Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №577/4229/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №577/4229/26

Суддя: Потій Н. В.

Справа № 577/4229/26

Провадження № 2/577/2233/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі головуючого судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Волошко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотоп цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23560,87 грн., -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №102129546 від 09.05.2025 в сумі 23560,87 грн, мотивуючи тим, що 09.05.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №102129546, який підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону. 29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102129546 від 09.05.2025. Відповідач не виконав зобов`язання перед банком. Станом на день формування позовної заяви заборгованість становить 23560,87 грн., з яких: 5160 грн. за тілом кредиту, 2877,09 грн. за процентами, 8710,38 грн. заборгованість за пенею та/або штрафами. Заборгованість не погашена. Просить стягнути судовий збір та 13000 грн. витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи недоведеністю факту укладення кредитного договору відповідачем, зокрема, що саме позивач підписувала договір в електронній формі. Також вважає, що відсутні належні докази отримання кредитних коштів відповідачем. Незаконними є вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитного договору, вважаючи їх прихованими відсотками. П.1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору є нікчемними. Зазначає, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу за які банком встановлена щомісячна комісія. Незаконними є вимоги про стягнення неустойки, нарахованої в період воєнного стану. Також заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, мотивуючи тим, що сума заявлена до стягнення виходить за розумні межі визначення гонорару (а.с. 44 - 54).

Представник позивача у відповіді на відзив просить задовольнити позов. Додатково зазначає, що факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Крім того, відповідач не заперечує, що відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема ПІБ, РНОКПП, паспортні дані. Кредитодавець на своєму сайті пропонує надати кредит, зазначаючи можливі умови кредитування, а потенційний позичальник, у свою чергу, реєструється на сайті та здійснює дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з обранням бажаних умов: суми кредиту, строк тощо, після чого в особистому кабінеті отримує проект Кредитного договору з додатками та іншою інформацію щодо нього. Зазначений проект є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Позичальник після ознайомлення з усією розміщеною в особистому кабінеті інформацією погоджується з умовами та обирає підписати Кредитний договір, що є прийняттям пропозиції (акцептом), у зв`язку з чим на зазначений Позичальником номер мобільного телефону надсилається SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який останній в подальшому вводить у відповідне поле на сайті Кредитодавця. Момент введення одноразового ідентифікатора Позичальником є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також моментом ідентифікації особи Позичальника та підписанням договору його сторонами. Відповідно до розрахунків заборгованостей вбачається період нарахування процентів за відсотковою ставкою відповідно до п. 1.5.4 Договору в межах строку кредитування (360 днів до 09.05.2025 року). Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором (а.с. 61 - 69).

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Заперечення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (а.с. 57).

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, до суду не з`явилася.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно п.1.2-1.5.2 до договору про споживчий кредит №102129546 від 09.05.2025, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , який підписаний електронними підписами сторін, ОСОБА_1 надано кредиту - 6000 грн. на 360 днів з 09.05.2025, термін повернення - 04.05.2026. Загальні витрати позичальника за кредитом, складають 18685,95 грн., денна процентна ставка складає 0,87%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1772,14%. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 24685,95 грн. Комісія за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS- повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах).

Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/ або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов?язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

ТОВ «МІЛОАН» надано інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину (а.с. 78) та хронологію дій щодо укладення договору (а.с. 98).

На виконання ухвали Конотоппського міськрайонного суду від 21 вересня 2026 року позивач надав оригінали електронних документів на DVD-R диску (а.с. 108).

Як вбачається з довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою укладено договір №102129546 від 09.05.2025 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), одноразовий ідентифікатор 218343 (а.с.13).

ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомило ТОВ «Мілоан» про успішність операції згідно договору з ТОВ «Мілоан» №27052020 від 27.05.2020, згідно якого ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 09.05.2025 на картку НОМЕР_1 , перерахувало ОСОБА_1 6000 грн. (а.с.14).

За інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданою на вимогу суду, на ім?я ОСОБА_1 (РОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_3 . Серія та номер паспорта: НОМЕР_4 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Номер телефону: НОМЕР_5 на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткоюN? НОМЕР_6 за та знаходиться номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 126).

Випискою про рух коштів по картці N? НОМЕР_7 підтверджується зарахування кредитних коштів 09.05.2026 в розмірі 6000 грн (а.с. 127 - 128).

ТОВ «МІЛОАН» надано відомість про про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 з 09.05.2025 по 29.05.2026 (а.с.15-18).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором №102129546 від 09.05.2025, нараховано заборгованість в розмірі 23560,87 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5160 грн.; заборгованість за процентами за період з 09.05.2025 по 29.12.2025 - 2877,09 грн; заборгованість за процентами після відступлення права вимоги з 30.12.2025 по 03.05.2026 - 3837,4 грн (всього процентів 2877,09 + 3837,4 =6750,49), заборгованість за комісіями - 2940 грн, пеня/штрафи 8710,38 (а.с.19).

29.12.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан», як первісний кредитор, відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102129546 від 09.05.2025 (а.с.10), сплата коштів за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією (а.с.20 - 21) .

30.12.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угода № 1 до договору факторингу №29-12/2025/Т та Додаток № 3 (Реєстр боржників) (а.с.22).

Платіжною інструкцією від 29.12.2025 підтверджується оплата ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» 3475956,79 грн на користь ТОВ «Мілоан» за договором факторингу №29-12/2025/Т (а.с. 23).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу від 29.12.2025, кількість боржників становить 2646, загальна сума заборгованості - 39559729,19 грн. (а.с.24 - 25).

Відповідно до реєстру боржників до договору надання послуг з факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 19687,47 грн за договором №102129546 від 09.05.2025 (а.с. 26).

IV. Норми права.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка в силу ч.2 ст.1054 ЦК України застосовується до правовідносин у сфері кредитування, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Згідно із ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи, наступне.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

На виконання ухвали Конотоппського міськрайонного суду від 21 вересня 2026 року позивач надав оригінали електронних документів на DVD-R диску (а.с. 108).

ТОВ «МІЛОАН» на виконання ухвали суду, повідомив, що ТОВ "МІЛОАН" здійснює діяльність з надання фінансових кредитів фізичним особам на карткові рахунки, на підставі укладених в електронній формі кредитних договорів в інформаційно-телекомунікаційній системі (надалі - ІТС) Товариства за допомогою веб-сайтів Товариства в мережі Інтернет, в т.ч. за посиланням https://miloan.ua, та https://tengo.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та інших законодавчих актів України. На веб-сайті товариства за посиланням https://miloan.ua/s/documents та https:// tengo.ua/s/documents у вільному доступі інформація щодо Товариства, ліцензії, свідоцтва і дозволи, що підтверджують право Товариства здійснювати господарську діяльність. Там же розміщені і правила надання фінансових кредитів ТОВ "МІЛОАН" з відображенням та збереженням редакції. Порядок вчинення дій, з метою отримання кредиту та укладення кредитного договору, детально наведений у розділах 3 - 5 Правил надання фінансових кредитів Товариством, в редакції що діяла на момент укладення договору(надалі - Правила). (додаються в додатку). Згідно п. 5.6. Правил, Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника у форматі, що унеможливлює зміну її первинного змісту. Згідно п. 2 Правил, Терміни, що використовуються у цих Правилах - Особистий кабінет - сукупність даних про особу Заявника/Позичальника, її операції та функціональні можливості для взаємодії з Товариством, що створюється в інформаційнокомунікаційній системі Товариства з моменту здійснення Заявником належного запиту на реєстрацію. Управління Особистим кабінетом може здійснюватися Заявником/Позичальником через наступні канали: через Веб-сайт Товариства, після введення Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету; через Веб-сайт Товариства після переходу по сформованому Товариством та відправленому на електронну пошту або у електронному (SMS) повідомленні на Номер Заявника/Позичальника посилання, що містить спеціальний хеш-код для входу до Особистого кабінету або окремих його розділів; через відправлення Заявником/ Позичальником належних команд у електронних (SMS) повідомленнях з Номеру Заявника/Позичальника до Товариства за відповідним коротким номером, у разі якщо такий спосіб передбачено для відповідного Особистого кабінету. Вартість відправки SMS на короткий номер Товариства для абонентів національних операторів мобільного GSM зв`язку (ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл») визначається згідно з тарифним планом оператора. Товариство не отримує будь-яких коштів/винагороди за відправлені Заявниками/Позичальниками SMS повідомлення. через месенджери типу viber, telegram, messenger, тощо, у разі якщо такий спосіб передбачено для відповідного Особистого кабінету. Таким чином, кредитний договір розміщено в особистому кабінеті позичальника доступ до якого має лише позичальник через введення логіну та паролю. Товариство ж не має доступу до Особистого кабінету позичальника, зміст особистого кабінету доступний Товариству лише через внутрішні дані у БПМ. Тому на виконання вимог ухвали суду, ТОВ "МІЛОАН" надає скрін шот з БПМ, оригіналу кредитного договору та паспорту кредиту, лог застосування коду підписання договору та паспорту кредиту, та хронологію дій вчинених щодо укладення даного договору. Окремо звертає увагу , що перевірити підпис та цілісність кредитного договору можливо за посиланням https://ca.diia.gov.ua/verify завантаживши туди оригінал доданого кредитного договору (а.с. 73 - 96).

Суд критично оцінює додаткові пояснення представника відповідача щодо інформації, яка міститься в файлах (а.с. 110-111), враховуючи що відповідач та його представник не звертався з клопотанням про залучення спеціаліста чи проведення експертизи щодо перевірки оригіналу документу і технічної можливості внести зміни до електронного договору.

Водночас у суду немає сумнівів щодо відповідності поданого позивачем примірнику кредитного договору підписаного одноразовим ідентифікатором його оригіналу, зважаючи на сукупність досліджених доказів.

Так, за встановленими у цій справі обставинами оспорювані договори відповідачкою укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідачу в особистий кабінет було направлено текст договорів для ознайомлення та підписання.

Крім того, факт зарахування 09.05.2025 кредитних коштів в розмірі 6000 грн за вказаним кредитним договором на рахунок відповідачки підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «УНІВЕРСАЛ БАНК», з якої вбачається і користування кредитними коштами, зокрема 09.05.2025 шляхом поповнення рахунку мобільного телефону та розрахунку в АТБ (а.с. 117). Також відповідач частково сплачувала тіло кредиту та проценти за кредитним договором (а.с. 15).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

У зв`язку із зазначеним, суд відхиляє заперечення відповідачки про недоведеність позивачем факту укладення кредитних договорів з первісним кредитором.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд вважає доведеним розмір заборгованості за тілом кредиту 5160 грн та заборгованості за процентами 6750,49 грн, з яких заборгованість за процентами за період з 09.05.2025 по 29.12.2025 - 2877,09 грн; заборгованість за процентами після відступлення права вимоги з 30.12.2025 по 03.05.2026 (кінцевий строк кредитування) 3837,4 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, яким надано докази отримання права вимоги за кредитним договором підлягає стягенню 11910,49 грн заборгованості ( 5160 грн + 6750,49 грн = 11910,49 грн).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 висловлено сталу правову позицію, згідно з якою у разі відсутності у договорі про споживчий кредит конкретного переліку додаткових та/або супутніх послуг, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту, за які встановлено комісію, а також за відсутності доказів фактичного надання таких окремих послуг споживачу, відповідна умова договору є безпідставною та не створює обов`язку щодо її сплати.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення комісії в розмірі 2940 грн, враховуючи, що п.1.5.2 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредиту за весь строк кредитування, але не надано доказів доказів фактичного надання таких окремих послуг споживачу.

Також суд не вбачає підстав для стягнення 8710,38 грн заборгованості за пенею та/або штрафами.

Пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Кредитний договір між сторонами укладено 09.05.2025, тобто в період дії воєнного стану, тому в частині стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

VІ. Процесуальні витрати.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2622,40 грн. (а.с. 6 на звороті).

Позов задоволено на 51 % (11910,49 х 100 / 23560,87 = 51).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК з відповідача слід стягнути на користь позивача 1357,82 грн. судового збору

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Позивач прохає стягнути з відповідача 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Інтереси позивача представляє адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс». На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача додав до заяви договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с.32-34), заяву про надання юридичної допомоги №40 від 01.06.2026, згідно якої надання усної консультації з вивчення документів 2 год. - 4000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 год. - 9000 грн. (а.с.34 на звороті), витяг з акту №38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, згідно якого підтверджується, що об`єднанням «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Факторинг Партнерс» наступні послуги: по боржнику ОСОБА_1 , а саме: усна консультація - 2 год. ціна 4000 грн., складання позовної заяви -3 год., ціна 9000 грн. (а.с.34а).

Відповідач заперечує проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

Суд також враховує правовий висновок у постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19, в якій Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, незначну складність справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та обсяг необхідних адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання послуг, суд погоджується із запереченнями відповідача та доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн. за складання позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи. Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4000 грн.

Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 040 грн (51 % від 4000 грн).

Керуючись ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-281, 352, 354, 355 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23560,87 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №102129546 від 09.05.2025 в сумі 11910,49 грн, 1357,82 грн. судового збору та 2040 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 15 308,31 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521 IBAN: НОМЕР_8 , відкритий у АТ «ОТП БАНК», код МФО 300528).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Повне рішення суду складено 16 листопада 2026 року.

Суддя Н. В. Потій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua