Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №359/9099/25
Суддя: Шевченко О. В.
Справа № 359/9099/25
Провадження № 1-кп/359/294/2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
представників цивільного відповідача ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12025110000000295, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2025, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, військовослужбовця, не інваліда, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
У С Т А Н О В И В:
14.04.2025 о 14 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним маршрутним автобусом «ЧАЗ А079.52 ЕТАЛОН», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух за маршрутом №318 «Київ-Бориспіль», де проїжджаючи по вул. Київський шлях, в районі буд. 86, зупинився на червоний сигнал світлофору перед дорожньою розміткою 1.12 «Стоп лінія», надаючи перевагу у русі пішоходам, які здійснювали перехід по пішохідному переходу. В цей час, пішохід похилого віку - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи поруч з зазначеним пішохідним переходом, розпочала рух по розмітці 1.12 «Стоп лінія», з права на ліво відносно розташування автобусу «ЧАЗ А079.52 ЕТАЛОН». У свою чергу, водій ОСОБА_6 , при зміні сигналу світлофора на зелений, в порушення вимоги пунктів 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 б) та 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі Правил дорожнього руху), а саме:
- п. 1.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 1.7 Правил дорожнього руху, відповідно до якого: водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;
- п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;
- п. 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
розпочав рух, внаслідок чого, передньою частиною керованого ним транспортного засобу, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 .
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_6 виявились у тому, що він, перед початком руху, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода похилого віку, до яких приділяється особлива увага та яка на той час перебувала на проїжджій частині, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух керованого ним автобусу «ЧАЗ А079.52 ЕТАЛОН», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 , спричинивши їй тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла у лікарні.
Встановлено, що смерть ОСОБА_12 настала внаслідок відкритого перелому лівої велико-гомілкової кістки і відкритого перелому обох кісток правої гомілки, що ускладнилися шоком.
Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди, а пункт 10.1 Правил дорожнього руху, перебуває у прямому причинному зв`язку з її виникненням і настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_12 .
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю. Зазначив суду, що час, місце і спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити не суворе покарання. Окремо у судовому засіданні вибачався перед потерпілою. Також зазначив, що добровільно частково відшкодував ОСОБА_7 18000 гривень у рахунок заподіяної їй моральної шкоди. Враховуючи, що з 23 серпня 2026 року він мобілізований та під час виконання ним завдань, пов`язаних з несенням військової служби йому може знадобитися водійське посвідчення, він просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_6 , визначивши відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За таких обставин суд, допитавши обвинуваченого та потерпілу, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_6 , приходить до висновку, що винуватість останнього у керуванні транспортним засобом і порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_12 , повністю доведена і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;
- особу винного, який раніше не судимий, військовослужбовець, за амбулаторною психіатричною та амбулаторною наркологічною допомогою не звертався;
- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а саме у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття та добровільне часткове відшкодування потерплій завданої моральної шкоди на загальну суму 18000 гривень, що підтверджується наданими суду квитанціями (том 2 а.с.51, 52); обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частиною 2 статті 286 КК України.
Разом з тим, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, скоїв неумисний тяжкий злочин, усвідомив характер своєї протиправної поведінки і її наслідки, оскільки як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття та добровільне часткове відшкодування потерплій завданої моральної шкоди, а також думку потерпілої ОСОБА_7 , яка не наполягала на призначенні суворого покарання,суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, і з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 , адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Крім того, з урахуванням вищевикладеного, суд не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Підстав для обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_6 , суд не вбачає.
У ході розгляду кримінального провадження представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13 , пред`явила цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому просила суд стягнути солідарно з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 648000 гривень, стягнути з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» матеріальну шкоду в розмірі 25245 гривень 30 копійок, стягнути солідарно з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82740 гривень і витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 23000 гривень (а.с.136-158).
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_13 , підтримали у повному обсязі цивільний позов і просили суд його задовольнити, з викладених у ньому підстав. Крім того, потерпіла підтвердила, що отримала від обвинуваченого ОСОБА_6 , в рахунок відшкодування моральної шкоди орієнтовно 14000 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 даний цивільний позов визнав повністю. Крім того просив суд врахувати, що він добровільно частково відшкодував потерпілій завдану моральну шкоду, а саме перерахував ОСОБА_7 18000 гривень. З огляду на вказане зазначену суму просив врахувати при стягненні з нього моральної шкоди.
У судовому засіданні представник цивільного відповідача ТОВ «АВТОСЕРВІС» - адвокат ОСОБА_11 , даний цивільний позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки згідно практики Верховного Суду потерпіла сторона спочатку повинна була звернутися з вимогою про відшкодування моральної шкоди до страхової компанії.
У судове засідання представник цивільного відповідача ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» - адвокат ОСОБА_14 , не з`явився, проте надіслав суду клопотання, в якому зазначив, що товариство визнає цивільний позов частково, за виключенням витрат на проведення поминального обіду, який проводився після поховання у розмірі 699 гривень, оскільки вказані витрати не відносяться до витрат на поховання. З огляду на вказане адвокат просив суд частково задовольнити цивільний позов і стягнути з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 24546 гривень 30 копійок.
Прокурор просив вирішити цивільний позов у відповідності до вимог закону.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись із матеріалами справи, суд вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
Так, приписами ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні вимоги ОСОБА_7 про стягнення на її користь солідарно з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 648000 гривень, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Моральна шкода, відповідно до положень, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Також під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Згідно висновку експерта № 1-01/09 від 01.09.2025, смерть матері, внаслідок ДТП, яка сталася 14.04.2025, була для потерпілої ОСОБА_7 істотно психотравмувальною: наслідки пережитого обумовили негативні психоемоційні зміни особистості, погіршили її здоров`я, соціальне функціонування та якість життя, чим спричинили їй психологічні (моральні) страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань становить 81 мінімальну заробітну плату (станом на 2025 рік 648000 гривень).
З огляду на вимоги розумності і справедливості, розмір невідшкодованої моральної шкоди, завданої ОСОБА_7 , на думку суду, з урахуванням частини відшкодованої обвинуваченим ОСОБА_6 моральної шкоди у сумі 18000 гривень, становить 630000 гривень.
Водночас, суд не погоджується з тим, що розмір вказаної моральної шкоди повинен стягуватися солідарно з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 , з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Судом встановлено, що з 28 жовтня 2020 року і станом на момент ДТП, яка сталася 14 квітня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_6 працював у ТОВ «АВТОСЕРВІС» на посаді водія транспортних засобів. 14 квітня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 керував технічно справним маршрутним автобусом «ЧАЗ А079.52 ЕТАЛОН», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто виконував своїх трудові (службові) обов`язки. На підставі викладеного, моральна шкода у даному випадку повинна стягуватися з ТОВ «АВТОСЕРВІС».
Також у судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб «ЧАЗ А079.52 ЕТАЛОН», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «АВТОСЕРВІС», забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 227298669 ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС». Згідно п.8.1.2. вказаного Полісу, у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, у тому числі за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одну потерпілу особу у розмірі 500000 гривень.
Відповідно до положень ст. 22 Закону України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-I). Тому, враховуючи, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» і у матеріалах справи наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов до висновку про передчасну вимогу потерпілої ОСОБА_7 щодо стягнення всього розміру заподіяної моральної шкоди виключно із обвинуваченого ОСОБА_6 та ТОВ «АВТОСЕРВІС».
Враховуючи вказане, а також відсутність позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, у тому числі з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», суд прийшов до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме лише з ТОВ «АВТОСЕРВІС» на користь потерпілої необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень, тобто різницю між фактичним розміром завданої моральної шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 137/1421/23.
При вирішенні вимоги ОСОБА_7 про стягнення на її користь з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» витрат, пов`язаних з похованням її матері, суд враховує наступне.
На підтвердження витрат на поховання загиблої матері, потерпілою ОСОБА_7 суду надано документи на загальну суму 25245 гривень 30 копійок. Один з наданих чеків видано за придбання товару (продуктів) на поминальний обід у сумі 699 гривень.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», вартість послуг і предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.
Проведення поминальних обідів, не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 № 193.
Зі змісту статті 2 Закону України «Про поховання і похоронну справу» вбачається, що поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні статті 1201 ЦК України. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 10.07.2019 (справа № 500/8418/13-ц; провадження №61-6557св18). З урахуванням викладеного, вимога ОСОБА_7 у частині стягнення витрат на проведення поминального обіду у сумі 699 гривень задоволенню не підлягає, оскільки дані витрати у зв`язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат до поховання.
Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 24546 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 30 копійок.
Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 82740 гривень, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що представництво інтересів потерпілої ОСОБА_7 здійснювало АБ «Романа Сацика», на підставі договору про надання правової допомоги № 1911 від 29 квітня 2025 року. Окрім Договору про надання правничої допомоги, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, представником потерпілої також надано до суду наступні докази: Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги №1911 від 29 квітня 2025 року, Акт про надану правову допомогу № 1 від 21 липня 2025 року, квитанцію № 3178238, про оплату послуг за надання правової допомоги за Договором №1911 від 29 квітня 2025 року на суму 82740 гривень, детальний опис робіт (наданих послуг) від 21 серпня 2025 року (а.с.67-80).
З огляду на викладене, суд вважає, що з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 необхідно солідарно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82740 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «АВТОСЕРВІС» і ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 23000 гривень, суд дійшов наступного висновку.
З метою встановлення і підтвердження розміру завданої моральної шкоди, потерпіла ОСОБА_7 звернулася до експерта та отримала висновок № 1-01/09 від 01.09.2025. За експертне дослідження потерпіла сплатила грошові кошти у сумі 23000 гривень. Вказані обставини підтверджуються копією Договору про надання послуг з організації та проведення експертного дослідження № 1/Е-11/08 від 11.08.2025, копією квитанції № 1.272295215.1 від 21.08.2026, копією рахунку № 1-11/08 від 11.08.2025, копією акту виконаних робіт (наданих послуг) від 01.09.2025, по Договору про надання послуг з організації та проведення експертного дослідження № 1/Е-11/08 від 11.08.2025.
Беручи до уваги викладене, позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування витрат на проведення експертного дослідження є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Разом з тим, метою проведення вказаного експертного психологічного дослідження стала необхідність встановлення характеру та обсягу моральних страждань, які отримала потерпіла ОСОБА_7 внаслідок смерті її матері, а також можливого розміру компенсації моральних страждань потерпілої. Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди лише з ТОВ «АВТОСЕРВІС», тому в даному випадку відсутні підстави стягувати з ОСОБА_6 на користь потерпілої витрати на проведення експертного дослідження.
Таким чином суд вважає, що з ТОВ «АВТОСЕРВІС» на користь потерпілої ОСОБА_7 необхідно стягнути витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 23000 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2025, з метою збереження речового доказу, накладено арешт на автобус марки «ЧАЗ» модель «А079.52 ЕТАЛОН», р.н. НОМЕР_2 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ТОВ «Автосервіс». Оскільки у вказаному кримінальному провадженні арешт на вказаний транспортний засіб накладався не з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільного позову), а виключно з метою збереження речового доказу, суд приходить до висновку, що мета вказаного заходу забезпечення кримінального провадження була досягнута, що в свою чергу свідчить про необхідність скасування арешту транспортного засобу. Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду від 16.03.2026 (справа № 202/11790/24).
Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
Питання щодо речових доказів вирішується судом, згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Згідно ч. 4 ст. 76 КПК України, нагляд за військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Держави України процесуальні витрати за проведення експертиз № СЕ-19/111-25/23462-ІТ від 23.04.2025 у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, № СЕ-19/111-25/28972-ІТ від 19.05.2025 у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок, № СЕ-19/111-25/35858-ФП від 18.06.2025 у розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 10 копійок, № СЕ-19/111-25/41261-ІТ від 10.07.2025 у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, а всього стягнути 11142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) гривні 50 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «АВТОСЕРВІС» (08363, Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, буд. 3; ЄДРПОУ 30497614) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) гривень.
Стягнути з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (03062, Україна, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65; Код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 24546 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 30 копійок.
Стягнути солідарно з ТОВ «АВТОСЕРВІС» (08363, Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, буд. 3; ЄДРПОУ 30497614) і ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 82740 (вісімдесят дві тисячі сімсот сорок) гривень.
Стягнути з ТОВ «АВТОСЕРВІС» (08363, Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, буд. 3; ЄДРПОУ 30497614) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 23000 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2025, на автобус марки «ЧАЗ» модель «А079.52 ЕТАЛОН», р.н. НОМЕР_2 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ТОВ «Автосервіс» - скасувати.
Речові докази у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
1) автобус марки «ЧАЗ» модель «А079.52 ЕТАЛОН», р.н. НОМЕР_2 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ТОВ «Автосервіс», Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, 3 - повернути ТОВ «Автосервіс».
2) оптичний носій DVD-R диск My media CMDR47G-CFMWMO3-686565GP1067, оптичний носій DVD-R диск My media CMDR47G-CFMWMO3-686565GP1067, оптичний носій DVD-R диск My media CMDR47G-CFMWMO3-686565GP1067), флеш-накопичувач AGI 32GB - залишити у матеріалах прокурора.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_15
Оригінал: reyestr.court.gov.ua