Вирок від 15 листопада 2026 р. у справі №167/1101/25 — Рожищенський районний суд Волинської області

Суд: Рожищенський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне заволодіння транпортним засобом

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №167/1101/25

Суддя: Требик В. Б.

Справа № 167/1101/25

Номер провадження 1-кп/167/33/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024032010000042, щодо

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

в м. Рожищі Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, приватного підприємця, студента ВСП «Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького», несудимого, зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 1 ст. 182, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в :

У достовірно невстановлений час, але не пізніше 13 лютого 2024 року

ОСОБА_3 , перебуваючи в буд. АДРЕСА_3 , умисно, за достовірно невстановлених обставин, отримав копії особистих документів, виданих на ім`я ОСОБА_7 , а саме: копію паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, які містили відомості про адресу зареєстрованого місця проживання, дату народження, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», відноситься до конфіденційної інформації.

У подальшому, 13 лютого 2024 року, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на незаконне використання конфіденційної інформації про особу, перебуваючи в приміщенні ТОВ «Новус-Н», що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76К, надав працівнику ТОВ «Новус-Н» персональні дані ОСОБА_7 , які містять конфіденційну інформацію, а саме відомості щодо адреси проживання, дати і місця її народження, для їх внесення до договору комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акта технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року у графах «Комітент», щодо продажу транспортного засобу марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , тим самим використав конфіденційну інформацію

про ОСОБА_7 .

14 лютого 2024 року ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні ТОВ «Новус-Н», що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76К, діючи з прямим умислом, направленим на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи, що договір комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401,

від 13 лютого 2024 року є підробленими, умисно надав працівнику ТОВ «Новус-Н» ОСОБА_9 задля можливості укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , договір комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року.

16 лютого 2024 року ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні ТСЦ № 0741 МВС України за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Струмівка,

вул. Рівненська, 74, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на використання завідомо підробленого документа, з метою переоформлення документів на транспортний засіб марки «Ауді» (д.н.з НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , достовірно знаючи, що договір комісії № 25986/02/2024

від 13 лютого 2024 року та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року є підробленими, умисно, задля вчинення реєстраційних дій, повторно надав працівнику вищевказаного сервісного центру для перереєстрації права власності на вказаний вище транспортний засіб марки «Ауді», договір комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого

2024 року та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року, чим використав завідомо підроблені офіційні документи.

Окрім цього, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 1 ст. 357 КК в тому, що в період з січня 2024 року по 30 березня 2024 року в

с. Копачівка Луцького району Волинської області у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 . Зокрема, ОСОБА_3 , будучи обізнаним із законодавством України щодо здійснення реєстрації, перереєстрації, постановки на облік транспортних засобів, у лютому 2024 року, перебуваючи в буд. АДРЕСА_3 , з корисливих мотивів умисно таємно шляхом вільного доступу викрав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане на транспортний засіб марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , яке є офіційним документом, власником якого є ОСОБА_7 .

Також, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується

за ч. 1 ст. 358 КК в тому, що він 13 лютого 2024 року, перебуваючи в приміщенні

ТОВ «Новус-Н», що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76К, маючи злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, ввівши в оману працівника ТОВ «Новус-Н» ОСОБА_9 щодо дійсних своїх намірів та неможливості прибуття ОСОБА_7 для підписання відповідного договору комісії та акту технічного стану транспортного засобу, отримав від працівника ТОВ «Новус-Н» ОСОБА_9 договір комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024року, у яких в графі «Комітент» зазначено анкетні дані ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_3 у період з 13 по 14 лютого 2024 року, перебуваючи у достовірно невстановленому місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення офіційного документа, умисно власноручно шляхом наслідування проставив підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Комітент», де зазначено анкетні дані ОСОБА_7 , у договорі комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року, тим самим підробив вказані документи задля подальшого їх особистого використання.

Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 3

ст. 289 КК в тому, що він, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом – автомобілем марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 , 30 березня 2024 року приблизно о 14:47, перебуваючи на території домоволодіння, що за адресою:

АДРЕСА_3 , всупереч установленому законом порядку, без дозволу власника ОСОБА_7 умисно через незачинені двері проник в автомобіль, де знаходились ключі від замка запалювання. Сівши за кермо автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) та привівши в дію двигун, всупереч волі власника ОСОБА_7 , здійснив ним рух в невідомому напрямку, чим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 534503,55 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. З його показань слідує, що з 2005 року по 2020 рік перебував у шлюбі з потерпілою ОСОБА_7 , однак приблизно до 20 лютого 2024 року вони фактично продовжували проживати разом. У цей період ОСОБА_3 займався міжнародними перевезеннями та продажем бувших у користуванні автомобілів, які придбавав за кордоном. У травні 2022 року обвинувачений продав власний автомобіль марки «Фольксваген» і вирішив придбати для себе автомобіль марки «Ауді». Пошуком автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), домовленостями з приводу його придбання, розмитненням, сертифікацією займався особисто ОСОБА_3 . Цей транспортний засіб обвинувачений знайшов в Республіці Польща через мережу Інтернет, розмитнював і сертифікував у ТОВ «Бест Брок Захід». Через те, що у той час чоловікам було тяжче перетинати державний кордон України, то з Польщі автомобіль марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) переганяла потерпіла, однак він був придбаний за кошти обвинуваченого. За домовленістю колишнього подружжя транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_7 , а обвинувачений із січня

2023 року до лютого 2024 року був належним користувачем. Обвинувачений купував у цей період ще кілька автомобілів на продаж, які на територію України ввозила потерпіла.

У кінці січня 2024 року вони спільно вирішили перереєструвати автомобіль марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) на обвинуваченого. Потерпіла не мала бажання цим займатися, тому у лютому 2024 року обвинувачений, підготувавши пакет документів за два дні до цього, особисто звернувся до спеціалізованого підприємства в м. Луцьку, надав оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також оригінали і копії своїх та потерпілої паспортів, ідентифікаційних кодів, і отримав на руки проект договору комісії та акта технічого стану транспортного засобу. Зазначав, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу зберігалося у відділенні для окулярів автомобіля, а документи, які стосуються ОСОБА_7 , – в тумбочці в будинку разом із його документами, а їх копії – на особистих телефонах колишнього подружжя та в комп`ютері. Потерпіла особисто в руки обвинуваченому їх не передавала, однак бачила, що він їх брав. Спосіб перереєстрації автомобіля у виді укладення договору комісії обирався ними обома, оскільки він є найпростішим. Через застосунок «Дія» не вдалося його переоформити на ОСОБА_3 , оскільки в той період протягом тривалого проміжку часу застосунок працював некоректно, а оформляти договір купівлі-продажу – фінансово невигідно.

Після цього ОСОБА_3 , забравши у вказаному товаристві проекти договору комісії та акта технічого стану транспортного засобу, відвіз їх у буд.

АДРЕСА_3 , поклав на столі в кімнаті, повідомив потерпілій про необхідність підписання і приблизно через дві годин на тому ж місці виявив вже підписані договір комісії та акт технічого стану транспортного засобу. Обвинувачений не бачив момент, коли потерпіла їх підписувала, і не запитував в неї про це. У цей час, окрім потерпілої, на території домоволодіння перебував її син ОСОБА_10 , однак останній, приблизно через 15 хв. після приїзду ОСОБА_3 поїхав у власних справах. Сторонніх осіб не бачив. Далі обвинувачений забрав підписані документи, завіз їх у в м. Луцьк, де проставив підпис у трьох документах, і через кілька днів подав їх у сервісний центр та зареєстрував автомобіль за собою. Будь-яких грошових коштів за це авто потерпілій не передавав. Вказував на те, що під час подій, пов`язаних із переоформленням транспортного засобу, автомобіль марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) перебував на території буд. № 103А на вул. Ковельській у с. Копачівка, а він користувався іншим авто.

Через кілька днів, у зв`язку з скрутним майновим становищем, ОСОБА_3 продав автомобіль марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_11 за 8000 доларів США із можливістю його викупу та переоформив цей транспортний засіб на ім`я нового власника, а згодом обвинувачений за домовленістю набув статусу належного користувача.

Далі, до кінця березня 2024 року обвинувачений час від часу приїжджав до місця проживання потерпілої, користувався гаражем та автомобілем марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), який до 30 березня 2024 року фізично перебував на території домоволодіння потерпілої. 29 березня 2024 року ОСОБА_3 вчергове приїхав до буд.

АДРЕСА_3 і поставив акумулятор від автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) на підзарядку, а наступного дня потерпіла по телефону сказала забрати цей автомобіль, тому обвинувачений з подвір`я будинку, де проживала ОСОБА_7 , забрав його. Після цих подій і до квітня 2024 року, допоки його не вилучили поліцейські, автомобілем користувався лише він. Повідомляв, що до автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) було два ключі, які до моменту переоформлення перебували в приміщенні буд. АДРЕСА_3 , і потерпіла та обвинувачений мали до них доступ, однак після того, як ОСОБА_3 перестав проживати з потерпілою, то забрав обидва ключі з собою.

Під час додаткового допиту обвинувачений підтверджував свої показання та уточнив, що автомобіль марки «Ауді» купувався для сімейного користування, а копії документів потерпілої, які були необхідні для переоформлення транспортного засобу, ним надавалися за особистої усної згоди ОСОБА_7 .

Потерпіла ОСОБА_7 давала показання про те, що з обвинуваченим 15 років перебувала у шлюбі, який у 2020 році розірвано. Вони проживали у належному їй будинку АДРЕСА_3 , який вона набула в порядку дарування від батька. Після розірвання шлюбу обвинувачений пішов проживати до іншої жінки, однак життєві обставини, зокрема й початок повномасштабного вторгнення, склалися так, що потерпіла дозволила проживати у цьому будинку ОСОБА_3 , оскільки потерпілій було його шкода. Цей період проживання характеризує як сусідські відносини, однак обвинувачений мав доступ до усіх кімнат будинку. У тумбочці в кімнаті потерпілої зберігалися особисті документи, зокрема паспорт, ідентифікаційний код та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), і ніхто, окрім неї та обвинуваченого, не мав до них доступу.

У червні 2022 року ОСОБА_7 попросила ОСОБА_3 допомогти їй знайти автомобіль, на що він погодився, однак вказав на необхідність сплати за це грошових коштів. Обвинувачений знайшов в Республіці Польща автомобіль марки «Ауді А4»,

2009 року випуску, тому потерпіла особисто поїхала туди, оглянула його, придбала для особистого користування за власні кошти в розмірі 38000 злотих, ввезла на територію України, розмитнила, поставила на облік та зареєструвала за собою. Потерпіла не надавала будь-кому згоди, зокрема й обвинуваченому, користуватися цим транспортним засобом. Мав місце випадок, коли обвинувачений від імені потерпілої без її відома та згоди через додаток «Дія», дізнавшись пароль від її телефона, надав собі доручення на керування автомобілем марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ). Цей факт потерпіла виявила лише у січні 2024 року, а в першій половині лютого 2024 року ОСОБА_3 перестав проживати у її будинку.

15 лютого 2024 року потерпіла вчергове поїхала у службових справах в Польщу, а коли повернулася наступного дня, то виявила зникнення коліс з домогосподарства і в телефонному дзвінку запитала в обвинуваченого чи не знає де вони, на що останній повідомив « ОСОБА_12 вони тебе не хвилюють, бо вони в мене в бусі». ОСОБА_7 одразу повідомила про це в поліцію і того дня ж для з`ясування обставин поліцейські запросили ОСОБА_3 до її будинку. Обвинувачений в присутності поліції повідомив, що автомобіль марки «Ауді» вже не належить ОСОБА_7 і показав власний додаток «Дія» на підтвердження того, що цей транспортний засіб зареєстровано за ним. Саме у цей момент потерпіла дізналася, що вже не є власником автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ) та подала відповідну заяву в поліцію. Про ТОВ «Новус-Н» їй нічого не відомо, наміру відчужувати автомобіль марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ) не мала, будь-яких усних домовленостей з цього приводу не вела, угод не укладала та не підписувала, на такі дії нікого не уповноважувала і грошових коштів від ОСОБА_3 , зокрема в розмірі 189000 грн., не отримувала. На той момент автомобіль фізично продовжував перебувати на території домогосподарства ОСОБА_7 .

У березні-квітні 2024 року, після чергового повернення з рейсу, потерпіла, перебуваючи вдома, вигнала автомобіль марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ) з гаража на подвір`я, щоб провітрити, а сама пішла відпочивати в будинок і залишила ключ в транспортному засобі, оскільки територія її домоволодіння огороджена парканом. Коли потерпіла прокинулася, то виявила, що автомобіля немає. По камері відеоспостереження ОСОБА_7 побачила, що обвинувачений відкрив хвіртку ключем, зайшов на подвір`я, сів за кермо автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ) і викрав його, тому повідомила про це в поліцію. Посилалася на те, що тривалий час (у період шлюбу з ОСОБА_3 , після його розірвання і в теперішній час) потерпіла займалася міжнародними перевезеннями, часто перебула в рейсах, за що отримувала достойний дохід, тому за короткий проміжок часу мала можливість придбати такий автомобіль.

Під час додаткового допиту потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що перебувала в будинку у момент, коли обвинувачений взяв свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), однак спала і не чула цих обставин. Потерпіла не давала дозволу ОСОБА_3 на використання документів із конфіденційною інформацією про себе з метою переоформлення зазначеного автомобіля. Договору комісії та акта

від 13 лютого 2024 року ніколи не бачила, не підписувала і обвинувачений не пропонував це зробити.

Із показань свідка ОСОБА_9 слідує, що вона є працівником ТОВ «Новус-Н», яке займалося реалізацією транспортних засобів, і пам`ятає ОСОБА_3 як клієнта.

13 лютого 2024 року до них звернувся обвинувачений, пред`явив свідоцтво про реєстрацію та повідомив, що цей транспортний засіб є сімейним і він з дружиною вирішили переоформити автомобіль на обвинуваченого. Свідок повідомила про необхідність присутності дружини для проставлення підписів, на що ОСОБА_3 відповів, що вона захворіла і не має можливості прибути для укладення угоди. При цьому обвинувачений попросив у ОСОБА_9 підготувати усі необхідні документи та віддати йому, а він відвезе їх ОСОБА_7 і після підписання потерпілою, поверне

ТОВ «Новус-Н». У свідка не виникало сумнівів у правдивості слів ОСОБА_3 , оскільки сторони мали однакове прізвище і він пред`явив оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також копії паспортів із відміткою про зареєстрований шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 . Після цього свідок перевірила усі дані, внесла їх до відповідної системи, сформувала проекти договору комісії та акт технічного стану, роздрукувала їх, проставила печатки від імені ТОВ «Новус-Н» та передала обвинуваченому. Наступного дня обвинувачений привіз ці документи з підписом від імені ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_9 , оглянувши їх, порівняла підписи потерпілої у договорі комісії та акті технічного стану з підписом у копії паспорта на ім`я ОСОБА_7 – візуально вони були схожими. У ці дні потерпіла ОСОБА_7 не приходила в ТОВ «Новус-Н» і свідок не бачила, щоб вона проставляла підписи у будь-яких документах.

Свідок ОСОБА_10 давав показання про те, його мати ОСОБА_7 тривалий час займається перевезенням транспортних засобів та вантажів. У червні 2022 року для своїх потреб, за власні та свідка кошти, потерпіла придбала в Польщі автомобіль марки «Ауді» чорного кольору. Для цього потерпіла особисто виїжджала за кордон, однак обставин його розмитнення чи постановки на облік свідок не пригадує. Підтверджував, що до осені 2020 року потерпіла та обвинувачений перебували в шлюбі і приблизно

до 2015 року спільно провадили підприємницьку діяльність. Після розірвання шлюбу і приблизно до 2023 року ОСОБА_3 деякий час проживав в будинку ОСОБА_7 , тому інколи користувався автомобілем марки «Ауді».

З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що він товаришує з колишнім подружжям ОСОБА_15 і бував у них вдома. Зі слів ОСОБА_3 свідкові відомо, що влітку 2022 року, після продажу обвинуваченим автомобіля марки «Фольксваген», він придбав автомобіль марки «Ауді» чорного кольору в Литві, який приганяла потерпіла. Цим транспортним засобом користувалися обоє, однак його обслуговуванням в більшості займався обвинувачений. Був випадок, коли обвинувачений показував додаток «Дія» з відміткою про те, що він є належним користувачем автомобіля марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ).

Відповідно до показань свідка ОСОБА_16 , який проживав по сусідству з колишнім подружжям ОСОБА_15 , потерпіла та обвинувачений за спільні кошти придбали автомобіль марки «Ауді» чорного кольору, яким користувалися обоє, однак

ОСОБА_3 він частіше бачив за кермом цього транспортного засобу. Йому відомо, що обвинувачений займався підприємницькою діяльністю і у зв`язку з чим часто їздив мікроавтобусом за кордон. На його думку, обслуговуванням автомобіля марки «Ауді» займався обвинувачений, але таких обставин свідок особисто не бачив.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_17 приблизно до весни 2024 року обвинувачений та потерпіла спільно проживали у с. Копачівка, їздили на відпочинок за кордон. У період 2020-2024 років ОСОБА_3 займався купівлею-продажем автомобілів з-за кордону, надавав послуги з перевезення, а ОСОБА_3 – їздила в Польщу, однак про характер її роботи свідок не знає. Зі слів обвинуваченого ОСОБА_17 відомо, що ОСОБА_3 мав намір змінити автомобіль, тому продав свій автомобіль марки «Фольксваген», а в 2022 році, у період «нульового розмитнення», – знайшов та придбав автомобіль марки «Ауді» у Польщі, а також займався його розмитненням. Цим транспортним засобом в переважній більшості користувався обвинувачений. Зазначав, що є головою Рожищенського представництва Товариства Червоного Хреста України, у якій обвинувачений займається волонтерством, і з дитинства перебуває з ним в дружніх відносинах.

Із показань свідка ОСОБА_18 слідує, що, будучи працівником ТОВ «Бест Брок Захід», орієнтовно з 2018 року надавала обвинуваченому брокерські послуги пов`язані з транспортними засобами. У період «нульового розмитнення» обвинувачений

та ТОВ «Бест Брок Захід» уклали строковий договір про надання брокерських послуг щодо невизначеної кількості транспортних засобів і в цей період свідок розмитнила приблизно десять автомобілів, які доставив обвинувачений. Для розмитнення автомобіля заявник повинен подати рахунок-фактуру, який видається від імені продавця на ім`я покупця, копію паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду останнього, технічний паспорт на транспортний засіб, а також відомості про місце перетину державного кордону України та про номерні знаки, на яких він переміщався через митницю. ОСОБА_3 надав свідкові ці документи, що стосуються автомобіля марки «Ауді», однак у рахунку-фактурі власником було зазначено ОСОБА_7 . У тому разі, якщо транспортний засіб доставляється на розмитнення не покупцем особисто, то особа, яка безпосередньо доставила автомобіль, повинна пред`явити доручення від імені власника. У ситуації, яка стосується цього кримінального провадження, доручення на вчинення таких від ОСОБА_7 на ім`я обвинуваченого не було, однак саме обвинувачений оплачував вартість послуг, пов`язаних з розмитненням. Зі слів обвинуваченого свідок знає, що цей транспортний засіб купував для себе ОСОБА_3 , проте реєструвався він на потерпілу.

Свідок ОСОБА_19 давав показання про те, що у 2024 році під вечір як поліцейський виїжджав у складі групи реагування на виклик ОСОБА_7 щодо викрадення з її гаража чотирьох коліс до автомобіля марки «Ауді». Прибувши за місцем проживання потерпілої в с. Копачівка, свідок оглянув місце, де вони зберігалися, та викликав слідчо-оперативну групу. Через деякий час приїхав обвинувачений на бусі та пояснив, що колеса забрав він, оскільки цей автомобіль належить йому. Напарник свідка у планшетному пристрої перевірив інформацію про власника транспортного засобу і на той момент автомобіль марки «Ауді» дійсно був зареєстрований за ОСОБА_3 . На території домогосподарства спірного автомобіля свідок не бачив. Після цих подій обвинувачений та потерпіла часто зверталися в поліцію з приводу подачі різних скарг та заяв.

У заяві від 20 лютого 2024 року потерпіла ОСОБА_7 повідомила Луцьку місцеву прокуратуру про: викрадення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля марки «Ауді А4», 2009 року випуску, в період з 13 по 16 лютого 2024 року; підробку документів, які надали можливість здійснити перереєстрацію автомобіля на ім`я ОСОБА_3 без відома потерпілої; замах на незаконне заволодіння транспортного засобу – автомобіля марки «Ауді А4». У цій заяві ОСОБА_7 також вказувала на ОСОБА_3 як особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, і просила внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.к.п. 122-124).

Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 2 квітня 2024 року потерпіла повідомила начальника СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про викрадення 30 березня 2024 року ОСОБА_3 автомобіля марки «Ауді А4» з території домоволодіння на АДРЕСА_3 та ставила питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.к.п. 126-127).

Згідно з рапортом про повідомлення від 5 серпня 2025 року № 12201 та протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 5 серпня 2025 року потерпіла ОСОБА_7 зазначала про неправомірне надання ОСОБА_3 ТОВ «Новус-М» її персональних даних, які містять конфіденційну інформацію, для створення документів, що стосуються продажу автомобіля марки «Ауді А4» (т. 1 а.к.п. 131, 132).

Обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_7 розірвали шлюб

10 листопада 2020 року, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_4 (т. 1 а.к.п. 160).

Відповідно результатів аналітичного пошуку транспортного засобу по «НАІС ДДАІ» МВС України, сформованих Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Волинській області 12 квітня 2024 року № 31/3/1850-08-2024, автомобіль марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, привезено з-за кордону і зареєстровано

28 червня 2022 року за ОСОБА_7 як за власником. В період з 11 січня 2023 року

по 11 січня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 значиться його належним користувачем. 16 лютого 2024 року на підставі договору купівлі-продажу здійснено перереєстрацію автомобіля на нового власника – обвинуваченого ОСОБА_3 ,

а 21 лютого 2024 року на підставі договору купівлі-продажу – перереєстровано на ОСОБА_20 . З 31 березня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 записаний належним користувачем автомобіля марки «Ауді А4» (т.1 а.к.п. 165, 166).

У протоколі огляду від 23 квітня 2024 року (10:30-10:40) та відеозаписі, який є додатком до вказаного протоколу, зафіксовано огляд автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), який знаходиться на вул. Шевченка у м. Рожищі (т.1 а.к.п. 167-169).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20 квітня 2024 року та додатку до нього (т.1 а.к.п. 172, 173), який надано ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2024 року (т. 1 а.к.п. 170-171), в період часу з 12:10 до 12:30 у приміщенні ТСЦ МВС 0741 виявлено та вилучено: заяву № 2174231230; талон № 23; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ; акт огляду реалізованого транспортного засобу; акт технічного стану ТЗ; договір комісії 25986/02/2024; договір купівлі-продажу 25986/02/2024; інформаційну картку ТЗ; витяг з реєстру, а протоколом огляду речових доказів від 24 травня 2024 року (т. 1 а.к.п. 174-190) зафіксовано огляд вказаних документів.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , є потерпіла ОСОБА_7 .

Відповідно до акта технічого стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року член комісії ОСОБА_21 та ОСОБА_7 (АС 972001 від 28 березня 2005 року, виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області, Волинська область Рожищенський район, с. Копачівка, вул. Першотравнева, 103/А, 2835221224) провели огляд автомобіля марки «Ауді А4», 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ), та узгодили, що сума коштів для виплати комісіонеру складає 189000 грн. У графі «комітент (довірена особа)» міститься запис « ОСОБА_7 » та підпис від імені вказаної особи.

З дослідженого в судовому засіданні договору комісії № 25986/02/2024 слідує, що 13 лютого 2024 року ТОВ «Новус-Н» в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (документ, що посвідчує особу: НОМЕР_5 від 28 березня 2005 року, виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській області) уклали договір, відповідно до якого вказане товариство зобов`язалося за дорученням ОСОБА_7 вчинити один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу – автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ), який зареєстрований за власником 28 червня 2022 року, за ціною, не нижчою як 189000 грн. У розділі VII «Місцезнаходження і реквізити сторін» вказаного договору містяться відомості: «Комітент» « ОСОБА_7 », «вул. Першотравнева, 103/А, с. Копачівка, Рожищенський» «ІНН (ЄДРПОУ): 2835221224», «Документ посвідчення особи: НОМЕР_5 від 28.03.2005р. виданий Рожищенським РВ УМВС України у Волинській обл.». У графі «прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи» проставлено підпис від імені потерпілої ОСОБА_7 .

У висновку експерта від 14 травня 2024 року № СЕ-19/103-24/5828-ПЧ констатовано, що підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Комітент ОСОБА_7 (прізвище, ініціали, підпис уповноваженої особи)» зворотного боку договору комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Комітент (довірена особа) ОСОБА_7 » лицьового боку акту технічого стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою (т. 1 а.к.п. 205-212).

Згідно з висновком експерта від 29 квітня 2026 року № 1471-Е підписи від імені ОСОБА_7 на договорі комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акті технічого стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401 від 13 лютого 2024 року, виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (т. 2 а.к.п. 175-187).

З договору купівлі-продажу від 14 лютого 2024 року № 25986/02/2024, який укладений між ТОВ «Новус-Н» в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 вбачається, що на підставі договору комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року ОСОБА_3 за 189000 грн. прибав у вказаного товариства автомобіль марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ). У розділі 10 «Місцезнаходження і реквізити сторін» зазначено дані про покупця « ОСОБА_3 » та міститься підпис від вказаної особи.

Відповідно до акта огляду реалізованого транспортного засобу від 14 лютого

2024 року № 6884/24/000417 ТОВ «Новус-Н», як суб`єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, та ОСОБА_3 , як покупець, провели огляд автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ). У графі «покупець» міститься підпис від імені ОСОБА_3 .

У талоні № 23 зафіксовано прийом ОСОБА_3 о 08:16 16 лютого 2024 року

у ТСЦ МВС № 0741 з приводу перереєстрації транспортного з номерним знаком НОМЕР_1 .

16 лютого 2024 року обвинувачений звернувся до начальника ТСЦ № 0741 із проханням провести перереєстрацію автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ) із залишенням закріплених номерних знаків на своє ім`я та здійснив оплату послуг в розмірі 755 грн., що слідує із заяви № 2174231230 та квитанції до платіжної інструкції

№ 1010146.

Згідно з висновком експерта від 14 травня 2024 року № СЕ-19/103-24/5826-ПЧ обвинуваченим ОСОБА_3 виконані підписи у: графі «м.п. (підпис) ОСОБА_22 » договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 лютого 2024 року № 25986/02/2024; графі «покупець» акта огляду реалізованого транспортного засобу від 14 лютого 2024 року

№ 6884/24/000417; в графах «здав» та «отримав» заяви від 16 лютого 2024 року

№ 2174231230 (т. 1 а.к.п. 215-222).

У висновку експертного дослідження від 30 серпня 2024 року № СЕ-19/103-24/10280-АВ зазначено, що ринкова вартість автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , станом на 13 лютого

2024 року складала 534503,55 грн. (т. 1 а.к.п. 224-228).

19 лютого 2024 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_20 автомобіль марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за 100000 грн., що слідує із договору купівлі-продажу транспортного засобу

№ 3245/2024/4330005, який укладений через портал «Дія» (т. 1 а.к.п. 235-238).

Відповідно до заяви від 19 лютого 2024 року № 2183974287, яка подана через портал «Дія», автомобіль марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , перереєстровано на ОСОБА_20 (т. 1 а.к.п. 232-234).

З протоколу огляду речових доказів від 15 квітня 2024 року (т. 1 а.к.п. 162-164) та досліджених в судовому засіданні відеозаписів з камер відеоспостереження, що надані потерпілою ОСОБА_7 і знаходяться на оптичному диску DVD-R (т. 1 а.к.п. 155, 161), вбачається, що 30 березня 2024 року о 14:45:22 у дворі будинку біля механізму відкриття воріт перебуває особа, яка ззовні схожа на обвинуваченого ОСОБА_3 , та здійснює певні маніпуляції в механізмі. О 14:45:31 вказана особа пересувається у двір, а 14:47:37 виходить з водійського місця автомобіля марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), відчиняє ворота, повертається в автомобіль, сідає за кермо, заднім ходом виїжджає за межі подвір`я, виходить з автомобіля та зачиняє ворота. Після безпосереднього відтворення в судовому засіданні цих відеозаписів обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що на них зображений він і ці події відбуваються на АДРЕСА_3 . Обвинувачений мав ключ від автомобіля марки «Ауді А4» і його не викрадав. При відкритті воріт заклинив механізм, тому ОСОБА_3 відкривав ворота вручну.

Із долученої стороною захисту оперативної інформації станом на 7 квітня

2025 року слідує, що автомобіль марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , за період з 9 червня 2022 року по 20 вересня 2023 року 16 разів здійснював виїзд за межі України і в переважній більшості потерпіла ОСОБА_7 значиться водієм вказаного транспортного засобу. Даних про перетин державного кордону обвинуваченим ОСОБА_3 на автомобілі марки «Ауді А4», номер кузова НОМЕР_2 , зазначена оперативна інформація не містить (т. 2 а.к.п. 16-18).

Відповідно до оперативної інформації за період 11 серпня 2018 року по 3 квітня 2025 року автомобіль марки «Рено» (д.н.з. НОМЕР_6 ), яким за твердженням обвинуваченого він користується, у 2022 році перетинав державний кордон України:

3 травня 2022 року – виїзд, 11 травня 2022 року – в`їзд. За параметрами пошуку «Транспорт» містяться відомості про перетин державного кордону України у 2022 році водієм ОСОБА_3 : 3 травня 2022 року – виїзд на автомобілі марки «DAF» (д.н.з. НОМЕР_7 ); 11 травня 2022 року – в`їзд на автомобілі марки «Ауді» (н.з. НОМЕР_8 ). Даних про перетин державного кордону обвинуваченим ОСОБА_3 на автомобілі марки «Ауді А4», номер кузова НОМЕР_2 , оперативна інформація не містить (т. 2 а.к.п. 19-26).

У оперативній інформації за період 11 квітня 2018 року по 15 березня 2025 року за параметрами пошуку «Транспорт» містяться відомості про перетин державного кордону України потерпілою ОСОБА_7 , зокрема: 9 червня 2022 року – виїзд на автомобілі марки «Ніссан» (д.н.з. НОМЕР_9 ) як пасажир; 9 червня 2022 року – в`їзд на автомобілі марки «Ауді» (н.з. НОМЕР_10 ) як водій. Починаючи з 1 липня 2022 року по 20 вересня

2023 року потерпіла ОСОБА_7 значну кількість разів перетинала державний кордон України на автомобілі марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ) (т. 2 а.к.п. 27-33).

Згідно з копією митної декларації від 9 червня 2022 року потерпіла задекларувала автомобіль марки «Ауді», 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 як товар, що переміщується через державний кордон України (т. 2 а.к.п. 40).

Із копії листа Територіального сервісного центру МВС № 0741 від 12 серпня

2025 року № 31/35/0741/В-3575-2025 слідує, що обвинувачений ОСОБА_3 в період

з 11 січня 2023 року по 11 січня 2024 року був належним користувачем автомобілі марки «Ауді А4» (д.н.з. НОМЕР_1 ) (т. 2 а.к.п. 51).

Згідно з копією постанови Волинського апеляційного суду від 20 травня 2026 року (справа № 167/906/25) встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу у період з 10 листопада 2020 року по 20 лютого 2024 року (т. 3 а.к.п.6-8).

Окрім наведеного вище, за кожним із епізодів розглядуваних обвинувачень судом досліджено докази, на підставі яких суд сформував відповідні висновки щодо обвинувачень

ОСОБА_3 . Обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 358 КК.

За обвинувальним актом, затвердженим 29 вересня 2025 року, ОСОБА_3 ставиться у провину вчинення підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і який надає права, з метою подальшого його використання підроблювачем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, яке відповідно

до ст. 12 КК є кримінальним проступком.

Під час судового розгляду прокурор подав до суду обвинувальний акт, який погоджений 17 червня 2026 року, зі зміненим обвинуваченням за цим епізодом, кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 358 КК як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і який надає права, з метою подальшого його використання підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що відповідно до ст. 12 КК нетяжким злочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Не допускається зміна обвинувачення прокурором з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості під час судового розгляду.

Отже, оскільки приписи другого речення ч. 1 ст. 338 КПК однозначно встановлюють заборону прокурору під час судового розгляду змінювати обвинувачення з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості, тому суд розглядає обвинувачення ОСОБА_23 за цим епізодом відповідно до обвинувального акту, затвердженого 29 вересня 2025 року, тобто за ч. 1 ст. 358 КК.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 13 лютого 2024 року перебуваючи в приміщенні ТОВ «Новус-Н», що за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76К, маючи злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, ввівши в оману працівника ТОВ «Новус-Н» ОСОБА_9 щодо дійсних своїх намірів та неможливості прибуття ОСОБА_7 для підписання відповідного договору комісії та акту технічного стану транспортного засобу, отримав від працівника ТОВ «Новус-Н» ОСОБА_9 договір комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024року, у яких в графі «Комітент» зазначено анкетні дані ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_3 у період з 13 по 14 лютого 2024 року, перебуваючи у достовірно невстановленому місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення офіційного документа, умисно, власноручно, шляхом наслідування, проставив підпис від імені ОСОБА_7 в графі «Комітент», де зазначено анкетні дані ОСОБА_7 , у договорі комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року, тим самим підробив вказані документи задля подальшого їх особистого використання.

Обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_7 заперечують проставлення ними підписів від імені ОСОБА_7 у зазначених документах. Висновками експертів від 14 травня 2024 року № СЕ-19/103-24/5828-ПЧ та від 29 квітня 2026 року № 1471-Е констатовано, що підписи від імені потерпілої ОСОБА_7 у договорі комісії

№ 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року та акті технічого стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року, виконані не обвинуваченим ОСОБА_3 і не потерпілою ОСОБА_7 , а іншою особою. Доказів, які б підтверджували підписання цих документів ОСОБА_3 і спростовували дані, які містяться у зазначених висновках експертів, до суду не представлено. Отже, дослідивши та оцінивши надані суду стороною обвинувачення докази суд визнає недоведеним допустими, достовірними та достатніми доказами вчинення кримінального правопорушення, перебаченого ч. 1 ст. 358 КК, ОСОБА_3 .

На підставі норми п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК ОСОБА_3 має бути виправданий судом за цим епізодом.

Обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК.

Основним об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК є контрольоване використання транспортних засобів, а його додатковим (факультативним) об`єктом – залежно від конкретного способу вчинення цього кримінального правопорушення – може виступати, зокрема власність.

При цьому, об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Поняття заволодіння транспортним засобом дано в п. 1 примітки до ст. 289 КК.

Незаконність, як ознака заволодіння чужим транспортним засобом означає, що особа, яка вчиняє це посягання, не має ні дійсного, ні уявного права щодо цього транспортного засобу.

Під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що автомобіль марки «Ауді» (д.н.з НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , був придбаний в період проживання обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_7 , як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу (постанова Волинського апеляційного суду

від 20 травня 2026 року у справі № 167/906/25), та згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 зареєстрований на потерпілу ОСОБА_7 .

Відповідно до приписів ст. 74 Сімейного кодексу України (далі – СК) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з положенням ст. 63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 конструкція норми

ст. 60 СК свідчить про презумпцію спільного права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 СК регламентовано, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Доказів набуття потерпілою ОСОБА_7 в особисту приватну власність вказаного автомобіля марки «Ауді» на підставі договору дарування або в порядку спадкування суду не представлено.

Суб`єкт незаконного заволодіння транспортним засобом має певні особливості, що зумовлені саме предметом посягання, яким є транспортний засіб. Насамперед суб`єктом цього кримінального правопорушення є особа, яка не має права власності чи користування конкретним транспортним засобом, яким вона заволодіває.

Аналогічні за змістом обставини були предметом дослідження в ході судового провадження у справі № 511/2017/17 (провадження № 51-2315км20), під час якого колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 30 березня 2021 року ухвалено постанову. У вказаній постанові судом касаційної інстанції сформульовано правову позицію про те, що виниклий між потерпілою та засудженим спір щодо спільного майна має вирішуватися на підставі норм цивільного та сімейного права, а не шляхом притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Водночас, вказане також свідчить про те, що з урахуванням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК, не можна визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; а також службових осіб, наділених повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Отже, враховуючи наведене вище, обвинувачений ОСОБА_3 не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК, оскільки на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення фактично був співвласником автомобіля марки «Ауді» (д.н.з НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 289 КК.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК ОСОБА_3 має бути виправданий судом і за цим епізодом обвинувачення.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, сформованому у постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 759/23571/19.

Далі, виходячи із зазначеного вище та керуючись такими ж мотивами, суд доходить переконання про необхідність відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдати ОСОБА_3 й за ч. 1 ст. 357 КК (викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, – свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії

НОМЕР_3 ), так як належними та допустими доказами не доведено об`єктивної сторони кримінального правопорушення (викрадення), а також суб`єкта кримінального правопорушення.

Обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 358 КК.

Як вже зазначалося вище, висновками експертів від 14 травня 2024 року

№ СЕ-19/103-24/5828-ПЧ та від 29 квітня 2026 року № 1471-Е підтверджено, що підписи від імені потерпілої ОСОБА_7 у договорі комісії та акті технічого стану транспортного засобу, виконані не обвинуваченим ОСОБА_3 і не потерпілою ОСОБА_7 , а іншою особою. При цьому потерпіла ОСОБА_7 давала показання під присягою, будучи попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК, за завідомо неправдиві показання, і категорично заперечила надання дозволу на використання конфіденційної інформації щодо неї, а також зазначала, що про існування договору комісії № 25986/02/2024 та акта технічого стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, дізналася пізніше ніж

13 лютого 2024 року. Свідок ОСОБА_9 однозначно вказувала, що потерпілу ніколи не бачила і не спілкувалася з нею, а саме обвинувачений 13 лютого 2024 року звернуся до ТОВ «Новус-Н» із проханням підготувати проекти зазначених документів, надав необхідні дані щодо потерпілої, особисто в руки отримав заповнені бланки договору та акта для проставлення підписів потерпілою, а наступного дня повернув їх товариству вже з підписами від імені ОСОБА_7 . Тому, суд вірить показанням потерпілої ОСОБА_7 в цій частині. Суд, оцінюючи у сукупності докази у справі, переконується в тому, що обвинувачений ОСОБА_3 , з метою уникнення або пом`якшення кримінальної відповідальності, під час судового розгляду дає суду неправдиві показання про те, що не був обізнаний про підробку підписів у договорі комісії та акті технічого стану транспортного засобу, а відповідно й не знав, що, надаючи їх працівнику

ТОВ «Новус-Н», використовує завідомо підроблені документи. Нелогічною, непереконливою і непідтвердженою будь-якими доказами є версія обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він приніс зазначені документи в будинок, де проживала потерпіла, залишив їх на столі і через кілька годин, не з`ясовуючи їх долі, забрав вже з підписами ОСОБА_7 . Надання цих показань обвинуваченим, на думку суду, пов`язане із коригуванням ним, з урахуванням досліджених доказів, своєї версії подій задля відведення від себе обвинувачення і уникнення відповідальності за інкриміновані кримінальні правопорушення.

Таким чином, здійснивши, відповідно до встановлених у нормі ч. 1 ст. 337 КПК меж, судовий розгляд на підставі обвинувального акта, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши та проаналізувавши показання потерпілої, свідків, письмові докази у справі, оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні незаконного використання конфіденційної інформації про особу, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК, та вчиненні використання завідомо підробленого документа, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4

ст. 358 КК.

Водночас виключенню з обвинувачення за ч. 1 ст. 182 КК підлягає інкриміноване ОСОБА_3 незаконне використання серії, номера та дати видачі паспорта громадянина України, а також номера облікової картки платника податків потерпілої, оскільки приписи ст. 11 Закону України «Про інформацію» не відносять такі відомості до конфіденційної інформації про особу.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за кримінальне правопорушення є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що вчинені ним кримінальні правопорушення за характером посягають на особисті права і свободи людини, а також на відносини проти авторитету державної влади, за ступенем суспільної небезпечності є кримінальними проступками з умисною формою вини, а також враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого. Пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин в судовому засіданні не встановлено.

Обтяжуючою покарання обвинуваченого обставиною є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Обвинувачений ОСОБА_3 є особою середнього віку, неодружений, з середньою освітою, здобуває вищу освіту, приватний підприємець, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності. При цьому суд критично ставиться до даних, які містяться у характеристиці Рожищенської районної організації Товариства Червого Хреста України від 11 серпня 2025 року № 14-х, оскільки вона складена головою зазначеної організації ОСОБА_17 , який допитувався судом як свідок за клопотанням сторони захисту і зазначав, що перебуває у тривалих дружніх відносинах з обвинуваченим, а тому, на переконання суду, може бути зацікавлений у висвітленні особистих якостей ОСОБА_3 з якнайкращого боку. У заяві від 4 лютого 2026 року потерпіла ОСОБА_7 зазначає, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не має і просить його суворо не карати.

Наявність однієї обтяжуючої покарання обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , свідчать про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і дає можливість суду призначити покарання у межах санкцій статей інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Арешт, який накладений під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2024 року в справі

№ 158/1142/24, відповідно до ч. 4 ст.174 КПК необхідно скасувати.

Питання про речові докази у справі необхідно вирішити згідно з приписами ч. 9

ст. 100 КПК.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого слід стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 7951,44 грн., за винятком тих, які стосуються епізодів, за яким обвинувачення не доведено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 368, 373-374 КПК, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК та виправдати ОСОБА_3 через недоведеність в його діяннях складів кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358 КК та виправдати ОСОБА_3 через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 358 КК, і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 182 КК – у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

за ч. 4 ст. 358 КК – у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_3 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 591 КК покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2024 року в справі № 158/1142/24, – скасувати.

Речові докази: відеозаписи з камер відеоспостереження, копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , копію свідоцтва про розірвання шлюбу, договір комісії № 25986/02/2024 від 13 лютого 2024 року, акт технічого стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6884/24/1/000401, від 13 лютого 2024 року, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 25986/02/2024 від 14 лютого 2024 року, акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6884/24/000417 від 14 лютого 2024 року, заява № 2174231230 від 16 лютого 2024 року, талон № 23 від 16 лютого 2024 року, квитанція до платіжної інструкції, інформаційна картка транспортного засобу, витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії

НОМЕР_3 – зберігати в матеріалах кримінального провадження; автомобіль марки «Ауді» (д.н.з. НОМЕР_1 ), номер кузова НОМЕР_2 , – повернути

ОСОБА_20 .

Стягнути із ОСОБА_3 до Державного бюджету України витрати на залучення експертів в розмірі 7951 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) гривню 44 (сорок чотири) копійки.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

С у д д я : ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua