Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №213/460/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №213/460/25

Суддя: Остапенко В. О.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10004/26 Справа № 213/460/25 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 213/460/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравинська Юлія Вікторівна, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Швець М.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 02 липня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Покровської районної у місті, ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї шляхом встановлення графіку зустрічей з дитиною.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що вона протягом 11 років перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . У них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З моменту введення воєнного стану на території України, для забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини та особистої безпеки, ОСОБА_1 була вимушена разом з сином ОСОБА_5 змінити місце проживання та переїхала разом з ним у Грецьку Республіку та 18 травня 2022 року оформила тимчасовий захист. Майже одразу після переїзду ОСОБА_1 з сином до Грецької Республіки між нею та батьком дитини, який з моменту по повномасштабного вторгнення проходить службу в ЗСУ, виникли непорозуміння та розбіжності щодо виховання дитини і пов`язані з цим конфлікти. При цьому ОСОБА_1 ще до моменту виїзду за кордон та під час перебування разом із сином на території Грецької Республіки завжди надавала можливість батьку дитини спілкуватися з сином. ОСОБА_3 також не заперечував, щоб його син разом із матір`ю проживав за кордоном, поки йде війна та існує певна загроза ракетних чи інших атак та триває військовий стан на всій території України.

У березні 2024 року, за попередньою домовленістю з позивачкою ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 приїхав до Грецької Республіки, де мав можливість особисто безпосередньо проводити час з сином ОСОБА_5 . ОСОБА_1 не перешкоджала участі батька у вихованні сина, а навпаки, часто наполягала на цьому.

Однак, 25 березня 2024 року, коли ОСОБА_1 перебувала на роботі, а малолітній син ОСОБА_5 проводив час з батьком, ОСОБА_2 , зловживаючи довірою матері дитини, без її згоди разом з дитиною повернувся на територію України. Тобто фактично викрав сина у матері ОСОБА_1 .

Станом на сьогоднішній день син залишається проживати зі своїм батьком, а між нею та ОСОБА_2 , як батьком дитини, не досягнуто згоди щодо її участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, зі сторони відповідача створюються штучні перешкоди у її спілкуванні з сином, що унеможливлює підтримку повноцінного зв`язку між нею та сином і негативно впливає на психологічний стан дитини. Попри всі її спроби врегулювати цю ситуацію у мирному порядку, досягти взаєморозуміння не вдається, оскільки відповідач не виявляє готовності до конструктивного діалогу та відмовляється йти на компроміс у питаннях, що стосуються виховання сина.

Такі обставини призводять до постійних конфліктів та роблять неможливими регулярні зустрічі матері з дитиною, чим порушуються її батьківські права та право дитини на рівноцінне спілкування з обома батьками.

Позивачка зазначає, що на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах вона не перебуває.

Як свідома громадянка вона розуміє свій батьківський обов`язок приймати участь у вихованні дитини, а як людина, яка має почуття, має дуже велике бажання виховувати свого сина, спілкуватися з ним, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Однак, окрім цього обов`язку, як мати, вона керується глибокими почуттями та щирою любов`ю до своєї дитини. Її прагнення бути поруч із сином, спілкуватися з ним, брати активну участь у його житті, підтримувати його у складні моменти, ділитися радісними подіями, дарувати йому своє тепло, турботу та материнську ласку є природним та непорушним.

Створення перешкод ОСОБА_2 спілкуванню матері з сином порушує не тільки її права як матері, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини. Перешкоджання спілкуванню з одним із батьків може мати негативні наслідки для психологічного та емоційного стану дитини, оскільки дитина має право на рівноцінний контакт та виховання обома батьками. Через неможливість вирішити дане питання мирним шляхом та систематичне порушення моїх прав і прав дитини вона була змушена неодноразово звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Вона також зверталася до Чинадіївської селищної ради служби у справах дітей, щодо надання допомоги у встановленні графіка зустрічей та спілкування матері ОСОБА_1 з сином; до Покровської районної в місті ради виконавчого комітету щодо захисту прав ОСОБА_1 та інтересів дитини.

На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити спосіб участі батьків: матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з їх спільним сином ОСОБА_6 за наступним порядком (графіком):

- двічі на рік - надати можливість ОСОБА_1 забирати дитину до себе на період тривалістю 30 (тридцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня, у зимовий період на час зимових канікул, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю;

- кожні два місяці - під час приїзду ОСОБА_1 до України - надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка); у вихідні дні (субота та неділя) - на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 ;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити спілкування з ОСОБА_6 з використанням мережі Інтернет або телефоном у вільний від дошкільних занять, навчання, інших занять дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини, а також технічної можливості підключення спілкування, з підтвердженням поважних вищезазначених причин щодо неможливості забезпечення такого спілкування;

- зобов`язати ОСОБА_2 попередньо письмово узгоджувати з ОСОБА_1 оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати ОСОБА_2 попередньо (не менше, ніж за сім діб до запланованого перетину дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України) письмово узгоджувати (отримувати згоду) ОСОБА_1 перетин дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової зголи його матері ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період, коли дитина ОСОБА_7 перебуває з батьком ОСОБА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах адміністративно-територіальних одиниць України) повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця перебування дитини ОСОБА_8 та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме дитина ОСОБА_7 під час його спілкування/проживання з батьком ОСОБА_2 .

В квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та спілкування з малолітнім сином.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що з березня 2024 року малолітній ОСОБА_5 проживає з батьком ОСОБА_2 . Спочатку батько з сином проживали в селі Бистриця Закарпатської області. Наразі відповідач і його син мешкають за адресою належної (в частці) позивачу на праві власності квартири у АДРЕСА_1 .

Мати дитини залишилась перебувати та проживати за межами території України і жодним чином не бажала приймати участь в утриманні сина аж допоки ОСОБА_2 не звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини (справа № 303/4355/24 перебуває у провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу на стадії розгляду по суті).

Позивач зазначає, що він в повній мірі здійснює належний догляд, виховання сина. Натомість матір ОСОБА_1 не виконувала та не виконує належним чином її материнські обов`язки. Невідоме місце роботи ОСОБА_1 і чи таке наявне, невідомий спосіб життя. Матір дитини не має в Україні належних умов для проживання з дитиною, в тому числі умов на побачення з дитиною хоча б з ночівлею, не кажучи вже про тривале якесь перебування малолітнього сина з нею. Матір дитини не приховує, що не вважає доцільним проживати в Україні, вважає умови небезпечними. Під час перебування сина ОСОБА_5 з матір`ю вона не вчиняла дій для нормального (за віком розвитку дитини). Адже дитина 2020 року народження, лише почавши проживати з батьком, припинив носити памперс та розпочав користування туалетом, розпочав їсти кашу, картопляне пюре, овочеве рагу тощо. Матір фактично до трирічного віку годувала дитину з пляшечки молоком і тільки інколи вводячи у раціон інші продукти, причому не такі, які допускаються дитині (не оброблені термічно морепродукти тощо).

Наслідком перебування сина за кордоном з матір`ю став опісторхоз - паразитарне захворювання, яке виникає при проникненні в людський організм черв`яків двуустки. Ці гельмінти вражають підшлункову залозу і печінку, ймовірно, з`явились внаслідок вживання дитиною закордонних море продуктів. Наслідки вживання дитиною неналежної їжі успішно долаються під час проживання сина з батьком.

Лише після подання ОСОБА_2 позову про визначення місця проживання дитини з ним та стягнення аліментів, матір дитини почала здійснювати дії по хоч і дуже рідкісних, але побаченнях з сином; почала хоч раз на місяць-два надсилати по одній-три тисячі гривень на утримання сина.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що метою побачень матері з сином за відсутності будь-яких інших осіб є саме вивезення малолітнього ОСОБА_5 за межі території України.

При цьому позивач заперечує щодо визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною конкретно за вказаним матір`ю дитини порядком і на умовах; однак не заперечує проти спілкування позивачки з їх спільним сином та не створює жодних перешкод у спілкуванні позивачки з дитиною, в участі у всіх проявах матері в житті малолітнього сина.

Зазначає, що з його боку відсутнє порушення будь-яких прав позивачки з боку відповідача, а всі її заяви і звернення виконано для створення «картинки» для суду у даній справі, ніби існує порушення прав; насправді порушене право - відсутнє.

На підставі наведеного вище ОСОБА_2 просив суд встановити спосіб участі батьків: матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з їх спільним сином ОСОБА_6 за наступним порядком (графіком):

- участь матері кожної І та ІІІ неділі щомісяця з 16-00 години до 19-00 години в межах міста Кривого Рогу, Україна, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю, а також з врахуванням стану здоров`я ОСОБА_5 та його особистого бажання;

- проведення відпустки матері з ОСОБА_6 у літній час до 15 (п`ятнадцяти) безперервних календарних днів в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому перебуватиме ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю, а також з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_8 з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_8 визначити спілкування матері з сином ОСОБА_5 з використанням мережі Інтернет або телефоном у вільний від дошкільних занять, навчання, інших занять дитини час, з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання, а також технічної можливості підключення спілкування;

Крім того просить зобов`язати ОСОБА_1 попередньо письмово узгоджувати з ОСОБА_2 оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я ОСОБА_8 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати ОСОБА_1 попередньо (не менше, ніж за сім діб до запланованого перетину дитиною ОСОБА_6 державного кордону України) письмово узгоджувати (отримувати згоду) з ОСОБА_2 перетин дитиною ОСОБА_6 державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити ОСОБА_8 у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової згоди його батька ОСОБА_2 ;

Також просить зазначити, що час, відведений для спілкування матері ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_8 , не обмежує ОСОБА_2 в одночасній його (батька) участі у такий час в спілкуванні у будь-який обраний ОСОБА_2 спосіб з сином ОСОБА_6 , у зв`язку чим зобов`язати ОСОБА_1 не створювати перешкод у такому спілкуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_6 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини ОСОБА_8 у період, коли дитина ОСОБА_7 перебуває з матір`ю ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини ОСОБА_8 в межах адміністративно-територіальних одиниць України) повідомляти ОСОБА_2 про зміну місця перебування дитини ОСОБА_8 та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме дитина ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та спілкування з малолітнім сином - задоволено частково.

Встановлено спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним порядком (графіком):

- двічі на рік до літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю;

- з літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України;

- кожні два місяці - під час приїзду ОСОБА_1 до України, за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю - надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка/школи; у вільний від дошкільних занять, навчання, секцій, гуртків час, з урахуванням стану здоров`я дитини); у вихідні дні (субота та неділя) - на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 ;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити спілкування матері з ОСОБА_6 з використанням мережі Інтернет або телефоном інших занять дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини, а також технічної можливості підключення спілкування.

В задоволенні інших позовних вимог сторін відмовлено.

Додатковим рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 липня 2026 року клопотання ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравинська Ю.В., посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставни справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення наступного способу участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином:

- двічі на рік до літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю;

з літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України;

кожні два місяці - під час приїзду ОСОБА_1 до України, за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю - надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка/школи; у вільний від дошкільних занять, навчання, секцій, гуртків час, з урахуванням стану здоров`я дитини); у вихідні дні (субота та неділя) - на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 .

Також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у його вимогах зустрічного позову та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким визначити:

- проведення відпустки матері з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у літній час до 15 (п`ятнадцяти) безперервних календарних днів в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому перебуватиме ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю, а також з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання;

- кожні два місяці - під час приїзду ОСОБА_1 до України, за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю - надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів в межах території України, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка/школи; у вільний від дошкільних занять, навчання, секцій, гуртків час, з урахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити спілкування матері з ОСОБА_6 з використанням мережі Інтернет або телефоном у вільний від дошкільних занять, навчання, інших занять дитини час, з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання, а також технічної можливості підключення спілкування;

- зобов`язати ОСОБА_1 попередньо письмово узгоджувати з ОСОБА_2 оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати ОСОБА_1 попередньо (не менше, ніж за сім діб до запланованого перетину дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України) письмово узгоджувати (отримувати згоду) з ОСОБА_2 перетин дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової згоди його батька ОСОБА_2 ;

- час, відведений для спілкування матері ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обмежує ОСОБА_2 в одночасній його (батька) участі у такий час в спілкуванні у будь-який обраний ОСОБА_2 спосіб з сином ОСОБА_6 , у зв`язку чим зобов`язати ОСОБА_1 не створювати перешкод у такому спілкуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_6 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період, коли дитина ОСОБА_7 перебуває з матір`ю ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повідомляти ОСОБА_2 про зміну місця перебування дитини ОСОБА_8 та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме дитина ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю ОСОБА_1

Апеляційна скарга, окрім обставин, зазначених позивачем в зустрічній позовній заяві, мотивована тим, що при втановленні способу участі матері у вихованні та спілкуванні з сином шляхом надання можливості ОСОБА_1 двічі на рік до літа 2028 року проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період у цій частині має враховуватися стан здоров`я дитини та його особисте бажання. Адже, навіть якщо не зважати, що рішення суду фактично діятиме до повноліття дитини, дитина у будь-якому віці, в якому вона здатна свідомо висловлювати думки, не може бути примусово проти її волі (із застосуванням фізичної сили чи психологічного тиску) переданий від одного з батьків до іншого. Це травмує психіку дитини. Тобто, якщо в певний день дитина вирішить не йти (наприклад) на ночівлю до чергового готелю з матір`ю (адже ОСОБА_1 фактично не має власного житла в Україні, в якому б проводити побачення з сином в умовах цілодобового перебування), а буде мати бажання залишитись вдома, ну або захворіє, то графік побачень має містити умову: «з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання».

Апелянт зазначає, що надання можливості ОСОБА_1 з літа 2028 року проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період із застереженням про можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року у відповідності до ст. 157 Сімейного кодексу України без враховування здоров`я дитини та його особистого бажання щодо виконання, також не відповідає інтересам дитини. При цьому суд першої інстанції свідомо визначає той спосіб, який вважає ризиковим, а саме: суд вважає ризики вивезення матір`ю ОСОБА_1 сина ОСОБА_5 за кордон та неповернення його батькові (всупереч рішенню суду про визначення місця проживання дитини з батьком) з мотивів помсти ОСОБА_2 - високими, однак чомусь вказує для ОСОБА_1 цю можливість в рішенні.

Як вважає суд першої інстанції, наведена норма ч. 5 ст. 157 СК України дозволяє тому з батьків, з ким дитина проживає відповідно до рішення суду, самостійно (без згоди іншого з батьків) вирішувати питання виїзду за кордон дитини на строк до 1 місяця; а за наявності заборгованості з аліментів певного розмірі на дитину іншого з батьків та певних захворювань дитини - на строк понад 1 місяць. Суд також вважає, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має звертатися до того з батьків, з ким проживає дитина, за згодою останнього на виїзд дитини за межі України; у разі ненадання такої згоди - має право звернутися до суду для надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. Однак, посилаючись на ст. 157 Сімейного кодексу України в питанні виїзду одного з батьків з дитиною за кордон, суд при винесенні оскаржуваного рішення припустився помилки, адже, під час дії воєнного стану в Україні дитина віком до 16 років може виїхати за кордон у супроводі одного з батьків без нотаріальної згоди іншого. Для цього потрібні лише закордонний паспорт дитини (або свідоцтво про народження) та паспорт супровідника. Зміни було внесено Постановою Кабінета міністрів України Постановою від 1 березня 2022 року № 179 «Про внесення змін до пункту 2-4 Правил перетинання державного кордону громадянами України». Згідно зі змістом вказаної Постанови, зокрема: «Виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) / документів, що містять відомості про особу, визнаних Держприкордонслужбою.». Таким чином оскаржуване рішення в частині регулювання ст. 157 Сімейного кодексу України не врегульовує спірне питання сторін, не перешкоджає матері вивезти малолітнього сина, місце проживання якого визначене з батьком, без згоди батька за межі території України.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази, зокрема, висновок психолога ОСОБА_9 , згідно якого психолог відповіла на задані ОСОБА_2 запитання та зазначила, зокрема про те, що на даний момент дитина проживає з батьком на постійній основі, спостерігається стабільна емоційна прив`язаність дитини до батька. Якщо тема сім`ї чи близьких людей піднімається спонтанно, ОСОБА_5 частіше розповідає про тата, ніж про маму. Згадки про матір без деталізації та вираженого емоційного забарвлення. Мати підтримує контакт епізодично зі слів ОСОБА_5 . Формування прив`язаності до матері, на погляд психолога, потребує додаткового часу та стабільності у взаємовідносинах, тобто системно щодня/щотижня, а не періодами в півроку. Артур не проявляє ініціативи у спілкуванні на тему мами, не демонструє тривожності чи надмірної емоційної реакції при згадуванні. Натомість чітко простежується емоційний зв`язок та почуття безпеки у стосунках із батьком.

Зазначає, що враховуючи вік дитини, сформовану прив`язаність до батька та важливість стабільності для психоемоційного розвитку, тривалий виїзд за межі України без супроводу та постійної присутності батька або виключення батька з щоденного режиму дитини за даних конкретних умов та щодо конкретної дитини, може становити суттєвий ризик для соціального та психоемоційного благополуччя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зауважує, що Висновком третьої особи Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради у цій справі визначена цілком конкретна позиція, яка аналогічно в інтересах дитини відзначає роль саме батька в житті малолітнього ОСОБА_5 .

Також зазначає, що вважаючи, що оскаржуване рішення не буде піддаватись сумніву з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вже розпочала зловживання.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2 та його представника - адвоката Кравинську Ю.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7 , батьками якого вказані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (том 1 а.с.9).

З травня 2022 року до 25 березня 2024 року син сторін по справі ОСОБА_5 проживав разом матір`ю з ОСОБА_1 у Грецькій Республіці, дата оформлення тимчасового захисту – 18 травня 2022 року, дійсна до: 04 березня 2023 року (том 1 а.с.10-11).

25 березня 2024 року батько дитини ОСОБА_2 вивіз дитину з Грецької Республіки до України, де проживає з ним зараз.

Матір дитини залишилася проживати в Грецькій Республіці.

Згідно із заявою ОСОБА_10 від 09 травня 2024 року ОСОБА_1 мешкала в оселі за адресою: АДРЕСА_2 , як гостя з 15 квітня 2024 року до дати видачі заяви - тобто 09 травня 2024 року (том 1 а. с. 12).

Актуальних даних щодо місця проживання ОСОБА_1 у Грецькій Республіці сама ОСОБА_1 суду та свого статусу не надала.

ОСОБА_2 зареєстрований та з 05 версея 2024 року проживає разом з сином ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.103). Квартира за вказаною адресою перебуває у спільній сумісній власності, одним з власників є ОСОБА_2 (том 1 а. с. 104, 105, 108).

ОСОБА_2 має третю групу інвалідності. Станом на 06 лютого 2024 року перебував на військовій службі в ЗСУ, має грамоти за службу (том 1 а.с. 92, 114-117).

21 серпня 2024 року ОСОБА_2 звільнився зі служби в ЗСУ (том 11 а. с. 100).

Відповідно до Соціально-психологічної характеристики ОСОБА_2 з місця служби він характеризується позитивно, має важкі хвороби, травми, що впливають на службу. Алкоголь, наркотичні засоби не вживає, закон не порушує. Ініціативний, дисциплінований. Чесний, добрий, відповідальний, рішучий. Має гарячкуватий характер, добре мислення, комунікабельний, порядний, доброзичливий (том 1 а. с. 111).

Згідно з Характеристикою ОСОБА_2 з місця роботи у ФОП ОСОБА_11 від 05 листопада 2024 року він також позитивно характеризується як працівник і член колективу. Працює він з 23 вересня 2024 року водієм автотранспортних засобів з посадовим місячним окладом 20 000 грн (том 1 а.с.77,98).

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року у справі № 303/4355/24, яке залишено без змін постановю Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2025 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_8 разом з батьком.

З 02 вересня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дитячий садочок-ясла № НОМЕР_1 у м. Кривому Розі (том 1 а.с.145).

На ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_2 укладена декларація з лікарем (том 1 а.с.102).

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звертався з дитиною до лікаря з приводу скарг у дитини на біль в животі, сонливість, скарги протягом 2-х тижнів, останні два роки проживав в Греції, де харчувався переважно морепродуктами. Діагноз: Опісторхоз (Консультативні висновки педіатра, том 1 а.с. 93,95).

Згідно з платіжними інструкціями в період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року ОСОБА_1 перераховували ОСОБА_2 на утримання сина грощові кошти від 1 000 грнн до 3 000 грн щомісячно (а. том 1 с. 169-171).

Згідно відповіді з Криворізького районного управління поліції від 16 липня 2024 року та від 14 лютого 2025 року ОСОБА_1 було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання щодо проживання дитини, спілкування з дитиною з привожду поданих нею заяв про викрадення сина батьком дитини та неправомірних дій. (том 1 а.с.19,37)

З Витягу з Протоколу № 8 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чинадіївської селищної ради від 14 серня 2024 року слідує, що присутній на засіданні комісії ОСОБА_2 пояснив, що вживання з боку ОСОБА_1 під час спілкування нецензурної лексики, вияви агресії з її боку та її неприйнятна поведінка спонукали його заблокувати контакти жінки. Вказана комісія розглядала питання встановлення графіка зустрічей матері з дитиною за заявою самої матері ОСОБА_1 ; рекомендувала ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні матері та сина; запропонувала обом батькам вирішувати питання виховання дитини, виходячи з її інтересів; звернутися до суду для вирішення спірних питань (том 1 а.с.17-18).

Судом першої інстанці було оглянуто надані сторонами фото і відеодокази, які підтверджують обставини спілкування та проведення часу дитини разом з кожним із батьків де дитина задоволена та радіє у присутності кожного з батьків.

Також судом першої інстанції було досліджено показання свідка ОСОБА_12 , які вона надавала 04 червня 2025 року Інгулецькому районному суду м. Кривого Рогу у справі № 303/4355/24 (спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини). Даючи показання у зазначеній справі, свідок пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 , вони - колишні подруги, та з ОСОБА_2 як чоловіком колишньої подруги. Пояснила, що була свідком подій, коли дитина проживала з ОСОБА_1 , негативно характеризувала ОСОБА_1 як матір дитини, вказувала, що остання залишала дитину на інших осіб регулярно вночі, оскільки працювала. Зазначила, що ставлення матері до дитини стало причиною того, що батько забрав дитину. Вказала, що перебувала в Україні, коли ОСОБА_2 привіз дитину в Україну, та для дитини потрібна була нянечка; свідок погодилась та допомагала ОСОБА_2 доглядати дитину, поки тривав процес звільнення його військової служби. Підтвердила, що дитина в той час не була привчена до горщика, та батько відучав від памперсів дитину, також дитина не була привчена до нормального харчування. Позитивно характеризувала ОСОБА_2 як батька дитини, що останній опікується дитиною, утримує, навчає. Свідок уточнила, що не перебуває та не перебувала у близьких стосунках з ОСОБА_2 , та заміжня за його побратимом.

Крім того, в судовому засіданні 26 травня 2026 року ОСОБА_2 повідомив, що 17 травня 2026 року, під час побачення матері з сином, вона залишила його самого на дитячому майданчику, внаслідок чого його вдарило гойдалкою у щелепу і залишився синець. Матір визнала цю обставину, пояснивши, що відійшла на 5 хвилин до магазину поруч, залишивши сина хрещеним батьком її старшого сина.

Згідно з висновком щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_13 , затвердженим рішенням Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради від 23 квітня 2025 року № 323, визначено такий спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною: матері за 3 дні до приїзду в Україну попереджати батька дитини про заплановану зустріч з дитиною (у зв`язку з тим, що мати мешкає за кордоном), указати час, термін та місце перебування в Україні, безперешкодне спілкування матері з дитиною телефонним зв`язком, з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини протягом 1 години (брати до уваги різницю в часових поясах), спілкування та проведення часу матері з дитиною, за попередньою домовленістю матері з батьком (том 1 а.с.66-67).

Спір у справі виник з тих підстав, що мати дитини ОСОБА_1 бажає спілкуватися з сином, проводити з ним час, але, з посилань позивача, в реалізації її законного права на виховання та спілкування з сином, відповідач по справі чинить певні перешкоди.

Встановлюючи спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним порядком (графіком): - двічі на рік до літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; - з літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України; - кожні два місяці - під час приїзду ОСОБА_1 до України, за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю - надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка/школи; у вільний від дошкільних занять, навчання, секцій, гуртків час, з урахуванням стану здоров`я дитини); у вихідні дні (субота та неділя) - на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 ; - участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо; - у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити спілкування матері з ОСОБА_6 з використанням мережі Інтернет або телефоном інших занять дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини, а також технічної можливості підключення спілкування, суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде відповідати найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню (відновленню) емоційного зв`язку з матір`ю та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність встановлення способу участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак не може погодитись із можливістю встановлення способу участі позивачки у вихованні та спілкуванні з сином з можливістю виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року та визначенням можливості проводити час у зимовий період на період по 15 безперервниих календарних днів, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справ № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 754/1447/23 (провадження № 61-6119св24) Верховний Суд зазначив, що: «З досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Проте не може бути передбачено шаблонного підходу до розгляду справи за участю дітей: у кожному конкретному випадку суд має підходити розумно та брати до уваги особливості розвитку кожної дитини.».

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, зазначено, що: «дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

У цій справі суд не заслуховував думку дитини у зв`язку з малим її віком. При цьому сторони про опитування дитини також не клопотали.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено: «міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок - не чинити цьому перешкоди. У справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Верховний Суд вкотре наголошує, що при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків. Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.

При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 зроблений висновок про те, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21, вказано: «Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочкою та сином, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суди дійшли правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дітьми, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам. Суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, відстрочивши порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, натомість зобов`язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозвязку через мобільні телефони, що буде сприяти підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України».

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що той з батьків, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати/батько, з яким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «JOHANSEN v. NORWAY» від 07 серпня 1996 року).

Отже, визначаючи спосіб участі одного із батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки батько та мати мають рівні права та обов`язки, то колегія суддів, виходячи з принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, вважає, що судом першої інстанції з урахуванням обставин справи, враховуючи факт проживання позивачки поза межами України, було визначено спілкування та зустрічи сина з матір`ю, який буде відповідати як інтересам дитини, так і інтересам батьків.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що при можливості зустрічі матері з сином має враховуватися стан здоров`я дитини та його особисте бажання, оскільки вимоги батька дитини про побачення дитини з матір`ю та спілкування телефоном з урахуванням бажання самої дитини створює можливість для маніпуляцій та зловживань з боку того з батьків, з ким проживає дитина, а також покладає на дитину надмірний тягар відповідальності. Безумовно, бажання дитини - важливе, але не слід недооцінювати можливість впливу на бажання, думки та позицію дитини того з батьків, з ким вона постійно проживає, бажання самої дитини відповідати очікуванням батьків (або одного з них).

На переконання колегії суддів судом першої інстнації обгрунтовано, з урахуванням якнайкращих інтересів як сина строрін у справі, та і їх самих, встановлено спосіб наступний порядок (графік) участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожні два місяці - під час приїзду ОСОБА_1 до України, за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю - надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка/школи; у вільний від дошкільних занять, навчання, секцій, гуртків час, з урахуванням стану здоров`я дитини); у вихідні дні (субота та неділя) - на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 ;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити спілкування матері з ОСОБА_6 з використанням мережі Інтернет або телефоном інших занять дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини, а також технічної можливості підключення спілкування.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із встановленим судом першої інстанції способом участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином шляхом надання двічі на рік до літа 2028 року можливості ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю та з літа 2028 року та шляхом надання можливості ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; можливістю виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року, як то визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України, оскільки проведення спільного часу матері з сином протягом 15 календарних днів в зимовий період буде обмежувати право батька на спілкування з сином, який має відвідувати школу, в період зимових канікул. Крім того, встановлення судом способу участі матері у спілкуванні з сином з наданням можливості виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року, як то визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України, є зайвим, оскільки правила виїзду неповнолітньої особи регулюються та вирішується батьками спільно за їх домовленістю, що передбачено ст. 157 Сімейного кодексу України.

На підставі наведенного вище колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в чатині встановленя способу участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним порядком (графіком): - двічі на рік до літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; - з літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним порядком (графіком):

- надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином, в межах території України, з врахуванням стану здоров`я дитини, на період тривалістю 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю;

- надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином, в межах території України, з врахуванням стану здоров`я дитини, на період тривалістю 7 (сім) безперервних календарних днів у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю.

Щодо вимог апелятна про зобов`язання матері дитини попередньо письмово узгоджувати з батьком оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я їх сина паспорта громадянина України для виїзду за кордон, попередньо (не менше, ніж за сім діб до запланованого перетину дитиною письмово узгоджувати (отримувати згоду) з батьком перетин дитиною державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової згоди його батька ОСОБА_2 , надавати батькові повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини у період, коли дитина перебуває з матір`ю та письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повідомляти батька про зміну місця перебування дитини та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме дитина під час його спілкування з матір`ю колегія суддів зазначає, що відповідно до норм Сімейного кодексу України, питання виховання дитини мають вирішуватися батьками спільно, обидва батьки мають право на інформацію про дитину (місце її перебування, стан здоров`я тощо). Однак не слід розцінювати це як обов`язок того з батьків, з ким проживає дитина, безперервного звітування перед іншим.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виснував, що враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання матері брати участь у вихованні сина і часткову згоду батька дитини на їх спілкування та проведення зустрічей, доцільними будуть побачення дитини з матір`ю без присутності батька. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню (відновленню) емоційного зв`язку з матір`ю та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками. Тому вимога апелянта про одночасну участь спілкування дитини з матір`ю, і з ним самим, не відмовідатиме інтересам дитини.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази, зокрема, висновок психолога ОСОБА_9 , згідно якого психолог зазначила що на даний момент спостерігається стабільна емоційна прив`язаність дитини до батька, дитина частіше розповідає про тата, ніж про маму, яка підтримує контакт, зі слів ОСОБА_5 , епізодично, формування прив`язаності до матері потребує додаткового часу та стабільності у взаємовідносинах, тобто системно щодня/щотижня, а не періодами в півроку, дитина не проявляє ініціативи у спілкуванні на тему мами, не демонструє тривожності чи надмірної емоційної реакції при згадуванні та емоційний зв`язок та почуття безпеки у стосунках чітко простежується із батьком, оскільки, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції вказаний доказ врахован при визначенні графіку спілкування дитини з матір`ю, а такі твердження апелянта про неврахування висновку судом є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що вважаючи, що оскаржуване рішення не буде піддаватись сумніву з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вже розпочала зловживання та маніпуляції, матеріалами справи не підтвержено.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції щодо необхідності усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною матір`ю.

Апеляційний суд зауважує, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Отже, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції змінити шляхом зміни резолютивної частини судового рішення. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кравинська Юлія Вікторівна, задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 червня 2026 року - скасувати в частині встановленя способу участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним порядком (графіком): - двічі на рік до літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; - з літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю; можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Встановити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним порядком (графіком):

- надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином, в межах території України, з врахуванням стану здоров`я дитини, на період тривалістю 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю;

- надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином, в межах території України, з врахуванням стану здоров`я дитини, на період тривалістю 7 (сім) безперервних календарних днів у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_2 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_7 під час його спілкування з матір`ю.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua