Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №748/3859/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №748/3859/25

Суддя: Костюкова Т. В.

Провадження №2-др/748/18/26

Єдиний унікальний № 748/3859/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2026 р. місто Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

секретарі Охріменко К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові заяву представника відповідача Піндура Миколи Михайловича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ», на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2025 року представник позивача – адвокат Кульгейко Леся Юріївна, діючи на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ №1150206 від 17.11.2025 та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ТОВ Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 398800 грн., виплату вказаної суми провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави. Також просила стягнути з ТОВ Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» понесені позивачем судові витрати по оплати професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15000 грн.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено.

У судовому засіданні 08.10.2026, представником відповідача, ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ», - адвокатом Піндуром Миколою Михайловичем, відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, зроблено заяву про те, що протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі відповідачем буде подано докази на підтвердження понесених витрат у зв`язку із розглядом справи №748/3859/25.

21 жовтня 2026 року, представник відповідача, ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ» - адвокат Піндур Микола Михайлович, в системі «Електронний суд», подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №748/3859/25, щодо стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» витрати, пов`язані з наданням йому правничої допомоги, при розгляді справи у розмірі 15000 грн.

Представником позивача - адвокатом Кульгейко Л.Ю. 26.10.2026 року через систему "Електронний Суд" подані заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відполвідно до яких представник вказує, що позовна заява була подана працівником, який не отримує від свого роботодавця заробітну плату з 2021 року. З огляду на трудовий характер спору, звільнення Позивача від сплати судового збору, відсутність у нього нарахованої та виплаченої заробітної плати з 2021 року, стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним і створює надмірний фінансовий тягар. Позивач звернувся до суду з метою захисту свого права на оплату праці та отримання засобів для існування.Відмова суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ВКФ «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі сама по собі не свідчить про недобросовісність Позивача. Спір виник через поведінку роботодавця (не сплату заробітної плати працівнику). У матеріалах справи є докази, що зарплата не нараховується та не сплачується роботодавцем з 2021 року, тобто Позивач фактично 6 рік не має доходу. Для захисту права на заробітну плату закон передбачає для даної категорії позивачів - звільнення від судового збору з огляду на специфіку права, захищати яке звертається до суду позивач.Працівник є соціально вразливою стороною в порівнянні з роботодавцем та звільнений державою навіть від сплати судового збору, саме через соціальний характер вимог. Доступ до судочинства для захисту права на оплату праці є фундаментальною гарантією судочинства та основним засобом забезпечення прав і свобод людини. Додаткове стягнення адвокатських витрат нівелює цю фундаментальну гарантію судочинства в трудових спорах та створює фінансовий тягар і обмежує доступ до правосуддя позивачу. Право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №911/813/21 вказав, що ч.9 ст.129 ГПК (ідентична до ч.9 ст.141 ЦПК України) наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19. Отже суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення вразі якщо спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача.З урахуванням трудового характеру спору, матеріального стану ОСОБА_1 через відсутність у нього доходу, покласти судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ»

У судове засідання представник позивача – адвокат Кульгейко Леся Юріївна, не зявилася.

23.11.2026, представник відповідача, Піндур М.М., в системі «Електронний суд» подав клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн за відсутності відповідача та його представника, заяву про стягнення витрат просить задовольнити.

При вирішенні питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст.137 ЦПК України).

На зазначене звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, суду подано договір про надання правничої (правової) допомоги №03/03/25/1-ц 03.03.2025 року (т.3 а.с.67-68), додаткову угоду №1 від 08.12.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги від №03/03/25/1-ц 03.03.2025 (т.3 а.с.69), детальний опис робіт (наданих послуг), судових витрат (суми гонорару) за надану правничу допомогу у цивільній справі №748/3859/25 за Договором про надання правничої (правової) допомоги №03/03/25/1-ц від 03.03.2025 (додаток 3 до Договору №03/03/25/1-ц від 03.03.2025), що визначає розмір гонорару (т.3 а.с.69 – зворот - 70), акт наданих послуг від 21.10.2026 (додаток 4 до Договору №03/03/25/1-ц від 03.03.2025) (т.3 а.с.70 – зворот – 71), ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1150776 від 15.12.2025 (т.1 а.с.50), рух коштів по рахунку ОСОБА_2 у АТ «Універсал банк», на підтвердження зарахування коптів по оплаті гонорару за договором №03/03/25/1-ц від 03.03.2025, додатково угодою №1 від 08.12.2025 та акт наданих послуг від 21.10.2026 ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ» (т.3 а.с.71 –зворот)

З вищезазначених доказів вбачається, що вартість правничої допомоги становить 15000 грн, перелік наданих послуг, які були прийняті клієнтом визначені в акті наданих послуг від 21 жовтня 2026 року, та детальному описі робіт (наданих послуг), судових витрат (суми гонорару) за надану правничу допомогу у цивільній справі №748/3859/25 від 21.10.2026, що включає: ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї документами, з клопотаннями позивача, поданими у справі; усну консультацію клієнта; підготовку відзиву на позовну заяву; участь у судових засіданнях 14.01.2026 року, 17.04.2026 року, 07.08.2026 року, 05.10.2026 року, 08.10.2026 року.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Пунктами 1 та 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 34-47 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і відповідними нормами ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частинах 5 та 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У судовому засіданні встановлено, що до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача, Піндур М.С. заявив, що у, відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, докази витрат відповідача, ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ», на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що підтверджується матеріалами справи.

За результатами розгляду справи №748/3859/25 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено.

В свою чергу представник позивача подала клопотання , в якому просила відмовити в ухваленні додаткового судового рішення з огляду на майновий стан позивача.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, та клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку, заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню, шляхом ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Виробничо-комерційна фірма «ПРОМКОМПЛЕКТ» судових витрат, а саме, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі г.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ПРОМКОМПЛЕКТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В.Костюкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua