Суд: Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №674/2076/26
Суддя: Барателі Д. Т.
Справа № 674/2076/26
Провадження № 2/674/1569/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
13 листопада 2026 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 50904,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 0810-8779 від 30.09.2021 (далі – кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн і витрати, понесені у зв`язку з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором – Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС". На підставі договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.
Позовну заяву від імені позивача підписала та подала через підсистему "Електронний суд" представник позивача Ушакевич М.П., зазначивши в ній, що позивач просить розглядати справу без участі його представника та не заперечує проти заочного розгляду справи. Разом з позовною заявою представник позивача подала клопотання про витребування доказів в Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".
Ухвалою судді від 09.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
01.11.2026 на виконання ухвали суду від 09.10.2026 від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшла витребувана інформація.
Представник позивача у судове засідання не з`явився.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причин неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Зважаючи на те, що відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила та відзиву на позов не подала, суд, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, проти чого сторона позивача не заперечує.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі – первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0810-8779 від 30.09.2021, згідно з умовами якого первісний кредитор відкрив відповідачу невідновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом 7200,00 грн строком на 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, до 26.07.2022 (п. 1.1, 2.1, 2.8 кредитного договору). Кредитним договором встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом: стандартну – 3% за кожен день користування кредитом та знижену – 2% в день, право користування кредитом за якою позичальник мав протягом перших 21 дня з дати видачі кредиту, а надалі – за умови своєчасної сплати процентів (п. 2.3, 2.4, 2.6, 3.4-3.9 кредитного договору). Проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за кожен календарний день користування кредитом у строк кредитування, а кредит і проценти позичальник зобов`язалася повернути не пізніше останнього календарного дня строку кредитування (п. 3.1, 3.3 кредитного договору).
Вказаний кредитний договір відповідач уклала в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора після ідентифікації в особистому кабінеті та підписала 30.09.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором A199, надісланим первісним кредитором на номер телефону, вказаний відповідачем.
30.09.2021 первісний кредитор перерахував відповідачу кредит у сумі 7200,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою первісного кредитора про перерахування суми кредиту. За інформацією АТ КБ "ПРИВАТБАНК", наданою на виконання ухвали суду, картку НОМЕР_1 емітовано на ім`я відповідача, яка на той час мала прізвище ОСОБА_2 , з тим самим реєстраційним номером облікової картки платника податків, що зазначений у кредитному договорі, а 30.09.2021 на рахунок цієї картки зараховано 7200,00 грн. Зміну прізвища відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підтверджено і відповіддю Новодунаєвецької селищної ради від 08.10.2026 № 1984 щодо її зареєстрованого місця проживання.
Відповідач жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила і кредит у визначений договором строк не повернула. У результаті невиконання умов кредитного договору у відповідача перед первісним кредитором станом на 26.12.2024 утворилась заборгованість у сумі 50904,00 грн, з яких: 7200,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43704,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
26.12.2024 первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого та реєстру боржників № 1 до нього позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 50904,00 грн, з яких 7200,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 43704,00 грн заборгованість за процентами. Обов`язок з фінансування первісного кредитора за договором факторингу позивач виконав, що підтверджено платіжними інструкціями.
Після відступлення права вимоги позивач жодних нарахувань не здійснював і заявляє до стягнення ту саму суму 50904,00 грн. Неустойки, процентів річних та інфляційних втрат ні первісний кредитор, ні позивач не нараховували і не заявляють.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Досліджуючи надані позивачем докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеним нею кредитним договором, право вимоги за яким згодом перейшло до позивача.
Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується довідкою первісного кредитора про перерахування суми кредиту та випискою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про зарахування 30.09.2021 коштів у сумі 7200,00 грн на рахунок картки відповідача.
Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. Однак відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконувала і не повернула кредит у визначений договором строк – до 26.07.2022, що випливає з детального розрахунку заборгованості первісного кредитора. Доказів погашення заборгованості в матеріалах справи немає.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
Строк кредитування, визначений п. 2.8 кредитного договору, сплинув 26.07.2022, відтак у відповідача виник обов`язок повернути кредит у повному обсязі. Сума кредиту 7200,00 грн відповідачем не повернута, а тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в цій сумі є обґрунтованою.
Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає таке. Кредитний договір укладено 30.09.2021, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, яким встановлено граничний розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит, тому обмеження ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до нього не застосовуються. Встановлені договором процентні ставки 2% та 3% в день погоджені сторонами при укладенні кредитного договору і є платою за користування кредитом протягом строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання.
Первісним кредитором у розрахунку заборгованості нараховано проценти за користування кредитом на суму кредиту 7200,00 грн за період з 30.09.2021 по 26.07.2022, тобто виключно в межах строку кредитування: за зниженою ставкою 2% в день за 21 день з 30.09.2021 по 20.10.2021 – 3024,00 грн; за стандартною ставкою 3% в день за 126 днів з 21.10.2021 по 23.02.2022 – 27216,00 грн; за зниженою ставкою 2% в день за 92 дні з 25.04.2022 по 25.07.2022 – 13248,00 грн; за стандартною ставкою 3% в день за 26.07.2022 – 216,00 грн, загалом 43704,00 грн. За період з 24.02.2022 по 24.04.2022 проценти первісним кредитором не нараховувались. Нарахована сума не перевищує загального розміру процентів за увесь строк кредитування, визначеного п. 2.10 кредитного договору, а нарахування процентів за період після спливу строку кредитування ні первісним кредитором, ні позивачем не здійснювалось. За таких обставин нарахування процентів відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимога про стягнення заборгованості за процентами в заявленій сумі 43704,00 грн є правомірною.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 7.2.5 кредитного договору позичальник надала кредитодавцю право відступити право вимоги за договором третім особам без її згоди.
Перехід права вимоги до позивача підтверджується договором факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, реєстром боржників № 1 до нього, в якому зазначено відповідача, кредитний договір і суму заборгованості, а також платіжними інструкціями про фінансування позивачем первісного кредитора. Згідно з п. 3.1.3 договору факторингу право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними реєстру боржників. Таким чином, позивач набув права кредитора у зобов`язанні відповідача за кредитним договором в обсязі 50904,00 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі: заборгованість за тілом кредиту – 7200,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 43704,00 грн, загалом 50904,00 грн.
Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, який з огляду на задоволення позову в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету – у паперовій формі листом з описом вкладення. Відповідач електронного кабінету не має, тому позивач 18.09.2026 направив їй копію позовної заяви з додатками рекомендованим листом з описом вкладення через Товариство з обмеженою відповідальністю "Поштова служба "Е-Пост" за адресою зареєстрованого місця проживання, сплативши 306,18 грн, що підтверджується квитанцією № 2267390 та описом вкладення. Ці витрати пов`язані з вчиненням процесуальної дії, необхідної для розгляду справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в підтвердженому розмірі 306,18 грн.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 43, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 258-260, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 617, 627, 628, 629, 634, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 0810-8779 від 30.09.2021 у сумі 50904,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7200,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 43704,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у сумі 306,18 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" (місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ, код ЄДРПОУ 43170298).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Давид БАРАТЕЛІ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua