Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №344/9802/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №344/9802/26

Суддя: Бабій О. М.

Справа № 344/9802/26

Провадження № 2/344/5652/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Семенюка А.В.,

за участі представника позивачки – адвоката Легіна В.Б., представника відповідача Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради – Лещак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, про визнання дій неправомірними, визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради та просить суд визнати дії ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» по виготовленню, оформленню та реєстрації за нею мною права власності на квартиру АДРЕСА_1 неправомірними; визнати за нею право власності на житловий будинок літера А загальною площею 183,7 кв.м., з приналежними господарськими будівлями та спорудами, навіс літера Б, гараж літера В, вбиральня літера Г, сарай літера Д, огорожі № 1 і 3, ворота № 2 по АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачці на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,045 га, кадастровий номер 2610100000:08:008:0421 за цією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Крім квартири позивачки у будинку була ще квартира АДРЕСА_3 , тобто будинок двоквартирний.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 397 від 22.10.1998р. позивачці надано дозвіл на завершення прибудови житлових приміщень з внутрішнім переплануванням належної їй частини будинку на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_4 .

Івано-Франківським ОБТІ було виготовлено технічний паспорт від 22.10.2001p.

Актом про закінчення забудови індивідуальної садиби приймальна комісія Івано-Франківської міської ради постановила забудову садиби в АДРЕСА_2 вважати прийнятою в експлуатацію. Цей акт затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 106 від 26.03.2002р. Зобов`язано БТІ та Управління ЖКГ оформити і видати свідоцтва на право власності на житлові будинки.

На підставі вказаного вище рішення Івано-Франківським МУЖКГ 09.04.2002 року було видано свідоцтво про право власності, а Івано-Франківське ОБТІ провело реєстрацію права власності на належне майно позивачки.

У 2025 році позивачка виявила, що всупереч рішенням, які були прийняті виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, документи на підставі цих рішень виготовлені не на індивідуальний будинок, а на квартиру.

Позивачка звернулась до ОБТІ з проханням виготовити новий технічний паспорт на житловий будинок, а не на квартиру, а також щодо оформлення права власності на нього. Технічний паспорт було виготовлено 07.10.2025 року, а щодо оформлення права власності, то рекомендовано звернутися до Івано-Франківської міської ради для здачі будинку а експлуатацію.

Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради повідомило про необхідність внесення змін до технічного паспорта.

11 червня 2026 року від представника відповідача - Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки Управління є неналежним відповідачем у справі.

Представник відповідача – ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просив позов задоволити.

Представник відповідача Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав наведених у відзиві.

Представник відповідача ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» в судові засідання не з`являвся, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін. дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачці на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,045 га, кадастровий номер 2610100000:08:008:0421 за цією ж адресою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.9, 11-12).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.10.1998 року № 397 позивачці надано дозвіл завершити прибудову житлових приміщень з внутрішнім переплануванням належної їй частини будинку на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_4 (площа забудови 73,37 кв.м.).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 83 від 19.02.2002 року позивачці надано дозвіл ввести до складу будинковолодіння цегляний гараж на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_2 .

Актом після реконструкції приймальна комісія оглянула індивідуальну садибу, яка розташована в АДРЕСА_2 , на присадибній земельній ділянці побудовано двоповерховий будинок та постановила забудову садиби ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 вважати прийнятою в експлуатацію (а.с.6).

Цей акт затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 106 від 26.03.2002 року та зобов`язано БТІ та Управління ЖКГ оформити і видати свідоцтва на право власності на житлові будинки (а.с.7).

На підставі вказаного вище рішення Івано-Франківським МУЖКГ 09.04.2002 року було видано свідоцтво про право власності, а Івано-Франківське ОБТІ провело реєстрацію права власності на належне майно позивачки (а.с.10).

В свідоцтво про право власності, яке видав Івано-Франківське МУЖКГ зазначено дослівно: посвідчує, що в цілому квартира АДРЕСА_5 на праві приватної власності. В цілому складається з житлового будинку.

А ОБТІ зробив реєстраційний напис на правовстановлюючому документі такого змісту: зазначений в цьому документі в цілому квартира АДРЕСА_5 на праві приватної власності належить позивачці.

07 жовтня 2025 року позивачка виготовила технічний паспорт вже на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (а.с.13-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд вважає, що позивачем невірно обрану спосіб захисту своїх прав та невірно визначено відповідачів у справі.

Ні ОБТІ, ні Управління ДАБК не заперечує право власності позивачки, не оспорює його та взагалі не має повноважень щодо реєстрації права власності.

Належним відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування – Івано-Франківська міська рада або інші особи, які оспорюють право власності чи не визнають його.

Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради в 2002 році взагалі не існувало і воно не видавало позивачці свідоцтво про право власності.

ОБТІ лише виконало технічну роботу, але воно не є власником майна і не може бути відповідачем у спорі про визнання права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обласне бюро технічної інвентаризації виконує лише технічну інвентаризацію та (до 2013 року) проводило реєстрацію на підставі поданих документів. Саме по собі визнання дій БТІ неправомірними не відновлює порушене право та не змінює статус нерухомості. Оформлення технічного паспорта у 2002 році є одноразовою дією, яка давно завершилась.

У 2002 році правовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності) видавало Івано-Франківське МУЖКГ на підставі рішення виконкому, а ОБТІ лише готувало технічну документацію та проводило реєстрацію вже виданого свідоцтва.

Верховний Суду неодноразово зазначав, що у спорах про право власності не можна оскаржувати дії реєстратора чи БТІ. Позивач має оспорювати саме право власності або рішення про державну реєстрацію (якщо запис вже є в електронному реєстрі ДРРП), а не дії працівників бюро.

В загальному позивачка фактично оскаржує технічну суперечність (описку) в самому правовстановлюючому документі, яку зробило Івано-Франківське МУЖКГ, а ОБТІ лише механічно продублювало це у реєстраційному написі.

ОБТІ діяло згідно вимог чинного на той час законодавства. За правилами 2002 року реєстратор БТІ був зобов`язаний перенести в реєстраційний напис назву об`єкта дослівно так, як вона вказана у свідоцтві, виданому управлінням ЖКГ. Бюро не мало права самостійно виправляти «квартира АДРЕСА_5 » на «житловий будинок».

Помилку допустило саме Івано-Франківське МУЖКГ (на сьогодні — Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради), коли при виконанні рішення виконкому 2002 року вписало одночасно і «квартира АДРЕСА_5 », і «складається з житлового будинку».

Належним способом захисту буде визнання за позивачкою права власності на житловий будинок (зазначивши його загальну та житлову площу, літеру за технічним паспортом та поштову адресу) на підставі рішення виконкому 2002 року.

Відповідачем має бути Івано-Франківська міська рада (оскільки її виконавчий орган — МУЖКГ — видав суперечливе свідоцтво). Тільки рішення суду про визнання права власності на житловий будинок стане прямою підставою для реєстратора ЦНАП відкрити розділ у ДРРП саме на житловий будинок, незважаючи на описку МУЖКГ у свідоцтві 2002 року.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)).

Отже, з урахуванням наведеного у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено відповідачів у вказаній справі.

Суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частини п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його проголошення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 392 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 49, 51, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, про визнання дій неправомірними, визнання права власності на житловий будинок – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повне рішення оголошено 16 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua