Додаткове рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №334/777/26 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №334/777/26

Суддя: Трофимова Д. А.

Дата документу 13.11.2026 Справа № 334/777/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/777/26 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В.

Провадження № 22-з/807/134/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Подліянової Г.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина Івана Івановича, про ухвалення додаткового рішення у справі з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина Івана Івановича, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення (оголошення догани),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина І.І., звернулася до суду з позовом до Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення (оголошення догани), в якому просила суд визнати незаконним та скасувати Наказ № 70-осн від 29.12.2025 року тимчасово виконуючої обов`язки директора Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради Галини Борисової про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) та стягнути судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення (оголошення догани) відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина Івана Івановича, задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у цій справі скасовано та ухвалено постанову наступного змісту:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення (оголошення догани) задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Наказ № 70-осн від 29.12.2025 року тимчасово виконуючої обов`язки директора Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради Галини Борисової про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани).

Стягнуто з Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 453 грн 44 коп.

Стягнуто з Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради в дохід Держави судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

Від ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина І.І., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, просить стягнути з КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що згідно укладеного 23.06.2025 року позивачем Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Черкашина» (далі – Об`єднання), від імені Об`єднання правову допомогу при розгляді справи № 334/777/26 надавали адвокати Черкашин Іван Іванович, Надворна Олена Сергіївна, Светашова Ірина Вікторівна (докази повноважень в матеріалах справи).

Відповідно під час судового розгляду позивачем по справі понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані безпосередньо з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Водночас розділом 3 вищевказаного Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 23.06.2025 року чітко визначений порядок оплати послуг Об`єднання. Так, з врахуванням умов Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) (Додаток 1), обсяг та вартість наданої позивачу правничої допомоги при розгляді справи № 334/777/26 становить:

- підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 06 квітня 2026 року – 5 200 грн. (витрачений час – 4 години);

- підготовка та подання заперечень від 06 липня 2026 року на клопотання відповідача – 1000 грн. (витрачений час – 1 година);

- участь у судовому засіданні Запорізького апеляційного суду 01 липня 2026 року – 3 000 грн;

- участь у судовому засіданні Запорізького апеляційного суду 16 вересня 2026 року – 3 000 грн;

- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення – 1 800 грн. (витрачений час – 1 година 30 хвилин).

Тож загальна вартість виконаних послуг щодо надання позивачу правничої допомоги при розгляді справи № 334/777/26 у апеляційній інстанції становить 14 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Договору від 23.06.2025 року за надання правничої допомоги, передбаченої даним Договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду та гонорар в розмірах, визначених додатком № 1 до цього Договору. Винагорода, як правило, складається з оплати поточної правничої допомоги (складення процесуальних документів, виходи в судові засідання, направлення адвокатських запитів та інше). Оплата здійснюється Замовником протягом 60 календарних днів з дня ухвалення рішення в суді будь-якої інстанції, на підставі підписаного сторонами Акту прийняття виконаних робіт.

Вказані витрати та факт їх сплати підтверджуються:

- Договором про надання правничої допомоги (юридичних послуг), укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Черкашина»;

- Актом здачі-приймання виконаних послуг № 1 від 21.09.2026 року (із розрахунком використаного часу та винагороди).

Від представника КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради Коломоєць І.В. на адресу апеляційного суду надійшли заперечення на вищевказану заяву, просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Зазначає, що заявлені вимоги є необґрунтованими та штучно завищеними з огляду на наступне.

По-перше, згідно з наданим Актом здачі-приймання виконаних послуг № 1 від 21 вересня 2026 року, позивач просить стягнути кошти за участь адвоката у двох судових засіданнях: 3 000 грн за засідання 01 липня 2026 року та 3 000 грн за засідання 16 вересня 2026 року. Проте, адвокат Черкашин І.І. не брав участі в жодному з цих судових засідань. Судове засідання 01 липня 2026 року було відкладено за заявою відповідача, тобто фактичного розгляду справи не відбулося, що робить вимогу про стягнення 3 000 грн за це засідання безпідставною. У судовому засіданні 16 вересня 2026 року була присутня інший представник позивача - Светашова І.В., при чому вона брала участь виключно у режимі відеоконференцзв`язку (ВКЗ). Участь у режимі ВКЗ не потребує витрат часу на дорогу до суду та очікування під залом судових засідань. Більше того, у Додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги зазначено, що вартість виходу до суду в межах м. Запоріжжя становить від 2 000 грн. Стягнення 6 000 грн за два засідання (одне з яких відкладене, а інше проведене іншим адвокатом по ВКЗ) є неспівмірним із фактично витраченим часом та суперечить критеріям реальності й розумності адвокатських витрат.

По-друге, відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, сторона, яка бажає компенсувати судові витрати, повинна зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі. Однак, представником позивача Гончаренко Т.П. не заявлялося клопотання у судових дебатах про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, що є самостійною процесуальною підставою для відмови у їх відшкодуванні на даній стадії. Більше того, у поданій заяві сам представник позивача підтверджує, що під час подання апеляційної скарги окремо не заявлялося про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не подавався їх попередній розрахунок. Недотримання процесуального порядку заявлення таких вимог позбавляє права на їх відшкодування на даній стадії.

По-третє, КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради є комунальним закладом. Усі кошти установи є бюджетними. Стягнення заявленої в Акті суми у розмірі 14 000 грн за послуги, обсяг яких не відповідає дійсності (зокрема, неіснуюча фізична участь адвоката Черкашина І.І. у засіданнях), призведе до безпідставного та нецільового витрачання коштів місцевого бюджету в умовах воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, представник КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є недоведеним, неспівмірним із складністю справи та фактично виконаною роботою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина І.І., про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічне роз`яснення міститься й в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Черкашиним І.І. надано копії: ордеру про надання правничої допомоги Серія АР № 1278919 від 11.05.2026 року; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЗП № 001065 від 28 квітня 2015 року; Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 23.06.2025 року; додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 23.06.2025 року; акту здачі - приймання виконаних послуг № 1 правничої допомоги (юридичних послуг) від 21.09.2026 року по договору від 23.06.2025 року, згідно якого вартість наданих послуг складає 14 000 грн.

Так, 23.06.2025 року між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Черкашина» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, за надання правничої допомоги, передбаченої даним Договором, Замовник сплачує Виконавцю винагороду та гонорар в розмірах, визначених Додатком № 1 до цього Договору. Винагорода, як правило, складається з оплати поточної правничої допомоги. Оплата здійснюється Замовником протягом 60 календарних днів з дня ухвалення рішення в суді будь-якої інстанції, на підставі підписаного сторонами Акту приймання виконаних робіт.

Згідно пункту 3.2. Договору, винагорода за надання правничої допомоги сплачується незалежно від результату наданих послуг та результатів вирішення спору. На відмінну від цього, гонорар сплачується за наслідками розгляду справи в розмірі, встановленому Додатком 1 до Договору.

Підписаний сторонами акт здачі – приймання виконаних послуг № 1 за договором про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 21.09.2026 року по договору від 23.06.2025 року підтверджує надання Клієнту професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом було надано клієнту послуги загальною вартістю 14 000,00 грн., а саме:

- підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року - 5 200 грн. - 4 години;

- підготовка та подання заперечень від 06.07.2026 року на клопотання відповідача - 1000 грн. - 1 година;

- участь у судовому засіданні Запорізького апеляційного суду від 01.07.2026 року -3 000 грн;

- участь у судовому засіданні Запорізького апеляційного суду від 16.09.2026 року -3 000 грн;

- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 1 800 грн - 1 година 30 хвилин.

Враховуючи надані представником ОСОБА_1 - адвокатом Черкашиним І.І., докази та ухвалене судом апеляційної інстанції 16.09.2026 року судове рішення, колегія суддів погоджується, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів заперечення представника КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради про те, що під час подання апеляційної скарги окремо не заявлялося про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не подавався їх попередній розрахунок, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Реалізація судом цього права в кожному конкретному випадку залежить від встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Зокрема внаслідок доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 08 березня 2023 року в справі № 755/7694/20.

Як зазначалося вище, при визначенні суми відшкодування суд має керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами).

При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо складення заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів наголошує, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Так, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви у розмірі 1 800,00 грн. не підлягають відшкодуванню.

Аналогічні висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2024 року по cправі №910/9714/22.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значенням справи для сторони, а також з урахуванням доводів поданого представником КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина І.І., про ухвалення додаткового рішення та стягнення з КУ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити з наведених вище в цій постанові підстав.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Черкашина Івана Івановича, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити в цій справі додаткову постанову.

Стягнути з Комунальної установи «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ» Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 02223603) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна додаткова постанова складена 13 листопада 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua