Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №240/17537/25
Суддя: Шимонович Роман Миколайович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/17537/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Волинської митниці (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025 року винесені Волинською митницею.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 27.05.2025 позивачем подано митну декларацію №25UA205140033550U5, разом з митною декларацією надано відповідні документи. Незважаючи на надані документи та не погодившись з митною вартістю визначеною позивачем у відповідності до положень статті 52 Митного кодексу України, 28.05.2025 Волинською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025. Вважає, що рішення митного органу є незаконними та необгрунтованими, прийнятими відповідачем без достатніх правових підстав та без урахування поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товару.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито провадження у справі за спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття картки відмови №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025 стало неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 Митного кодексу України в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025. Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025 містить причини відмови, вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також в ній вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Тобто вона цілком відповідає положенням Митного кодексу України та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Вважає, що відповідач відмовляючи у митному оформленні діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
27.05.2025 позивачем подано митну декларацію №25UA205140033550U5, разом з митною декларацією було надано наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №1171 від 20.05.2025 року;
- автотранспортна накладна CMR 1171 від 21.05.2025 року;
- супровідний документ 25GB000060ST2ACTJ5 від 22.05.2025 року;
- сертифікат з перевезення EUR.1 №S 0913411 від 22.05.2025 року;
- декларація про походження товару №1169 від 08.05.2025 року;
- загальна декларація прибуття 25UA141000570032Z0 від 26.05.2025 року;
- платіжна інструкція №701 від 29.04.2025 року;
- платіжна інструкція №705 від 06.05.2025 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг TR2500085 від 26.05.2025 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27052025-2 від 27.05.2025 року;
- зовнішньоекономічний контракт №2023/043 від 02.08.2023 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №240 від 24.04.2025 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №243/1 від 06.05.2025 року;
- Договір (контракт) на перевезення №2024/032 від 27.03.2024 року;
- заявка на перевезення №84 від 22.04.2025 року;
- копія митної декларації країни відправлення №25GB5L4N88SP0GTAA3 від 25.04.2025 року;
- митна декларація, за якою було відмовлено у виписку товарів №25UA205140033550U5 від 27.05.2025 року.
Незважаючи на надані документи та не погодившись з митною вартістю визначеною позивачем у відповідності до положень статті 52 Митного кодексу України, 28.05.2025 року Волинською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025.
06.06.2025 позивачем було направлено до відповідача звернення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом.
12.06.2025 відповідач надав відповідь №7.3-2/15-02/14/7128 щодо направлення звернення разом з додатковими документами, однак дане звернення не дало результатів, відповідач вказав, що відсутні підстави для скасування винесеного рішення про коригування митної вартості.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації винесені з порушенням норм чинного законодавства України є протиправним та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями етапі 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За змістом ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, с ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Згідно з ч. 1 -2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За вимогами ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї етап і, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За вимогами частин 1 -3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму Імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) га другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Положеннями частин 1-3 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вар гість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин 4-6 статі 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч. 9 ст. 55 МК України - у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
У відповідності до ч. 10 ст. 55 МК України передбачено, що якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом. Станом на дату звернення відповідь не надійшла.
Судом встановлено, що відповідно до графи 33 рішення про коригування, відповідач зазначає: «Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
- відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 21.05.2025 №1171 штамп та підпис перевізника зазначено JABUR-TRANS, проте до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг від 26.05.2025 №TR2500085, де надавачем послуг є FORKLIFT GROUP Sp.z.o.о. Зазначене свідчить про наявність інших осіб (посередника) в ланцюзі поставки товару, проте інформації щодо сум понесених витрат, а також транспортних документів (наприклад, договорів (контрактів), рахунків на оплату, платіжних документів) не надано.
- відповідно банківських платіжних документів від 06.05.2025 №705 та від 29.04.2025 №701 оплата за товар здійснена на загальну суму 132000 фунтів стерлінгів, що суперечить вартості товару, вказаній в рахунку-фактурі від 20.05.2025 №1171 - 53500 фунтів стерлінгів;
- пунктом 9 заявки на транспортування від 20.05.2025 N?84 вказані витрати на зберігання на складі та розвантажувально-навантажувальні роботи, проте дані витрати відсутні як складові витрат у ДМВ, що свідчить про не включення зазначених витрат до митної вартості товару;
- відповідно п. 3.1 договору (контракту) про перевезення від 27.03.2024 N?2024/032 за кожним фактом виконання Виконавця доручення замовника Сторони підписують двосторонній акт передачі-приймання послуг, проте Акт не подано до митного оформлення;
- відповідно гр. 3 автотранспортної накладної від 21.05.2025 N?1171 місце розвантаження товару Житомир, проте інформації щодо вартості транспортування з місця завантаження до місця розвантаження товару не подано до митного оформлення.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.
Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеною особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) банківські платіжні документи, що стосуються товару;
6) акт передачі-приймання послуг між ФОП Томчук та FORKLIFT GROUP Sp.z.o.o.;
7) транспортні (перевізні) документи між FORKLIFT GROUP Sp.z.o.o. та JABURTRANS.;
8) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Декларантом на вимогу митниці надано:
1) Підтвердження про оплату від 09.05.2025;
2) Рахунок від 07.05.2025 №11114363;
3) Специфікацію від 06.05.2025 №243;
4) Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.05.2025 №2605/02;
5) Калькуляція від 27.05.2025 №27052025-2/1;
6) Лист від 28.05.2025 №2805-04.
Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 28.05.2025 №2805-03 повідомлено про надання усіх наявних документів.
Зазначаємо, що вартість товару JCB 535-125 2021 року виготовлення, згідно рахунка купівлі-продажу між I&S MAJOR LIMITED та Construction Machines Sales Ltd становить 35400 фунтів стерлінгів, в той час як в поданій специфікації від 06.05.2025 №243, що підтверджує операцію купівлі-продажу товару між Construction Machines Sales Ltd та ФОП ОСОБА_1 вартість зазначеного товару становить 30000 фунтів.
Банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надано.
Документального підтвердження для здійснення числового розрахунку понесених транспортних витрат (чеків, квитанцій, бухгалтерських документів тощо), згідно калькуляції транспортних витрат від 27.05.2025 N? 27052025-2/1 не подано до митного оформлення.
За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України. також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 N? 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар N?1 на рівні 39946 фунт.стерлінгів/шт за ЕМД N? UA205140/2025/021876 від 07.04.2025 року.
Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Автонавантажувач JCB 535V125, 2021р, висота підйому- 12,5м, тип двигуна- дизель, потужність- 55кВт, 4 циліндра, ємність баку - 125л, максимальна швидкість - 25км/ год», імпорт товару якого здійснено на умовах поставки FCA GB, з врахування обсягу ввезеного товару (1 шт) та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2023 N? 2023/043, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Construction Machines Sales Ltd. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку».
Щодо твердження відповідача, відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 21.05.2025 №1171 штамп та підпис перевізника зазначено JABUR-TRANS, проте до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг від 26.05.2025 №TR2500085, де надавачем послуг є FORKLIFT GROUP Sp.z.o.о. Зазначене свідчить про наявність інших осіб (посередника) в ланцюзі поставки товару, проте інформації щодо сум понесених витрат, а також транспортних документів (наприклад, договорів (контрактів), рахунків на оплату, платіжних документів) не надано.
Відображення у СМR інформації про перевізника JABUR-TRANS. свідчить тільки про те, що компанія Forklift Group Sp.z.o.o залучило перевізника. Оскільки відповідно до контракту №2024/032 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні від 27.03.2024 року, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та Forklift Group Sp.z.o.o останній надає транспортно- експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та не обмежений в праві залучати сторонніх перевізників для виконання умов контракту з перевезення вантажів замовника, яким виступає позивач.
В той же час, слід звернути увагу суду на те, що відображення у СМR інформації про перевізника JABUR-TRANS жодним чином не впливає на визначення митної вартості, яка заявлена декларантом під час митного оформлення.
Відповідно до заявки на перевезення № 84 від 20.05.2025 року до договору на перевезення №2024/032 від 27.03.2024 року ставка за перевезення становила 2000,00 євро дана вартість відображена також у рахунку-фактурі №TR2500085 від 26.05.2025 року, акті здачі-приймання робіт №2605/02 від 26.05.2025 року. Щодо оплати послуг з перевезення, то на момент винесення оскаржуваного рішення строк оплати ще не настав, скільки, згідно з рахунком-фактурою №TR2500085 від 20.05.2025 року – термін оплати до 26.06.2025 року.
Більше того, листом від 28.05.2025 №2805-03 позивач надав пояснення відносно перевізника JABUR-TRANS який вказаний в CMR, вказавши: «згідно Заявки на перевезення № 84 від 20.05.2025 року Forklift Group Sp.z.o.o здійснює транспортно- експедиторські послуги. Відповідно, JABUR-TRANS являється перевізником, договірні відносини з яким має компанія Forklift Group Sp.z.o.o, прямого відношення ФОП ОСОБА_1 до даного перевізника немає, про що свідчить рахунок на оплату транспортних послуг від 26.05.2025 №TR2500085, де зазначено витрати на перевезення та винагороду на транспортно-експедиційні послуги компанії Forklift Group Sp.z.o.o».
Проте, відповідач не взяв до уваги документи, які надав позивач в підтвердження даних відомостей.
Щодо твердження відповідача, відповідно банківських платіжних документів від 06.05.2025 №705 та від 29.04.2025 №701 оплата за товар здійснена на загальну суму 132000 фунтів стерлінгів, що суперечить вартості товару, вказаній в рахунку-фактурі від 20.05.2025 №1171 - 53500 фунтів стерлінгів.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до Специфікації №243 від 06.05.2025 року поставка відбувалась по двом одиницям техніки на загальну суму 55000,00 фунтів стерлінгів. 06.05.2025 року сторони дійшли згодили розділити поставку на дві одиниці окремо, підписавши Специфікацію №243/1 від 06.05.2025 року предметом специфікації №243/1 від 06.05.2025 року став бувший у використанні телескопічний навантажувач JCB 535V125, 2021 року виготовлення, вартість якого становить 30000,00 фунтів стерлінгів. 06.05.2025 року. Підтвердженням оплати слугувало платіжна інструкція №705 від 06.05.2025 року на суму 55000,00 фунтів стерлінгів
Щодо посилання відповідача на те, що пунктом 9 заявки на транспортування від 20.05.2025 №84 вказані витрати на зберігання на складі та розвантажувально- навантажувальні роботи, проте дані витрати відсутні як складові витрат у ДМВ, що свідчить про не включення зазначених витрат до митної вартості товару.
Відповідно до контракту №2024/032 від 27.03.2024 року укладений між позивачем (Декларантом) та компанією Forklift Group Sp.z.o.o, останні надає транспортно- експедиторські послуги, листом від 28.05.2025 року №2805-03 позивач також надав пояснення з цього приводу, та зазначав, що у відповідності до Заявки компанія Forklift Group Sp.z.o.o надала транспортно-експедиторські послуги, згідно гр. 9 вищевказаної заявки вартість зберігання на складі та розвантажувально- навантажувальних робіт входить у вартість фрахту – а саме розвантажувально- навантажувальних роботи виконує експедитор, тобто компанія Forklift Group Sp.z.o.o, які недані були в м. Бохотниця, де відбулось перевантаження товару з одного транспортного засобу на інший.
Щодо твердження відповідача, що відповідно п. 3.1 договору (контракту) про перевезення від 27.03.2024 №2024/032 за кожним фактом виконання виконавця доручення замовника сторони підписують двосторонній акт передачі-приймання послуг, проте акт не подано до митного оформлення.
З матеріалів справи слідує, що акт передачі-приймання наданих послуг №2605/04 від 26.05.2025 був наданий відповідачу в якості додаткового документу (лист від 28.05.2025 року №2805-03), в той же час під час митного оформлення позивач надав рахунок-фактуру №TR2500085 від 26.05.2025 на транспортні послуги від Forklift Group Sp.z.o.o на суму 2000,00 євро.
Щодо твердження відповідача, що відповідно гр. 3 автотранспортної накладної від 21.05.2025 №1171 місце розвантаження товару Житомир, проте інформації щодо вартості транспортування з місця завантаження до місця розвантаження товару не подано до митного оформлення.
Судом з`ясовано, що довідка про транспортні витрати від 27.05.2025 №27052025-3, яка була надана під час митного оформлення товару, в повній мірі відображає відомості про транспортні послуги, в цій довідці наявні суми та точки маршруту по якому рухався товар з точки завантаження до м. Житомир. Більше того до довідки також надано калькуляцію транспортних витрат №27052025-3 від 27.05.2025 року, однак відповідач не надав належної оцінки цим документам.
Щодо посилання митного органу на те, що вартість товару JCB 535-125 2021 року виготовлення, згідно рахунка купівлі-продажу між I&S MAJOR LIMITED та Construction Machines Sales Ltd становить 35400 фунтів стерлінгів, в той час як в поданій специфікації від 06.05.2025 №243, що підтверджує операцію купівлі-продажу товару між Construction Machines Sales Ltd та ФОП ОСОБА_1 вартість зазначеного товару становить 30000 фунтів.
З цього приводу позивач під звернення про надання додаткових документів, листом від 06.06.2025 №0606-04 повідомив наступне: «Для підтвердження митної вартості нами було надано закупівельну фактуру №11114363 від 07.05.2025 року де суб`єктами купівлі продажу є дві англійські компанії. Вартість товару сформовано відповідно до норм законодавства Великобританії згідно з яким ціна включає суму ПДВ. В нашому випадку вартість товару становить 35400 GBP з яких сума ПДВ становить 5900 GBP (ставка ПДВ 20%). Щодо собівартості товару то згідно правил бухгалтерського обліку до собівартості товару ПДВ не включається, тобто в даному випадку собівартість техніки становить 29500 GBP. ПДВ не нараховується при експорті товарів до країн за межами Великобританії. У цих випадках ПДВ нараховується і сплачується країні імпорту, і експортеру не потрібно декларувати ПДВ. Після завершення зовнішньоекономічної операції та отримання підтвердження вивозу товарів за межі Великобританії продавець має право на відшкодування ПДВ яке він сплатив при покупці товару в межах Великобританії. Також була надана експортна декларація країни відправлення №25GB5L4N88SPOGTAA3 від 21.05.2025 року вартість товару в якій співпадає з заявленою фактурною вартість».
Щодо твердження відповідача, що банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надано, слід зазначити, що відповідно до п. 10 заявки №84 від 20.05.2025 року, умови оплати: 30 днів з дати отримання оригінал CMR та фактури. Відповідно в момент здійснення розмитнення строк оплати за послуги з перевезення ще не настав, в той же час під час митного оформлення було надано контракт на перевезення, заяву, акт виконаних робіт та рахунок фактура, надані документи в повній мірі підтверджують таку складу митної вартості як транспорті послуги, які становили 2000,00 євро.
Щодо твердження відповідача про те, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанту. Митна вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме товар №1 на рівні 39946 фунт.стерлінгів/шт за ЕМД №UA205140/2025/021876 від 07.04.2025 року. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Автонавантажувач JCB 535V125, 2021р, висота підйому- 12,5м, тип двигуна- дизель, потужність- 55кВт, 4 циліндра, ємність баку - 125л, максимальна швидкість - 25км/год», імпорт товару якого здійснено на умовах поставки FCA GB, з врахування обсягу ввезеного товару (1 шт) та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.08.2023 №2023/043, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Construction Machines Sales Ltd.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання форми контролю Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками як самостійна підстава для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також як підстава для обмеження у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору, законодавством не передбачена. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
При здійсненні митного контролю митний орган, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Сам по собі, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Такої ж думки й колегія суддів Верховного суду в постанові від 21.08.2018 року по справі 815/3482/17, по справі №803/1582/13-а від 22.01.2019 року, по справі 805/2713/16-а від 19.02.2019 року, по справі №1.380.2019.004752 від 10.06.2020 року.
Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20 вказав наступне:
«… рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».
Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Роблячи висновки, слід звернути увагу суду на те, що позивачем під час митного оформлення було надано належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Об`єктивна можливість застосування першого методу не спростована відповідачем.
Розбіжності, на які посилається відповідач, не є аргументованими та переконливими, жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості за основним методом.
З огляду на те, що митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025 є необгрунтованими та без наведення будь-яких доказів, а процедура їх винесення було здійснена з порушенням вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як зазначено у ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).
Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесення судових витрат надано: ордер про надання правничої допомоги від 07.07.2025 серії АМ №1132501, договір про надання правової допомоги від 07.07.2025, акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги від 12.01.2026 на суму 7000 грн., рахунок на оплату №12/01-1 від 12.01.2026.
Представник відповідача у поданій до суду заяві вказує на неспівмірність витрат правничої допомоги, а тому просить відмовити у відшкодуванні таких витрат.
Дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат, суд не вбачає в них співмірності наданих послуг на професійну правничу допомогу з їх оплаченою вартістю, та не вважає їх розмір обґрунтованим.
З огляду на викладене, суд вважає співмірними витратами на відшкодування витрат на правову допомогу зі складання адміністративного позову, щодо витраченого часу, складністю справи та розгляду справи судом, будуть витрати у розмірі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000182/2 від 28.05.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/001406 від 28.05.2025.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя Р.М.Шимонович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua