Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №213/3446/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №213/3446/26

Суддя: Хмельова С. М.

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3446/26

Номер провадження 2/213/2446/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М., за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗАЙМЕР» було укладено кредитний договір №32510, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а той зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом. Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Однак, позичальник умови договору не виконав, має заборгованість в розмірі 29 808,00 грн, яка складається з: 4 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2 480,00 грн – заборгованість за процентами, 23 328,00 грн – заборгованість за пенею. На підставі договору факторингу від 11.03.2020 позивач отримав право вимоги до відповідачки за зазначеним договором. Тому позивач просить стягнути зазначену суму з відповідачки на свою користь, а також сплачений судовий збір

У судове засідання сторони не викликались. Відповідачка відзив не направила.

У зв`язку з ненаданням відповідачкою відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

13.08.2026 позовна заява надійшла до суду.

27.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.11.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

28.11.2018 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 32510, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2271.

Відповідно до п.1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2. договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.12.2018. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до п. 1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

За змістом п. 4.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов договору, починаючи з першого дня прострочення, при цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Підписуючи договір, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (п. 6.8 договору).

Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 11.08.2026 вих. №29/08, 28.11.2018 через платіжний сервіс «Platon» проведено успішну транзакцію з видачі кредиту за договором № 32510 у сумі 4 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені відповідачкою у договорі.

Отже, ТОВ «ЗАЙМЕР» належно виконало умови договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

11.03.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №ЗК - 11032020, за умовами якого до позивача перейшли права вимоги, в тому числі до відповідачки ОСОБА_1 за зазначеним вище договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 29 808,00 грн, з яких: 4 000,00 грн – сума основного боргу, 2 480,00 грн – заборгованість за відсотками, 23 328,00 грн – заборгованість за пенею.

28.07.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило відповідачці досудову вимогу, у якій повідомило про відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за кредитом.

Доказів погашення заборгованості суду не надано.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 зазначеного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення грошових коштів, відсоткова ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши договір, відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, а грошові кошти не були би перераховані.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачка користувалася коштами, наданими їй на підставі укладеного кредитного договору. Проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

На підставі договору відступлення прав вимоги №ЗК – 11032020 позивач набув право вимоги до відповідачки за договором № 32510 від 28.11.2018.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачкою кредитного договору та порушення нею взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.

Відповідачка будь-яких доказів на спростування того, що вона електронним підписом підписувала договір, отримувала кредитні кошти і користувалася ними, а також щодо суми заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі не надала.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, а тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів у розмірі 2 480,00 грн, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права видно, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору, кредит у розмірі 4 000,00 грн надано строком на 30 днів (тобто до 28.12.2018) зі сплатою процентів у розмірі 730% річних (2% на добу), а тому розмір заборгованості по відсотках у межах строку кредитування становить 2 400,00 грн (4000,00 грн х 2 % х 30 днів). Саме такий розмір процентів міститься і у графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 32510 від 28.11.2018.

Відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 400,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 23 328,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регулюються Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на дату укладення кредитного договору) цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на дату укладення кредитного договору) цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Пункт 1 частини другої статті 3 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності з 24.12.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування» у чинній редакції, оскільки вони пом`якшують цивільну відповідальність позичальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в чинній редакції) сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн, порушення нею виконання зобов`язання за кредитним договором, суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню, пеню у розмірі 2 000,00 грн, що нарахована первісним кредитором у період з 29.12.2018 по 07.01.2019.

Зазначений період передує встановленню Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 і введенню в Україні воєнного стану, а тому положення п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) на спірні правовідносини не поширюються.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 8 400,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4 000,00 грн, заборгованість за процентами – 2 400,00 грн, заборгованість за пенею – 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 750,27 грн (8 400,00 х 29 808,00 х 2 662,40).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 32510 від 28.11.2018 в розмірі 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4 000,00 грн, заборгованість за процентами – 2 400,00 грн, заборгованість за пенею – 2 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 750,27 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення – 12.11.2026.

Суддя С.М. Хмельова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua