Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №202/2155/25
Суддя: Маринін О. В.
Справа № 202/2155/25
Провадження № 2/202/429/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі головуючого судді Мариніна О.В.,
за участю секретаря судового Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 6356287 від 10.02.2023. Позов обґрунтований тим, що 10.02.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, укладено договір про надання споживчого кредиту (далі – кредитний договір). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «C8721». За умовами договору кредит надано у сумі 12 000 грн на строк 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,99 % на день; останній платіж за договором – 05.02.2024. Кошти перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Відповідач у встановлені строки кредит та проценти не повернув. 27.11.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор; після зміни найменування 10.12.2024 – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача. Про відступлення права вимоги відповідача повідомлено на електронну пошту, зазначену при укладенні договору. Позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 50 446,80 грн, з яких: 12 000 грн заборгованість за кредитом; 21 492 грн проценти, нараховані первісним кредитором; 16 954,80 грн проценти, нараховані позивачем за 71 день (з 27.11.2023 по 05.02.2024) в межах строку кредитування (12 000 грн ? 1,99 % = 238,80 грн ? 71 день). Також позивач просив стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Заявою від 06.03.2025 позивач уточнив ціну позову, зазначену помилково при поданні позову (47 820 грн) 50 446,80 грн. Суд приймає цю заяву до розгляду, оскільки вона стосується виправлення ціни позову і не змінює предмет та підстави позову.
У відзиві від 24.03.2025 відповідач вказав, що не визнає позов в повному обсязі, зокрема вважає необґрунтованими витрати на правничу допомогу, посилається на укладення договору в період воєнного стану з високою процентною ставкою, просить перевірити обґрунтованість і зменшити нараховані проценти та надати можливість реструктуризації боргу.
У запереченнях від 27.03.2025 відповідач визнав наявність заборгованості за основною сумою кредиту та готовність її погасити, проте заперечив проти стягнення процентів, витрат на правничу допомогу та судового збору, посилаючись на погіршення фінансового стану внаслідок воєнних дій (ст. 617 ЦК України), на ст. 1056-1 ЦК України та на те, що не укладав угоду з адвокатом позивача.
У доповненні до відзиву від 07.08.2025 відповідач послався на звіт бюро кредитних історій від 07.08.2025, в якому відсутні відомості про спірний кредит, що, на його думку, ставить під сумнів існування кредитного зобов`язання.
У відповіді на відзив від 27.03.2025 представник позивача заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що проценти нараховані в межах строку кредитування як плата за правомірне користування кредитом, а розмір витрат на правничу допомогу погоджений сторонами договору про надання правничої допомоги.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 10.02.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 6356287. Відповідно до договору: сума кредиту 12 000 грн; строк кредиту 360 днів; стандартна процентна ставка 1,99 % на день, що застосовується в межах строку кредиту; дата останнього платежу 05.02.2024.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «C8721».
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» є фінансовою установою, яка має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (розпорядження Нацкомфінпослуг від 28.03.2017 № 756; свідоцтво ФК № 870 від 28.02.2017).
Кредитні кошти у сумі 12 000 грн перераховано на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану відповідачем при оформленні кредиту, через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», що підтверджується довідкою про перерахування коштів від 27.11.2023; витягом з договору про обслуговування операцій з переказу коштів та не заперечувалося самим відповідачем.
27.11.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, за яким право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, перейшло до фактора, що підтверджується витягом з реєстру боржників та платіжним дорученням про оплату за договором факторингу.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід права вимоги відбувається в момент підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.
Рішенням єдиного учасника від 25.11.2024 № 251124/1 змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», відповідні зміни внесені до ЄДР 10.12.2024.
Згідно з карткою обліку договору та розрахунками заборгованості станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 50 446,80 грн, з яких: 12 000 грн. кредит; 21 492 грн. проценти, нараховані первісним кредитором (238,80 грн/день, тобто за 90 днів); 16 954,80 грн. проценти, нараховані позивачем за 71 день у період з 27.11.2023 по 05.02.2024.
Загальний період нарахування процентів (161 день) не перевищує встановленого договором строку кредиту (360 днів), а кінцева дата нарахування збігається з датою закінчення дії договору 05.02.2024. Нарахування процентів після цієї дати позивач не здійснював.
Доказів погашення заборгованості повністю або частково відповідач не надав.
Згідно зі ст. 626, 628, 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов; договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Доводи відповідача про відсутність відомостей про кредит у його кредитній історії суд відхиляє.
Подання інформації до бюро кредитних історій є обов`язком кредитодавця за Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» і не впливає на існування чи дійсність цивільно-правового зобов`язання. Відсутність запису в кредитній історії не спростовує факту укладення договору та отримання кредитних коштів, а може свідчити лише про порядок виконання кредитодавцем обов`язків щодо звітності.
Відповідач не заявляв про підроблення договору чи підпису, не оспорював договір, не звертався з вимогою про визнання його недійсним (ст. 202–205, 215 ЦК України), а також не заперечував, що картка № НОМЕР_1 належить йому.
Крім того, у запереченнях від 27.03.2025 відповідач прямо визнав наявність заборгованості за основною сумою кредиту та готовність її повернути.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, щодо яких між сторонами немає спору, не підлягають доказуванню.
Тому факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12 000 грн суд вважає встановленим.
Вказане також підтверджується довідкою платіжного провайдера та іншими матеріалами справи.
Згідно зі ст. 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, у тому числі за договором факторингу; заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором чи законом, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Пп. 3 п. 4.1 кредитного договору прямо передбачено право кредитора відступати право вимоги без згоди позичальника.
Відповідач не оспорював договір факторингу та обсяг переданих прав. Відсутність письмового повідомлення боржника про заміну кредитора за ст. 516 ЦК України означає лише ризик для нового кредитора щодо належності виконання боржником первісному кредитору, і не спростовує переходу права вимоги. Однак доказів виконання зобов`язання первісному кредитору відповідач не надав.
Отже, позивач є належним кредитором і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором.
Згідно зі ст. 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та в порядку, встановлених договором.
Сторонами погоджено стандартну процентну ставку 1,99 % на день у межах 360-денного строку кредиту.
Позивач нараховує проценти виключно в межах цього строку – 161 день з 360 (90 днів первісним кредитором і 71 день позивачем у період з 27.11.2023 по 05.02.2024), що не виходить за межі погоджених сторонами умов.
Нараховані проценти за своєю правовою природою є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності, тому доводи відповідача про неможливість застосування штрафних санкцій за обставин непереборної сили (ст. 617 ЦК України) до таких процентів не стосуються.
Розрахунок процентів, поданий позивачем, перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає умовам договору та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту.
При цьому контррозрахунку відповідач не надав.
Доводи відповідача щодо воєнного стану та погіршення фінансового стану суд відхиляє, оскільки кредитний договір укладений 10.02.2023, тобто вже після початку повномасштабного вторгнення та в умовах воєнного стану та відповідач, укладаючи договір на таких умовах, усвідомлював ці обставини.
Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили мають бути підтверджені належними доказами (зокрема, сертифікатом ТПП) і мають причинний зв`язок з неможливістю виконання зобов`язання, однак таких доказів відповідач не надав, а за його власним поясненням дохід був неофіційним і документів про його втрату немає.
Відсутність коштів у боржника не є обставиною непереборної сили та не звільняє від виконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).
Посилання на ст. 1056-1 ЦК України не підтверджено доводами та доказами того, що розмір процентної ставки встановлено з порушенням вимог закону або він є несправедливою умовою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Умови договору в цій частині відповідачем у встановленому порядку не оспорені, недійсними не визнані.
Прохання відповідача про реструктуризацію боргу виходить за межі позовних вимог та не може бути задоволене судом у цьому провадженні, оскільки погодження нових умов виконання зобов`язання належить до сфери домовленості сторін.
Заява про розстрочення виконання рішення з наданням відповідних доказів майнового стану відповідачем у встановленому порядку не подавалась, а відповідач не позбавлений права звернутися з такою заявою на стадії виконання рішення (ст. 435 ЦПК України).
Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав, позов про стягнення 12 000 грн заборгованості за кредитом, 21 492 грн та 16 954,80 грн процентів, нарахованих в межах строку кредитування за ставкою, визначеною договором, а всього 50 446,80 грн, є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову через систему «Електронний суд» (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, у тому числі на те, що він є особою, позбавленою батьківського піклування не є підставою для звільнення від відшкодування судових витрат позивача, оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає пільги щодо сплати судового збору відповідними особами, а не звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати витрати сторони, на користь якої ухвалено рішення.
Зменшення розміру судового збору, що підлягає стягненню, законом не передбачено.
Відповідно до ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат; їх розмір визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову і значенням справи для сторони.
За ч. 5, 6 ст. 137, ч. 5 ст. 141 ЦПК України суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу, якщо визнає їх неспівмірними, виходячи з конкретних обставин справи та критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру та необхідності.
Позивач на підтвердження понесених витрат надав договір про надання правової допомоги від 10.12.2024 № 10/12-2024, заявку на виконання доручення, рахунок, акт приймання-передачі виконаних робіт, ордер.
Загальна вартість послуг становить 10 000 грн.
Доводи відповідача про те, що позивач не надав підтверджуючих документів, спростовуються матеріалами справи.
Водночас відповідач у відзиві та запереченнях заперечив проти розміру заявлених витрат.
Суд погоджується з тим, що заявлена сума 10 000 грн. не є співмірною зі складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи, з огляду на те, що справа є незначної складності, належить до категорії типових справ про стягнення заборгованості за споживчим кредитом, які розглядаються в порядку спрощеного провадження, процесуальні документи представника позивача (позов, заява про уточнення ціни позову, відповідь на відзив) значною мірою шаблонні та повторюють тексти, що використовуються позивачем у великій кількості аналогічних справ; адвокат участі в судових засіданнях не брав, значного часу на підготовку справи не витратив; частина робіт (зокрема, заява про уточнення ціни позову) стала необхідною внаслідок помилки, допущеної представником позивача при зазначенні ціни позову, і не має покладатися на відповідача.
Суд враховує також майновий стан відповідача та відсутність доказів його недобросовісної процесуальної поведінки, що призвела до затягування розгляду справи.
З урахуванням наведеного, критеріїв реальності, розумності, співмірності та пропорційності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, відмовивши у відшкодуванні решти заявленої суми.
Керуючись ст. 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6356287 від 10.02.2023 у розмірі 50 446,80 грн (п`ятдесят тисяч чотириста сорок шість гривень 80 копійок), з яких: заборгованість за кредитом 12 000,00 грн.; проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором 21 492,00 грн., проценти за користування кредитом, нараховані позивачем за період з 27.11.2023 по 05.02.2024 (71 день) 16 954,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн..
В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Суддя О. В. Маринін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua