Суд: Решетилівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №546/878/26
Суддя: Романенко О. О.
єдиний унікальний номер справи 546/878/26
номер провадження 2/546/816/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участю
секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,
представника позивача Богачик Н.І.,
представника відповідача адвоката Беркути В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/878/26 за позовом Решетилівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області, про відшкодування шкоди завданої вчиненим адміністративним правопорушенням, -
в с т а н о в и в :
22.07.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області через електронний кабінет електронного суду надійшла позовна заява Решетилівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області, про відшкодування шкоди завданої вчиненим адміністративним правопорушенням, у якій представник позивача просить суд:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі.
2. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Решетилівської міської ради (код ЄДРПОУ 2104406, 38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14) до спеціального фонду (код доходу 24062100) на р/ р UA 668999980333159331000016606, в ДКСУ м. Київ, одержувач: ГУК у Полтавські області/тг м. Решетилівка, шкоду завдану вчиненим адміністративним правопорушенням у розмірі 57 290 (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто ) гривень, 00 копійок.
3. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Решетилівської міської ради (код ЄДРПОУ 2104406, 38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні, 40 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Решетилівським районним судом Полтавської області розглядалися матеріали, які надійшли від Управління Державного агентства меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.06.2024 року по справі №546/407/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП. Дана постанова суду набрала законної сили 18.06.2024 року.
Як вбачається до встановлених судом обставин справи, 09.04.2024 року о 03 год. 10 хв. ОСОБА_1 на р. Говтва в м. Решетилівка займався незаконним виловом риби за допомогою заборонного знаряддя лову, а саме: сітки ліскової у кількості 4 шт., які ставив з гумового човна, чим порушив підпункт 1 пункту 1 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 700 від 19.09.2022, та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП. Під час незаконного вилову ОСОБА_1 впіймав рибу: карась сріблястий 33 шт., щука 1 шт., лящ 1 шт., чим завдав збитків на суму 57 290,00 грн.
Вина ОСОБА_1 також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №012489 від 09.05.2024 року, який досліджувався судом при винесенні постанови по справі 546/407/24.
Так, відповідно до відмітки в протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 власноручно зроблено відмітку про те, що він займався незаконним виловом риби з гумового човна за допомогою забороненого знаряддя лову сітки ліскової у кількості 4 шт. та спіймав 33 карася сріблястого, 1 щуку та 1 ляща. Свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, визнає.
З метою перевірки наявності підстав для звернення до суду із даним позовом 13.07.2026 року нами направлено на електронну адресу Управління Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області лист щодо надання інформації про те чи відшкодовано ОСОБА_1 завдану ним шкоду у розмірі 57 290, 00 гривень.
Листом від 20.07.2026 року вих..№1-6/1127-26, нам повідомлено про те, що Полтавським рибоохоронним патрулем 12.09.2024 року на адресу ОСОБА_1 направлено претензію, щодо відшкодування шкоди завданої рибному господарству. Станом на 20.07.2026 року інформація про відшкодування збитків відсутня. Також, до даного листа додано належним чином засвідчену копію такси затвердженої постановою КМУ від 29.09.2023 року №1042, такси обчислення розміру шкоди у редакції постанови КМУ від 21.11.2011 року №1209, що доводить визначений розмір завданої шкоди, який підлягає стягненню із відповідача.
Враховуючи те, що завдану навколишньому середовищу шкоду відповідачем добровільно не відшкодовано, наявні підстави для стягнення завданої шкоди у судовому порядку.
В свою чергу, так як незаконний вилов риби здійснено в річці Говтва, яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади, саме Решетилівська міська рада, як орган місцевого самоврядування зазнала негативних наслідків від такої протиправної діяльності відповідача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 22.07.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 24.07.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який 05.08.2026.
Ухвалою судді від 07.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче засідання на 09:00 год 24.09.2026.
31.08.2026 представником відповідача - адвокатом Беркутою В.Л., через електронний кабінет Електронного суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник просить суд у задоволенні позову Решетилівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області про відшкодування шкоди завданої вчиненим адміністративним правопорушенням відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.
Зазначає, що з позовної заяви вбачається, що кошти, які підлягають до стягнення із відповідача за завдану шкоду є цільовими та можуть використовуватися міською радою для фінансування заходів зі збереження навколишнього природного середовища. Внаслідок незаконного вилову ОСОБА_1 риби, а саме: карася сріблястого - 33 шт., щуки - 1 шт. та ляща - 1 шт., що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в річці Говтва у м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, довкіллю (водному об`єкту) було заподіяно шкоду, що відповідно до такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України від 09.04.2024 року складає 57 290,00 гривень.
Позивач прохає суд стягнути з відповідача на користь Решетилівської міської ради до спеціального фонду шкоду завдану вчиненим адміністративним правопорушенням у розмірі 57 290 гривень 00 копійок, однак позовна заява не містить правовий підстав для цього.
Окрім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2020 року по червень 2026 року щодо ОСОБА_1 вбачається, що з 16.01.2026 року відповідач з доходів отримує лише заробітну плату в мінімальному розмірі.
Повідомив суд, що будуть подані докази щодо розміру витрат у розмірі 10 000 гривень, які відповідач ОСОБА_1 має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
09.09.2026 представником позивача через електронний кабінет Електронного суду подано відповідь на відзив.
Зазначає, що у поданій позовній заяві позивачем обґрунтовано підстави для стягнення із ОСОБА_1 шкоди, завданої вчиненим адміністративним правопорушенням, надано належні та допустимі докази, які підтверджують, як вину відповідача, так і розмір завданої ним шкоди. Крім того, у позовній заяві нами зазначаються правові підстави позову із посиланням на відповідні норми закону. У зв`язку з чим, вважають твердження представника відповідача про відсутність у позовній заяві правових підстав для стягнення із відповідача завданої шкоди, безпідставним.
Щодо відсутності підстав для застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України. Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" правила цієї норми (ч.4 ст.1193 ЦК України) застосовуються у разі коли відповідачем за таких обставин може бути тільки фізична особа та відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище. Аналізуючи практику Верховного Суду щодо застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України, слідує висновок про те, що норми даної статті не застосовуються до стягнення збитків, завданих навколишньому середовищу внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення та стосуються відшкодування моральної шкоди. Тобто, підставою для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди є встановлена судом груба необережність потерпілого, що в даному спорі відсутня. В свою чергу, завдання ОСОБА_1 шкоди відбулося у зв`язку із порушенням відповідачем норм закону щодо вилову риби та не є наслідком грубої необережності, умислу чи вини потерпілого. В зв`язку з чим, відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України.
Окрім того, зазначається, що як вбачається до наданої стороною відповідача відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 18.08.2026 року, у 2026 році ОСОБА_1 отримує щомісячний дохід у розмірі 8800 грн. - 9000 грн. У випадку задоволення позовних вимог Решетилівської міської ради, виконання можливого рішення суду буде здійснюватися в порядку виконавчого провадження, шляхом примусового виконання рішення суду.
Також звертає увагу, що як зазначено у листі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області від 20.07.2026 року, Полтавським рибоохоронним патрулем 12.09.2024 року на адресу ОСОБА_1 направлялася претензія щодо відшкодування завданої шкоди. Тобто, починаючи із вересня 2024 року, відповідач мав можливість вчинити дії для добровільного відшкодування завданих збитків, в тому числі, шляхом сплати суми збитків частинами. Проте, відповідач не вчинив жодних дій на відшкодування шкоди, завданої вчиненим ним адміністративним правопорушенням.
Ухвалою суду від 24.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 14:00 год 28.10.2026.
13.10.2026 представником відповідача - адвокатом Беркутою В.Л., через електронний кабінет Електронного суду подано клопотання про долучення доказів понесених судових втрат, у якому просить стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
28.10.2026 представником позивача через електронний кабінет Електронного суду подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник зазначає, що зважаючи на незначну складність даної справи, вважаємо заявлений до відшкодування розмір витрат понесених ОСОБА_1 по справі №546/878/26 є неспівмірним до фактично виконаної адвокатом роботи та витраченого адвокатом часу на виконання цих робіт. В зв`язку з чим є достатні підстави для зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу, які можуть бути стягнуті із позивача на користь ОСОБА_1 до 5 000 гривень 00 копійок у разі відмови у задоволенні позовних вимог.
28.10.2026 представником позивача через електронний кабінет Електронного суду подано клопотання про долучення доказів на підтвердження повноважень представника позивача - Богачик Н.І.
У судове засідання з`явилися представник позивача - Богачик Н.І., представник відповідача - адвокат Беркута В.Л.,
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник третьої особи Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. 01.10.2026 через електронний кабінет Електронного суду подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі (а.с.69-70).
Представник позивача - Богачик Н.І. під час судового розгляду просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Надавала пояснення щодо порядку зарахування коштів до місцевого бюджету та їх подальшого розподілу згідно казначейських інструкцій між місцевим бюджетом та державним бюджетом безпосередньо казначейством. Зазначала, що рахунок спеціального фонду для відповідних відшкодувань відкритий безпосередньо у міській раді. Вважає, що міська рада як власник комунального майна, а саме природних рибних ресурсів, має право звертатися до суд з позовом про відшкодування шкоди завданої незаконним виловом риби, та що представник відповідача не зазначив нормативно правових актів які б забороняли таке звернення.
Представник відповідача - адвокат Беркута В.Л. під час судового розгляду просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертав увагу, що місцевому бюджету належить лише 50 відсотків від завданих збитків, а в позові міська рада просить стягнути на свою користь всю суму, та задавав питання чи мають право різні органи подавати позови до одного і того ж відповідача з тих самих підстав, а саме позивач та третя особа. Вважає, що позивач не має права для відповідного звернення до суду з таким позовом, та що звертатися мала саме третя особа Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області. Звертав увагу на практику Верхового суду, згідно якої відшкодування завданої шкоди йде на різні бюджети, та що в зазначеній ним справі позов був поданий не місцевою радою.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).
При оцінці обраного способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити ефективне поновлення порушеного права.
Судом встановлено, що з метою перевірки наявності підстав для звернення до суду із позовом про відшкодування завданої шкоди 13.07.2026 Решетилівською міською радою Полтавської області направлено на електронну адресу Управління Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області лист № 13-39/2727, щодо надання інформації про те чи відшкодовано ОСОБА_1 завдану ним шкоду у розмірі 57 290, 00 гривень, якого Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.06.2024 по справі №546/407/24 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП (а.с.8).
Листом від 20.07.2026 №1-6/1127-26, Решетилівську міську раду Полтавської області повідомлено про те, що Полтавським рибоохоронним патрулем 12.09.2024 року на адресу ОСОБА_1 направлено претензію, щодо відшкодування шкоди завданої рибному господарству. Станом на 20.07.2026 року інформація про відшкодування збитків відсутня. Також, до даного листа додано належним чином засвідчену копію такси затвердженої постановою КМУ від 29.09.2023 року №1042, такси обчислення розміру шкоди у редакції постанови КМУ від 21.11.2011 року №1209 (а.с.19-20).
Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.06.2024 по справі №546/407/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП. Згідно даної постанови: «9 квітня 2024 року о 03 год. 10 хв. ОСОБА_1 на р. Говтва в м. Решетилівка займався незаконним виловом риби за допомогою заборонного знаряддя лову, а саме: сітки ліскової у кількості 4 шт., які ставив з гумового човна, чим порушив підпункт 1 пункту 1 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 700 від 19.09.2022, та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП. Під час незаконного вилову ОСОБА_1 впіймав рибу: карась сріблястий - 33 шт., щука - 1 шт., лящ - 1 шт., чим завдав збитків на суму 57290,00 грн. Знаряддя лову: сітку ліскову, гумовий човен, та рибу було вилучено ….. Крім визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення № 012489 від 09 травня 2024 року, відповідно до відмітки в протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ним власноручно зроблено відмітку про те, що він займався незаконним виловом риби з гумового човна за допомогою забороненого знаряддя лову сітки ліскової у кількості 4 шт. та спіймав 33 карася сріблястого, 1 щуку та 1 ляща. Свою вину визнає (а.с. 1); опис-оцінкою знарядь лову, іншого риболовного майна, плавучих транспортних засобів, що вилучені у ОСОБА_1 згідно протоколу № 012489 від 09 квітня 2024 року про порушення Правил рибальства і охорони рибних запасів (а.с. 2); розпискою у прийнятті на зберігання вилученого майна від 09 квітня 2024 року (звор. а.с. 2); таксою для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України, відповідно до якої розмір завданої шкоди становить 57290,00 грн (а.с. 3); накладною № 09/04.2 від 09 квітня 2024 року про передання карась сріблястого - 33 шт., щуки - 1 шт., та ляща - 1 шт., на зберігання ФОП ОСОБА_2 (а.с. 4).» (а.с.11-12).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2020 року по червень 2026 року щодо ОСОБА_1 вбачається, що останній отримував заробітну плату та стипендію, у 2026 році отримує заробітну плату від СФГ Самойленко О.М. у розмірі по 8800,00 грн на місяць (лютий -травень) та 9000,00 грн (червень) (а.с.38-40).
Між сторонами виник спір щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Закону України «Про тваринний світ».
Відповідно до ст. 3-5 Закону України «Про тваринний світ» та ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об`єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски тощо) знаходяться під охороною держави та належить до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Згідно з вимогами ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктів загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.
В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюється на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.
Охорона тваринного світу регламентована ст. ст. 36-37 Закону України «Про тваринний світ» та включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об`єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ, між тим одним із заходів забезпечення охорони тваринного світу, є встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об`єктів тваринного світу.
Частинами 1, 4 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону; підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Положеннями п. п. «а», «б» абз. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Стаття 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» надає повноваження посадовим особам органів рибоохорони, зокрема, визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками, подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» - шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення, такої діяльності.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних ресурсів загальнодержавного значення належать дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення.
Таким чином, при незаконному вилові риби спричиняються прямі збитки державі.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, обставини, встановлені постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.06.2024 по справі №546/407/24 є встановленими та не підлягають доказуванню.
Пунктом 6.3 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999, застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення цих Правил рибальства.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що Решетилівська міська рада не може бути позивачем у справі, виходячи з наступного.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.
Згідно з п. 8 ст. 4 Положенням про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2015 року зі змінами, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем. Відповідно до п.7 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Положеннями статті 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
У рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6,7,13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.
Отже, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30 % - Державний бюджет України, 50 % - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).
У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Відповідно до абзацу 6 п. 2.2. Розділу II даного Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.
Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.
Підсумовуючи викладене, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.
Так, на даний час наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100.
Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось в межах Решетилівської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок міської ради.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Органи місцевого самоврядування в межах своєї території є самостійними суб`єктами права власності на природні ресурси (в тому числі водні біоресурси).
Наявність у спеціальному законі норм, що надають Держекоінспекції право звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не може нівелювати права місцевих рад, як власників об`єктів комунальної власності, в тому числі водних біоресурсів, звертатися до суду, від імені та в інтересах територіальних громад, з метою відшкодування шкоди, завданої такому майну, яке перебуває у комунальній власності відповідного органу місцевого самоврядування.
Отже, власник майна наділений законним правом вчиняти дії щодо свого майна, у тому числі вирішення питання відшкодування шкоди завданої майну.
Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ІV Правил любительського рибальства забороняється добування (вилов)такими знаряддями лову: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ст.60 Закону України «Про тваринний світ» посадові особи центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, що здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, відповідно до закону мають право визначати розмір збитків, завданих об`єктам тваринного світу, за затвердженими таксами та методиками.
Також відповідно до ст.10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства мають повноваження визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками.
Згідно з п.1 Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України№895від 30.09.2015 Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
Відповідно до п.7 Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України Держрибагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).
Згідно з ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до матеріалів адміністративної справи №546/407/24 розмір заподіяної шкоди становить 57290,00 гривень згідно такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 та Постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042). Розмір завданої шкоди доведений належними та допустимими доказами. Питання про її стягнення під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення у справі № 546/407/24 судом не вирішувалося.
Таким чином, доводи сторони відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача до спеціального фонду шкоди, завданої вчиненням адміністративним правопорушенням, спростовуються вищенаведеним.
Ураховуючи зазначене, беручи до уваги, що відповідачем не спростована сума завданої шкоди, суд робить висновок, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню.
Щодо доводів сторони відповідача, викладених у відзиві про те, що останній отримує лише заробітну плату в мінімальному розмірі, суд звертає увагу, що відповідач з вересня 2024 року був обізнаний, що завдав збитків вчиненням адміністративного правопорушення та не вчиняв дій задля їх відшкодування.
Також, суд не заперечує факти того, що відповідач отримує мінімальну заробітну плату, а також те, що в України та на Близькому Сході триває війна, повітряний терор, високі ціни на нафту та ризики подальших руйнувань інфраструктуру та виробничих об`єктів, одна вони не доводять наявність у відповідача скрутного матеріального становища.
Так само, не підлягають застосуванню норми ст. 1193 ЦК України, оскільки відповідачем вчинено протиправне умисне діяння, яке за своїм характером та розміром шкоди не створило склад кримінального правопорушення. Він визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, постанова суду набрала законної сили.
Суд вважає, що скрутне матеріальне становище відповідача не доведено належними і допустимими доказами та суду не надано будь-яких інших доказів, окрім відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, які не містять повної інформації про дійсний майновий стан відповідача. Такими доказами можуть бути банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад за комунальні послуги тощо, а також інші документи, що підтверджують майновий стан відповідача.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо стягнення понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №795 від 14.07.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.17).
Враховуючи, що суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України у зв`язку задоволенням позовних вимог, судові витрати на професійну правничу допомогу понесені відповідачем відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст. ст. 15, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 13, 66, 67, 143 Конституції України, ст. ст. 5, 39, 40, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 10, 20Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. ст. 3, 4, 5, 25, 27, 36, 37, 60, 63 Закону України «Про тваринний світ», ст. ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, Правил любительського рибальства, керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-82, 89, 141, 158, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги Решетилівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області, про відшкодування шкоди завданої вчиненим адміністративним правопорушенням - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Решетилівської міської ради (код ЄДРПОУ 2104406, 38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14) до спеціального фонду (код доходу 24062100) на р/р UA 668999980333159331000016606, в ДКСУ м. Київ, одержувач: ГУК у Полтавські області/тг м. Решетилівка, шкоду завдану вчиненим адміністративним правопорушенням у розмірі 57 290, 00 грн (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Решетилівської міської ради понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 , покласти на відповідача - ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 16 листопада 2026 року.
Учасники справи:
позивач - Решетилівська міська рада, ЄДРПОУ 21044065, адреса місцезнаходження: вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавський району Полтавської області, поштовий індекс:38400, телефон: (05363)2-13-80, ел.пошта: otg@resh.gov.ua, електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , офіційна електронна пошта та зареєстрований електронного кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутні;
представник відповідача - адвокат Беркута Владислав Леонідович, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: пров. Гарячківський, 1, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс:38400, телефон: НОМЕР_3 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;
третя особа - Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області, ЄДРПОУ 41079035, адреса місцезнаходження: вул. Флотська, буд. 4, м. Кременчук Кременчуцького району Полтавської області, поштовий індекс:39630, електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний.
Суддя О.О. Романенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua