Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №752/5250/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №752/5250/26

Суддя: Потій Н. В.

Справа № 752/5250/26

Провадження № 2/577/3096/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі головуючого судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Волошко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «ФК«ЕЙС» звернулось до суду із заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 559109993 від 15.09.2020 в розмірі 30360 грн, з яких 12000 грн заборгованість за тілом кредиту та 18360,00 грн заборгованість за відсотками. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 15.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 559109993, з використанням електронного підпису та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7NJ68. Правила надання грошових коштів у кредит перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України укладення договору кредиту та визначають порядок у мови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10000 грн. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 12000 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 559109993 від 15.09.2020. Крім того, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого підписали реєстр права вимоги № 9 від 30.05.2023, до якого також увійшло відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. 11.07.2025 між між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК«ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову, а також застосувати позовну давність. У разі якщо суд не вбачатиме повної відмови в позові просить перевірити розрахунок заборгованості та відмовити у стягнення процентів, правомірність та природу яких не доведено, а також перевірити належність переходу права вимоги на кожному етапі від первісного кредитора. У разі часткового задоволення позову, пропорційно розподілити судові витрати (а.с. 102-105).

У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу, що строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023 ) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Позивачем надано докази перерахування кредитних коштів первісним кредитором, а також підтвердження отримання права вимоги. Позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих коштів, а також процентів, зокрема за неправомірне користування коштами на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Заявлені витрати на правничу допомогу вважає співмірними (а.с. 110 – 124).

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2026 справу за підсудністю передано до Конотопського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 83).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.10.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 92).

16.10.2026 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням в якому прохав його клопотання від 16.10.2026 року про закриття провадження у справі помилково поданим та не розглядати його (а.с. 101).

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» будучи належним чином повідомленим, до суду не з`явився, у п.3 прохальної частини позову прохав розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує і просить його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився у судове засідання (а.с. 128), у відзиві на позов розгляд справи прохав провести у його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладено договір кредитної лінії № 559109993 від 15.09.2020 за яким ОСОБА_1 надано кредит на суму 10000 грн строком на 10 днів (п.1.1.-1.2).

Відповідно до п.1.3 на період строку визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Згідно п.1.4.у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п.1.5. базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної у ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цьогоДоговору.

Згідно п.1.6 позичальник зобов?язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 1.7. Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід?ємною частиною цього Договору (Додаток N? 1 до Договору).

Згідно із п.4.3 сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. цього договору є процентами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (а.с. 44 – 45).

Додатком № 1 до договору визначено графік розрахунків, за яким 25.09.2020 видано 10000 грн кредиту, нарахований процент 1700 грн, до сплати 11700 грн. Зазначено, що проценти за користування кредитом 17,00 % від суми кредиту, що становить 1700 грн у грошовому виразі. Також передбачено, що у разі користування кредитом понад строк визначений в п.1.2 договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою ставкою (а.с. 45 на звороті).

15.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладено Додаткову угоду до договору кредитної лінії № 559109993 від 15.09.2020, за якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2000 грн з 15.09.2020 на строк дії договору кредитної лінії № 559109993 від 15.09.2020. Всі інші умови не змінені (а.с. 46).

Додатком № 1 до додаткової угоди договору визначено графік розрахунків, за яким 25.09.2020 видано 12000 грн кредиту, нарахований процент 2040 грн, до сплати 14040 грн. Зазначено, що проценти за користування кредитом 17,00 % від суми кредиту, що становить 1700 грн у грошовому виразі (а.с. 46 на звороті).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано ОСОБА_2 дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритм дій споживача стосовно укладання кредитних договорів і інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (а.с. 30 – 37), а також Правила надання грошових коштів в позику (а.с. 39 – 41).

З платіжних доручень від 15.09.2020 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 15.09.2020 переказало кредитні кошти в розмірі 10000 грн та 2000 грн (а.с.28 – а.с. 28 на звороті).

За інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданою на вимогу суду, на ім?я ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ), Банком було емітовано банківську картку НОМЕР_2 та інші банківські картки. Повний номер рахунку до платіжної картки N? НОМЕР_3 (а.с. 125).

З руху коштів по картці N? НОМЕР_4 вбачається, що 15.09.2026 на картку перераховано кредитні кошти 10000 грн та 2000 грн (а.с. 126 - 127).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.21-23), відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 559109993 від 15.09.2020, що вбачається з реєстру прав вимоги № 105 від 27.10.2020 (а.с. 25).

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с.22)

31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжили строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоди договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-0 (а.с.22 на звороті- а.с. 23).

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.23 на звороті)

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с.23 на звороті).

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с.24).

Реєстром прав вимоги №105 від 27.10.2020 підтверджується, що право вимоги до ОСОБА_1 перейшло ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 25-26).

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №105 від 27.10.2020 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 підтверджується факт сплати суми фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги №105 в сумі 3 341 380,03 грн. (а.с.27)

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача (а.с.70-72).

Відповідно до п.п. 5.3.3 вказаного договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд

Платіжною інструкцією від 30.05.2023 підтверджується сплата коштів за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 (а.с. 67 на звороті).

Реєстром прав вимоги №9 від 30.05.2023 підтверджується, що право вимоги до ОСОБА_1 перейшло ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» (а.с. 68 – а.с. 69).

11.07.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги (а.с.64-65), про що надано платіжні інструкції про оплату фінансування за договором факторингу (а.с. 59-60), Акт прийому передачі боржників від 14.07.2025 (а.с. 61) та Реєстр боржників від 14.07.2025 за яким ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 559109993 від 15.09.2020 в розмірі 30360 грн (а.с. 62 – 63).

З наданого розрахунку вбачається, що за період з 15.09.2020 по 14.12.2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 30360 грн, з яких 12000 грн заборгованість за тілом кредиту та 18360,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 57).

IV. Норми права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч.2 ст. 1078 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору...., неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. Оцінка суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для задоволення позову.

Щодо тверджень відповідача про застосування строку позовної давності, суд керується наступним.

За приписами ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і триває надалі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

При цьому суд враховує, що 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Разом із тим позивач звернувся до суду першої інстанції 02.03.2026 та просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла починаючи з вересня 2020 року.

Так, з 04.09.2025 по 02.03.2026 перебіг позовної давності становив 180 календарних днів, що менше встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності (1 095 календарних днів).

Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує факту укладення кредитного договору № 559109993 від 15.09.2020 та не оспорює розмір заборгованості за тілом кредиту.

Вирішуючи позов в частині заборгованості по сплаті відсотків суд, керується наступним.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

П.1.2. кредитного договору визначено строк кредитування 10 днів. Відповідно до п.1.3 на період строку визначеного п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Згідно п.1.4.у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту. Крім того, Згідно із п.4.3 сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. цього договору є процентами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (а.с. 44 – 45).

Згідно наданого розрахунку первісним кредитором було нараховано відсотки в межах строку кредитування за період з 15.09.2020 по 25.09.2020 в розмірі 1,70 %, що становить 2040 грн.

За період з 26.09.2020 по 14.12.2020 ОСОБА_1 нараховано обумовлені п.1.4 та 4.3 договору проценти в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 1,70%, що становить 16 320 грн.

Відповідно загальний розмір заборгованості за процентами за період з 15.09.2020 по 14.12.2020 становить 18360 грн.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача, який отримав право вимоги за кредитним договором, про що надано належні та допустимі докази, підлягає стягненню 30360 грн заборгованості, з яких 12000 грн заборгованість за тілом кредиту та 18360,00 грн заборгованість за відсотками.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

VІ. Процесуальні витрати.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 9 на звороті).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 грн. судового збору

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем наданий договір про правничу допомогу №29/05/25-01 від 29.05.2025, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери», додаткову угоду № 25770906088 до договору про правничу допомогу №29/05/25-01 від 29.05.2025 та акт прийому-передачі наданих послуг, згідно яких підтверджується, що бюро «Тараненко та Партнери» надало ТОВ «ФК «ЕЙС» наступні послуги: по боржнику ОСОБА_1 а саме: складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості - 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, боржником якого є ОСОБА_1 – 1000, підготовка адвокатського запиту – 500 грн та підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №559109993 від 15.09.2020 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – 500 грн. Загальна сума – 7000 грн (а.с.25 на звороті, 26-27).

Враховуючи незначну складність справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та обсяг необхідних адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу, що відповідатиме критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин цієї справи.

Керуючись ст. 10, 11, 57-60, 88, 141, 208-209, 212 - 215, 218, 354, 355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №559109993 від 15.09.2020 в розмірі 30360 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та 3000 грн витрат на правничу допомогу, а всього в загальному розмірі 36022,40 грн (тридцять шість тисяч двадцять дві грн 40 коп).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.19,офіс 2005).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ).

Суддя Н. В. Потій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua