Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: надання послуг
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №906/1197/24
Суддя: Гудак А.В.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року Справа № 906/1197/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом):Сукачев Д.С.,Шторгін В.С. адвокат
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):Пилипенко О.С. адвокат
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у справі №906/1197/24 (суддя Давидюк В.К., м. Житомир, повний текст рішення складено 28.08.2026)
за позовом Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича
до відповідача Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича
про розірвання договору та стягнення 137500,00 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича
до відповідача Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича
про стягнення 220 902,36 грн
Фізична особа-підприємець Сукачев Д.С. звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ФОП Смаля А.П. про розірвання договору № КМ 1206/2 від 12.06.2018 про надання послуг; зобов`язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 137 500,00 грн, що були сплачені позивачем у якості передоплати за надання послуг відповідно до умов договору.
У свою чергу, фізична особа-підприємець Смаль А.П. звернувся до суду із зустрічним позовом до ФОП Сукачева Д.С. про стягнення 220 902,36 грн, з яких: 137 500,00 грн боргу за виконані роботи, 38 096,92 грн пені, 27 500,00 грн 10 % штрафу, 7 900,00 грн 3% річних та 9 905,44 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.03.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 первісний позов ФОП Сукачева Д.С. задоволено. Договір розірвано, стягнуто з ФОП Смаль А.П. на користь ФОП Сукачева Д.С. 137 500,00 грн боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги ухвалив постанову від 18.09.2025, згідно з якою рішення Господарського суду Житомирської області від 31.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у цій справі скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у справі №906/1197/24 у задоволенні первісного позову - Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича про розірвання договору № КМ 1206/2 від 12.06.2018 про надання послуг та стягнення 137500,00 грн. попередньої оплати, відмовлено. Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича до Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича про стягнення 220 902,36 грн задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича на користь Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича: 137 500,00 грн боргу за виконані роботи; 34 280,82 грн пені; 13 750,00 грн 10 % штрафу; 7 900,00 грн 3% річних; 9 905,44 грн інфляційних втрат; 3050,04 грн судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Сукачев Дмитро Сергійович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2026 р. по справі №906/1197/24 - скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича задовольнити повністю. У задоволенні зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича відмовити повністю.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у справі №906/1197/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11 листопада 2026 року.
05 листопада 2026 року представником Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича адвокатом Пилипенком О.С. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року у справі №906/1197/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18 серпня 2026 року у справі № 906/1197/24 залишити без змін. Покласти на Фізичну особу-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені Фізичною особою- підприємцем Смалем Андрієм Петровичем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн.
Фізична особа-підприємець Сукачев Д.С. та його представник в судовому засіданні 11.11.2026 підтримали доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник Фізичної особи-підприємця Смаля Андрія Петровича в судовому засіданні 11.11.2026 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення фізичної особи-підприємця Сукачева Д.С., його представника та представника фізичної особи-підприємця Смаля А.П., розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
ВСТАНОВИВ:
1. Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановив, що 12.06.2018 між Фізичною особою-підприємцем Сукачевим Дмитром Сергійовичем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Смалем Андрієм Петровичем (виконавець) укладено договір про надання послуг № КМ 1206/2 та додаткову угоду №1 від 12 червня 2018 року до нього, відповідно до яких виконавець зобов`язався здійснити розробку, верстку та програмування сайту інтернет-магазину https://lascala.ua/ згідно з технічним завданням та SEO-ТЗ у строк до 15.08.2020. Загальна вартість робіт становила 275 000,00 грн, з яких замовник сплатив 137 500,00 грн двома платежами: 99 000,00 грн - 12.06.2018 та 38 500,00 грн - 13.05.2020. Решта вартості робіт у розмірі 137 500,00 грн підлягала сплаті після їх здачі та приймання. Судом також встановлено, що 15.12.2022 ФОП Смаль А.П. направив ФОП Сукачеву Д.С. акт надання послуг № 116 від 14.12.2022 на загальну суму 275 000,00 грн разом із технічною документацією до проєкту “lascala”, що підтверджується поштовою накладною №1000600292505 від 15.12.2022 та описом вкладення. Зазначене поштове відправлення отримано замовником 27.12.2022, однак акт ним не підписано.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини підряду, які регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України, оскільки предметом договору є досягнення конкретного результату — створення сайту інтернет-магазину для подальшого використання замовником. Врахувавши приписи статей 853, 882 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20 та від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21, суд зазначив, що направлення виконавцем акта виконаних робіт разом із технічною документацією та відсутність мотивованих заперечень замовника щодо обсягу і якості виконаних робіт свідчать про їх прийняття останнім. При цьому доводи ФОП Сукачева Д.С. про неотримання технічної документації суд оцінив критично, оскільки опис вкладення підтверджує її направлення разом з актом, а доказів отримання поштового відправлення без відповідної документації матеріали справи не містять. За таких обставин суд визнав доведеним факт виконання ФОП Смалем А.П. договірних зобов`язань у повному обсязі на суму 275 000,00 грн та дійшов висновку про припинення дії договору у зв`язку з його виконанням. Оскільки на момент звернення ФОП Сукачева Д.С. до суду з первісним позовом 20.11.2024 договір уже припинив свою дію, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для його розірвання в судовому порядку та повернення сплаченої замовником попередньої оплати в розмірі 137 500,00 грн.
Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ФОП Смаля А.П., суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок виконання та прийняття передбачених договором робіт у ФОП Сукачева Д.С. виник обов`язок сплатити залишок їх вартості в розмірі 137 500,00 грн, доказів виконання якого матеріали справи не містять. Перевіривши заявлені до стягнення штрафні санкції, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення 34 280,82 грн пені з урахуванням передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного обмеження строку її нарахування, а також 13 750,00 грн штрафу, обчисленого як 10 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, а не від загальної вартості договору. Крім того, перевіривши розрахунки відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 7 900,00 грн трьох процентів річних та 9 905,44 грн інфляційних втрат. Відтак рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з ФОП Сукачева Д.С. на користь ФОП Смаля А.П. загалом 203 336,26 грн заборгованості та нарахувань, а також 3 050,04 грн судового збору. У решті зустрічних позовних вимог відмовлено.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги фізична особа-підприємець Сукачев Дмитро Сергійович посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про належне виконання ФОП Смалем А.П. зобов`язань за договором про надання послуг № КМ 1206/2 від 12.06.2018, не встановивши фактичного виконання всього погодженого сторонами обсягу робіт, їх відповідності технічному завданню та SEO-ТЗ, а також передачі замовнику кінцевого результату - функціонуючого сайту інтернет-магазину https://lascala.ua/. На переконання скаржника, сам по собі факт складення та направлення виконавцем акта надання послуг № 116 від 14.12.2022 разом із технічною документацією не підтверджує реального виконання договірних зобов`язань у повному обсязі та не свідчить про прийняття замовником результату робіт. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність належних і допустимих доказів фактичного створення сайту, його перенесення на сервер замовника та забезпечення можливості використання відповідного програмного продукту. Апелянт наголошує, що наявність технічної документації, яка містить логіни та паролі, не підтверджує передачі результату робіт, якщо замовник фактично позбавлений можливості отримати доступ до розробленого сайту.
Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно визнав відсутніми заперечення замовника проти прийняття виконаних робіт, оскільки ФОП Сукачев Д.С. надавав письмові мотивовані відмови від підписання актів, зокрема акта №116 від 15.07.2022 на суму 178 200,00 грн, акта № 241 від 24.11.2022 на суму 40 700,00 грн та акта №116 від 14.12.2022 на суму 275 000,00 грн. При цьому апелянт звертає увагу на те, що загальна вартість робіт за першими двома актами становила 218 900,00 грн, тоді як у подальшому акті №116 від 14.12.2022 виконавець зазначив вартість аналогічних робіт у розмірі 275 000,00 грн, не підтвердивши фактичного виконання додаткового обсягу робіт. На думку апелянта, такі обставини свідчать про суперечливість документів виконавця та спростовують висновок суду щодо належного прийняття робіт замовником. Додатково скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати поштового відправлення №1000600292505 від 15.12.2022, що, на його переконання, ставить під сумнів направлення виконавцем технічної документації разом із відповідним актом.
Апелянт також наголошує, що акт надання послуг № 116 від 14.12.2022 не містить відомостей про виконання SEO-ТЗ, проведення внутрішнього та зовнішнього тестування сайту, перенесення його копії з базою даних на сервер замовника, передбачених етапом 6 технічного завдання, а також здійснення гарантійного обслуговування, визначеного етапом 8. Водночас виконавець не надав належних доказів завершення зазначених етапів робіт та передачі замовнику їх результату. Скаржник посилається на те, що у процесуальних документах поданих ФОП Смалем А.П. під час розгляду справи №906/360/22, останній зазначав про часткове виконання робіт, непогодження технічного завдання та неможливість виконання зобов`язань з вини замовника. Такі твердження, на переконання апелянта, суперечать висновку про повне виконання робіт станом на 14.12.2022. Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.03.2023 у справі №906/360/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, встановлено факт прострочення виконавцем виконання договірних зобов`язань, який, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, на думку скаржника, не потребує повторного доказування. Також апелянт зазначає, що претензією від 05.07.2023 повідомив виконавця про розірвання додаткової угоди № 1 в односторонньому порядку відповідно до її пункту 3.4 та вимагав повернення попередньої оплати в розмірі 137 500,00 грн, однак зазначені кошти повернуті не були.
Посилаючись на приписи статей 853, 882 Цивільного кодексу України, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував зазначені норми матеріального права, оскільки передумовою визнання робіт прийнятими на підставі односторонньо складеного акта є встановлення факту їх реального виконання та передачі результату замовнику. Натомість суд, не перевіривши відповідності фактично виконаних робіт умовам договору, технічному завданню та SEO-ТЗ, безпідставно ототожнив направлення акта з належним виконанням договірних зобов`язань і виникненням у замовника обов`язку з оплати залишку вартості робіт. При цьому скаржник звертає увагу, що порушував питання про необхідність надання виконавцем матеріалів, які дозволили б перевірити фактичний обсяг та якість виконаних робіт, зокрема шляхом проведення експертизи, однак відповідних доказів виконавець не надав. За твердженням апелянта, наведені порушення призвели до неправильного вирішення спору, безпідставної відмови в задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічних позовних вимог.
У свою чергу, в обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги Фізична особа-підприємець Смаль Андрій Петрович посилається на законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у справі № 906/1197/24, повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, належну оцінку доказів та правильне застосування норм матеріального і процесуального права.
ФОП Смаль А.П. зазначає, що на виконання умов договору про надання послуг №КМ 1206/2 від 12.06.2018 та додаткової угоди № 1 ним у повному обсязі виконано передбачені договором роботи з розробки, верстки та програмування сайту інтернет-магазину, у зв`язку з чим 15.12.2022 на адресу ФОП Сукачева Д.С. рекомендованим листом із описом вкладення направлено акт наданих послуг № 116 від 14.12.2022 на загальну суму 275 000,00 грн та технічну документацію до проєкту “lascala”, зокрема відомості для доступу до виконаних робіт. Факт направлення зазначених документів підтверджується поштовою накладною №1000600292505 від 15.12.2022 та описом вкладення, а їх отримання замовником 27.12.2022 листом самого ФОП Сукачева Д.С. від 28.12.2022. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 17.08.2022 у справі №910/12126/21, відповідач за первісним позовом стверджує, що опис вкладення до цінного листа є належним доказом вмісту поштового відправлення, тоді як доводи апелянта про неотримання технічної документації не підтверджені належними доказами її втрати, пошкодження або відсутності у відповідному поштовому відправленні.
Відповідач по первісному позову (позивач по зустрічному позову) наголошує, що ФОП Сукачев Д.С. отримавши акт наданих послуг №116 від 14.12.2022, у передбачений пунктом 4.1 договору триденний строк не надав мотивованих заперечень щодо якості чи обсягу виконаних робіт, а тому його ухилення від підписання акта не звільняє від обов`язку оплатити фактично виконані роботи. На обґрунтування зазначеної позиції посилається на положення частини першої статті 853, частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20, від 11.04.2023 у справі № 910/16330/21 та від 02.06.2023 у справі №914/2355/23, відповідно до яких прийняття робіт на підставі односторонньо підписаного акта є можливим за умови їх фактичного виконання та відсутності обґрунтованої відмови замовника від прийняття у встановлений договором строк. При цьому ФОП Смаль А.П. вказує, що апелянт не надав експертних висновків або інших належних доказів неналежної якості чи невиконання робіт, не скористався переданою технічною документацією з паролями доступу, а тому його твердження про відсутність фактичного результату виконаних робіт є необґрунтованими.
Крім того, ФОП Смаль А.П. посилається на постанову Верховного Суду від 18.09.2025 у даній справі, зазначаючи, що суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність дослідження обставин направлення замовнику акта виконаних робіт №116 від 14.12.2022, відсутності мотивованих заперечень проти його підписання, фактичного прийняття робіт та можливого припинення договору внаслідок його виконання. На переконання відповідача, під час нового розгляду справи суд першої інстанції належним чином дослідив відповідні обставини, встановив факт направлення та отримання замовником акта разом із технічною документацією, надав оцінку запереченням сторін і дійшов обґрунтованого висновку про виконання виконавцем договірних зобов`язань у повному обсязі.
Заперечуючи проти вимог про розірвання договору та повернення попередньої оплати, ФОП Смаль А.П. зазначає, що відповідно до пункту 8.1 договору від 12.06.2018 останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Оскільки виконавцем передбачені договором роботи виконано, а їх результат передано замовнику, відповідач вважає, що дія договору припинилася внаслідок належного виконання. Посилаючись на приписи статей 509, 530, 598, 599, 651, 653 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18 та від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, відповідач наголошує, що розірвано може бути лише чинний договір. Водночас ФОП Сукачев Д.С. звернувся з відповідним позовом лише 20.11.2024, тобто, за твердженням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), після припинення дії договору. Також ФОП Смаль А.П. вважає відсутніми передбачені пунктом 3.4 додаткової угоди №1 від 12 червня 2018 року підстави для її одностороннього розірвання, оскільки невиконання виконавцем своїх обов`язків та наявність обґрунтованої письмової претензії до якості наданих послуг замовником не доведені. За таких обставин відповідач заперечує наявність правових підстав для повернення ФОП Сукачеву Д.С. сплаченої попередньої оплати в розмірі 137 500,00 грн.
Стосовно задоволених судом першої інстанції зустрічних позовних вимог ФОП Смаль А.П. зазначає, що відповідно до пункту 4.2 додаткової угоди №1 від 12 червня 2018 року остаточний розрахунок за третім етапом виконання робіт у розмірі 137 500,00 грн здійснюється після їх здачі та приймання. Оскільки зазначені умови виконані, у ФОП Сукачева Д.С. виник обов`язок сплатити залишок вартості робіт, який ним не виконано. Відповідач також вважає правильними здійснені судом першої інстанції розрахунки заявлених до стягнення сум, зокрема 34 280,82 грн пені з урахуванням шестимісячного обмеження її нарахування, передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, 13 750,00 грн штрафу, визначеного в розмірі 10 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, а також 7 900,00 грн трьох процентів річних та 9 905,44 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення ухвалене за результатами нового розгляду справи після скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 31.03.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у цій справі. За приписами частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 18.09.2025 у справі №906/1197/24 виходив з того, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, а тому, перш ніж розглядати по суті вимогу про розірвання договору, господарському суду належить пересвідчитись у його чинності; право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними. Суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій: не з`ясовано обставин чинності спірного договору на момент звернення з вимогою про його розірвання, виходячи з погоджених сторонами умов цього правочину, строків виконання зобов`язань за ним та за додатковою угодою №1; не з`ясовано обставин одностороннього розірвання додаткової угоди №1 від 12 червня 2018 року, які були відображені лише у формі тверджень первісного позивача; залишено без оцінки доводи про відсутність вмотивованих заперечень замовника проти акта № 116 від 14.12.2022, про прийняття у зв`язку з цим робіт та припинення договору виконанням; не з`ясовано підстав неотримання замовником технічної документації за наявності доказів її направлення листом з описом вкладення; фактично не перевірено обставин повного виконання робіт; не з`ясовано правових підстав первісного позову, обґрунтованого статтями 849, 852 ЦК України, тоді як позов було задоволено з посиланням одночасно і на статтю 651 ЦК України (підстави для зміни або розірвання договору) і на статті 849, 852 ЦК України, які встановлюють самостійні підстави для відмови від договору підряду та наслідки таких дій.
Саме з урахуванням наведених вказівок колегія суддів перевіряє встановлені судом першої інстанції обставини та зроблені ним висновки.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Смалем Андрієм Петровичем (виконавець) та фізичною особою-підприємцем Сукачевим Дмитром Сергійовичем (замовник) укладено договір про надання послуг № КМ 1206/2 (далі – Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (пункт 1.1). Обсяг, строки надання, ціна послуг та порядок розрахунків зазначаються у додатковій угоді № 1 від 12.06.2018, а обсяг робіт, тип, загальні параметри, суттєві характеристики та деталізований опис послуг, матеріали та технології для надання послуг – у Технічному завданні (далі – ТЗ) та SEO-ТЗ, що є невід`ємною частиною Договору (пункти 1.2, 1.3).
Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Договору виконавець у строки, обумовлені сторонами, надає послуги та передає їх замовнику за актом приймання-передачі послуг; по завершенню надання послуг виконавець письмово повідомляє замовника про надані послуги шляхом направлення йому акта приймання-передачі. Порядок здачі та приймання послуг визначено розділом 4 Договору: після закінчення надання послуг виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів готує та передає на погодження замовнику два примірники акта приймання-передачі наданих послуг; замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення; у випадку наявності у замовника зауважень до наданих послуг та/або акта такі недоліки усуваються виконавцем протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання письмових мотивованих зауважень від замовника (пункт 4.1); разом з актом виконавець зобов`язаний передати замовнику всю технічну документацію за Договором та кінцевий результат, виконаний за цим Договором (пункт 4.2).
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи замовника передоплата пропорційно зараховується в оплату фактично наданих послуг. За пунктом 6.2 Договору за прострочення оплати вартості робіт замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення оплати та штраф в розмірі 10 % вартості послуг, визначеної у додатковій угоді № 1; згідно з пунктом 6.3 сплата пені, штрафу і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором; за пунктом 6.5 за порушення строків надання послуг (виконання робіт) виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф в розмірі 10 % від вартості послуг.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.4 Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання; закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за даним Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору; Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, Договорі або у чинному в Україні законодавстві. Пунктом 9.8 Договору сторони погодили, що обов`язки виконавця по відправленню, доставці, доведенню до відома замовника будь-яких документів, листів і повідомлень вважаються належним чином виконаними з моменту відправки рекомендованим поштовим відправленням, особистого вручення або відправлення на вказану e-mail адресу.
12 червня 2018 року, сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору (далі – Додаткова угода № 1), предметом якої є розробка, верстка та програмування сайту інтернет-магазину https://lascala.ua/ згідно з ТЗ та SEO-ТЗ (пункт 1.1). Виконавець зобов`язався надати послуги в повному обсязі в термін до 15.08.2020 та передати замовнику результат; кінцевий термін виконання робіт за Додатковою угодою № 1 становить 15.08.2020 (пункти 2.1, 2.2). Згідно з пунктом 3.4 замовник має право на розірвання цієї Додаткової угоди в односторонньому порядку при поданні письмової претензії до якості послуг і невиконанні виконавцем своїх обов`язків; у випадку невиконання виконавцем робіт з моменту здійснення замовником передплати (етап 1), внаслідок чого акт виконаних робіт не підписаний обома сторонами, замовник має право розірвати Додаткову угоду в односторонньому порядку, а передплата у повному обсязі підлягає поверненню замовнику впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту розірвання. Ціна угоди становить 275 000,00 грн (пункт 4.1); оплата здійснюється в три етапи: 99 000,00 грн – до 15.06.2018 (етап 1), 38 500,00 грн – до 15.05.2020 (етап 2), залишок у сумі 137 500,00 грн – після здачі та приймання робіт у повному обсязі згідно з ТЗ та SEO-ТЗ, при цьому завершення робіт затверджується підписаним актом виконаних робіт (етап 3, пункт 4.2). Закінчення строку дії Додаткової угоди не звільняє сторони від виконання обов`язків (пункт 5.2).
Технічним завданням на створення інтернет-магазину від 12.06.2018 сторони, серед іншого, погодили розробку сайту на системі управління (CMS) “ 1С-Bitrix”, визначили етапи робіт, серед яких внутрішнє та зовнішнє тестування, перенесення копії сайту з базою даних на сервер замовника і перевірка роботи сайту замовником (етап 6), приймання сайту (етап 7) та гарантійне обслуговування, строк якого становить три місяці з дати приймання сайту замовником (етап 8), передбачили, що на етапі розробки сайт розміщується на сервері виконавця, а по завершенню проєкту виконавець переносить сайт на сервери замовника з переведенням на протокол https, перехід на який реалізується за умови надання замовником SSL-сертифіката та ключів.
На виконання Додаткової угоди № 1 ФОП Сукачев Д.С. сплатив ФОП Смалю А.П. 99 000,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера № 8 від 12.06.2018) та 38 500,00 грн (платіжне доручення № 4 від 13.05.2020), а всього 137 500,00 грн, що сторонами не заперечується.
У погоджений сторонами термін до 15.08.2020 результат робіт замовнику переданий не був, іншого строку виконання робіт сторони не погоджували. Водночас із долученого до матеріалів справи самим ФОП Сукачевим Д.С. листування сторін у месенджері Viber (а.с.171-196 т.1) вбачається, що й після спливу зазначеного терміну, зокрема у вересні 2021 – січні 2022 року, сторони продовжували взаємодію щодо розробки сайту, замовник перевіряв хід виконання робіт, надавав зауваження та з`ясовував строки їх готовності.
06 червня 2022 року ФОП Сукачев Д.С. звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ФОП Смаля А.П. про розірвання Договору в односторонньому порядку, зобов`язання повернути 137 500,00 грн передоплати та стягнення 16 691,94 грн пені і 27 500,00 грн штрафу за порушення строків надання послуг
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.03.23 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №906/360/22 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Смаль Андрія Петровича на користь фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича 16691,94 грн пені та 27500,00 грн штрафу, а також 2481,00 грн сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено (а.с.68-89 т.1).
Під час розгляду справи №906/360/22 виконавець направляв замовнику акти надання послуг: №116 від 15.07.2022 на суму 178 200,00 грн (отриманий замовником 29.07.2022) та №241 від 24.11.2022 на суму 40 700,00 грн (отриманий замовником 01.12.2022). Листами від 02.08.2022 та від 02.12.2022 ФОП Сукачев Д.С. відмовився від їх підписання, зазначивши, що акти не містять посилання ані на договір, ані на сайт, щодо якого надані послуги, що виконавець порушив строк надання послуг (до 15.08.2020), у зв`язку з чим триває судовий розгляд справи №906/360/22, а також що ціна актів не відповідає ціні договору – 275 000,00 грн.
15 грудня 2022 року ФОП Смаль А.П. направив ФОП Сукачеву Д.С. акт надання послуг № 116 від 14.12.2022 складений на підставі договору про надання послуг від 12.06.2018, про виконання робіт з розробки, верстки та програмування сайту інтернет-магазину https://lascala.ua/ на загальну суму 275 000,00 грн, а також технічну документацію для проєкту “lascala”. Направлення зазначених документів підтверджується накладною №1000600292505 від 15.12.2022 та описом вкладення до неї, за яким до поштового відправлення вкладено: акт надання послуг № 116 – 2 примірники по 7 аркушів; технічна документація – 1 примірник на 5 аркушах (а.с. 111-122 т. 1).
Зазначене поштове відправлення ФОП Сукачев Д.С. отримав 27.12.2022, що підтверджується його листом від 28.12.2022 (а.с. 202-203 т. 1), направленим виконавцю того ж дня цінним листом з описом вкладення. У цьому листі замовник підтвердив отримання 27.12.2022 акта № 116 від 14.12.2022, навів зміст пункту 4.1 Договору та обов`язок виконавця разом з актом передати всю технічну документацію і кінцевий результат, вказав на порушення виконавцем строку надання послуг (до 15.08.2020), на пред`явлену раніше претензію та на розгляд судом справи №906/360/22 і зважаючи на вищевикладене, відмовився від підписання акта. Будь-яких зауважень щодо обсягу, якості чи комплектності виконаних робіт, їх невідповідності ТЗ або SEO-ТЗ, а так само відомостей про відсутність у поштовому відправленні технічної документації чи про неможливість скористатися наданим доступом цей лист не містить.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.03.2023 у справі №906/360/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Смаля А.П. на користь ФОП Сукачева Д.С. 16 691,94 грн пені та 27 500,00 грн штрафу за порушення строків виконання робіт, а також 2 481,00 грн судового збору. У задоволенні вимог про розірвання Договору та про зобов`язання повернути 137 500,00 грн передоплати відмовлено. При цьому суди виходили з того, що направлення виконавцю претензії від 12.04.2022 про одностороннє розірвання Додаткової угоди № 1 належними доказами не підтверджене, а отже, Додаткова угода № 1 є такою, що діє. Зазначене рішення набрало законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалося.
05 липня 2023 року ФОП Сукачев Д.С. направив ФОП Смалю А.П. претензію, у якій, посилаючись на невиконання пункту 1.1 Договору та пункту 1.1 Додаткової угоди №1, повідомив про розірвання Додаткової угоди № 1 в односторонньому порядку на підставі її пункту 3.4, вимагав впродовж 3 (трьох) банківських днів повернути 137 500,00 грн передплати та просив протягом 30 календарних днів розглянути можливість розірвання договору шляхом укладення додаткової угоди № 2. Претензію направлено цінним листом з описом вкладення та вручено адресату 14.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 90-91 т. 1). У відповіді на претензію ФОП Смаль А.П. її вимоги відхилив, зазначивши, що роботи виконані, акт №116 від 14.12.2022 та технічна документація направлені замовнику, а небажання замовника підписати акт за відсутності претензій до якості наданих послуг не є підставою для розірвання договору та повернення передоплати (а.с. 92-93 т. 1).
20 листопада 2024 року ФОП Сукачев Д.С. звернувся до суду з первісним позовом у даній справі, а ФОП Смаль А.П. у грудні 2024 року – із зустрічним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду, оскільки його предметом є досягнення конкретного результату – створення сайту інтернет-магазину з переданням цього результату замовникові, а спірні правовідносини регулюються главою 61 ЦК України. Такий висновок відповідає частинам першій, другій статті 837 ЦК України, узгоджується з висновками судів у справі №906/360/22 та учасниками справи не оспорюється.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з частиною першою статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. За частиною першою статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, – достроково.
Щодо строку дії договору та наслідків спливу терміну виконання робіт, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, на яку звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18.09.2025 у даній справі, виснувала, що поняття “строк договору”, “строк виконання зобов`язання” та “термін виконання зобов`язання” мають різний зміст; строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
У даній справі сторони розмежували строк дії договору (до повного виконання – пункт 8.1 Договору) і термін виконання виконавцем робіт (15.08.2020 – пункти 2.1, 2.2 Додаткової угоди № 1). Відтак настання 15.08.2020 не припинило ані дії Договору, ані обов`язку виконавця виконати роботу і передати її результат, ані зустрічного обов`язку замовника прийняти та оплатити виконане (статті 598, 599 ЦК України, пункти 6.3, 8.2 Договору, пункт 5.2 Додаткової угоди № 1). З 16.08.2020 виконавець вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (частина перша статті 612 ЦК України).
У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє посилання апелянта на частину четверту статті 75 ГПК України та на рішення у справі №906/360/22 як на підтвердження невиконання виконавцем договору, оскільки вказаним рішенням встановлено, що договір про надання послуг № КМ 1206/2 від 12.06.2018 з урахуванням додаткової угоди №1 є таким, що діє до повного виконання його умов згідно п.п. 8.2. договору № КМ 1206/2. Факт прострочення виконання робіт, встановлений у справі №906/360/22, ніким не заперечується і судом першої інстанції під сумнів не ставився. Проте прострочення виконання не є тотожним невиконанню зобов`язання взагалі та саме по собі не виключає подальшого виконання роботи і пред`явлення її результату до приймання, тим більше що за пунктом 6.3 договору сплата пені та штрафу не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань. За прострочення до виконавця вже застосовано передбачену пунктом 6.5 договору відповідальність - стягнуто 16 691,94 грн пені та 27 500,00 грн штрафу. Натомість у задоволенні вимог про розірвання договору і повернення передоплати у справі №906/360/22 відмовлено, а додаткову угоду №1 від 12.06.2018 визнано такою, що діє. Отже, судові рішення у справі №906/360/22 не лише не підтверджують припинення договірних зобов`язань сторін чи невиконання робіт, а навпаки, свідчать про те, що на час їх ухвалення договір про надання послуг № КМ 1206/2 від 12.06.2018 та додаткова угода №1 від 12.06.2018 залишалися чинними та обов`язковими для обох сторін. Крім того, преюдиційне значення мають лише обставини, встановлені судовим рішенням, а не правова оцінка таких обставин, здійснена іншим судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).
Щодо передання результату робіт замовнику та отримання ним технічної документації, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що акт №116 від 14.12.2022 та технічну документацію направлено замовнику 15.12.2022 одним поштовим відправленням з описом вкладення (а.с.121-122, 130-136 т.1). Такий спосіб повідомлення замовника про завершення робіт і передання йому документів відповідає пунктам 2.3, 4.1, 4.2, 9.8 Договору.
Суд першої інстанції правильно врахував, що послуга опису вкладення полягає у підтвердженні оператором поштового зв`язку вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням його індивідуальних ознак (Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270), а відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.08.2022 у справі № 910/12126/21, опис вкладення до цінного листа, який містить необхідну інформацію для встановлення факту існування певних обставин, є належним доказом вмісту поштового відправлення.
Виконуючи вказівку Верховного Суду щодо з`ясування підстав неотримання замовником технічної документації, колегія суддів зазначає, що жодних таких підстав матеріали справи не містять. ФОП Сукачев Д.С. не надав доказів того, що поштове відправлення надійшло з порушенням цілісності чи без частини вкладення, що при його одержанні складався акт про невідповідність вкладення опису або що замовник звертався з цього приводу до оператора поштового зв`язку чи до відправника. У листі від 28.12.2022, складеному наступного дня після одержання відправлення, замовник, прямо пославшись на обов`язок виконавця передати разом з актом технічну документацію, про її відсутність не заявив. Про неотримання технічної документації замовник зазначив лише під час судового розгляду. При цьому його позиція є суперечливою: стверджуючи про неотримання технічної документації, апелянт водночас як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі посилається на її зміст – наведені в ній посилання на адміністративну панель, логін і пароль – та доводить, що за їх допомогою неможливо отримати доступ до сайту. Така поведінка не узгоджується з принципом добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та із забороною суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), на яку неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказу оплати поштового відправлення № 1000600292505, висновків суду першої інстанції не спростовує. Факт приймання оператором поштового зв`язку відправлення до пересилання підтверджено накладною та описом вкладення, а факт його доставки – самим адресатом, який визнав отримання 27.12.2022 акта, що пересилався цим відправленням. За таких обставин відсутність у справі розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку не має доказового значення і не ставить під сумнів ані факт відправлення, ані його вміст.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність направлення ФОП Сукачеву Д.С. та отримання ним 27.12.2022 акта № 116 від 14.12.2022 разом із технічною документацією.
Щодо наявності мотивованої відмови замовника від прийняття робіт, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 853 ЦК України та пункту 4.1 договору отримання акта породжувало для замовника обов`язок протягом трьох робочих днів оглянути результат робіт і або підписати акт, або надати письмові мотивовані заперечення, тобто заявити про конкретні відступи від умов договору чи інші недоліки, які виконавець, у свою чергу, зобов`язаний усунути у такий самий строк. З огляду на отримання акта 27.12.2022 (вівторок) цей строк сплив 30.12.2022.
З аправовими позиціями Верхвоного Суду передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором; підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від його підписання (постанова від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20). Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України (постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 виснувала, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 914/11/22, від 15.08.2023 у справі № 914/8/22, від 16.08.2023 у справі № 914/131/22, від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20.
Також правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2026 у справі №911/680/23, у якій, крім того, зазначено, що Цивільний кодекс України не визначає критеріїв та умов щодо обґрунтованості відмови від підписання акта приймання-передачі робіт, а відтак обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін. Обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами. Відсутність підписаного сторонами акта виконаних робіт не може бути підставою для нездійснення замовником розрахунку за фактично виконані роботи. У цій же справі Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за недотримання замовником визначеного договором порядку фіксування недоліків під час прийняття робіт (ненадання підрядникові переліку виявлених недоліків, непризначення строку для їх усунення) його доводи про неналежне виконання робіт не знайшли підтвердження.
На необхідність надати оцінку доводам виконавця про прийняття робіт за актом №116 від 14.12.2022 з урахуванням практики Верховного Суду щодо односторонніх актів вказано і в постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у даній справі.
Оцінивши зміст листа ФОП Сукачева Д.С. від 28.12.2022 (а.с. 202 т.1), колегія суддів дійшла висновку, що він не є мотивованим запереченням у розумінні пункту 4.1 договору та частини першої статті 853 ЦК України. Хоча лист і направлено в межах триденного строку, єдиним мотивом відмови від підписання акта в ньому названо порушення виконавцем кінцевого терміну виконання робіт та перебування спору на розгляді суду (справа №906/360/22). Жодного зауваження до змісту акта, обсягу, якості або комплектності переданого результату, жодної вимоги про усунення недоліків лист не містить. Отже, замовник не оглянув пред`явлений до приймання результат і не заявив про відступи від умов договору чи недоліки, хоча був зобов`язаний це зробити, а тому в силу диспозиції частини першої статті 853 ЦК України втратив право у подальшому посилатися на них.
З цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що замовник надавав письмові мотивовані відмови від підписання всіх трьох актів. Відмови від 02.08.2022 (а.с.238 т.1) та від 02.12.2022 (а.с.200 т.1) стосуються актів №116 від 15.07.2022 (а.с.234-236 т.1) і №241 від 24.11.2022 (а.с.201 т.1), які не є підставою зустрічного позову. До того ж наведені в цих відмовах зауваження – відсутність посилання на договір і сайт та невідповідність ціни актів ціні договору – в акті № 116 від 14.12.2022 усунуті: він містить посилання на договір від 12.06.2018 та на сайт https://lascala.ua/, а його ціна дорівнює ціні додаткової угоди № 1 – 275 000,00 грн, відповідно, у листі від 28.12.2022 (а.с.202 т.1) ці зауваження замовником уже не наводилися. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що заперечень чи зауважень щодо виконаних робіт замовник не надав, відповідає змісту листа від 28.12.2022 (а.с.202 т.1) та обставинам справи.
Щодо прострочення виконавця як підстави для відмови від прийняття виконання, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки єдиним мотивом відмови замовника було прострочення, колегія суддів перевірила, чи давало воно замовнику право не приймати пред`явлений результат робіт. Згідно з частиною третьою статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Обов`язок довести втрату інтересу до виконання саме внаслідок прострочення покладається на кредитора (частина перша статті 74 ГПК України).
У листі від 28.12.2022 (а.с.202 т.1) замовник про втрату інтересу до результату робіт не заявляв і від прийняття виконання як такого не відмовлявся, обмежившись відмовою від підписання акта. Поведінка замовника після 15.08.2020 свідчить про збереження такого інтересу: упродовж понад півтора року після спливу кінцевого терміну він продовжував співпрацю з виконавцем, перевіряв хід робіт і надавав зауваження, а письмову претензію, пов`язану з простроченням, за його ж твердженням, склав лише 12.04.2022. Наслідком прострочення замовник обрав стягнення неустойки, яку й отримав за судовим рішенням у справі №906/360/22, тоді як у розірванні договору йому було відмовлено. Доказів того, що створений виконавцем результат внаслідок прострочення об`єктивно втратив для замовника споживчу цінність, матеріали справи не містять, використання ж системи управління “1С-Bitrix” було прямо погоджене сторонами у ТЗ (а.с.18-67 т.1, а.с.197-218 т.3).
Приписи частин другої – четвертої статті 849 ЦК України, на які посилався первісний позивач, надають замовнику право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга), якщо підрядник не усунув недоліки у призначений замовником строк (частина третя), або у будь-який час до закінчення роботи з виплатою підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодуванням збитків (частина четверта). Кожна з цих підстав стосується періоду до закінчення роботи і реалізується шляхом вчинення замовником одностороннього правочину – відмови від договору, а за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 право на таку відмову виникає лише щодо тих договорів, які на момент відмови були чинними. У цій справі до пред`явлення результату робіт до приймання (27.12.2022) відмови від договору, доведеної до відома виконавця, замовник не вчинив (що встановлено у справі №906/360/22 за позовом Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Смаль Андрія Петровича про розірвання договору, про повернення передоплати, а також стягнення 44 191,94 грн штрафних санкцій), строку для усунення недоліків виконавцеві не призначав, а відмова на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, яка передбачає оплату виконаної частини роботи, є несумісною з вимогою про повернення всієї суми передоплати. Частина друга статті 852 ЦК України пов`язує право замовника вимагати розірвання договору з наявністю у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, проте про жоден конкретний недолік замовник у встановленому порядку не заявив і доказів їх існування не надав.
Щодо реальності виконання робіт, колегія суддів зазначає наступне.
Виконуючи вказівку Верховного Суду перевірити обставини виконання робіт за актом № 116 від 14.12.2022, колегія суддів виходить із того, що за статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони; обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, наведені у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у цій справі).
Колегія суддів враховує також, що у постанові від 11.04.2023 у справі № 910/16330/21 Верховний Суд залишив без змін судові рішення, в яких суди виходили з того, що замовник не втрачає можливості доводити невиконання робіт (ненадання послуг) і тоді, коли акт вважається прийнятим у зв`язку з відсутністю заперечень або порушенням передбаченого договором способу їх висловлення, проте в такому разі додатковий тягар доведення обставин ненадання послуг покладається саме на замовника.
На підтвердження виконання робіт ФОП Смаль А.П. надав: акт № 116 від 14.12.2022 на семи аркушах, який містить деталізований перелік виконаних робіт, структурований відповідно до розділів ТЗ (мова інтерфейсу, дизайн, розробка сайту, адаптивність і кросбраузерність, можливості кабінету адміністратора, оптимізація зображень, структура фільтра товарів, модуль обміну з обліковою системою замовника, внутрішня оптимізація, загальні блоки та окремі сторінки сайту, встановлення додаткових модулів); технічну документацію на п`яти аркушах із зазначенням адреси адміністративної панелі сайту, логіна і пароля адміністратора, версії та редакції системи управління, розміру бази даних та з настановами щодо роботи із системою; докази направлення цих документів замовнику. Обставини поетапного виконання робіт і перевірки їх замовником узгоджуються також із листуванням сторін у месенджері Viber (а.с.171-196 т.1) та з актом № 116 від 15.07.2022 (а.с.234-236 т.1).
Натомість ФОП Сукачев Д.С. на спростування факту виконання робіт не надав жодного доказу, який стосувався б стану результату робіт на час його пред`явлення до приймання. Доказів звернення до виконавця у встановлений договором строк чи в розумний строк після його спливу із заявою про відсутність доступу або про невідповідність сайту ТЗ чи SEO-ТЗ замовник не надав. Висновку експерта з цих питань до суду не подано, клопотання про призначення судової експертизи в порядку статті 99 ГПК України замовник не заявляв, а до експертної установи самостійно звернувся лише у січні 2026 року. Неможливість дослідити результат робіт у 2026 році є наслідком власної бездіяльності замовника, який не перевірив результат у порядку та строк, визначені пунктом 4.1 договору і частиною першою статті 853 ЦК України, а тому відповідні доводи апелянта, у тому числі посилання на ненадання виконавцем матеріалів для проведення експертизи, не можуть бути підставою для висновку про невиконання робіт. Доводів щодо незаконності ухвали суду першої інстанції від 23.04.2026 про відмову у витребуванні доказів апеляційна скарга не містить (а.с. 88-89 т.4).
Не спростовують факту виконання робіт і доводи апелянта про суперечливість складених виконавцем актів. Акт № 116 від 15.07.2022 на суму 178 200,00 грн, як пояснював виконавець у справі № 906/360/22, складено на роботи, завершені станом на липень 2022 року. Акт № 116 від 14.12.2022 є підсумковим, охоплює весь обсяг робіт за договором, включно з роботами, зазначеними в обох попередніх актах, і складений на суму, яка відповідає ціні, погодженій сторонами у пункті 4.1 додаткової угоди № 1 (частина перша статті 843 ЦК України). Вартість робіт за договором визначається не сумою проміжних актів, а погодженою сторонами ціною, яка від кількості складених виконавцем актів не залежить. Проміжні акти сторонами не підписані, оплата за ними не вимагається, і підставою зустрічного позову вони не є, сама ж арифметична різниця між сумою двох проміжних актів (218 900,00 грн) і ціною договору (275 000,00 грн) не доводить, що роботи, перелічені в підсумковому акті, не виконані.
Щодо доводів про відсутність в акті № 116 від 14.12.2022 відомостей про виконання SEO-ТЗ та етапів 6 і 8 ТЗ колегія суддів зазначає, що всупереч твердженню апелянта, акт містить окрему позицію “Внутрішня оптимізація” з посиланням на відповідний документ, тоді як саме внутрішня оптимізація сайту lascala.ua і є предметом SEO-ТЗ. Внутрішнє та зовнішнє тестування є складовими процесу створення сайту, а не самостійним результатом, що підлягає окремій передачі; ані Договір, ані ТЗ не вимагають відображення кожного етапу робіт в акті приймання-передачі, а наявність в акті розділу щодо дрібних помилок, які не відповідали ТЗ (дев`ять позицій), узгоджується з проведенням перевірки сайту. Гарантійне обслуговування за умовами ТЗ здійснюється протягом трьох місяців з дати приймання сайту замовником, тобто є зобов`язанням, яке виникає після приймання робіт і з об`єктивних причин не могло бути відображене в акті про їх передання.
Що стосується перенесення копії сайту на сервер замовника, то ця дія, з огляду на її зміст та умови ТЗ, не може бути вчинена виконавцем самостійно: вона потребує зустрічних дій замовника – надання доступу до його сервера, а для переведення сайту на захищений протокол – SSL-сертифіката і ключів. Відповідно до частини першої статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду, а згідно з частинами першою, другою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Матеріали справи не містять доказів того, що після пред`явлення результату робіт до приймання замовник надав виконавцю необхідні для перенесення сайту доступи чи звертався з відповідною вимогою; навпаки, листом від 28.12.2022 він відмовився від підписання акта з мотивів, не пов`язаних із результатом робіт (а.с.202 т.1). До цього часу сайт відповідно до ТЗ правомірно розміщувався на сервері виконавця, а замовнику було надано доступ до нього з правами адміністратора, що давало можливість перевірити весь обсяг виконаних робіт.
Посилання апелянта на пояснення представника ФОП Смаля А.П. у справі №906/360/22 про часткове виконання робіт, про те, що кінцевий термін виконання робіт не настав, та про неможливість виконання з вини замовника колегія суддів відхиляє. Відзив на позов у справі №906/360/22 зареєстровано судом 02.08.2022, тобто до складення підсумкового акта від 14.12.2022, і твердження про часткове виконання робіт на той час узгоджується з актом №116 від 15.07.2022. У відзиві на апеляційну скаргу у справі №906/360/22 (травень 2023 року) відповідні твердження наведені на обґрунтування неможливості застосування пункту 3.4 Додаткової угоди № 1 за претензією замовника 2022 року, тобто стосуються стану виконання на час тієї претензії; у цьому ж документі зазначено, що акт виконаних робіт складено 14.12.2022. До того ж правова позиція сторони, висловлена в іншій справі, не є визнанням обставин у розумінні частини першої статті 75 ГПК України у цій справі і не звільняє апелянта від обов`язку довести свої заперечення.
Не має правового значення і та обставина, що акти почали надходити замовнику лише після його звернення до суду у справі №906/360/22. Подання позову не припинило Договору (у його розірванні судом відмовлено) і не звільнило виконавця від обов`язку завершити роботу, а замовника – від обов`язку її прийняти; завершення прострочених робіт під час судового спору є виконанням зобов`язання, а не свідченням недобросовісності виконавця. Момент пред`явлення результату робіт до приймання, всупереч доводам апелянта про невідомість дати виконання робіт, визначено достеменно – 15.12.2022 (направлення) (а.с.145-146 т.1) та 27.12.2022 отримання поштового відправлення, яким надсилалось акт №116 від 14.12.2022 і технічна документація, що підтверджується листом ФОП Сукачева Д.С. від 28.12.2022 (а.с.202 т.1), у якому останній зазначив про отримання 27.12.2022 акта наданих послуг №116 від 14.12.2022, тобто і технічну документацію.
Оцінивши наведені докази в сукупності за правилами статті 79, статті 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що докази виконання робіт, надані ФОП Смалем А.П., є більш вірогідними, ніж не підтверджені доказами заперечення ФОП Сукачева Д.С. Оскільки результат робіт пред`явлено до приймання у встановленому Договором порядку, а замовник у визначений пунктом 4.1 Договору строк мотивованих заперечень щодо робіт не надав, роботи за актом № 116 від 14.12.2022 на суму 275 000,00 грн вважаються прийнятими замовником зі спливом цього строку – 30.12.2022. Відтак доводи апелянта про те, що суд безпідставно ототожнив направлення акта з прийняттям робіт та неправильно застосував статті 853, 882 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції виходив не з самого лише факту складення акта, а з сукупності обставин – пред`явлення результату до приймання, отримання його замовником і відсутності мотивованих заперечень. Частина четверта статті 882 ЦК України, яка безпосередньо регулює відносини будівельного підряду, застосована судом у контексті зі статтею 853 ЦК України та пунктом 4.1 Договору та усталеною практикою Верховного Суду щодо односторонніх актів, які є достатньою правовою підставою мотивованого та обґрунтованого висновку суду першої інстанції .
Щодо чинності договору, одностороннього розірвання додаткової угоди №1 та вимоги про розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З огляду на встановлене прийняття замовником результату робіт зобов`язання ФОП Смаля А.П. з розробки, верстки та програмування сайту і передання його результату припинилося виконанням 30.12.2022. Та обставина, що виконання відбулося з простроченням, не перешкоджає припиненню зобов`язання прийнятим кредитором виконанням і має наслідком лише відповідальність за прострочення, яку до виконавця вже застосовано згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 14.03.23 у справі №906/360/22, яким позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Смаль Андрія Петровича на користь фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича 16691,94 грн пені та 27500,00 грн штрафу, а також 2481,00 грн сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
Обставини одностороннього розірвання Додаткової угоди № 1, на з`ясуванні яких наголосив Верховний Суд, є такими. Факт направлення ФОП Сукачевим Д.С. претензії від 05.07.2023 та вручення її ФОП Смалю А.П. 14.07.2023 підтверджений належними доказами. Проте ця претензія не спричинила правових наслідків, на які розраховував замовник. За змістом частини третьої статті 651 ЦК України договір є розірваним у разі односторонньої відмови від нього лише тоді, коли право на таку відмову встановлено договором або законом, а отже, за наявності визначених договором чи законом умов її вчинення. Пункт 3.4 Додаткової угоди № 1 пов`язує право замовника на її одностороннє розірвання з поданням письмової претензії до якості послуг і невиконанням виконавцем своїх обов`язків або ж із невиконанням виконавцем робіт, унаслідок чого акт виконаних робіт не підписаний обома сторонами. Станом на 05.07.2023 жодної з цих умов не існувало: роботи виконані, їх результат пред`явлений до приймання ще у грудні 2022 року і вважається прийнятим; непідписання акта зумовлене не невиконанням робіт, а невмотивованою відмовою самого замовника; претензій до якості послуг ані претензія від 05.07.2023, ані попередні листи замовника не містили. Крім того, одностороння відмова можлива лише від зобов`язання, яке існує, тоді як зобов`язання виконавця на цей час уже припинилося виконанням. Отже, Додаткова угода №1 не була розірвана в односторонньому порядку, а передбачений її пунктом 3.4 обов`язок повернути передплату у виконавця не виник.
Вимогу про розірвання договору в судовому порядку первісний позивач обґрунтовував невиконанням виконавцем своїх зобов`язань, приписами статей 849, 852 ЦК України та відмовою виконавця розірвати договір за згодою сторін. Однак, диспозиція статей 849, 852 ЦК України не може бути підставою для задоволення цієї вимоги. Вказана вимога не підлягає задоволенню і на підставі частини другої статті 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, оскільки істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставами для розірвання договору за цією нормою є істотність порушення відповідачем умов договору та завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої він позбавився того, на що розраховував при укладенні договору (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19). Єдиним доведеним порушенням з боку виконавця є прострочення, за яке на користь замовника вже стягнуто неустойку (справа №906/360/22 за позовом фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича до фізичної особи-підприємця Смаль Андрія Петровича про розірвання договору, про повернення передоплати, а також стягнення 44 191,94 грн штрафних санкцій), результат, на який розраховував замовник, укладаючи договір, розроблений сайт інтернет-магазину йому пред`явлено і ним у встановленому порядку не відхилено (а.с.145-146, 202 т.1). Доказів завдання замовнику шкоди, внаслідок якої він значною мірою позбавився того, на що розраховував, не надано.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20), розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. На час звернення ФОП Сукачева Д.С. з первісним позовом (20.11.2024) зобов`язання виконавця, з порушенням якого позивач пов`язував вимогу про розірвання, було припинене виконанням. Невиконаним залишався лише грошовий обов`язок самого замовника з оплати прийнятих робіт, який у силу пункту 8.2 договору, статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України зберігається до його виконання. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії договору у зв`язку з його виконанням, і погоджується з ним по суті, так як на час звернення до суду зобов`язання, на припинення якого спрямована вимога первісного позивача вже не існувало, а розірвання договору на вимогу сторони, яка одержала виконання і не виконала власного зустрічного обов`язку, суперечило б як частині другій статті 651, так і частині четвертій статті 653 ЦК України, за якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимога про стягнення 137 500,00 грн попередньої оплати є похідною від вимоги про розірвання Договору та від тверджень про одностороннє розірвання Додаткової угоди № 1, а тому також не підлягає задоволенню. Сплачені замовником 137 500,00 грн є оплатою за роботи, результат яких ним прийнято, і підстава для їх одержання виконавцем не відпала; до того ж за пунктом 3.5 Договору навіть у разі його розірвання з ініціативи замовника передоплата пропорційно зараховується в оплату фактично наданих послуг.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні первісного позову. Оскільки у позові відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю, заява ФОП Смаля А.П. про застосування позовної давності до вимоги про стягнення передоплати правового значення не має.
Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 4.2 Додаткової угоди № 1 (етап 3) залишок ціни у сумі 137 500,00 грн сплачується після здачі та приймання робіт у повному обсязі, що узгоджується з частиною першою статті 854 ЦК України. Оскільки роботи вважаються прийнятими 30.12.2022, з цього часу у ФОП Сукачева Д.С. виник обов`язок сплатити виконавцю 137 500,00 грн. Умова про те, що завершення робіт затверджується підписаним актом виконаних робіт, цього висновку не змінює, адже ухилення замовника від підписання акта без мотивованих заперечень не може звільняти його від оплати фактично виконаних і пред`явлених до приймання робіт (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, пункт 5.13 постанови Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №911/680/23). Доказів сплати зазначеної суми матеріали справи не містять, а тому зустрічний позов у частині стягнення 137 500,00 грн основного боргу задоволено правомірно.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність замовника за прострочення оплати встановлена пунктом 6.2 Договору. Розглядаючи вимогу про стягнення 38 096,92 грн пені, суд першої інстанції застосував частину шосту статті 232 Господарського кодексу України, чинну на час виникнення та існування прострочення, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.10.2025 у справі № 920/51/23, про застосування цієї норми до зобов`язань, які виникли до втрати чинності Господарським кодексом України), і встановивши, що договір не передбачає більш тривалого строку нарахування, визнав обґрунтованою пеню в сумі 34 280,82 грн, відмовивши у стягненні 3 816,10 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з задоволеною судом першої інстанції сумою пені, обчисленій за подвійною обліковою ставкою Національного банку України (25 % річних) від суми боргу 137 500,00 грн за шість місяців прострочення – 182 днів.
Вимогу про стягнення штрафу суд першої інстанції задовольнив частково – в сумі 13 750,00 грн, обчисливши штраф, з посиланням на частину другу статті 549 ЦК України, у розмірі 10 % від суми невиконаного грошового зобов`язання (137 500,00 грн), а не від усієї вартості послуг (275 000,00 грн), як просив позивач за зустрічним позовом. У частині відмови у стягненні 3 816,10 грн пені та 13 750,00 грн штрафу рішення ФОП Смалем А.П. не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. Одночасне стягнення пені та штрафу, передбачене договором, не суперечить закону, оскільки пеня і штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).
Нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц). Заявлені ФОП Смалем А.П. 7 900,00 грн трьох процентів річних за період з 01.01.2023 по 30.11.2024 та 9 905,44 грн інфляційних втрат за період із січня 2023 року по вересень 2024 року нараховані після настання строку оплати, а їх розмір перевірений судом першої інстанції. Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок трьох проценти річних та інфляційних втрат за вказаний період, який узгоджується з приписами ст.625 ЦК України та становить 7 900,61 грн три проценти річних та 9 905,44 грн інфляційних втрат.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності здійснених судом першої інстанції розрахунків, періодів чи бази нарахування пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, контррозрахунку апелянт не надав, його заперечення проти зустрічного позову зводяться виключно до твердження про невиконання робіт, яке спростовується матеріалами справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення в частині задоволення зустрічного позову на загальну суму 203 336,26 грн (137 500,00 грн боргу, 34 280,82 грн пені, 13 750,00 грн штрафу, 7 900,00 грн трьох процентів річних, 9 905,44 грн інфляційних втрат).
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неналежну оцінку доказів не знайшли підтвердження. Суд першої інстанції виконав вказівки Верховного Суду, з`ясував обставини справи, дослідив подані сторонами докази, навів мотиви, з яких відхилив заперечення замовника, і дійшов висновків, що відповідають встановленим обставинам. Апелянт, не погоджуючись з рішенням, фактично просить здійснити переоцінку доказів на свою користь, не наводячи при цьому доказів, які б спростовували встановлені судом обставини справи, що не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у справі № 906/1197/24 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сукачева Дмитра Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 18.08.2026 у справі №906/1197/24, без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" листопада 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua