржника та про зобов`язання державного виконавця вжити заходів щодо виконання наказу Господарського суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон).
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця, оскільки скаржником не доведено факту подання боржником недостовірних відомостей про доходи та майновий стан, позаяк надана відповідь МВС щодо зареєстрованих за ПАТ «Імексбанк» транспортних засобів не містить кваліфікованого електронного підпису чи підпису уповноваженої особи, а тому не є належним та допустимим доказом.
Крім того, суд першої інстанції, врахувавши стадійність і послідовність вчинення виконавчих дій, дійшов висновку про передчасність вимог скаржника щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про розшук майна боржника.
Щодо прийняття рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-13 КУпАП, суд вказав, що таке належить до дискреційних повноважень державного виконавця та залежить від наявності відповідного складу правопорушення.
Арбітражний керуючий Оберемко Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 та прийняти нове рішення, яким задоволити скаргу арбітражного керуючого.
Покликається на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, не врахувавши факту несвоєчасного подання керівником ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_1 декларації про майновий стан боржника та зазначення у ній недостовірних відомостей, що є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Суд помилково визнав неналежним доказом відповідь МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів через відсутність КЕП, оскільки відповідний витяг формується автоматично та не потребує підписання. Вважає, що державний виконавець був зобов`язаний вжити заходів щодо розшуку та арешту зазначеного майна, а посилання боржника на його відчуження без належної перереєстрації є необґрунтованими.
Крім того, суд не врахував змісту його вимог щодо вжиття заходів для притягнення керівника боржника до відповідальності та мав зобов`язати державного виконавця усунути допущені порушення.
Вважає, що невжиття державним виконавцем передбачених законом заходів сприяє ухиленню боржника від виконання судового рішення та порушує право стягувача на його своєчасне і повне виконання.
ПАТ «Імексбанк» у відзиві заперечує проти апеляційної скарги та вважає ухвалу суду першої інстанції законною й обґрунтованою. Вважає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні, оскільки декларацію про доходи та майно боржника подано своєчасно, а наведені у ній відомості є достовірними. Крім того, повноваження щодо взаємодії з органами ДВС делеговані іншій посадовій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а складання адміністративного протоколу належить до дискреційних повноважень державного виконавця.
Зазначає, що відомості МВС про реєстрацію транспортних засобів за боржником не підтверджують наявності у нього права власності на таке майно, оскільки всі активи банку реалізовані в межах ліквідаційної процедури, а відсутність перереєстрації автомобілів новими власниками не свідчить про їх належність банку.
Крім того, вважає, що відкриття виконавчого провадження щодо ПАТ «Імексбанк» суперечить спеціальним положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ліквідаційну процедуру банку завершено, а незадоволені вимоги кредиторів вважаються погашеними.
На думку боржника, суд першої інстанції обґрунтовано не встановив протиправної бездіяльності державного виконавця, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Крім того, 03.07.2026 від арбітражного керуючого Оберемка Р.А. надійшли додаткові пояснення, до яких не долучено доказів їх надіслання іншим учасникам справи, а тому такі ухвалою суду від 20.08.2026 залишено без розгляду.
Додаткові пояснення, подані арбітражним керуючим Оберемком Р.А. 19.08.2026, також підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подані поза межами встановленого судом строку на їх подання і до таких не долучено доказів надіслання іншим учасникам справи.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасники справи не подали.
10.09.2026 в судовому засіданні взяли участь апелянт та представник кредитора – ПАТ «Імексбанк», які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Зазначене підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (КУзпБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Також відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2026 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленком Євгенієм Івановичем винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 80744989 про примусове виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про стягнення з ПАТ „Імексбанк" (надалі - боржник) на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. – 118 791, 00 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання ним повноважень ліквідатора.
Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Керівником боржника Білаи? Ольгою Сергіі?вною подано декларацію про маи?новии? стан боржника лише 14.05.2025 і така містить прочерки та пусті графи відносно наявного майна боржника. Боржник покликається на те, що маи?но у нього відсутнє, оскільки усі активи ПАТ «Імексбанк» були реалізовані під час ліквідаціи?ноі? процедури.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.05.2026 арбітражний керуючий Оберемко Р.А. звернувся до державного виконавця Загорського Ю.Ю. із клопотанням про винесення постанови про розшук транспортних засобів, зареєстрованих за боржником - ПАТ «Імексбанк».
При цьому, стягувач повідомив державного виконавця про наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, посилаючись на відомості Міністерства внутрішніх справ України, отримані у відповідь на запит № 329546007 від 14.04.2026, які містилися в матеріалах виконавчого провадження № 80744989.
Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Застосування виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов`язків, визначених ч. 1, 2 ст. 18 Закону щодо вжиття передбачених цим Законом заходів з неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 12/57).
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено достатньо широкий перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, а саме:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст 18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст.18 Закону).
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону.
Хоча державному виконавцю було відомо про наявність інформації щодо транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, однак відповідних заходів, спрямованих на встановлення їх фактичного місцезнаходження та розшук, вжито не було.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.
Отже, наведені положення Закону покладають на виконавця обов`язок організувати розшук майна боржника та передбачають спеціальний механізм розшуку транспортних засобів шляхом винесення відповідної постанови.
Колегія суддів зазначає, що дії виконавця з розшуку майна боржника мають підготовчий характер, спрямовані на виявлення майна, встановлення його фактичного місцезнаходження та передують процедурі звернення стягнення на таке майно.
З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимог скаржника щодо винесення постанови про розшук майна боржника.
Зокрема, суд першої інстанції помилково пов`язав необхідність вчинення державним виконавцем заходів щодо розшуку транспортних засобів із доведенням факту внесення боржником недостовірних відомостей до декларації про доходи та майновий стан.
Водночас обов`язок виконавця щодо виявлення та розшуку майна боржника виникає в межах здійснення примусового виконання судового рішення та не ставиться законодавцем у залежність від встановлення факту подання боржником недостовірної декларації або притягнення його посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 , реалізуючи права стягувача у виконавчому провадженні, не лише повідомив державного виконавця про транспортні засоби, зареєстровані за ПАТ «Імексбанк», а й звернувся з відповідним клопотанням від 21.05.2026 про винесення постанови щодо їх розшуку.
Незважаючи на це, матеріали справи не містять доказів винесення державним виконавцем постанови про розшук зазначених транспортних засобів або вчинення інших належних та достатніх виконавчих дій, спрямованих на встановлення їх фактичного місцезнаходження.
При цьому, наявність у виконавчому провадженні відомостей про зареєстровані за боржником транспортні засоби вимагала від державного виконавця належної перевірки такої інформації та вирішення питання щодо застосування передбачених законом заходів їх розшуку.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість врахування відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 14.04.2026 виключно з підстав відсутності на ній кваліфікованого електронного підпису чи підпису уповноваженої особи.
Відповідно до пунктів 22, 23 Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адвокатів, нотаріусів до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, їх власників та належних користувачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 260, формування витягу з Реєстру в електронній формі здійснюється автоматично програмними засобами ведення Реєстру, а його надання через офіційний вебсайт МВС здійснюється в електронній формі в режимі реального часу.
Отже, відсутність на сформованому автоматизованою системою витягу власноручного підпису уповноваженої особи не може бути достатньою підставою для неврахування викладених у ньому відомостей, зокрема для цілей здійснення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника.
Крім того, колегія суддів враховує, що зазначена інформація щодо транспортних засобів містилася безпосередньо в матеріалах виконавчого провадження, а тому державний виконавець мав можливість перевірити відповідні відомості шляхом використання доступних йому державних реєстрів та інформаційних систем.
Доводи ПАТ «Імексбанк» про те, що всі транспортні засоби були реалізовані під час ліквідаційної процедури банку, а їх державна реєстрація за боржником не підтверджує належності йому такого майна на праві власності, колегія суддів відхиляє.
Так, державна реєстрація транспортного засобу не є безумовним підтвердженням наявності права власності на нього, оскільки перехід права власності на рухоме майно визначається з моменту передання речі, якщо інше не встановлено догвором.
Водночас зазначені обставини не спростовують обов`язку державного виконавця перевірити інформацію про транспортні засоби, зареєстровані за боржником, та вжити передбачених законом заходів для встановлення їх фактичного місцезнаходження.
Посилання боржника на відчуження транспортних засобів без надання доказів на підтвердження зазначених обставин та без належної перевірки державним виконавцем відповідних обставин не свідчить про відсутність необхідності їх розшуку та не звільняє виконавця від виконання обов`язків, передбачених ст. 18, 36 Закону.
При цьому, вирішення питання про належність транспортних засобів боржнику та можливість звернення на них стягнення не є тотожним з обов`язком виконавця здійснити заходи щодо їх розшуку, оскільки останні спрямовані насамперед на виявлення майна та встановлення обставин, необхідних для подальшого виконання судового рішення.
Таким чином, отримавши відомості про транспортні засоби, зареєстровані за ПАТ «Імексбанк», а також відповідне клопотання стягувача про винесення постанови про їх розшук, державний виконавець повинен був вжити передбачених законом заходів, спрямованих на встановлення їх місцезнаходження.
Натомість державним виконавцем Загорським Ю.Ю. зазначених дій вчинено не було, а доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість здійснення розшуку транспортних засобів або відсутність правових підстав для вчинення відповідних виконавчих дій, матеріали справи не містять.
Колегія суддів наголошує, що передбачений законом обов`язок виконавця своєчасно, ефективно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії не може вважатися виконаним лише внаслідок відкриття виконавчого провадження та отримання відомостей про майновий стан боржника без подальшого належного реагування на встановлену інформацію.
Невжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку транспортних засобів за наявності відомостей про їх реєстрацію за боржником свідчить про неналежне виконання ним покладених законом обов`язків та порушує право стягувача на своєчасне і повне виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає дії чи бездіяльність виконавця неправомірними та зобов`язує його усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти виконавчі дії замість державного виконавця, проте може зобов`язати його здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких останній безпідставно ухиляється.
Отже, зобов`язання державного виконавця винести постанову про розшук транспортних засобів за встановлених обставин не є втручанням у його дискреційні повноваження, а спрямоване на усунення допущеного порушення та забезпечення ефективного судового контролю за виконанням судового рішення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги в частині невжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника, не надав належної правової оцінки обставинам повідомлення стягувачем інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби та невчинення державним виконавцем відповідних дій, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про передчасність заявлених вимог.
Відтак колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині невжиття державним виконавцем Загорським Ю.Ю. заходів щодо розшуку транспортних засобів, зареєстрованих за ПАТ «Імексбанк».
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне невжиття державним виконавцем заходів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця та подання недостовірних відомостей про майновий стан боржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Частиною 1 ст. 76 Закону передбачено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, зокрема, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно зі ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей тягнуть за собою накладення адміністративного стягнення.
Водночас притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови встановлення у її діях чи бездіяльності складу відповідного адміністративного правопорушення, зокрема факту порушення встановленого законом обов`язку, наявності вини та належності такого порушення конкретній особі.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження № 80744989 від 14.04.2026 боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
При цьому, ПАТ «Імексбанк» покликається на те, що 11.05.2026 боржником подано декларацію про доходи та майно юридичної особи, відомості в якій, за твердженням банку, є достовірними. Однак апелянт вважає, що декларацію подано з порушенням встановленого законом строку, а зазначені у ній відомості є недостовірними, оскільки не містять інформації про транспортні засоби, зареєстровані за ПАТ «Імексбанк».
Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів зазначає, що факт реєстрації транспортних засобів за боржником, встановлений на підставі відомостей Міністерства внутрішніх справ України, не є безумовним підтвердженням належності відповідного майна боржнику на праві власності на момент подання декларації.
Зокрема, як зазначає ПАТ «Імексбанк», транспортні засоби були реалізовані під час ліквідаційної процедури банку, а їх подальша реєстрація за боржником зумовлена непроведенням відповідних реєстраційних дій новими власниками.
Отже, наявність відомостей про державну реєстрацію транспортних засобів за боржником за відсутності встановлених обставин їх фактичної належності ПАТ «Імексбанк» на момент подання декларації не дає достатніх підстав для висновку про внесення до такої декларації завідомо неправдивих відомостей.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, які свідчать про необхідність перевірки майнового стану боржника та вжиття заходів щодо розшуку зареєстрованих за ним транспортних засобів, не є тотожними обставинам, необхідним для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП.
Відтак встановлена колегією суддів бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів з розшуку транспортних засобів боржника не свідчить автоматично про наявність підстав для притягнення посадової особи боржника до адміністративної відповідальності за подання недостовірних відомостей про його майновий стан.
Щодо доводів скаржника про несвоєчасне подання декларації колегія суддів зазначає, що питання дотримання боржником встановленого законом строку її подання підлягає оцінці з урахуванням обставин виконання відповідної вимоги державного виконавця.
Разом із тим, посилання стягувача на порушення строку подання декларації не є достатньою підставою для зобов`язання державного виконавця винести постанову про накладення штрафу на конкретну посадову особу боржника без встановлення передбачених законом підстав її персональної відповідальності.
Колегія суддів також враховує, що наявне рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.05.2025 № 481, відповідно до якого повноваження щодо виконання судових рішень та взаємодії з органами державної виконавчої служби стосовно ПАТ «Імексбанк» делеговано заступнику директора-розпорядника Фонду Новікову В.В.
Наведені обставини додатково свідчать про необхідність встановлення конкретної посадової особи, на яку покладався обов`язок забезпечення виконання відповідних вимог державного виконавця, та наявності підстав для притягнення саме цієї особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до статті 244-21 КУпАП органи державної виконавчої служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця, передбачені ст. 188-13 цього Кодексу. Від імені органів державної виконавчої служби розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці.
Отже, вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності потребує встановлення обставин вчинення правопорушення та здійснюється уповноваженими органами і посадовими особами в порядку, визначеному КУпАП.
Натомість під час розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця в порядку господарського судочинства, господарський суд здійснює судовий контроль за виконанням судового рішення, а не вирішує питання про винуватість конкретної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття рішення щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення залежить від встановлення обставин, які свідчать про наявність у діях відповідної особи ознак адміністративного правопорушення, та належить до повноважень уповноважених законом посадових осіб.
Відтак за відсутності достатніх підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суд не вправі підміняти уповноважену посадову особу та зобов`язувати її прийняти конкретне рішення щодо притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про протиправність бездіяльності державного виконавця в частині невжиття заходів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшли достатнього підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині.
Відтак апеляційна скарга арбітражного керуючого Оберемка Р.А. в цій частині підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції від 15.06.2026 в частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів із розшуку транспортних засобів та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 скасувати в частині відмови у задоволенні скарги арбітражного керуючого Оберемка Р.А. на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів із розшуку транспортних засобів, зареєстрованих за ПАТ «Імексбанк».
У цій частині ухвалити нове рішення, яким скаргу арбітражного керуючого Оберемка Р.А. задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорського Ю.Ю. в частині невжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо розшуку транспортних засобів, зареєстрованих за ПАТ «Імексбанк».
Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорського Ю.Ю. вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо розшуку транспортних засобів, зареєстрованих за ПАТ «Імексбанк», в установленому законом порядку.
3. В іншій частині оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 15.06.2026 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Івано - Франківської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua