Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №570/3092/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Суд: Рівненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №570/3092/26

Суддя: Красовський О.О.

Справа № 570/3092/26

Номер провадження 2/570/2506/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачкою був укладений кредитний договір. Позичальниці були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов`язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договорами строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Позивачем укладено договір факторингу. Згідно цього договору позивач набув права вимоги до відповідачки. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки наявну заборгованість, стягнути судові витрати та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Провадження у справі було відкрито 24.06.2026 року.

17 серпня 2026 року відповідачкою подано відзив. Відповідачка у поданому відзиві позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки заперечує факт укладення 23.04.2020 року між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 1162632, вчинення будь-яких дій щодо отримання кредиту та фактичне отримання кредитних коштів. Зазначає, що вказаний у договорі номер мобільного телефону НОМЕР_1 їй ніколи не належав та не використовувався нею, на вебсайті кредитодавця вона не реєструвалася, заявки на отримання кредиту не подавала, одноразового ідентифікатора не отримувала та електронного договору не підписувала. Вважає, що позивачем не надано належних доказів ідентифікації відповідача як особи, яка вчинила відповідні електронні дії та висловила волевиявлення на укладення договору. Крім того, відповідач заперечує отримання 8 000 грн кредитних коштів, оскільки платіжним дорученням підтверджується перерахування коштів на платіжну картку Mastercard № НОМЕР_2 , належність якої їй не доведена. Відтак, на її переконання, позивачем не підтверджено ані укладення договору саме відповідачем, ані отримання нею кредитних коштів. Не виключає можливості неправомірного використання її персональних даних третіми особами. У зв`язку з неможливістю самостійного отримання технічних даних щодо укладення договору та інформації про власника платіжної картки відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

Разом з тим, як альтернативну підставу заперечень відповідачка зазначає про неправомірність нарахування процентів після закінчення визначеного договором 30-денного строку кредитування - 23.05.2020 року, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Вважає, що за відсутності доведених пролонгацій договору проценти могли нараховуватися лише в межах первісного строку кредитування за ставкою 0,8 % на день, що становить 1 920 грн. Також зазначає про відсутність належного деталізованого розрахунку процентів та доказів правомірності застосування ставки 5 % на день. Крім того, відповідачка заперечує проти стягнення 800 грн комісії за надання кредиту, оскільки позивачем не доведено змісту, самостійного характеру та фактичного надання відповідних послуг, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а в разі встановлення факту укладення кредитного договору - обмежити стягнення сумою 8 000 грн основного боргу та 1 920 грн процентів за первісний строк кредитування.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18.08.2026 року витребувано докази.

08.09.2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі. Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вважає їх обґрунтованими, посилаючись на те, що 23.04.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1162632 на суму 8 000 грн строком на 30 днів шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору позивач посилається на довідку про ідентифікацію, згідно з якою одноразовий ідентифікатор V36000 було направлено відповідачу 23.04.2020 року о 10:24:20 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 . Вважає, що використання зазначеного ідентифікатора та розміщення договору в особистому кабінеті позичальника підтверджують волевиявлення відповідача, її ознайомлення з умовами кредитування та укладення договору в письмовій формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Факт надання кредитних коштів позивач обґрунтовує платіжним дорученням №18531094 від 23.04.2020 року, відповідно до якого 8000 грн перераховано на ім`я відповідача на картковий рахунок № НОМЕР_4 . Щодо розміру заборгованості позивач зазначає, що вона становить 34 720 грн, з яких 8 000 грн - основна сума кредиту, 25920 грн - проценти та 800 грн - комісія. Нарахування процентів обґрунтовує умовами пунктів 1.5.2, 1.6 та 2.2.3 кредитного договору, відповідно до яких за первісний строк кредитування проценти нараховувалися за ставкою 0,8 % на день та становили 1 920 грн, а після закінчення строку повернення кредиту, у зв`язку з продовженням користування коштами, протягом наступних 60 днів за базовою ставкою 5 % на день, що становить 24 000 грн. Відтак, позивач вважає правомірним нарахування загалом 25 920 грн процентів. Також позивач заперечує проти доводів відповідача щодо безпідставності стягнення комісії у розмірі 800 грн, посилаючись на пункт 1.5.1 договору, яким передбачено її одноразове нарахування у розмірі 10 % від суми кредиту. Вважає, що встановлення такої комісії не суперечить законодавству, а відповідач, підписавши договір, погодилася з відповідними умовами та взяла на себе обов`язок її сплатити. Крім того, позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020 року, при цьому після набуття права вимоги нових нарахувань заборгованості не здійснювалося. З огляду на викладене позивач просить врахувати наведені додаткові пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача не з`явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати без його участі.

Відповідачка не з`явилася в судове засідання.

Представниця відповідачки не з`явилася в судове засідання. Подала заяву про розгляд справи без їхньої участі. Просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

23 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №1162632 на суму 8000 грн на підставі та умовах, визначених договором.

Кредитний договір укладено у електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором V36000.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, відповідно до узгоджених умов Позичальник кредит отримав, що підтверджується платіжним дорученням 18531094 від 23.04.2020 року.

29.12.2020 року було укладено договір про відступлення прав вимоги №58-МЛ відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ "Кредит Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1162632 від 23.04.2020 року.

Заборгованості відповідача, за розрахунками позивача за договором 23.04.2020 року, становить 34720,00 грн, з яких:

- 8000 грн. тіло кредиту;

- 25920 грн. відсотки;

- 800,00 грн комісія за видачу кредиту.

З наданої інформації АТ «СЕНСБАНК», на ухвалу суду від 29.09.2026 року про витребування доказів, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 . На рахунок № НОМЕР_5 було здійснено зарахування коштів на суму 8000 грн 23.04.2020 року.

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Норми права щодо укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку, підписаний стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами. Якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Щодо волевиявлення сторін при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

«Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами».

Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.03.2020 р., справа № 387/554/18.

Норми права щодо виконання договору.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору. Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Норми права щодо нарахування відсотків.

Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Норми права щодо нарахування комісії.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), Закон № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту».

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно п. 10 ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Висновки суду.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором.

Як зазначалося вище, 23.04.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №1162632, відповідно до п.1.3 договору кредит надається строком 30 днів, а саме з 23.04.2020 року по 23.05.2020 року включно.

Отже за умовами договору відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто протягом строку, на який були надані такі кошти і з врахуванням процентної ставки за кредитом 0,80% (п.1.5.2 договору), що складає 1920 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, відсотки в сумі 24000 грн були нараховані поза межами дії кредитного договору, а тому стягненню не підлягають.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 01 липня 2025 року між адвокатським об`єднанням "Апологет" та позивачем було укладено договір надання правової (правничої) допомоги №0107.

На виконання вимог ЦПК України представником позивача були подані: копія договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року; копія акту наданих послуг № Д/25975 від 14.04.2026 року, копія детального опису наданих послуг акту наданих послуг № Д/25975 від 14.04.2026 року.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Витрати на професійну правничу допомогу становлять 8 000 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 року у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При розгляді справи відповідач не довів, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. не відповідають критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Тому у суду немає підстав для зменшення судових витрат в цій частині.

Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 10720,00 грн., що складає 30,9 % від заявленого позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог: судовий збір 822,70 грн. (2662,4х0,309), витрати на професійну правничу допомогу 2472,00 грн. (8000х0,309).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" заборгованість за договором № 1162632 від 23.04.2020 року в розмірі 10720 грн.; судовий збір у розмірі 822,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2472 грн., а всього 14014 (чотирнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 435234236, адреса вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28, м. Львів, 79000).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Суддя Красовський О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua