Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №607/18439/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №607/18439/26

Суддя: Марциновська І. В.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 Справа №607/18439/26 Провадження №2/607/7545/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі – ТОВ «Новий Колектор») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.10.2025 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102146482 (далі – Договір № 102146482).

За умовами Договору відповідачу надано кредит у сумі 5100 грн на строк 360 днів, з датою повернення 18.10.2026.

Інші умови Договору:

- процентна ставка у розмірі 90% річних фактичної заборгованості за кредитом (застосовується протягом першого розрахункового періоду);

- процентна ставка у розмірі 180% річних фактичної заборгованості за кредитом (застосовується протягом решти розрахункового періоду);

- комісія, пов`язана з обслуговуванням кредиту, у розмірі 7,40% від суми кредиту.

Позивач вказав, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Договором № 102146482 у повному обсязі.

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 102146482.

Відповідач покладені Договором № 102146482 зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 20.08.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 15804 грн, а саме: тіло кредиту – 5069,40 грн; проценти за користування кредитом – 3138 грн; комісія – 3396,60 грн; штраф – 4200 грн.

Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подав.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

31.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

22.10.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «Новий Колектор» Ємельянова С.В. не з`явилася. У позовній заяві просила позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без її участі.

22.10.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явився без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд дійшов переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

23.10.2025 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 102146482, додатками до якого є: Графік платежів за договором про споживчий кредит № 102146482 від 23.10.2025 (Додаток № 1); Заява на отримання кредиту № 102146482 (Додаток № 2); Додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (Додаток № 3).

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 167494.

Підписанням Договору № 102146482 відповідач підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту з інформацією, передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також, що отримав від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 5.1 Договору № 102146482).

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1 Договору № 102146482).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5100 грн (п. 1.2 Договору № 102146482).

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 23.10.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом мають здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіка платежів, наведеному у додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 18.10.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3, 1.4 Договору № 102146482).

Комісія за надання кредиту: 1147,50 грн, яка нараховується за ставкою 22,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору № 102146482).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8302,80 грн, що нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів (п. 1.5.2 Договору № 102146482).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 8589,75 грн. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.3, 1.5.4, 1.6 Договору № 102146482).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору № 102146482).

У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку протягом якого вони мають бути здійснені (п. 2.4.3 Договору № 102146482).

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування, та/або комісій, та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні (п. 4.1 Договору № 102146482).

Згідно з платіжним дорученням № 110981183 від 23.10.2025 ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5100 грн із призначенням платежу «Кошти згідно договору 102146482».

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Мілоан», за період з 23.10.2025 до 26.06.2026 за Договором № 102146482 виникла заборгованість у загальному розмірі 15804 грн, а саме: тіло кредиту – 5069,40 грн; проценти за користування кредитом – 3138 грн; комісія – 3396,60 грн; штраф – 4200 грн.

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» уклали договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Сторони домовились, що право вимоги за кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників вважається відступленим з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі Переліку (Реєстрі) Боржників, складеного за формою, погодженою у Додатку 1 до цього Договору, виключно за умови виконання фактором свого обов`язку щодо сплати ціни продажу, у розмірі, передбаченому у п. 3.2 цього Договору (п. 2.4 договору факторингу № МТ-260626-1).

Згідно з актом приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників № 1 до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло Реєстр Боржників № 1.

Указаний акт підписано електронними підписами клієнта та фактора та містить їхні електронні печатки.

Відповідно до витягу з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26.06.2026 до договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги у сумі 18847,45 грн за кредитним договором 102146482, боржником у якому є відповідач.

З платіжної інструкції № 37204767222223418 від 26.06.2026 встановлено, що ТОВ «Новий Колектор» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти на загальну суму 5176526 грн з призначеннями платежу «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 р., без ПДВ».

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості, складеної ТОВ «Новий Колектор», за період з 23.10.2025 до 06.08.2026 за Договором № 102146482 виникла заборгованість у загальному розмірі 15804 грн, а саме: тіло кредиту – 5069,40 грн; проценти за користування кредитом – 3138 грн; комісія – 3396,60 грн; штраф – 4200 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про споживчий кредит № 102146482 від 23.10.2025. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін Договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що ТОВ «Мілоан» виконало умови Договору № 102146482 та надало відповідачу кредит у сумі 5100 грн.

Також позивач довів, що унаслідок укладення договору факторингу кредитором з правом вимоги до відповідача за Договором № 102146482 станом на теперішній час є ТОВ «Новий Колектор».

Щодо дострокового стягнення кредиту суд зазначає таке.

Системний аналіз положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» дає підстави дійти висновку, що законодавець пов`язує виникнення у позичальника обов`язку дострокового повернення споживчого кредиту не лише з фактом порушення ним договірних зобов`язань, а й з дотриманням кредитодавцем установленого законом порядку пред`явлення відповідної вимоги.

У постанові від 23.09.2026 у справі № 758/7615/23 Верховний Суд виснував, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює порядок дострокового повернення споживчого кредиту та визначає умови виникнення такого права, строк для усунення споживачем порушень і правові наслідки їх усунення.

Верховний Суд зазначив, що вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може втілюватися у позовній заяві, оскільки звернення до суду є процесуальною дією та не замінює передбаченого законом порядку реалізації права на дострокове повернення кредиту. Якщо кредитодавець звертається до суду без належного пред`явлення такої вимоги, у позичальника не виникає обов`язок достроково повернути кредит, а відповідно відсутнє порушення прав кредитодавця в цій частині.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, у якій зазначено, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором споживчого кредиту не замінює визначений законом порядок пред`явлення відповідної вимоги.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 23.09.2026 у справі № 758/7615/23 зауважив, що саме по собі направлення рекомендованої кореспонденції не є достатнім для висновку про належне пред`явлення вимоги, якщо її фактичного отримання позичальником не встановлено та відсутні обставини, які свідчили б про недбалість або ухилення позичальника від її отримання.

Так, умовами Договору № 102146482 визначено, що строк дії договору становить 360 днів. Дата надання кредиту: 23.10.2025. Отже, за загальним правилом строк дії договору спливає 18.10.2026, тоді як даний позов подано до суду 20.08.2026.

Також пунктом 2.4.3 Договору № 102146482 передбачено можливість дострокової вимоги повернення кредиту в повному обсязі у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів, та/або комісії щонайменше на один календарний місяць. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Отже, умовами Договору № 102146482 передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредитних коштів за наявності визначених договором обставин. Проте реалізація цього права повинна здійснюватися з дотриманням ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу та отримання останнім вимоги про погашення простроченої заборгованості, яка відповідно до положень закону є передумовою реалізації кредитодавцем права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

При цьому сам факт прострочення виконання договірних зобов`язань не звільняє кредитодавця від необхідності дотримання встановленого законом порядку дострокового повернення споживчого кредиту.

Поряд з цим п. 1.4 Договору та Додатком № 1 до Договору визначено, що повернення кредиту має відбуватися шляхом здійснення періодичних платежів, до складу кожного з яких входить сплата тіла кредиту у сумі 5,10 грн та проценти за користування кредитом.

Також графіком платежів визначено, що тіло кредиту у сумі 4992,90 грн повинно бути сплачено відповідачем під час здійснення останнього платежу 18.10.2026, тоді як заявлену до стягнення заборгованість визначено станом на 20.08.2026.

Отже, станом на дату, за яку позивачем визначено заборгованість та заявлено вимогу про її стягнення, строк виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за графіком платежів ще не настав. Належних доказів виникнення у відповідача обов`язку достроково повернути всю суму кредиту позивач не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності передбачених законом передумов для дострокового стягнення з відповідача всієї суми кредиту, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5069,40 грн є передчасними.

Водночас ненадання позивачем доказів дотримання встановленого законом порядку дострокового повернення кредиту саме по собі не звільняє відповідача від виконання договірних зобов`язань, строк виконання яких уже настав.

Графіком платежів до Договору передбачено здійснення відповідачем 23 платежів зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом із визначенням строків та розмірів кожного такого платежу.

Оскільки позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості, визначеної станом на 20.08.2026, суд перевіряє наявність та розмір прострочених платежів саме станом на зазначену дату.

З Графіка платежів вбачається, що станом на 20.08.2026 настав строк виконання зобов`язань зі сплати процентів за платежами до 19.08.2026 включно. Загальна сума тіла кредиту, яку відповідач зобов`язаний був сплатити за вказаними платежами, становить 91,80 грн, процентів за користування кредитом – 7110,15 грн.

За відсутності належно пред`явленої вимоги про дострокове повернення кредиту позивач не довів настання строку виконання решти зобов`язань станом на 20.08.2026, тобто на дату, за яку заявлено заборгованість.

При цьому доказів належного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом матеріали справи також не містять.

Разом з тим суд враховує, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за Договором, а також надає оцінку правомірності зарахування кредитодавцем частини отриманих коштів у рахунок комісії та штрафу.

Щодо стягнення штрафу суд зазначає таке.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, штраф у сумі 4200 грн нараховано у період після 10.12.2025.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України такий штраф підлягає списанню кредитодавцем.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо стягнення комісії суд зазначає таке.

Умовами Договору № 102146482 визначено сплату комісії за надання кредиту, що розраховується за ставкою 22,50% від суми кредиту та становить 1147,50 грн, а також сплату комісії за обслуговування кредиту, що розраховується за ставкою 7,40% від суми кредиту та становить 8302,80 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 виснувала, що встановлення договором плати за послуги кредитодавця, які відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно, порушує права споживача, а відповідні умови договору є нікчемними.

У постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 та від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 звернуто увагу на необхідність визначення конкретних додаткових і супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено комісію, та перевірки правомірності відповідних платежів.

Крім цього, у постанові від 15.09.2026 у справі № 903/1156/25 Верховний Суд зазначив, що сама по собі вказівка у договорі на те, що комісія є платою за надання фінансового інструменту (кредиту), не свідчить про правомірність її встановлення. Вирішальним є не найменування платежу, обране кредитодавцем, а його правова природа, зміст та фактичне економічне призначення.

Верховний Суд у зазначеній постанові також наголосив, що кредитодавець не вправі стягувати зі споживача плату за невизначені або неконкретизовані послуги, а також за дії, які відповідно до закону повинні здійснюватися безоплатно.

Аналіз умов Договору № 102146482 свідчить про те, що передбачена ним комісія за надання кредиту встановлена безпосередньо за факт видачі кредитних коштів позичальнику.

При цьому договір не містить переліку конкретних додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за які передбачено відповідну комісію. Позивач також не надав доказів існування самостійної послуги, відмінної від виконання кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором.

Суд зазначає, що надання кредитних коштів становить зміст основного договірного зобов`язання кредитодавця та саме собою не є окремою додатковою чи супутньою послугою, за яку може стягуватися плата без визначення її самостійного економічного змісту.

За таких обставин встановлення комісії виключно за сам факт видачі кредиту, без визначення конкретної самостійної платної послуги, фактично покладає на споживача обов`язок оплачувати виконання кредитодавцем власного основного договірного зобов`язання.

Відтак положення Договору № 102146482 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемним відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Щодо комісії за обслуговування кредиту суд враховує, що у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що така комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Водночас умова договору щодо оплатності інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно, є нікчемною.

Аналіз умов Договору № 102146482 свідчить про те, що ним передбачено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, однак не визначено конкретних додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено відповідну плату, їх змісту, обсягу та економічного призначення.

Позивач також не надав доказів існування таких послуг та їх погодження зі споживачем.

Суд зазначає, що обслуговування кредиту охоплює дії кредитодавця, пов`язані з організаційним, технічним та інформаційним супроводом кредитного зобов`язання, частина яких становить виконання власних договірних обов`язків кредитодавця або повинна здійснюватися безоплатно відповідно до вимог законодавства.

За відсутності визначення конкретних самостійних платних послуг неможливо встановити, за які саме дії кредитодавця позичальник зобов`язаний сплачувати комісію, та відмежувати їх від звичайного виконання кредитного договору і законодавчо гарантованого безоплатного обслуговування.

Саме по собі погодження сторонами розміру комісії не свідчить про правомірність її встановлення та не усуває необхідності визначення правової природи відповідного платежу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачена договором комісія за обслуговування кредиту не має належним чином визначеного самостійного економічного змісту та фактично покладає на споживача обов`язок сплачувати за невизначені послуги кредитодавця.

Відтак положення Договору № 102146482 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемним відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Також з наданого розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач неодноразово здійснював платежі за кредитом на загальну суму 12077,85 грн, з яких: 30,60 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 2635,35 грн – в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом; 3411,90 грн – в рахунок погашення заборгованості за комісіями (1147,50 грн заборгованості за комісією за надання кредиту та 2264,40 грн за комісією за обслуговування кредиту); 6000 грн – в рахунок погашення заборгованості за штрафом.

Відтак кошти у сумі 3411,90 грн та у сумі 6000 грн, які вже було сплачено відповідачем та які безпідставно зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за комісією та заборгованості за штрафом, суд враховує при визначенні залишку заборгованості відповідача за тілом та процентами за користування кредитом.

За результатами перерахунку заборгованості встановлено, що сума платежів, які підлягають врахуванню в рахунок погашення тіла та процентів (3411,90 + 6000 = 9411,90 грн), перевищує залишок несплачених тіла та процентів (91,80 + 7110,15 = 7201,95 грн).

Отже, позивач не довів наявності непогашеної заборгованості за тілом та процентами в заявленому розмірі.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач не довів наявності передбачених законом та договором підстав для дострокового повернення відповідачем усієї суми кредиту.

Вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 3138 грн, комісії у сумі 3396,60 грн та штрафу у сумі 4200 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720480908 від 20.08.2026.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок покласти на позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 27.10.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua