Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №947/33545/25
Суддя: Огренич І. В.
_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/33545/25
Провадження № 2/947/437/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря – Коростій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати за ним право приватної власності на нерухоме майно право у вигляді 9/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 159,5 кв.м, житловою площею 79,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця – ОСОБА_4 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.05.2026 представник позивача – адвокат Хроменков В.С. надав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій просив визнати за позивачем, ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно право у вигляді 9/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 86,7 кв.м, житловою площею 51,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця – ОСОБА_4 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому позивач посилався на те, що після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак йому було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на підставі Договір дарування, посвідчений Третьою одеською державною нотаріальною конторою 18 квітня 1989 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-2438, зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.04.1986 року в книгу №192, стор.170, за реєстровим номером №17995, померлому ОСОБА_4 належить 9/20 частин житлового будинку житловою площею 51,6 кв.м, загальна площа 86,7 кв.м., однак згідно технічного паспорту спадкове майно має іншу площу - житлова 79,7 кв.м, загальна 159,5 кв.м., в зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача – адвокат Хроменков В.С. до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зменшені вимоги просив задовольнити.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечували.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом про смерть №4672 від 07.05.2020.
Згідно складеного заповіту 23 січня 2020 року ОСОБА_4 заповідає - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, щоб на день смерті буде належати спадкодавцеві і на що спадкодавець за законом матиме право.
Після смерті батька, ОСОБА_1 подав заяву про відкриття спадщини за заповітом спадкова справа №386с/2020 до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 03 лютого 2022 року, посилаючись на п.п.4.15, п 4 Гл.10 Розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину на майно, оскільки на підставі Договір дарування, посвідчений Третьою одеською державною нотаріальною конторою 18 квітня 1989 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-2438, зареєстрованого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.04.1986 року в книгу №192, стор.170, за реєстровим номером №17995, померлому ОСОБА_4 належить 9/20 частин житлового будинку житловою площею 51,6 кв.м, загальна площа 86,7 кв.м., однак згідно технічного паспорту спадкове майно має іншу площу - житлова 79,7 кв.м, загальна 159,5 кв.м.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до статей 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2022 року справа № 359/9695/17 провадження № 61-18743св20 виходить з того, що якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України. Самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об`єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини.
Згідно зі частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За змістом вказаних норм матеріального права, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.
Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статей 376,1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
При таких обставинах оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення зменшених позовних вимог, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь позивача не стягується.
Керуючись ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2026.
Суддя І. В. Огренич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua