Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Дезертирство
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №333/7729/26
Суддя: Ходько В. М.
Справа № 333/7729/26
Провадження № 1-кп/333/887/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024080100006624 від 19.09.2024, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоукраїнка, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, військовослужбовця за контрактом, який перебував на посаді кулеметника 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні "солдат", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, за участі прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи з 27.05.2024 на посаді кулеметника 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні "солдат", в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, 04.09.2024 самовільно залишив місце служби – місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташоване на об`єкті АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 15.08.2025, до моменту самостійного з`явлення до органу досудового розслідування.
Таким чином, ОСОБА_3 за викладених вище обставин скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, що кваліфікується як: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи військову службу за контрактом, перебуваючи з 27.05.2024 на посаді кулеметника 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні "солдат", в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, 16.08.2025 самовільно залишив місце служби – місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташоване на об`єкті АДРЕСА_3 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 16.06.2026, до моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, ОСОБА_3 за викладених вище обставин скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, що кваліфікується як: дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та суду пояснив, що самовільно залишив військову частину у зв`язку з відсутністю можливості перевестися з Національної гвардії України до бойового підрозділу Збройних Сил України. Зазначив, що тривалий час шукав іншу військову частину для подальшого проходження військової служби, однак існували обмеження щодо переведення військовослужбовців Національної гвардії України. Наразі така можливість передбачена через застосунок "Армія+". Пояснив, що проходить військову службу з 2020 року, яку розпочав зі строкової військової служби. 04.09.2024 перебуваючи на посаді кулеметника військової частини НОМЕР_1 НГУ, самовільно залишив військову частину у зв`язку з тим, що його примусово намагалися перевести до військової частини НОМЕР_2 НГУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". У 2025 році повернувся до своєї військової частини, однак його документи були втрачені та були відсутні в обох військових частинах. Після повернення йому повідомили про можливість звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини в судовому порядку, проте часу та можливості для переведення до іншої військової частини знову не надали, у зв`язку з чим він самостійно прийняв рішення повторно самовільно залишити військову частину. Під час відсутності у військовій частині час проводив на власний розсуд, командування про своє місцеперебування не повідомляв. У червні 2026 року перебував вдома, де також знаходилися його друзі, які взяли кошик із магазину "АТБ", у зв`язку з чим до нього прибули працівники поліції для з`ясування обставин, після чого його було затримано. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує про свої дії та бажає повернутися до проходження військової служби. Просив призначити йому мінімальне покарання, оскільки має намір надалі захищати Україну та зазначив, що інша військова частина вже виявила бажання прийняти його для проходження військової служби.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, цю позицію підтримали обвинувачений та прокурор.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини відповідно до пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не оспорює обставини справи, викладені в обвинувальному акті, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутність у суду сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини в апеляційному порядку, суд заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вирішив у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України обмежитись дослідженням показів обвинуваченого, дослідженням окремих матеріалів досудового розслідування щодо руху кримінального провадження, вчинення процесуальних дій, а також даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, оцінивши покази обвинуваченого та інші докази суд приходить до висновку про те, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце, ці діяння містять склад кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, обвинувачений винен у їх вчиненні, тому вважає за необхідне ухвалити обвинувальний вирок і призначити покарання обвинуваченому.
Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, наявність прямого умислу, наслідки вчинених ним діянь, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують і відсутність тих, що обтяжують покарання, позицію сторони обвинувачення та захисту, з приводу покарання, також суд враховує характеристику особи обвинуваченого, яка полягає в тому, що він раніше не судимий, є військовослужбовцем, неодружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, осіб похилого віку або осіб з інвалідністю, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
З урахуванням вказаних обставин, загальних засад призначення покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі на строк передбачений санкцією цієї частини статті; за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк передбачений санкцією цієї частини статті. За сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень Закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини. На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлений, речові докази у справі відсутні, витрати на залучення експерта відсутні. Дію запобіжного заходу, що був застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою та в подальшому неодноразово продовжений, суд вважає необхідним за клопотанням прокурора залишити без змін до набрання вироком законної сили, через наявність ризиків переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 366-371, 373-376 КПК України, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання, тобто з 16.06.2026, зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції – Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua