Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №332/5819/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №332/5819/25

Суддя: Губанов Р. О.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 332/5819/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарки судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договорами.

Короткий зміст позову, рух справи.

9 грудня 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області з Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла зазначена цивільна справа.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 14.07.2017 та 20.04.2018 між АТ «АЛЬФА-БАНК» (далі – Банк, Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі – відповідачка, позичальниця), було укладено кредитні договори № 630647682 та № 630891152.

17.05.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло право грошової вимоги до відповідачки за вказаними договорами.

18.05.2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» передало, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняло належні права вимоги до боржників, вказані у реєстрі, в т.ч. і до боржниці ОСОБА_1 .

Крім того, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило право грошової вимоги, в т.ч. за вказаними кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Позивач вказує, що відповідачка своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами належним чином не виконала, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем в сумі 91561,42 грн, яка відповідачкою в добровільному порядку погашена не була.

Ухвалою судді від 12.12.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.12.2025 до суду надійшла заява, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі судді від 12.12.2025.

Ухвалою судді від 24.12.2025 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вважається отримана відповідачкою відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України 02.01.2026.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.12.2025 № 2814/0/15-25 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області» змінено територіальну підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області та визначено територіальну підсудність справ за Олександрівським районним судом міста Запоріжжя.

15.06.2026 представницею відповідачки подано відзив на позовну заяву, який також містив клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Узагальненими доводами відзиву на позовну заяву є те, що відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами в загальному розмірі 15 118,80 грн (7371,01 грн. за договором № МТС-630647682 від 14.07.2017 + 7747,79 грн. за договором № МТС-630891152 від 20.04.2018), які нараховані за межами строку дії кредитних договорів. Крім того, загальна сума боргу має бути зменшена на суму пені/штрафів за обома кредитними договорами, які нараховані безпідставно , в загальному розмірі 8943,80 грн., з яких 3882,90 грн. (за договором № МТС-630647682 від 14.07.2017) + 4760,90 грн. (за договором № МТС-630891152 від 20.04.2018). Також загальна сума позовних вимог має бути зменшена на суму комісій за розрахунково-касове обслуговування за обома договорами в загальному розмірі 40 645,07 грн., з яких: 21 642,13 грн. (за договором № МТС-630647682 від 14.07.2017) +19 002,94 грн. (за договором № МТС-630891152 від 20.04.2018), які нараховані безпідставно.

Ухвалою судді від 16.06.2026 поновлено строк на подачу відзиву, прийнявши його до розгляду,

25.06.2026 представницею позивача до суду надісланні пояснення позивача, які за змістом суд трактує як відповідь на відзив, узагальненими доводами яких є те, що матеріали надані Позивачем повністю доводять, що кредитний договір укладено, рахунок відкрито, кредитні кошти надані, нарахування відбувалися, заборгованість існує, що факт видачі кредитних коштів підтверджено матеріалами справи, кредитні кошти Позичальник прийняв в повному обсязі, скориставшись ними у споживчих цілях, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим, що факт відступлення прав вимоги від АТ «Альфа-Банк», ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс», ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» підтверджено належними та достатніми доказами та що з моменту відступлення на користь ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги до ОСОБА_1 за Угодою МТС-630647682 та Угодою № МТС 630891152, позивач набув усі права згідно кредитного договору, що були у Первісного кредитора. ТОВ «Вердикт Капітал» у своїх стандартних формах розрахунку заборгованості, в яких відображаються всі складові боргу, помилково зазначило суму заборгованості за відсотками у графі заборгованості з пені, що в подальшому призвело до некоректного документального відображення такої помилки. При цьому, загальний розмір суми не змінено. Водночас, Позивач вважає, що зазначена технічна помилка не може бути підставою для зміни правової природи заборгованості або підміни одного її виду іншим. Оскільки предметом відступлення є не формальне (письмове) відтворення грошової суми, а саме Право вимоги, що виникає з відповідного договору та підтверджується належними доказами, зокрема виписками по рахунках Позичальника та розрахунком боргу. Що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду.

У судовому засіданні 13.07.2026, суд порадившись на місці, постановив встановити відповідачці строк тривалістю 10 днів для подання заперечень.

23.07.2026 представницею відповідачки подані заперечення на відповідь на відзив, узагальненими доводами яких є те, що відповідачка не ставить під сумнів правомірність переходу права вимоги за кредитними договорами № МТС-630647682 від 14.07.2017 та № МТС-630647682 від 20.04.2018 до позивача, оскільки наявні в матеріалах справи договори, акти приймання-передачі прав, реєстри боржників та платіжні інструкції/доручення про сплату первісному кредитору узгоджених сум свідчать про дотримання кожним з наступних нових кредиторів вимог закону щодо уступки прав вимоги. Відповідачка у відзиві зазначала, що обставини укладення кредитних договорів № МТС-630647682 від 14.07.2017 та № МТС-630647682 від 20.04.2018 з АТ «АЛЬФА-БАНК» шляхом підписання Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «АЛЬФА-БАНК», оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепту пропозиції та довідки про умови кредитування, визнаються ОСОБА_1 . Також відповідачка визнає обставини отримання банківської картки для користування кредитними коштами за обома договорами. За допомогою саме банківських карток відповідачка знімала грошові кошти, здійснювала оплати за товари, а також майже завжди протягом строку дії картки здійснювала поповнення картки, повертали використані кредитні кошти. 3. Відповідачка вважає, що позивач не спростував доводи щодо відсутності підстав для нарахування відсотків за межами строку дії договору.

24.07.2026 представницею позивача подані додаткові письмові пояснення узагальненими доводами яких є те, що жодні штрафні санкції Відповідачу фактично не нараховувалися та в суму позовних вимог як відповідальність за порушення зобов`язань не включалися. У первинних банківських документах ці суми визначені та обліковуються саме як проценти (відсотки). Загальна сума заборгованості у розмірі 91 561,42 грн складається виключно з нарахованих суми процентів основного за зобов`язання користування (тіла кредиту) кредитними та коштами. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» діє чітко в межах чинного законодавства України та договорів відступлення права вимоги, а заперечення Відповідача є необґрунтованими та такими, що спрямовані на ухилення від виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою судді від 28.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.08.2026 представницею позивача подані письмові пояснення узагальненими доводами яких є те, що сторони при укладенні Угоди досягли повної згоди щодо всіх істотних умов, зокрема беззастережно погодили застосування та розмір штрафних санкцій у разі прострочення внесення суми мінімального платежу. У зв`язку з простроченням Відповідачем внесення суми мінімального платежу на повернення кредитної заборгованості за Угодою, АТ «Альфа-Банк» (правонаступник — АТ «Сенс Банк») здійснило нарахування штрафних санкцій, а саме нараховано штраф у розмірі 100,00 грн. в день виникнення прострочки, а також 300,00 грн — оскільки сума простроченої заборгованості не була погашена протягом 5 робочих днів. Таким чином, загальний розмір штрафу за угодою становить 400,00 грн. При відступленні права вимоги первісним кредитором (АТ «Альфа Банк») відсотки в розмірі 4360,39 грн. помилково було відображено у колонці «Пеня/штраф/неустойка на дату укладення Договору факторингу в грн.» разом із штрафом в розмірі 400,00 грн., що загальною сумою становить 4760,39 грн. Дана помилка призвела до того, що при подальших переуступках прав вимоги було некоректно документально відображено суми штрафу та відсотків. Звернено увагу на те, що під час послідовного переходу прав вимоги від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», а надалі — від ТОВ «ФК «Флексіс» до ТОВ «Вердикт Капітал» переходив розмір заборгованості, нарахований первісним кредитором, за Угодою, який залишався абсолютно незмінним, а від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» додатково до первісного боргу перейшли відсотки нараховані ТОВ «Вердикт Капітал». До складу суми заборгованості безперервно входили саме тіло кредиту 34311,40 грн. (33581,27 грн. просрочене тіло кредиту та 730,13 грн. несанкціонований овердрафт), відсотки 4360,39 грн. та штраф 400,00 грн. Таким чином, жодного викривлення обсягу чи структури зобов`язань Відповідача не відбулося.

В судове засідання 21.10.2025 учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представниця позивача у поданій до суду заяві просила розглянути справу без її участі та участі позивача.

Представниця відповідачки у поданій до суду заяві просила просила розглянути справу без її участі та участі відповідачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

14.07.2017 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою - 26 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Акцепт пропозиції укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 отримала 01.06.2017.

Також позивачем надано підписану позичальницею Довідку про умови кредитування з використанням картки «Альфа Connect».

Факт надання Банком відповідачу кредитних коштів за даним договором підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18 серпня 2022 року Позачергових загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з АТ «АЛЬФА-БАНК» на наступне: Повне найменування Банку українською мовою: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», скорочене - АТ «СЕНС БАНК».

Згідно наданого розрахунку заборгованості АТ «Сенс Банк» за Кредитним договором № 630647682 від 14.07.2017 станом на 17.05.2021 заборгованість відповідачки становить 37370,83 грн, з яких: 33238,47 грн прострочене тілу кредиту, 3882,90 грн відсотки за користування кредитом, 249,46 грн овердрафт (несанкціонована заборгованість).

17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630647682.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630647682.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630647682.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 630647682.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором 630647682 від 14.07.2017, заборгованість відповідачки станом на 10.01.2023 складає 44741,84 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33487.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7371,01 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 3882,90 грн.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором 630647682 від 14.07.2017, заборгованість відповідачки станом на 15.10.2025 складає 44741,84 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33487.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7371,01 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 3882,90 грн.

Окрім того, 20.04.2018 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою - 26 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Також позивачем надано підписаний позичальницею 19.04.2018 Паспорт споживчого кредиту.

Факт надання Банком відповідачу кредитних коштів за даним договором підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 .

Згідно наданого розрахунку заборгованості АТ «СЕНС БАНК» за Кредитним договором № 630891152 від 20.04.2018 станом на 17.05.2021 заборгованість відповідачки становить 39071,79 грн, з яких: 33581,27 грн прострочене тілу кредиту, 4360,39 грн відсотки за користування кредитом, 730,13 грн овердрафт (несанкціонована заборгованість), 400,00 грн неустойка (штраф).

17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630891152.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630891152.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630891152. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 630891152.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором 630891152 від 20.04.2018, заборгованість відповідачки станом на 10.01.2023 складає 46819,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 34311.40 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7747,49 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 4760,39 грн.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором 630891152 від 20.04.2018, заборгованість відповідачки станом на 15.10.2025 складає 46819,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 34311.40 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7747,49 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 4760,39 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у встановленому законом порядку набуло право вимог за кредитними договорами до відповідачки, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

З метою ухвалення законного, обґрунтованого та такого, що ґрунтується на засадах верховенства права, судового рішення, суд перевіряє правомірність нарахування кожної складової суми заборгованості окремо.

З долученої позивачем виписок по особовому (банківському) рахунку відповідачки, а також наданих розрахунків заборгованості, вбачається, що відповідачкою частково здійснювалося внесення коштів на погашення заборгованості.

Однак, в подальшому, жодних платежів від відповідачки на виконання умов договору та погашення заборгованості не надходило.

З наданих розрахунків заборгованості також вбачається, що вказані платежі були враховані позивачем при визначені загального розміру заборгованості.

Поряд з цим, за довідкою АТ «СЕНС БАНК» в межах оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630647682 та оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630891152 укладених між ОСОБА_1 та АТ «АЛЬФА-БАНК» випущено кредитні картки зі строком дії 3 роки з моменту випуску.

Відповідно до пунктів 4-9 розділу II Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надання користувачу електронного платіжного засобу здійснювалося на підставі договору, умови якого визначали, зокрема, порядок надання такого засобу у користування або передачі у власність, види операцій, які користувач мав право здійснювати з його використанням, а також порядок обслуговування рахунку за кредитною схемою та порядок кредитування користувача.

Отже, використання електронного платіжного засобу для отримання кредитних коштів було безпосередньо пов`язане з договірними правовідносинами між банком та користувачем. Сам по собі факт наявності у користувача електронного платіжного засобу не створював безстрокового права на отримання кредитних коштів, а можливість здійснення операцій за кредитною схемою визначалася умовами відповідного договору.

При цьому кредитна картка є платіжним інструментом, за допомогою якого реалізується передбачена договором можливість здійснення операцій за рахунок кредитних коштів. Тому припинення строку дії такого платіжного інструменту, за відсутності доказів погодження сторонами іншого строку кредитування, свідчить про припинення можливості здійснення нових кредитних операцій у межах відповідної кредитної лінії.

Аналогічний правовий підхід був сформований Верховним Судом при застосуванні Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30 квітня 2010 року № 223, відповідно до якого строк дії кредитної лінії, відкритої під спеціальний платіжний засіб, визначався договором, а після закінчення строку дії кредитної лінії продовження кредитних відносин вимагало належного волевиявлення сторін та оформлення відповідних договірних відносин.

Зазначений підхід підлягає врахуванню і при застосуванні Положення № 705, оскільки останнє так само пов`язувало надання та використання електронного платіжного засобу з договором та передбачало обов`язкове визначення в договорі порядку кредитування користувача.

Після введення в дію Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, зазначений принцип був збережений.

Так, відповідно до пункту 20 Положення № 164 емісія/надання користувачу платіжного інструменту здійснюється емітентом на підставі договору, укладеного між емітентом та користувачем. Згідно з пунктом 25 цього Положення емітент має право надати платіжний інструмент користувачу у власність або в користування на умовах та в порядку, визначених договором.

Водночас підпунктом 5 пункту 28 Положення № 164 передбачено обов`язкове визначення в договорі порядку кредитування користувача під час здійснення операцій з використанням платіжного інструменту, якщо передбачається надання кредиту для здійснення таких операцій, а підпунктом 19 пункту 28 - інформації про строк дії договору, порядок внесення до нього змін та умови його припинення.

Таким чином, право користувача здійснювати кредитні операції за допомогою платіжного інструменту виникає та реалізується виключно в межах договірних відносин та на визначених договором умовах.

За відсутності в договорі положення про продовження строку кредитування після закінчення строку дії виданої позичальнику кредитної картки, а також за відсутності доказів укладення сторонами додаткової угоди, видачі нової картки в межах продовженого кредитування або вчинення інших дій, які б свідчили про погодження сторонами нового строку кредитування, немає правових підстав вважати, що кредитні відносини щодо надання нових кредитних коштів продовжувалися після закінчення строку дії картки. Відповідні висновки викладені у постанові від 03 червня 2020 року по справі 569/13606/17-ц.

Отже, за відсутності погодження сторонами іншого строку кредитування, кінцевим строком надання кредиту за кредитною карткою слід вважати строк, до якого діяла відповідна кредитна картка, оскільки саме до цього строку позичальник мав погоджене договором право здійснювати кредитні операції з її використанням.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що інші кредитні картки були видані відповідачці для пролонгації кредитних договорів, суд вважає, що строк дії кредитного договору № 630647682 від 14.07.2017, кредитного договору № 630891152 від 20.04.2018 дорівнює строку дії банківської картки і сплинув 14.07.2020 та 20.04.2021 відповідно.

Відповідно до банківських виписок з рахунка відповідачки виходить, що рух коштів за вказаними вище кредитними договорами відбувався до 14.02.2020 та до 21.12.2019.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Отже, правові підстави для стягнення заборгованості за відсотками після закінчення строку дії договорів 14.07.2020 та 20.04.2021 відсутні, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором 630647682 від 14.07.2017, заборгованість відповідачки станом на 15.10.2025 складає 44741,84 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 33487.94 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7371,01 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 3882,90 грн.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором 630891152 від 20.04.2018, заборгованість відповідачки станом на 15.10.2025 складає 46819,58 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 34311.40 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7747,49 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 4760,39 грн.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Встановлено, що Первісним кредитором за кредитним договором 630647682 до 17.05.2021 була нарахована комісія за розрахункове-касове обслуговування в сумі 21642,13 грн, яка згідно з Розрахунком заборгованості за кредитом була сплачена відповідачкою в повному обсязі.

Також встановлено, що Первісним кредитором за кредитним договором 630891152 до 17.05.2021 була нарахована комісія за розрахункове-касове обслуговування в сумі 19002,94 грн, яка згідно з Розрахунком заборгованості за кредитом була сплачена відповідачкою в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що АТ «Сенс Банк» на регулярній основі здійснювало нарахування заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості та на її погашення списував із відповідачки грошові кошти.

При цьому в кредитних договорах не зазначено ані умов щодо нарахування такої комісії, ані переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитів (розрахунково-касове обслуговування).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано доказів правомірності щомісячного нарахування позивачем комісії за обслуговування кредитів.

За таких обставин суд вважає за необхідне суми сплачені відповідачкою на погашення заборгованості, які були безпідставно зараховані позивачем як комісія, зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту зменшивши її за кредитним договором № 630647682 до 11845,80 грн та за кредитним договором № 630891152 до 15308,46 грн.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту положення ч. 1 ст. 546 ЦК України випливає, що неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Банком за кредитним договором № 630647682 були нараховані штрафи у розмірі 100 грн 14.03.2018, 14.10.2018, 14.11.2018, 14.02.2019, а всього 600,00 грн. З наданого Первісним кредитором розрахунком заборгованості виходить, що нараховані банком штрафи були повністю сплачені відповідачкою. Таким чином, з наданих позивачам доказів не вбачається належного розрахунку заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 3882,90 грн, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафами за кредитним договором № 630891152, то розрахунок заборгованості наданих Первісним кредитором містить заборгованість зі сплату штрафу в розмірі 400,00 грн., який нараховано лише 19.03.2020. Виписка по рахунку за договором № 630891152 за період з 20.04.2018 по 04.03.2024 не містить розрахунку штрафу/пені. Таким чином, нарахування пені/штрафу в розмірі 4760,90 грн є безпідставним, таким, що не передбачено умовами договору та не підтверджено доказами.

Щодо пояснень позивача щодо пені та підстав її виникнення, зокрема про технічну помилку у стандартній формі розрахунку ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в частині найменування заборгованості з пені, яка фактично є заборгованістю за відсотками в розмірі 3882,90 грн та 4760,39 грн відповідно за кредитними договорами, суд погоджується з доводами представниці відповідачки.

Відсотки та пеня – різні правові категорії, які не можуть замінювати одна одну:

Відсотки – це плата за правомірне користування грошима (ст. ст. 1048, 1054 ЦК України). Вони є частиною основного зобов`язання.

Неустойка (пеня, штраф) – грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Договір факторингу № 2 від 17.05.2021 не містить належної інформації щодо предмета доказування в частині відсотків (відступлення саме відсотків), а отже позивачем не надано неналежних доказів щодо підстав стягнення відсотків у зазначених ним розмірах.

Розрахунок заборгованості банку та Реєстр відступлення прав вимоги (додаток 1-1 до договору факторингу № 2) позивача суперечать один одному щодо правової природи в частині суми боргу. Такі докази не можуть бути достовірними, адже на їх підставі суд не може встановити дійсні обставини щодо частини боргу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 27154,26 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 630647682 у розмірі 11845,80 грн, заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 630891152 у розмірі 15308,46 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 0569390001 від 28.10.2025, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2422,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 27154,26 грн, що дорівнює 29,66%.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2422,40 *29,66% = 718,48 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представницею позивача у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Представниця відповідачки у відзиві на позовну заяву зазначає, що у даній справі відсутні докази того, що ОСОБА_2 є адвокатом та має право надавати професійну правничу допомогу.

Представниця позивача у відповіді на відзив звертає увагу, що договірні відносини між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатом Воронковим Олексієм Михайловичем за договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. А також зазначає, що Воронков О.М. має статус адвоката та діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КР №000118 від 08.08.2017, про що зазначено у реквізитах сторін Договору від 02.09.2024 № 02-09/2024-2.

За даними Єдиного реєстру адвокатів України судом встановлено, що Воронков Олексій Михайлович є адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 000118 від 08.08.2017, обліковується в Раді адвокатів Кіровоградської області.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10 підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. ч. 4 - 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір № 02-09/2024-2 про надання правової допомоги; тарифи на послуги; платіжна інструкція № 0564360002 від 13.10.2025; заявка на надання юридичної допомоги № 2 від 01.09.2025; витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг доказів є невеликим, не потребував тривалого часу і не був складним для отримання представницею і судом, а тому суд вважає, що за умови задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума витрат на правничу допомогу, що яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача була би зменшена до 6000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29,66% від згаданої суми витрат на професійну правничу допомогу, що дорівнює 1779,6 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість на загальну суму 27154 (двадцять сім тисяч сто п`ятдесят чотири) грн 26 коп.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на сплату судового збору в сумі 718 (сімсот вісімнадцять) грн 48 коп. та 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) грн 6 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ідентифікаційний код: 44276926;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстрація), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua