Суд: Малинський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №283/1861/26
Суддя: Ярмоленко В. В.
Справа № 283/1861/26
провадження №2/283/1566/2026
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
16 листопада 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу,
за позовною заявою ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін.
03 серпня 2026 року представник позивача — адвокат Горбаченко Марина Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2244730 від 21.07.2026 року, звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що
14 червня 2026 року близько 17 год. 11 хв. на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» М-07 (93 км + 300 м) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Audi 80», 1990 року випуску (д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ), що належить на праві власності Позивачу — ОСОБА_1 .
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року у справі № 283/1500/26 (провадження № 3/283/366/2026) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано водія ОСОБА_2 . Постанова суду набрала законної сили. На момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Відповідачем (ТОВ «АВТОСВІТ ЛТД») та виконував свої службові обов`язки на автомобілі, що належить вказаному роботодавцю. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «АВТОСВІТ ЛТД» на момент ДТП була застрахована у Відповідача — ПАТ «СГ «ТАС» згідно з Полісом обов`язкового страхування № 237079291 з лімітом страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, у розмірі 250 000,00 грн.
Внаслідок ДТП автомобіль Позивача «Audi 80» зазнав критичних конструктивних пошкоджень. Як вбачається зі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Вих. № 117870 від 05.07.2026 року, Суб`єкт оціночної діяльності ТОВ» БВН ЕН ГРУП», вартість відновлювального ремонту КТЗ 555 894,05 грн., що є більшою вартістю ринкової вартості автомобіля ОСОБА_1 , яку у вищевказаному звіті вартість оцінена 71 783,25 грн. Окрім транспортного засобу, під час зіткнення було повністю пошкоджено й знищено дитяче автокрісло, яке знаходилося в салоні автомобіля, вартістю 2 216,00 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки MERCEDES-BENZ МОДЕЛЬ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2015, VIN НОМЕР_5 , застраховано в ПАТ «Страхова група» ТАС», страховий поліс № 237079291. Станом на день ДТП поліс є діючим, ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб на одного потерпілого 250 000,00 грн.; розмір франшизи 0 грн.
Відповідно до листа Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» від 23.07.20226 року за № 26662/9126/ТС, позивачу ОСОБА_1 добровільно відшкодовано 63 783,25 грн.
Вартість стані згідно «Зобов`язуючої автомобіля в пошкодженому пропозиції Autoonline на базі платформи Audatex» становить 8 000 грн., які позивач не просить стягувати з відповідача.
У пошкодженому автомобілі позивача знищене дитиче автокрісло, яке знаходилося в салоні автомобіля, вартістю 2 216,00 грн. Як вбачається з свідоцтва про народження у позивача є дитина, малолітній син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитяче автокрісло використовулося позивачем , згідно пунктом 21.11 Правил дорожнього руху (ПДР). Тому вартість дитячого автокрісла стягуємо з відповідача, оскільки потрібно купити нове для перевезення сина в автомобілі.
Внаслідок ДТП було безповоротно пошкоджено дитяче автокрісло вартістю 2 216,00 грн, яке знаходилося в авто, дану подію не зможуть заперечувати відповідач та третя особа. Оскільки ПАТ «СГ «ТАС» не здійснює компенсацію за супутнє особисте майно, яке не є конструктивною складовою автомобіля, обов`язок з відшкодування вартості крісла покладається на Відповідача (роботодавця винуватця) на підставі ст. 1172 ЦК України.
До того ж позивачем було сплачено 3015 грн., як послуги за сплату евакуатора пошкодженого автомобіля позивача, що підтверджується платіжною інструкцією, від 14.06.2026 року, дану подію не зможуть заперечувати відповідач та третя особа.
Після ДТП позивач звернувся до лікаря травматолога зі скаргами. Лікар травматолог дав висновок: S40.0,Забій плеча та плечевого поясу, основний. Заключний: S 20.2, Забій грудної клітки, супутній. Заключний. Було надано рекомендації для лікування та було призначені ліки, а саме пенталгін, магній. Було відкрито лікарняний лист з 15.06.2026 по 19.06.2026. На лікування позивач витратив 210 грн - за пігулки магній. Пенталгін у позивача був вдома, тому не купував.
До того ж позивач перебував в зв`язку з ДТП на лікарняному з 15.06-19.06.2026, та був змушений приймати заспокійливі, знеболюючі ліки для відновлення стресового стану після ДТП.
У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСВІТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 30912933) на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_6 матеріальні збитки в розмірі 5 441 ( п`ять тисяч чотириста сорок одна ) грн. 00 коп. за знищене дитяче автокрісло, послуги еквакуатора та ліки. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСВІТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 30912933) на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_6 моральну шкоду в розмірі 65 000,00 грн (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) та понесені судові витрати.
21.08.2026 представник ТОВ «Автосвіт ЛТД» Довгальов С.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву ознайомившись з позовними вимогами Позивача, ТОВ «Автосвіт ЛТД» (Відповідач) вважає заявлені Позивачем вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
14 червня 2026 року близько 17годин 11 хвилин на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» М-07 (93 км. +300 м.) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Audi 80» д.н.з. НОМЕР_7 під керуванням Позивача – ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №237079291 від 20.03.2026 року строком дії з 21.03.2026 року по 20.03.2027 року. Даним полісом забезпечений транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter» державний номерний знак НОМЕР_4 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб (на одну потерпілу особу) – 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень. За даним полісом страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб. Оскільки вина водія ОСОБА_2 підтверджується постановою Малинського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року, то дорожньо-транспортна пригода, що сталася 14 червня 2026 року є страховим випадком, внаслідок якого у ПрАТ «Страхова група «ТАС» настає обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування. Як свідчать матеріали справи, відповідно до листа від 23.07.2026 року № 26662/9126/ТС ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомило Позивача про розмір страхового відшкодування в сумі 63 783,25 грн., яка була добровільно відшкодована Позивачу. Таким чином, розмір завданої матеріальної шкоди не перевищує страхової суми (ліміт за шкоду майну – 250 000,00 грн), визначеної страховим полісом №237079291 від 20.03.2026 року . У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 5 441 грн. матеріальних збитків за знищене автокрісло, послуги евакуатора та ліки, а також 3015 грн. за послуги евакуатора пошкодженого автомобіля Позивача. ТОВ «Автосвіт ЛТД» не може погодитись з такими позовними вимогами та повністю їх заперечує з наступних підстав: Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 року (далі - Закон № 3720-ІХ). Так, згідно статті 18 Закону № 3720-ІХ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. Стаття 20 Закону № 3720-ІХ передбачає, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи. Відповідно до статті 26 Закону № 3720-ІХ у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно. Статтею 27 Закону № 3720-ІХ встановлено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, частинами другою і третьою цієї статті; у порядку, визначеному 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Відповідно до статті 29 Закону № 3720-ІХ у разі пошкодження чи знищення дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху та іншого майна, ніж транспортний засіб, страхова (регламентна) виплата визначається в розмірі матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначеному страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 31 цього Закону, потерпілої особи або за домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою. Згідно статті 30 Закону № 3720-ІХ страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду, заподіяну, зокрема, майну, що перебувало у транспортному засобі, у тому числі вантажу, що перевозився транспортним засобом, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до п.1.10 ПДР дитяча утримуюча система (тобто автокрісло) обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла. Пункти 21.12-21.14 ПДР передбачають, що дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів. Дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів. Отже, автокрісло – це спеціальна дитяча утримуюча система, призначена для захисту пасажирів. Автокрісло прирівнюється до засобів пасивної безпеки, а не звичайного багажу чи майна в салоні автомобіля. Автокрісло має на меті утримувати дитину та зменшувати ризик травм під час гальмування чи зіткнення. Вимоги до використання автокрісла регулюються Правилами дорожнього руху, а не правилами перевезення багажу. Тому, у відповідності до статтей 18, 29 Закону № 3720-ІХ обов`язок з відшкодування матеріальної шкоди за знищене автокрісло повинен нести страховик. Разом з тим, Позивач, окрім чеку на придбання автокрісла, не додав жодних доказів, що підтверджують пошкодження автокрісла безпосередньо в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди. Отже, у відповідності до вимог Закону № 3720-ІХ до розрахунку страхової (регламентної) виплати у разі пошкодження транспортного засобу повинні включатися документально підтверджені витрати, пов`язані із лікуванням потерпілої фізичної особи, відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, евакуацією (доставкою) транспортного засобу, пошкодженням чи знищенням іншого майна, ніж транспортний засіб ( в даному випадку таким майном вважається автокрісло). Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, спричинену шкоду у розмірі 2 216 грн. за знищене автокрісло, 3015 грн. за послуги евакуатора пошкодженого автомобіля та 210 грн. за ліки має сплатити страхова компанія. Відповідач має відповідати за спричинену ним шкоду, яка не покривається відповідальністю страховика. Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. Позивач не позбавлений можливості стягнення зі страхової компанії майнової шкоди за знищене автокрісло, послуги евакуатора та придбані ліки у межах страхової суми, оскільки розмір завданої матеріальної шкоди не перевищує страхової суми, визначеної страховим полісом. А у разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика для страхової виплати, решту завданої і доведеної шкоди відшкодовує особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (ст. 1194 ЦК України).
Страхова компанія відповідача - ПрАТ «Страхова група «ТАС» - сплатила страхове відшкодування не у повному обсязі, оскільки страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 250 000, 00 грн. Позивач, отримавши часткове відшкодування завданих збитків з боку страхової компанії, матеріальних претензій до останньої немає. Таким чином, позовні вимоги до Відповідача – ТОВ «Автосвіт ЛТД» - в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2 216 грн. за знищене автокрісло, 3015 грн. за послуги евакуатора пошкодженого автомобіля та 210 грн. за придбані ліки, не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 65 000 грн. ТОВ «Автосвіт ЛТД» не погоджується з таким розміром моральної шкоди, вважає її завищеною та не співмірною нанесеній моральній шкоді, адже відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу. Позивач не зазначає, які саме душевні страждання він переніс, які порушення його нормальних життєвих зв`язків відбулися внаслідок ДТП. Визначений Позивачем розмір моральної шкоди моральної шкоди є завищеним та не відповідає дійсним обставинам справи, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості. Проте, Відповідач враховує, що Позивач отримав певні негативні емоції від пошкодження належного йому автомобіля та певні незручності, пов`язані з необхідністю витрачати час на його відновлення, тому об`єктивним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди слід визначити 1000 грн. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Автосвіт ЛТД» вважає, що позовна заява Позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є безпідставною та необґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Представник просить суд у позовній вимозі ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» про стягнення матеріальних збитків в розмірі 5 441 грн. за знищене автокрісло, послуги евакуатора та ліки – відмовити за безпідставністю. Визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТОВ «Автосвіт ЛТД» на користь ОСОБА_1 в сумі 1 000 грн.
21.08.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Горбаченко М.О. надіслав до суду відповідь на відзив, зазначивши наступне. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13). Отже, позовні вимоги до ТОВ «Автосвіт ЛТД» є абсолютно правомірними та законними. Запропонована Відповідачем у відзиві сума компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн є абсолютно неспівмірною, принизливою та не відповідає засадам розумності й справедливості з наступних підстав: Раптовість та характер перенесеного стресу: Внаслідок ДТП Позивач, перебуваючи за кермом власного авто, зазнав сильного психоемоційного шоку, раптової загрози власному життю та здоров`ю, а також фізичних страждань, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста та необхідністю придбання медикаментів. Істотні порушення нормального ритму життя: Позивач був позбавлений можливості використовувати свій транспортний засіб, зазнав суттєвих побутових і організаційних незручностей, був змушений витрачати чимало часу, зусиль і нервів на оформлення події, транспортування пошкодженого майна евакуатором, захист своїх прав перед страховиком та судом. Врахування майнового стану Відповідача: Оскільки відповідальність за шкоду покладається на суб`єкт господарювання — юридичну особу (ТОВ «Автосвіт ЛТД»), розмір моральної шкоди у 65 000,00 грн визначено Позивачем з урахуванням майнового стану володільця джерела підвищеної небезпеки, важкості правопорушення та необхідності реальної (а не декларативної чи символічної) компенсації перенесених моральних страждань. Щодо відшкодування майнової шкоди (5 441,00 грн) Законодавча підстава: Згідно зі ст.ст. 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, наявність страхового поліса ОСЦПВ не звільняє Відповідача від обов`язку відшкодувати реальні збитки в повному обсязі, якщо вони не були покриті страховою виплатою. Пошкоджене дитяче автокрісло (2 216,00 грн): На момент ДТП у салоні автомобіля було встановлено дитяче автокрісло. Внаслідок кінетичного удару під час аварії воно зазнало деформацій та втратило свої захисні та безпекові властивості (що унеможливлює його подальшу експлуатацію для перевезення дитини). Страховик ПрАТ «СГ «ТАС» зазначену суму у виплату не включив, тому цей реальний майновий збиток підлягає стягненню безпосередньо з Відповідача. Евакуація (3 015,00 грн) та ліки (210,00 грн): Зазначені витрати є прямими збитками Позивача, виникнення яких перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, та підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями та чеками. Щодо розподілу судових витрат (21 331,20 грн) Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з Відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати Позивача: Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (підтверджується ордером AI № 2244730, свідоцтвом адвоката № 3591/10, договором та актом наданих послуг). Витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн (підтверджується квитанцією).
24.08.2026 представник ТОВ «Автосвіт ЛТД» Довгальов С.М. надіслав до суду клопотання про зменшення, вимогами якого просив суд зменшити розмір стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» (код ЄДРПОУ 30912933) на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу з 20 000 грн. до 5 000 грн.
10.09.2026 в судовому засіданні представник позивача адвокат Горбаченко М.О. подала письмові пояснення (заперечення) щодо позиції відповідача стосовно невизнання позовних вимог та зменшення їх витрат, відповідно яких просила суд у задоволенні клопотання ТОВ «Автосвіт ЛТД» про зменшення витрат на правничу допомогу відмовити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень.
Явка та позиція сторін по справі:
Позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали та просили суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Білошицька Н.В. в судовому засіданні підтримала подані письмові пояснення по справі. Зазначивши щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, що заявлений її розмір є завищеним, а належних доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі, до матеріалів справи не подано, у зв`язку з чим визнав можливим її відшкодування лише у розмірі 1000,00 грн. Крім того, представник відповідача заперечив проти стягнення 20000,00 грн витрат на правничу допомогу, просив суд зменшити її розмір.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 покладався на розсуд суду.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
14 червня 2026 року близько 17 год. 11 хв. на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» М-07 (93 км + 300 м) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Audi 80», 1990 року випуску (д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ), що належить на праві власності Позивачу — ОСОБА_1 .
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року у справі № 283/1500/26 (провадження № 3/283/366/2026) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано водія ОСОБА_2 . Постанова суду набрала законної сили (а.с.14). На момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Відповідачем (ТОВ «АВТОСВІТ ЛТД») та виконував свої службові обов`язки на автомобілі, що належить вказаному роботодавцю. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «АВТОСВІТ ЛТД» на момент ДТП була застрахована у Відповідача — ПАТ «СГ «ТАС» згідно з Полісом обов`язкового страхування № 237079291 з лімітом страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, у розмірі 250 000,00 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки MERCEDES-BENZ МОДЕЛЬ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2015, VIN НОМЕР_5 , застраховано в ПАТ «Страхова група» ТАС», страховий поліс № 237079291. Станом на день ДТП поліс є діючим, ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб на одного потерпілого 250 000,00 грн.; розмір франшизи 0 грн (а.с.13).
Відповідно до листа Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» від 23.07.20226 року за № 26662/9126/ТС, позивачу ОСОБА_1 добровільно відшкодовано 63 783,25 грн.
Відповідно консультаційного висновку спеціаліста від 26.07.2026 позивач ОСОБА_1 перебував в зв`язку з ДТП на лікарняному з 15.06-19.06.2026 (а.с.10).
Мотиви та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року у справі № 283/1500/26 (провадження № 3/283/366/2026) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано водія ОСОБА_2 .
В вказаній постанові 14 червня 2026 року близько 17 год 11 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter» державний номерний знак НОМЕР_4 , на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» М-07, 93 км +300 км, не обрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Audi-80» державний номерний знак НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п.13.1 ПДР України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Суд виходить із того, що відповідальність відповідача за шкоду, завдану внаслідок ДТП, є прямим наслідком його порушення правил дорожнього руху, що підпадає під поняття цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.
Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди, суд виходить із приписів статей 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, які встановлюють загальний принцип повного відшкодування шкоди, завданої майну, а також обов`язок особи, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відшкодувати її у повному обсязі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно зі статтею 6Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 3 ч.1 ст.988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При розгляді даної справи, суд враховує, що цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова є обов`язковою для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. При цьому, преюдиційними фактами, є факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Таким чином, позивач, як потерпілий, набув право отримати відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проте обов`язок виплатити відповідне відшкодування виник у ПрАТ «Страхова група «ТАС», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_4 .
При цьому відповідач не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, проте у випадку, якщо розмір завданої ним шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Отже, позивач неправомірно вимагає відшкодування шкоди, пов`язаної з евакуацією транспортного засобу та пошкодженням майна, з ТОВ «Автосвіт ЛТД», який є неналежним відповідачем за цими вимогами.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Відтак, за встановлених у цій справі обставин належним відповідачем за вимогою про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є ПрАТ «Страхова група «ТАС», а ТОВ «Автосвіт ЛТД» може відповідати за вимогами про відшкодування цієї шкоди лише у випадку перевищення ліміту відповідальності страховика в розмірі різниці між розміром матеріального збитку та виплаченим страховим відшкодуванням.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Відповідно до положень п. 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з підходом, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №752/20375/15, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків.
У постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц Верховний Суд зазначив, що участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди є безпідставними. Відсутність детальних доказів інтенсивності та тривалості страждань у даному випадку впливає не на сам факт права на компенсацію, а на визначення її розміру.
Як встановлено в судовому засіданні, з вини відповідача позивач потрапив у ДТП, у зв`язку із чим пережив значний стрес, крім того, йому було завдано моральної шкоди, як власнику транспортного засобу, відновлення якого є значним, також, був порушений звичайний життєвий уклад позивача та він потребував додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які переніс позивач, враховуючи його хвилювання, пов`язані з наслідками неправомірних дій відповідача, необхідність звернення до суду щодо захисту своїх прав, а також виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та співмірності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача на його користь підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 10000,00 грн.
Моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. суд оцінює як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивача і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеним позивачем моральним стражданням.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В матеріалах справи наявні Договір про надання правової допомоги від 21.06.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2244730 від 10.07.2026, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю №3591/10.
Позивачем заявлена вимога про стягнення правової допомоги в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 20000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі.
Керуючись ст. 2,5,10-13, 18, 258-259,263-265 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» на користь ОСОБА_1 10 000 гривень в рахунок відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою моральної шкоди.
В решті вимог позову відмовити за безпідставністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» на користь ОСОБА_1 186,37 грн. витрат, пов`язаних з сплатою судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканець АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД», ЄДРПОУ 30912933, м. Коростень Житомирська область вул. С. Кемського, 50.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 .
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua