Суд: Лебединський районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №950/805/26
Суддя: Бакланов Р. В.
Справа № 950/805/26
2/950/688/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м.Лебедин Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 515836-КС-010 про надання кредиту від 21 жовтня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 21 жовтня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 515836-КС-010.
За умовами зазначеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 16 тижнів, із кінцевою датою повернення 10 лютого 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 1 % на день та одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн.
Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши 21 жовтня 2025 року кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн на банківську картку, реквізити якої повідомив відповідач.
Відповідач, у свою чергу, взятих на себе зобов`язань не виконав, кредитні кошти не повернув, проценти та комісію не сплатив.
Внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань, за розрахунком позивача, станом на 11 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 980,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 6 780,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 200,00 грн заборгованості за комісією; 3 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Позивач просить стягнути зазначену заборгованість та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Крім того, представник позивача заявила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребування в АТ «СЕНС БАНК» документів, які підтверджують належність відповідачу банківської картки й отримання кредитних коштів.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області у справі вирішено питання про витребування доказів в АТ «СЕНС БАНК».
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі письмовими та електронними доказами.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, якщо Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі здійснення відповідно до положень цього Кодексу розгляду справи судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 515836-КС-010 про надання споживчого кредиту в електронній формі.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію відповідно до умов договору. Пунктом 2.3 договору визначено строк кредитування 16 тижнів. Пунктом 2.4 передбачено фіксовану процентну ставку 1 % на день. Пунктом 2.5 договору встановлено одноразову комісію за видачу кредиту в сумі 1 200,00 грн. Відповідно до пунктів 2.8 та 2.14 договору кінцевим строком його дії та датою повернення кредиту визначено 10 лютого 2026 року. Згідно з пунктом 4.2.2 договору сторони погодили графік внесення платежів, який передбачав періодичне погашення процентів, комісії та основної суми кредиту.
Із наданої позивачем пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 515836-КС-010 від 21 жовтня 2025 року встановлено, що кредитодавець запропонував відповідачу укласти договір на визначених у ньому умовах.
Документ містить відомості про кредитодавця, особу позичальника, суму кредиту, строки повернення, процентну ставку, комісію та інші істотні умови договору.
Згідно з документом про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), відповідач 21 жовтня 2025 року о 05 год 06 хв 27 сек прийняв запропоновані умови шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-3567.
Наведені обставини також підтверджуються наданою позивачем візуальною формою послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.
З цього документа вбачається, що відповідач авторизувався в особистому кабінеті, ознайомився з умовами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту, після чого здійснив акцептування оферти із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Анкета клієнта містить персональні дані відповідача, його фінансовий номер телефону та реквізити банківської картки № НОМЕР_1 , призначеної для зарахування кредитних коштів.
Суд оцінює зазначені докази в сукупності та доходить висновку, що вони підтверджують послідовність дій, спрямованих на укладення електронного кредитного договору, а також погодження відповідачем його істотних умов.
На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивач надав підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.
Відповідно до зазначеного документа, 21 жовтня 2025 року о 05 год 06 хв здійснено успішний переказ коштів у розмірі 6 000,00 грн на банківську картку отримувача № НОМЕР_2 . У призначенні платежу зазначено перерахування коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 515836-КС-010 від 21 жовтня 2025 року.
Належність зазначеної банківської картки відповідачу підтверджується листом АТ «СЕНС БАНК» від 17 квітня 2026 року № 6090-БТ-32.3/2026. Банк повідомив, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є клієнтом банку, на його ім`я відкрито картку № НОМЕР_1 та рахунок для її обслуговування. Додана до листа банківська виписка про рух коштів за період із 21 жовтня 2025 року до 10 лютого 2026 року містить відомості про зарахування 21 жовтня 2025 року на картку відповідача 6 000,00 грн.
Таким чином, відомості платіжної установи про перерахування кредитних коштів підтверджуються незалежним від кредитодавця доказом, а саме банківською випискою.
Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.
Наданий паспорт споживчого кредиту містить інформацію про суму кредиту, строк користування коштами, процентну ставку, розмір комісії, орієнтовну загальну вартість кредиту та графік платежів.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 6 000,00 грн, строк кредитування 113 днів, процентна ставка є фіксованою та становить 365 % річних, комісія за надання кредиту складає 1 200,00 грн. Паспорт споживчого кредиту суд оцінює як доказ доведення до відома позичальника основних економічних умов кредитування до укладення договору.
Надані позивачем Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджені наказом директора від 29 вересня 2025 року № 21-ОД, визначають загальний порядок укладення та виконання кредитних договорів, способи надання й повернення кредитних коштів, права та обов`язки сторін. Зазначені Правила є частиною погодженого сторонами механізму договірного регулювання, проте не можуть застосовуватися всупереч імперативним вимогам законодавства.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 515836-КС-010 станом на 11 березня 2026 року. Із розрахунку встановлено, що відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн, який у межах визначеного договором строку повернутий не був.
На суму неповернутого кредиту позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1 % на день. За період із 21 жовтня 2025 року до 10 лютого 2026 року включно нараховано 6 780,00 грн процентів.
Після закінчення строку кредитування нові договірні проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.
Розрахунок також містить відомості про нарахування комісії в розмірі 1 200,00 грн і процентів відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до довідки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стан заборгованості від 11 березня 2026 року загальна сума заборгованості становить 16 980,00 грн.
При цьому суд звертає увагу, що в довідці про стан заборгованості сума 3 000,00 грн відображена як заборгованість за штрафами, тоді як у позовній заяві та деталізованому розрахунку ця сама сума визначена як проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
Отже, документи позивача містять розбіжності щодо правової природи зазначених 3 000,00 грн.
Водночас із положень пункту 7.5 кредитного договору вбачається, що такі нарахування передбачені як відповідальність позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Правомірність стягнення зазначеної суми підлягає окремій правовій оцінці суду.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за погодженням сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття цієї пропозиції, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених його змістом умов, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений договором чи законом строк.
Судом установлено, що кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн були фактично перераховані на банківський рахунок відповідача. Установлений договором строк повернення кредиту закінчився 10 лютого 2026 року.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснив платежів на погашення основної суми кредиту. Доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення зазначених коштів матеріали справи не містять.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення 6 000,00 грн основної суми кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки та її розмір визначаються кредитним договором.
За умовами пункту 2.4 кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 1 % на день. Позивач здійснив нарахування процентів на залишок неповернутої основної суми кредиту.
Оскільки відповідач кредитні кошти не повертав, протягом строку кредитування залишок основного боргу становив 6 000,00 грн.
За період із 21 жовтня 2025 року до 10 лютого 2026 року включно, що становить 113 календарних днів, розмір процентів складає: 6 000,00 грн ? 1 % ? 113 днів = 6 780,00 грн.
Судом перевірено зазначений розрахунок, який є арифметично правильним та відповідає погодженим сторонами умовам договору. При цьому проценти нараховані лише в межах строку кредитування.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
У даному випадку порушення зазначеного правила судом не встановлено, оскільки договірні проценти після 10 лютого 2026 року не нараховувалися.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 6 780,00 грн процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 2.5 договору № 515836-КС-010 сторони погодили одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн.
Зазначений розмір комісії визначений безпосередньо договором, відображений у паспорті споживчого кредиту та включений до графіка платежів.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Частиною другою статті 8 зазначеного Закону передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, обчисленої відповідно до встановленої законом формули, не може перевищувати 1 %.
Зі змісту кредитного договору встановлено, що за умови дотримання погодженого сторонами графіка платежів орієнтовні загальні витрати за кредитом визначені в розмірі 6 215,37 грн, а денна процентна ставка становить 0,92 %.
Таким чином, визначена договором денна процентна ставка не перевищує граничного розміру, встановленого законом.
Суд враховує, що комісія є одноразовою, її розмір був визначений на момент укладення договору, а відомості про неї доведені до відома позичальника до акцептування оферти.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 зазначено, що встановлення одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту саме по собі не свідчить про нікчемність відповідної умови кредитного договору. При оцінці такої умови необхідно враховувати її зміст, розмір, сукупну вартість кредиту та відповідність принципам добросовісності й справедливості.
Оцінивши встановлені обставини, зокрема погодження сторонами розміру одноразової комісії, її відображення у переддоговірній інформації, врахування при розрахунку загальної вартості кредиту та денної процентної ставки, суд у даному випадку не встановив достатніх підстав для висновку про нікчемність зазначеної умови.
Оскільки кредитні кошти відповідачу фактично надані, а погоджена сторонами комісія не сплачена, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 200,00 грн заборгованості за комісією.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Пунктом 7.5 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді процентів річних, розмір яких визначений умовами договору.
Згідно із зазначеним пунктом кредитодавець має право нараховувати проценти за прострочення, однак їх сукупний розмір обмежується умовами договору.
Водночас суд звертає увагу, що право сторін визначати договірну відповідальність не є абсолютним та обмежується імперативними положеннями законодавства.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Зазначеною нормою також установлено, що неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Спірний кредитний договір укладений 21 жовтня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану.
Всі прострочення виконання зобов`язань за цим договором, з якими пов`язане нарахування позивачем процентів за статтею 625 ЦК України, виникли в період дії відповідного законодавчого обмеження. Отже, незалежно від передбаченого пунктом 7.5 договору розміру відповідальності, відповідач у силу прямої норми закону звільняється від обов`язку сплати зазначених процентів.
Крім того, суд ураховує наявні суперечності між довідкою про стан заборгованості, в якій 3 000,00 грн зазначені як штрафи, та розрахунком заборгованості й позовною заявою, в яких ця сума визначена як проценти відповідно до статті 625 ЦК України.
Проте незалежно від найменування цих платежів їх правова природа полягає у застосуванні до позичальника відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання.
Обидва види відповідальності охоплюються законодавчими обмеженнями, передбаченими пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин вимога позивача про стягнення 3 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками доказів.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши всі докази окремо та в їх сукупності, суд установив факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів, настання строку їх повернення та неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Позивачем доведено наявність заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 000,00 грн, процентами за користування кредитом у розмірі 6 780,00 грн та комісією за надання кредиту в розмірі 1 200,00 грн.
Водночас вимога про стягнення 3 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягає задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 515836-КС-010 від 21 жовтня 2025 року в загальному розмірі 13 980,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн основної суми кредиту; 6 780,00 грн процентів за користування кредитом; 1 200,00 грн комісії за надання кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 16 980,00 грн.
Розмір судового збору, зазначений у позовній заяві, становить 2 662,40 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 13 980,00 грн, судовий збір підлягає розподілу пропорційно до задоволеної частини позову.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2 662,40 грн ? 13 980,00 грн / 16 980,00 грн = 2 192,01 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 192,01 грн.
Керуючись статтями 3, 11, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», заборгованість за договором № 515836-КС-010 про надання кредиту від 21 жовтня 2025 року в загальному розмірі 13 980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з: 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за основною сумою кредиту; 6 780 (шість тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок заборгованості за комісією за надання кредиту.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 01 копійка.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман БАКЛАНОВ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua