Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання батьківства
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №299/4030/26
Суддя: Надопта А. А.
Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4030/26
Номер провадження 2/299/1984/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.11.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, за участю представника позивача та його представника адвоката А.Я.Діоші, відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виноградівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про внесення змін до актового запису та визнання батьківства,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся у Виноградівський районний суд із позовною заявою про внесення змін до актового запису та визнання батьківства.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що він з відповідачкою тривалий період часу перебувають в близьких стосунках і за період їх відносин у них народилися діти: син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на момент народження дітей між ними не був укладений шлюб, а спільна заява на визнання батьківства при народженні не подавалась, оскільки позивач часто перебував на заробітках за межами Закарпатської області, тому діти були зареєстровані зі слів матері, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Далі позивач вказує, що 17.07.2026р., з метою встановлення факту біологічного батьківства, він звернувся до медичної лабораторії «Ескулаб» з проханням проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження своїх генетичних зразків і зразків дітей для вирішення.
Результатами молекулярно-генетичних досліджень №№1 5695084, 15694776, 15694542, 15694918 від 17 липня 2026 року було встановлено, що ймовірність його батьківства відносно всіх вищевказаних дітей становить 99,99...%.
Не дивлячись нa тe , що весь цей час і по сьогоднішній день він з відповідачкою підтримують близькі стосунки і остання достеменно знає, що батьком дітей є саме позивач, вона відмовляється від подання спільних заяв про визнання його батьківства, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, а відтак просить суд його позов задоволити та визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису No91 від 23 березня 2016 року про народження ОСОБА_3 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області, а саме: - вказати батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_3 з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Визнати позивача батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та вести зміни до актового запису №64 від 22 березня 2018 року про народження ОСОБА_5 , складеного Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а саме, вказати батьком дитини ОСОБА_5 - громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_5 3 « ОСОБА_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Визнати позивача батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внести зміни до актового запису №191 від 12 вересня 2019 року про народження ОСОБА_4 , складеного Берегівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ), а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_4 - громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_4 з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Визнати позивача батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внести зміни до актового запису №152 від 08 квітня 2022 року про народження ОСОБА_6 , складеного Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_6 - громадянина України ОСОБА_2 та змінити по-батькові ОСОБА_6 з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
В судовому засіданні позивач та його представник свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просили такі задоволити, відповідачка в судовому засіданні повністю визнала позовні вимоги позивача та також просила їх задоволити.
Згідно ч.1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Від представника Виноградівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника, з приводу задоволення позовних вимог поклалися на розсуд суду.
Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей спрощеного судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог щодо розлучення сторін, на якому позивач наполягає, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка представника третьої особи, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Отже, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Під час судового розгляду зазначеного спору між сторонами суду належить врахувати викладене у позові та поясненнях позивача та його представника, відповідачки і розглянути справу у розумний строк з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити надані сторонами докази, з`ясувати чи підтримує позивач свій позов, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін, врахувати баланс між інтересами сторін та найкращими інтересами дитини.
Згідно з частиною дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини. При врахуванні такого балансу доцільно надавати оцінку висновкам органів у справах дітей щодо сімейної ситуації та думці дитини, яка здатна її висловити.
Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)
Між тим, в судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що сторони по справі тривалий період часу перебувають в близьких стосунках і за період їх відносин у них народилися діти: син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на момент народження дітей між ними не був укладений шлюб, а спільна заява на визнання батьківства при народженні не подавалась, оскільки позивач часто перебував на заробітках за межами Закарпатської області, тому діти були зареєстровані зі слів матері, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Далі позивач вказує, що 17.07.2026р., з метою встановлення факту біологічного батьківства, він звернувся до медичної лабораторії «Ескулаб» з проханням проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження своїх генетичних зразків і зразків дітей для вирішення.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями тa судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України». Згідно із п.3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Встановлено, що результатами молекулярно-генетичних досліджень №№1 5695084, 15694776, 15694542, 15694918 від 17 липня 2026 року було встановлено, що ймовірність його батьківства відносно всіх вищевказаних дітей становить 99,99...%.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.
У розглядуваній справі, встановлено, що при реєстрації народження дітей сторін ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі положень частини першої статті 135 СК України.
Сторони і надалі підтримують близькі стосунки і відповідачка достеменно знає, що батьком дітей є саме позивач, проте вона відмовляється від подання спільних заяв про визнання його батьківства, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 639/2026/17 звернула увагу, що в Сімейному кодексі України є прогалина та відсутній чіткий регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин у випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису змінюються на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства.
Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
Тому позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, а відтак підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128,129 СК України на підставі аналогії закону.
Згідно з приписами частини першої статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
У пункті 10 постанови від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21.
При цьому в якості доказів батьківства можуть розглядатися різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Судова молекулярно-генетична експертиза у розглядуваній справі проведена, зокрема, результатами молекулярно-генетичних досліджень №№ 15695084, 15694776, 15694542, 15694918 від 17 липня 2026 року встановлено, що ймовірність батьківства позивача відносно всіх вищевказаних дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 становить 99,99...%.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями тa судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
Згідно із п.3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Між тим, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.
Статтями 3,4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.
Згідно з п. п. 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Відповідно до ст.ст. 213 і 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які зареєстровано наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Враховуючи вищенаведене та те, що оскільки позивач вважає себе біологічним батьком дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також той факт, що висновком експерта достовірно підтверджено, що з високою ймовірністю позивач є їх біологічним батьком, сама відповідачка не заперечує зазначені факти, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає необхідне визнати позивача батьком дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд також звертає увагу, що у розглядуваній справі, окрім вимог про встановлення батьківства, заявлені вимоги та існує спір про зміну по батькові дітей.
При цьому суд враховував справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами, а також приділив особливу увагу інтересам малолітніх дітей сторін, ретельно вивчив у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дітей, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує їх адекватний розвиток.
При цьому, національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, №48494/06, 12.02.2013р., §33)
Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Питання про розподіл судових витрат у позові не ставиться.
Керуючись ст.ст. 200, 206, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виноградівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про внесення змін до актового запису та визнання батьківства - задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт.Батьово Берегівського району, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внести зміни до актового запису №91 від 23 березня 2016 року про народження ОСОБА_3 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області, а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_3 з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт.Батьово Берегівського району, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вести зміни до актового запису №64 від 22 березня 2018 року про народження ОСОБА_5 , складеного Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_5 - громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_5 3 « ОСОБА_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт.Батьово Берегівського району, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внести зміни до актового запису №191 від 12 вересня 2019 року про народження ОСОБА_4 , складеного Берегівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_4 - громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_4 з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт.Батьово Берегівського району, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Внести зміни до актового запису №152 від 08 квітня 2022 року про народження ОСОБА_6 , складеного Виноградівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_6 - громадянина України ОСОБА_2 ; змінити по-батькові ОСОБА_6 з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийНадопта А. А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua