Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №202/6660/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №202/6660/26

Суддя: Михальченко А. О.

Справа № 202/6660/26

Провадження № 2/202/5358/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/6660/26 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 569473-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

02.12.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 569473-КС-001 про надання кредиту, яку відповідач того ж дня прийняла (акцептувала). Позивач направив відповідачу через інформаційно-телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6922 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який позичальником було введено/відправлено.

За умовами договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши кошти у розмірі 50 000,00 грн на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 05.06.2026 року утворилася заборгованість у сумі 169 500,00 грн, яка складається з: 50 000,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 84 500,00 грн - сума прострочених платежів за процентами; 25 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України; 10 000,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. Позивач зазначає, що проценти за користування кредитом після закінчення строку дії договору не нараховувались.

Враховуючи, що заборгованість у добровільному порядку не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 569473-КС-001 у розмірі 169 500,00 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відомостей про належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 та виписки про рух коштів за період з 02.12.2025 по 19.05.2026.

Ухвалою суду від 07.07.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не подавались.

07.08.2026 року відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві відповідач зазначила, що договору не укладала та не підписувала; позивачем подано лише паперові копії електронних документів без її підпису, не надано доказів генерування та направлення їй одноразового ідентифікатора, належності їй номера телефону, а отже не доведено погодження нею умов кредитування. Посилаючись на ч. 5 ст. 100 ЦПК України та постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, просила витребувати у позивача оригінал електронного договору з усіма додатками та сертифікатом КЕП, а в разі ненадання - визнати подані копії недопустимими доказами.

Крім того, відповідач послалася на те, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України вона звільнена від відповідальності за ст. 625 ЦК України; що розмір нарахованих процентів (84 500,00 грн) непропорційний сумі кредиту, а тому просила зменшити його щонайменше до 25 000,00 грн; що умова про комісію є нікчемною, оскільки встановлює плату за дії кредитодавця у власних інтересах; що позивачем не надано первинних документів на підтвердження перерахування їй кредитних коштів, а клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

09.10.2026 року за клопотанням позивача, яке заявлене ним у позові, судом витребувана інформація з АТ «Райффайзен банк».

28.10.2026 року до суду надійшла банківська виписка.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, свою позицію щодо позову виклала у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 569473-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6922 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом, проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, з урахуванням дня видачі та дня повернення кредиту згідно з Графіком платежів (п. 2 договору). Строк кредитування - 169 днів, до 19.05.2026. Договором також передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 10 000,00 грн. Графіком платежів, який міститься в розділі 5 Паспорта споживчого кредиту, передбачено повернення кредиту, сплату процентів і комісії дванадцятьма платежами по 10 250,00 грн (останній 10 112,02 грн) кожні 14 днів, перший з яких 16.12.2025, останній 19.05.2026; комісія за надання кредиту сплачується у складі перших чотирьох платежів.

До договору долучено Паспорт споживчого кредиту, оферту, акцепт, анкету клієнта та візуальну форму послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту від 02.12.2025 за обраних позичальником умов процентна ставка становить 365 % річних (фіксована), загальні витрати за кредитом 73 660,68 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 123 660,68 грн, реальна річна процентна ставка 6918,26 %.

Розділом 6 Паспорта та п. 7.5 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, які нараховуються за кожен день прострочення в сумі, що не перевищує 2 % від неповерненої суми кредиту, а сукупна сума яких не може перевищувати половини суми кредиту.

Паспорт підписано кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом, а позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6010 (02.12.2025 о 19:55:40, номер телефону НОМЕР_1 ).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало, перерахувавши 02.12.2025 року кошти в сумі 50 000,00 грн 02.12.2025 о 19 год. 56 хв. на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується банківською випискою АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», яка надійшла до суду 28.10.2026.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим станом на 05.06.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 169 500,00 грн, яка складається з: 50 000,00 грн - прострочений борг за тілом кредиту; 84 500,00 грн - прострочений борг за процентами; 25 000,00 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України; 10 000,00 грн - заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 09.06.2026 платежі на погашення заборгованості від відповідача не надходили.

Проценти за користування кредитом у сумі 84 500,00 грн нараховані за ставкою 1 % на день на суму кредиту 50 000,00 грн за 169 днів (з 02.12.2025 по 19.05.2026 включно), тобто лише в межах строку кредитування; після 19.05.2026 проценти не нараховувались.

Проценти за ст. 625 ЦК України в сумі 25 000,00 грн нараховані з 17.12.2025 по 10.01.2026 по 1 000,00 грн за кожен день прострочення (2 % від суми кредиту) - після невнесення першого платежу за Графіком (16.12.2025) і до досягнення граничної суми, що дорівнює половині суми кредиту.

Щодо укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Без проходження реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, входу до особистого кабінету та введення одноразового ідентифікатора, надісланого на вказаний позичальником номер телефону, електронний договір не міг бути укладений. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Доводи відповідача про те, що вона договір не укладала, суд відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено, що оферту було акцептовано шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-6922, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 . Цей самий номер телефону, а також РНОКПП НОМЕР_3 зазначені як контактні дані самої ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, поданому нею через підсистему «Електронний суд». Кредитні кошти перераховано через 6 хвилин після підписання паспорту кредиту на банківську картку, реквізити якої позичальник зазначила в анкеті, що, згідно з відповіддю АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», належить відповідачу.

Відповідач не стверджує, що номер телефону чи банківська картка їй не належать або вибули з її володіння, не повідомляла кредитодавця чи правоохоронні органи про неправомірне використання її персональних даних, не надала власної виписки по картковому рахунку, яка спростовувала б отримання коштів, хоча такий доказ перебуває в її розпорядженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Щодо клопотання відповідача про витребування оригіналу електронного доказу суд зазначає таке. Законодавство не вимагає підписання електронного договору кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом; договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»), тому вимога відповідача про надання «сертифіката ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами» не ґрунтується на законі.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (за позовом цього ж кредитодавця), документ з іншим, ніж кваліфікований чи удосконалений, електронним підписом потребує додаткової перевірки цілісності та незмінності: суд має з`ясувати, чи надсилався договір позичальнику, у якій формі (файлом чи посиланням) та чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування; паперова копія електронного доказу приймається, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу. Відмова у витребуванні оригіналів електронних доказів за наявності клопотання відповідача без належного обґрунтування визнана Верховним Судом порушенням принципу змагальності.

У цій справі відповідач не зазначила, які саме умови договору, на її думку, не відповідають погодженим, і не надала примірника договору іншого змісту. Паспорт споживчого кредиту (підписаний кредитодавцем кваліфікованим електронним підписом), оферта, акцепт та візуальна форма послідовності дій клієнта між собою узгоджуються щодо суми кредиту, процентної ставки та строку кредитування, а надання кредитних коштів підтверджено банківською випискою, а відтак суд відхиляє клопотання відповідача про витребування оригіналу електронного доказу.

Отже, суд доходить висновку, що договір між сторонами укладено у належній формі, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а позивач виконав свій обов`язок з надання кредиту.

Щодо тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Проценти за користування кредитом у розмірі 84 500,00 грн нараховані за ставкою 1 % на день на суму кредиту 50 000,00 грн за 169 днів користування кредитом у межах погодженого строку кредитування (з 02.12.2025 по 19.05.2026 включно), що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, щодо права кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом лише в межах строку кредитування.

Доводи відповідача про необхідність зменшення розміру процентів суд відхиляє. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами (ст. 1048, 1054 ЦК України), а не неустойкою чи іншою мірою відповідальності, тому правила ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення неустойки та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо зменшення розміру процентів річних як відповідальності за прострочення), до них не застосовуються.

Положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» стосуються компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань, тобто відповідальності, а не погодженої плати за кредит. Процентна ставка 1 % на день не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, за висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, за відсутності встановленої законом нікчемності умови договору суд не може без відповідної позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом (з відступом від висновку, викладеного у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23).

Відповідач зустрічного позову про визнання недійсною чи зміну умови про проценти не пред`являла, а умова про проценти є чіткою і не потребує тлумачення на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Судові рішення апеляційних судів, на які посилається відповідач, не є обов`язковими для суду в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн та за процентами в розмірі 84 500,00 грн, а всього 134 500,00 грн.

Щодо комісії.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Частиною п`ятою статті 8 цього Закону встановлено, що денна процентна ставка не може перевищувати 1 %.

За висновком Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, після завершення 240-денного перехідного періоду (з 20.08.2024) максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %; ця норма є імперативною, а нікчемність умови договору про її перевищення суд зобов`язаний враховувати ex officio. Отже, до договору від 02.12.2025 застосовується граничне значення 1 %.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту загальні витрати за кредитом за погоджених сторонами умов (проценти, нараховані на залишок кредиту відповідно до Графіка платежів, та комісія за надання кредиту 10 000,00 грн) становлять 73 660,68 грн. Отже, денна процентна ставка за договором становить 0,87 %, що не перевищує граничного значення, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Та обставина, що внаслідок невиконання відповідачем Графіка платежів проценти фактично нараховувались на всю суму кредиту і разом із комісією перевищили цей рівень, не свідчить про нікчемність умови договору. Правило про максимальний розмір денної процентної ставки є засобом ex ante контролю умов договору, а підстави недійсності мають існувати на момент його укладення, а не виникати внаслідок невиконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23). Тому підстав вважати умову про комісію нікчемною з мотивів перевищення максимального розміру денної процентної ставки немає.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину (його умови) недійсним судом не вимагається.

Водночас, перевіряючи доводи відповідача про нікчемність умови про комісію, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, відповідно до яких, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які встановлено комісію, відповідна умова договору є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 2.5 договору передбачено «Комісію за видачу кредиту» в розмірі 10 000,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі, при цьому ні договір, ні Паспорт споживчого кредиту не визначають переліку додаткових чи супутніх послуг, які кредитодавець надає позичальнику за цю плату, а сама комісія пов`язана виключно з фактом видачі кредиту.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором (ч. 1 ст. 1054 ЦК України), плату за який становлять проценти, а не додатковою чи супутньою послугою. Позивач відповіді на відзив не подав і доводів відповідача в цій частині не спростував. За таких обставин умова договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною і не створює для відповідача обов`язку зі сплати 10 000,00 грн.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в сумі 10 000,00 грн слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦК України в сумі 25 000,00 грн, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена до стягнення сума 25 000,00 грн за своєю правовою природою не є процентами за користування кредитом у розумінні ст. 1048, 1054 ЦК України (плата за кредит), стягнення яких заявлено окремо (84 500,00 грн).

Розділом 6 Паспорта споживчого кредиту (п. 7.5 договору) передбачено сплату у разі прострочення 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, але не більше 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення та сукупно не більше половини суми кредиту, тобто договором встановлено «інший розмір процентів» у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком позивач нарахував такі проценти з 17.12.2025 по 10.01.2026, тобто в межах строку кредитування, у зв`язку з невнесенням відповідачем платежу за Графіком 16.12.2025. Такі проценти, незалежно від їх розміру, є спеціальною мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд враховує, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції, відповідно до якої звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит поширюється на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом. Договір № 569473-КС-001 укладено 02.12.2025, тобто після цієї дати, а тому пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» на нього не поширюється.

Водночас це не виключає застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є самостійною нормою. Законом № 3498-IX цей пункт не змінено і не виключено, він є чинним і поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), без будь-якого обмеження за датою їх укладення. Звуження сфери дії спеціальної пільги, встановленої Законом України «Про споживче кредитування», не скасовує дії норми Цивільного кодексу України, яка продовжує регулювати ці відносини.

Частина третя статті 1054 ЦК України, згідно з якою особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом, не свідчить про протилежне, оскільки положення пункту 18 спеціальним законом не змінено і не скасовано.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 зазначив, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на договори позики, кредитні договори, «і в тому числі договір про споживчий кредит», а в постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 застосував цю норму до вимог про стягнення сум за ст. 625 ЦК України за кредитним договором.

Оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, укладеним 02.12.2025, повністю припадає на період дії в Україні воєнного стану, вона звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у тому числі від сплати процентів, нарахованих за договірною ставкою відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 79,35 % (134 500,00 грн із 169 500,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини у розмірі 2 112,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 95, 100, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 569473-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2025 року у розмірі 134 500 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп., з яких: 50 000,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 84 500,00 грн - сума прострочених платежів за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір у розмірі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн 64 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.11.2026 року.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua