Суд: Херсонський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №954/164/26
Суддя: Бездрабко В. О.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
іменем України
справа №954/164/26
провадження №22-ц/819/1331/26
10 листопада 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Приходько Л.А.,
Радченко С.В.,
розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2026 року, постановлене під головуванням судді Олійник В.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
Стислий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 23 315,00 грн, з яких 9 000,00 грн – заборгованості за кредитами, 14 315,00 грн. – заборгованість зі сплати процентів; вирішити питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що 25 грудня 2021 року між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному виді укладений договір про споживчий кредит №3540196, за умовами якого ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 7 000,00 грн. Сторонами погоджений розмір процентів за користування кредитом за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 договору) та стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6). Відповідно до Розділу 2 договору, сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 грудня 2021 року у розмірі 17 521,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 10 521,00 грн - борг за процентами.
30 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному виді укладений договір №3058208410-171947 про надання коштів у позику. Відповідно до умов цього договору сума кредиту склала 2 000, 00 грн, строк дії договору 14 днів; процентна ставка – 1,85 % в день в межах строку кредитування.
07 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір №07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого клієнт відступив право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 30 грудня 2021 року у загальному розмірі 5 794,00 грн, з яких 2 000,00грн – заборгованість за кредитом, 3 794,00 грн. – борг зі сплати процентів.
18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений договір №18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого клієнт відступив право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 грудня 2021 року у розмірі 5 794,00 грн, з яких 2 000,00грн – заборгованість за кредитом, 3 794,00 грн – заборгованість за процентами.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання з повернення коштів за кредитними договорами, позивач просив стягнути з відповідача наявну заборгованість за договорами.
Зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2026 року позов ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» кредитну заборгованість за договорами у загальному розмірі 20 039,00 грн та судові витрати у справі, понесені позивачем зі сплати судового збору в сумі 2 289,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 180,00 грн.
Рішення суду мотивовано доведенням позивачем фактів укладення між первісними кредитодавцями та позичальником кредитних договорів від 25 грудня 2021 року та 30 грудня 2021 року, невиконання відповідачем зобов`язань за договорами щодо повернення кредитів та сплати процентів за користування коштами.
Разом із цим, частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір заборгованість по процентах за кредитним договором від 30 грудня 2021 року в сумі 3 794,00 грн обрахований позивачем неправильно, оскільки здійснений поза межами строку дії договору, який мав становити 14 днів, з 30 грудня 2021 року по 13 січня 2022 року, та дорівнювати 518,00 грн.
В іншій частині суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. У зв`язку з частковим задоволенням позову, суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 вересня 2026 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 05 серпня 2026 року.
Стислий зміст доводів апеляційної скарги
Частково не погодившись з заочним рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив про незгоду з рішенням суду в частині стягнення процентів в розмірі 10 521,00 грн за кредитним договором від 25 грудня 2021 року як таким, що постановлено при неправильному застосуванні судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповному з`ясуванні фактичних обставин справи.
Скаржник вказав, що згідно умов договору про споживчий кредит №3540196 від 25 грудня 2021 року йому був наданий кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 30 днів, з 25 грудня 2021 року по 24 січня 2022 року (строк виконання зобов`язання), в межах якого мала нараховуватися пільгова процентна ставка 0,01%, що дорівнює 21,00 грн. Саме наведені умови кредитування були погодженні сторонами в Анкеті-заяві на кредит, Паспорті споживчого кредиту, Графіку платежів та в договорі. Після закінчення строку кредитування позивач не мав права проводити нарахування заборгованості за процентами, адже строк договору між сторонами не був пролонгований.
Наявність у договорі пункту 1.6 про те, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування коштами, не підлягає застосуванню як така, що не відповідає умовам укладеного сторонами договору, а тлумачення двозначних умов договору має відбуватися на користь споживача (частина 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Просив зменшити стягнутий судом розмір процентів за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит №3540196 від 25 грудня 2021 року з 10 521,00 грн до 21,00 грн.
Також скаржник зазначив, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн є завищеним, не відповідає складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та витраченому часу, адже справа є типовою для спорів щодо мікро кредитів, з приводу чого просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Факторинг Партнерс» до 3 000,00 грн.
В порядку перерозподілу судових витрат стягнути з товариства на свою користь 11 526,08 грн, з яких судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення – 532,48 грн.; судовий збір за подання апеляційної скарги – 3 993,60 грн; витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях - 7 000,00грн.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи апеляційним судом
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини першої статті 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.
Частиною першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши зібранні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в межах апеляційної скарги
20 грудня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua подав анкету-заяву №3540196 на отримання кредиту в сумі 7 000,00 грн; строк кредиту - 30 днів; дата повернення кредиту - 24.01.2022; проценти за користування кредитом – 21,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день користування грошима; сума до повернення – 7021,00 грн (а.с.75).
25 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток, укладено договір про споживчий кредит №3540196 шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором V12600.
Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктами 1.2 – 1.4 договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 25 грудня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (дата платежу): 24 січня 2022 року.
Згідно пункту 1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом складають 21,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7021,00 грн.
Проценти за користування кредитом становлять 21,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2).
Крім наведеного, умови договору містять посилання на стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6).
Пунктом 2.2.1 договору передбачено право позичальника продовжити строк кредитування. У такому разі розмір процентів узгоджується сторонами та сплачується за ставкою визначеною п.1.5.2 або за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору.
Згідно пункту 2.3 право продовження (пролонгації) строку кредитування належить позичальнику (п.2.3.1) або може відбуватися за домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини щодо якої невідомо настане вона чи ні, відповідно до ст.212 ЦК України (п.2.3.2). У такому разі нова дата платежу разом з актуальною заборгованістю має відображатися кредитодавцем в оновленому графіку і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення. Тобто, будь-які істотні зміни до договору, в тому числі, умови щодо продовження строку кредитування мають бути погодженні між сторонами та доведені до відома кожної зі сторін, що відповідає приписам пункту 7.2 договору (а.с.23-33).
25 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав Додаток № 1 «Графік платежів» та Додаток 2 «Паспорт споживчого кредиту» до договору про споживчий кредит №3540196 від 25 грудня 2021 року, якими визначено розмір кредиту - 7 000,00 грн; строк кредиту - 30 днів; проценти за користування кредитом – 21,00 грн, загальна вартість кредиту – 7021,00 грн. (а.с. 47, 62).
Квитанцією ТОВ «ФК «Елаєнс» від 25 грудня 2021 року підтверджено переказ кредитних кошти відповідачу в розмірі 7000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с. 83).
Згідно довідки, складеної ТОВ «Мілоан», розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 грудня 2021 року станом на 04 березня 2022 року становить 17 521,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (залишок по кредиту) – 7000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 10 521,00 грн. Нарахування процентів за період з 26 грудня 2021 року по 24 січня 2022 року здійснено в розмірі 21,00 грн (0,70 грн за день), а з 25 січня по 04 березня 2022 року в розмірі 10 500,00 грн (350,00 грн за день) – а.с.84.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений договір факторингу №26-07/2024, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за кредитним договором №3540196 (а.с.39-41).
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 17 521,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за кредитом; 10 521,00 грн - заборгованість за процентами (а.с.48, 51).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою, другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді передбачені Законом України «Про електронну комерцію».
Із прийняттям Закон України "Про електронну комерцію" № 675-VII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлені у справі фактичні обставини, серед іншого, свідчать, що 25 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Факторинг Партнерс», та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №3540196, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн, які зобов`язався повернути у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування грошима.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував факт укладення зазначеного кредитного договору, одержання кредитних коштів та невиконання договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів.
Частково не погодившись з постановленим у справі заочним рішенням від 05 серпня 2026 року, відповідач стверджував, що суд першої інстанції неправильно визначив до стягнення розмір процентів за користування кредитними коштами в сумі 10 521,00 грн як такий, що не відповідає умовам кредитного договору щодо погодженого сторонами розміру процентної ставки та обрахований поза межами строку дії договору.
Колегія суддів апеляційного суду визнає доводи апеляційної скарги у зазначеній частині обґрунтованими.
Аналіз умов укладеного між сторонами договору від 25 грудня 2021 року дає підстави вважати, що сторони дійсно погодили строк дії договору протягом 30 днів та загальний розмір процентів за увесь строк кредитування в сумі 21,00 грн, які мали нараховуватися за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункти 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.2 договору). Зазначені умови договору, серед іншого підтверджені паспортом споживчого кредиту №3540196 та графіком платежів, що є додатками до кредитного договору.
Частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В ході розгляду справи ТОВ «Факторинг Партнерс» не довело належними, допустимими та достатніми доказами вчинення позичальником дій щодо продовження (пролонгації) строку кредитування або досягнення сторонами домовленості про зміну умов кредитного договору, у тому числі, на умовах відкладальної обставини щодо якої невідомо настане вона чи ні, відповідно до ст.212 ЦК України (пункт 2.3).
Надані позивачем докази не містять відомостей про повідомлення відповідача про зміну строку кредитування, складення оновленого графіку платежів, застосування іншого, відмінного від погодженого сторонами розміру процентної ставки за кредитним договором.
З наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2021 року встановлено, що позивач з 25 січня по 04 березня 2022 року (тобто поза межами строку дії договору) провів нарахування заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 10 500,00 грн, що суперечить положенням договору про споживчий кредит, обраним споживачем умовам кредитування та порушує приписи статей 9, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитним договором від 25 грудня 2021 року, суд першої інстанції помилково не врахував погоджені сторонами умови кредитування та за відсутності підстав щодо продовження строку договору та застосування збільшеної процентної ставки, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі 10 521, 00 грн.
Ураховуючи наведене, умови та оплатний характер договору про споживчий кредит, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зменшення розміру присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором про споживчий кредит №3540196 від 25 грудня 2021 року, з 10 521,00 грн до 21,00 грн.
В іншій частині заочне рішення суду від 05 серпня 2026 року за позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неспівмірність заявлених ТОВ «Факторинг Партнерс» до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00грн, апеляційний суд зважив на таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п`ятою, шостою наведеної норми права передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їхня дійсність; 2) необхідність; 3) розумність розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
З матеріалів справи встановлено, що на підставі договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року в суді першої інстанції правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.70-74).
Згідно витягу з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року, вартість наданих ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокатським об`єднанням послуг/виконаних робіт у справі склала 13 000,00 грн, з яких надання усної консультації з вивченням документів – 4 000,00 грн (2 години); складення позовної заяви про стягнення боргу – 9000,00 грн (3 години) – а.с.76.
З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням характеру спірних правовідносин; поведінки ОСОБА_1 , який за обставинами справи взагалі не здійснював погашення заборгованості за кредитними договорами, що вплинуло на ініціювання судового процесу; всіх аспектів невеликої складності малозначної справи; обсягу наданих правничих послуг; розміру задоволених позовних вимог; часу, який міг витратити адвокат, як кваліфікований фахівець в галузі права на ознайомлення з матеріалами справи та складання позовної заяви, суд апеляційної інстанції вважає, що співмірним, розумним, справедливим є визначення для позивача 7 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду справи
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати у справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у загальному розмірі 23 315,00 грн; за подання позовної заяви товариство сплатило судовий збір в розмір 2 662,40 грн та просило стягнути витрати на правничу допомогу.
Оскільки за результатами розгляду справи суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог (41%), то стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства підлягають витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 091,58 грн (2662,40 х 41% / 100%).
При визначені компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів бере за основу розмір правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн з урахуванням наведених вище підстав.
В порядку перерозподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає правильним визначити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 870,00 грн (7000,00 грн х 41%/100%).
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3 993,60 грн, який підлягає стягненню на користь відповідача у зв`язку із задоволенням вимог скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив вимогу про відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу в загальному розмірі 7000,00 грн, які надавалися відповідачу адвокатом Вовком Михайлом Вадимовичем на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №28/08/2026-Л від 28 серпня 2026 року (а.с.194-195).
Згідно акту приймання-передачі правничої допомоги відповідно до умов договору від 01 вересня 2026 року, адвокатом проведено роботи/надано послуги: ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції та надання консультації – 1 000,00 грн; складання заяви про перегляд заочного рішення – 2 000,00 грн (2 години) - а.с.150-153.
Згідно акту приймання-передачі правничої допомоги відповідно до умов договору від 28 серпня 2026 року, вартість наданих адвокатом послуг зі складання апеляційної скарги становила 4 000,00 грн (а.с.196).
Ураховуючи, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про залишення цієї заяви без задоволення, то сплачений відповідачем судовий збір за подання заяви в сумі 532,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, пов`язані зі складанням заяви, відшкодуванню не підлягають.
Вирішуючи питання про стягнення на користь відповідача інших витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 5 000,00 грн (1000,00 грн + 4000,00 грн), то апеляційний суд керується вищезазначеними принципами розподілу судових витрат та вважає необхідним призначити суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 950,00 грн (5000,00 грн х 59%/100%).
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 різниці судових витрат у справі в загальному розмірі 2982,02 грн (3993,60+2950,00 – 1091,58 + 2870,00), з приводу чого рішення суду першої інстанції в частини розподілу судових витрат підлягає скасування, з прийняттям у справі нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит №3540196 від 25 грудня 2021 року змінити, зменшивши присуджений до стягнення розмір процентів з 10 521,00 грн (десять тисяч п`ятсот двадцять одна гривня) до 21,00 грн (двадцять одна гривня).
Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судових витрат у справі, пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2289,70 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 180,00 грн, скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в загальному розмірі 2982,02 грн (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дві гривні) 02 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua