Рішення від 24 листопада 2025 р. у справі №201/13001/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 24 листопада 2025 р.

Справа: №201/13001/25

Суддя: Федоріщев С. С.

Справа № 201/13001/25

Провадження № 2/201/5593/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді Федоріщева С. С.,

з участю секретаря судового засідання Максимової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, –

ВСТАНОВИВ:

1. Суть позовних вимог та хід розгляду справи

14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про участь у вихованні та утриманні дитини. Позовні вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що: 01 червня 2023 року між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі, актовий запис №547; ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі сторін народився син – ОСОБА_3 ; після народження дитини відповідачка фактично самоусунулася від сімейного життя, залишила спільне місце проживання, проживає окремо, участі у догляді за дитиною не бере; з метою врегулювання питань утримання дитини 20 березня 2025 року між сторонами було укладено письмовий договір про участь у вихованні та утриманні дитини, відповідно до якого: дитина постійно проживає разом із батьком – ОСОБА_1 ; мати – ОСОБА_2 – зобов`язалася щомісячно сплачувати на користь батька кошти на утримання дитини в розмірі 6 000 грн до 10 числа кожного місяця; з червня 2025 року відповідачка своїх договірних зобов`язань не виконує, аліментів не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість за 4 місяці в сумі 24 000 грн.

У подальшому, після відкриття провадження у справі, позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій, крім вимоги про стягнення заборгованості за договором, просив: розірвати шлюб між ним та відповідачкою; після розірвання шлюбу залишити малолітнього ОСОБА_3 проживати разом із батьком – ОСОБА_1 , який фактично самостійно його виховує та утримує; стягнути з відповідачки судові витрати.

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У подальшому позивач усунув недоліки позовної заяви, сплатив судовий збір, надав уточнену позовну заяву, у якій остаточно сформулював свої вимоги як вимоги про: стягнення заборгованості за договором; розірвання шлюбу; визначення місця проживання дитини разом з батьком.

2. Пояснення сторін

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, подав письмову заяву, в якій: просив розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримав у повному обсязі; додатково пояснив, що дитина фактично з моменту народження постійно проживає з ним, перебуває на його повному утриманні, а відповідачка з догляду за дитиною та її матеріального забезпечення фактично самоусунулася.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій: підтвердила, що дитина тривалий час фактично проживає разом із батьком; зазначила, що сама не бере участі у щоденному догляді за дитиною, проживає окремо, матеріального забезпечення дитини не здійснює; не заперечила проти розірвання шлюбу та проти залишення місця проживання дитини разом з батьком; висловила заперечення лише щодо стягнення з неї грошових коштів, посилаючись на складне матеріальне становище.

З урахуванням поданих заяв, відповідно до ч. 2 ст. 247, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами, без фіксації судового засідання технічними засобами.

3. Встановлені судом обставини

Дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, пояснення сторін, викладені у позовних заявах та письмових заявах по суті спору, оцінивши їх у сукупності відповідно до ст.ст.76–81, 89 ЦПК України, суд установив наступне.

01 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Соборним відділом ДРАЦС м. Дніпра, актовий запис № 547, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Зі змісту уточненої позовної заяви та письмових пояснень сторін убачається, що фактичні шлюбні відносини між подружжям припинилися: сторони проживають окремо, спільного побуту не ведуть, спільного сімейного бюджету не мають, подружні стосунки не підтримують, примирення не бажають.

20 березня 2025 року між сторонами укладено письмовий договір про участь у вихованні та утриманні дитини, згідно з яким: син ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком – ОСОБА_1 ; батько здійснює щоденний догляд та утримання дитини; мати – ОСОБА_2 – зобов`язалася щомісяця сплачувати на користь батька грошові кошти на утримання дитини у розмірі 6 000 грн до 10 числа кожного місяця.

Після укладення договору дитина фактично проживає разом із батьком за місцем його проживання. Батько організував належні умови для проживання дитини, забезпечує її харчування, одяг, медичний догляд, розвиток.

Відповідачка, за власними письмовими поясненнями, з дитиною не проживає, у щоденному догляді не бере участі, витрат на її утримання добровільно не несе.

Доказів сплати відповідачкою коштів, передбачених договором від 20.03.2025 року, до матеріалів справи не подано. Навпаки, позивач послідовно стверджує, що з червня 2025 року жодних платежів не надходило, внаслідок чого утворилася заборгованість за 4 місяці у сумі 24 000 грн, і ці доводи відповідачкою документально не спростовані.

Інших доказів, які б свідчили про фактичну участь відповідачки в утриманні та щоденному вихованні дитини після укладення договору, до справи не надано.

4. Оцінка суду та правове обґрунтування.

1. Щодо вимоги про розірвання шлюбу

За змістом ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України шлюб може бути розірваний судом за позовом одного з подружжя, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечить інтересам одного з них і (або) їхніх дітей.

Матеріали справи свідчать, що: подружні стосунки між сторонами фактично припинені; спільне господарство не ведеться, спільного сімейного бюджету немає; сторони проживають окремо; відповідачка не заявляла вимог про збереження шлюбу, не клопотала про надання строку для примирення, не навела обставин, які б свідчили про реальну можливість відновлення сімейних відносин.

За таких умов суд доходить висновку, що сім`я фактично розпалася, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам, а тому вимога позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

2. Щодо залишення місця проживання дитини разом із батьком

Відповідно до ст. ст. 141, 157, 160, 161 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а у разі спору місце проживання малолітньої дитини визначається судом із урахуванням: ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків; особистої прихильності дитини (з урахуванням віку); стану здоров`я дитини; інших істотних обставин.

Стаття 3 Конвенції про права дитини та ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язують суд у всіх рішеннях, що стосуються дітей, керуватися передусім принципом найкращих інтересів дитини.

З матеріалів справи вбачається, що: малолітній ОСОБА_3 фактично і безперервно проживає разом із батьком; саме батько здійснює щоденний догляд за дитиною, забезпечує її побут, розвиток, медичний нагляд, несе основні витрати, пов`язані з її утриманням; мати дитини разом із нею не проживає, систематичної участі в догляді та утриманні не бере; між батьками було укладено договір від 20.03.2025 року, яким сторони погодили, що дитина проживає з батьком і перебуває на його утриманні; відповідачка у своїй письмовій заяві не заперечує проти проживання дитини разом із батьком.

У ході розгляду справи встановлено та знайшло своє підтвердження, що саме батько дійсно самостійно виховує та утримує дитину, а збереження для неї вже сформованого середовища проживання саме з батьком відповідає принципу стабільності та безперервності виховання.

У правових висновках, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 200/952/18 та від 22.12.2021 року у справі № 339/143/20, наголошено, що при вирішенні спорів щодо дітей визначальним критерієм є саме найкращі інтереси дитини, зокрема сталість її середовища проживання, емоційна прив`язаність до того з батьків, з ким вона фактично проживає, а також реальне ставлення кожного з батьків до виконання своїх обов`язків. За відсутності спору між батьками щодо того, з ким проживатиме дитина, суд вправі вирішити питання про місце її проживання в межах розгляду інших сімейних спорів, у тому числі при розірванні шлюбу.

З огляду на: сталий характер проживання дитини з батьком; належне виконання ним батьківських обов`язків; відсутність належної участі матері у щоденному догляді та матеріальному забезпеченні дитини; відсутність заперечень відповідачки щодо проживання дитини з батьком, суд приходить до висновку, що залишення місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком відповідає його найкращим інтересам, сприяє збереженню стабільного життєвого середовища та не тягне негативних наслідків для його фізичного, психічного і морального розвитку.

3. Щодо стягнення заборгованості за договором

За ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 ст.189 СК України передбачено право батьків укласти договір щодо утримання дитини, який визначає розмір, спосіб і порядок сплати аліментів.

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України: зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк; невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд установив, що: між сторонами укладено письмовий договір від 20.03.2025 року, яким визначено обов`язок відповідачки сплачувати 6 000 грн щомісячно на утримання дитини; відповідачка з червня 2025 року своїх зобов`язань не виконувала; станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість за 4 місяці в сумі 24 000 грн; доказів сплати будь-яких сум на виконання договору відповідачкою не подано.

Посилання відповідачки на складне матеріальне становище не може бути підставою для звільнення її від виконання передбаченого законом та договором обов`язку з утримання дитини. Обов`язок батьків щодо утримання дитини є імперативним і не залежить від факту збереження чи незбереження сім`ї, а також внутрішніх конфліктів між батьками.

Отже, вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 24 000 грн заборгованості за договором від 20.03.2025 року є законною, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

4. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, понесені ним витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки.

З урахуванням установлених фактичних обставин, аналізу норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, розірвання шлюбу та залишення проживання дитини з батьком, який її самостійно виховує та утримує, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 51 Конституції України, ст. ст. 3, 7, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. ст. 104–112, 121, 141, 150, 157, 160, 161, 180–183, 189 Сімейного кодексу України, ст. ст. 202–215, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2–5, 12, 13, 15, 16, 76–81, 89, 141, 191, 223, 247, 258–259, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини – задовольнити.

Шлюб, укладений 01 червня 2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Дніпра, актовий запис № 547, – розірвати.

Після розірвання шлюбу малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити проживати разом із батьком – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який самостійно виховує та утримує дитину, без участі матері у щоденному догляді.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість за договором про участь у вихованні та утриманні дитини від 20.03.2025 року у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua