Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №460/9082/25
Суддя: Обрізко Ігор Михайлович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9082/25 пров. № А/857/30015/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів – Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, прийняте суддею Друзенко Н.В. в м. Рівному у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2024 №057250006017 та зобов`язання зарахувати до спеціального стажу роботи періоди роботи з 01.07.1986 по 05.11.1986, з 01.08.1987 по 01.08.1988, з 02.08.1988 по 05.10.1989, з 05.10.1989 по 20.10.1995, з 02.11.1995 по 08.01.1997, з 30.01.1997 по 08.04.1998, з 21.04.1998 по 31.12.2011, з 03.01.2012 по 15.12.2014, з 02.01.2015 по 15.08.2024 (по дату призначення пенсії за віком), нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 позов задоволено.
Суд зазначив, що відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні даних періодів роботи до спеціального стажу вказав на відсутність відомостей про час перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Суд наголосив, що записами трудової книжки позивача підтверджується, що позивач у спірний період перебував у трудових відносинах.
Суд звернув увагу, що відповідач, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати не врахував тієї обставини, що Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що до заяви про призначення пенсії позивачем не надано уточнюючої довідки про те, чи перебувала особа у відпустці без збереження заробітку за період роботи на спеціальних посадах з 05.10.1989 по 31.12.2011.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком.
20.12.2024 ОСОБА_1 подала заяву про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).
За принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Рівненській області рішенням від 20.12.2024 №057250006017 відмовило у проведенні нарахування грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, оскільки, відсутня уточнююча довідка про те, чи перебувала особа у відпустці без збереження заробітку за період роботи на спеціальних посадах з 05.10.1989 по 31.12.2011.
Як передбачає п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлює Кабінет Міністрів України.
Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, затвердила постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1191 (далі як і раніше - Порядок № 1191).
Пункт 2 Порядку № 1191 передбачає, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з п. 5 Порядку № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
На переконання апеляційного суду, норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058-IV необхідно тлумачити таким чином, що для отримання визначеної цим пунктом грошової допомоги при виході на пенсію за Законом № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону № 1788-XII;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058-IV, станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Відмовляючи позивачці у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідач послався на відсутність довідок про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи з 05.10.1989 по 31.12.2011.
Частина 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлює, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п. 1 Порядку № 637).
Пункт 3 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пункт 20 Порядку № 637 визначає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, чинне законодавство передбачає, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів або відсутності відомостей про стаж, для підтвердження стажу приймаються уточнюючі довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи. Тобто законодавство України встановлює пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.07.1986, ОСОБА_1 працювала на таких посадах:
з 01.07.1986 по 05.11.1986 на посаді медсестри в Першій міській лікарні м. Донецька (записи №№1-2);
з 01.08.1987 по 01.08.1988 проходження інтернатури в Першій дитячій міській лікарні (записи №№3-4, попередній запис №4 не дійсний);
з 02.08.1988 по 05.10.1989 на посаді дільничого лікаря Лутугінської районної лікарні (записи №№5-6);
з 05.10.1989 по 20.10.1995 на посаді лікаря педіатра, (з 01.04.1994) головного лікаря Орехівської амбулаторії (записи №№7-9);
з 02.11.1995 по 08.01.1997 на посаді завідуючої амбулаторії п. Райське Дружківської ЦМЛ (записи №№10-11);
з 30.01.1997 по 08.04.1998 на посаді лікаря педіатра Білозерської міської лікарні (записи №№12-13);
з 21.04.1998 по 31.12.2011 на посаді дільничого лікаря педіатра (в т.ч. сімейної медицини) Білозерської міської лікарні (записи №№14-16);
з 03.01.2012 по 15.12.2014 на посаді дільничого лікаря КУ «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» (записи №№17-19);
з 02.01.2015 по 15.08.2024 (дату призначення пенсії) займала посаду дільничого лікаря КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Новогродівської міської ради» (та по лютий 2025 за відомостями довідки форми ОК-5).
Більше того, відповідно до розрахунку стажу Форми РС-право, при призначенні пенсії страховий стаж позивача визначено як 41 рік 8 місяців 4 дні, однак вищенаведені періоди роботи в закладах і установах охорони здоров`я не віднесено до пільгових.
Також, судом достеменно встановлено, що станом на дату досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді дільничого лікаря КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Новогродівської міської ради».
Відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні даних періодів роботи до спеціального стажу вказав на відсутність відомостей про час перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що записами трудової книжки позивача підтверджується, що позивач у спірний період перебувала у трудових відносинах.
Також суд першої інстанції вірно зазначив про те, що Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
При цьому, під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати так чи інакше працівник продовжує перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди мають бути включені до спеціального страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 460/9082/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяІ. М. Обрізко
суддіЛ. П. Іщук
М.А. Пліш
Оригінал: reyestr.court.gov.ua