Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №345/5043/26
Суддя: Юрчак Л. Б.
Справа №345/5043/26
Провадження № 2/345/3386/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
З А О Ч Н Е
12.11.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, поданим представником позивача – адвокатом Висоцькою Христиною Олегівною, до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України – адвокат Висоцька Х.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 04 травня 2020 року в м. Калуші Калуського району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «OPEL Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «BMW 346» реєстраційний номер Республіки Чехія НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «OPEL Vectra» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла. Зазначила, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була забезпечена чинним договором обов`язкового страхування. У зв`язку з цим МТСБУ на виконання судових рішень у справі № 350/791/25 здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 85 014 грн. Посилаючись на положення статей 1166, 1191 ЦК України, підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 та підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважає, що після здійснення регламентної виплати набув право зворотної вимоги до відповідача. У зв`язку з наведеним просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 85 014 грн. витрат, пов`язаних із регламентною виплатою, а також 2 662,40 грн. судового збору.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою, та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень проти позовних вимог не надав.
Суд не має відомостей про причини неявки відповідача.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
При цьому суд враховує положення частини восьмої статті 178 ЦПК України, відповідно до якої у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши доводи позовної заяви, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 04 травня 2020 року близько 21:00 у м. Калуші Калуського району Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «OPEL Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «BMW 346» реєстраційний номер Республіки Чехія НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Унаслідок зіткнення зазначених транспортних засобів пасажир автомобіля «OPEL Vectra» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла.
Факт дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній зазначених транспортних засобів та водіїв, а також обставини, пов`язані з настанням смерті ОСОБА_3 , підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 12020090170000462, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть, долученими до матеріалів справи.
За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди органом досудового розслідування здійснюється кримінальне провадження № 12020090170000462 від 05 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Як убачається з матеріалів справи, у межах зазначеного кримінального провадження 23 вересня 2025 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Зазначена обставина підтверджується, зокрема, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2025 року, постановленою за результатами розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2025 року розглянуто питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , якому також повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що за фактом ДТП здійснюється досудове розслідування, у межах якого про підозру повідомлено обох водіїв транспортних засобів, що брали участь у дорожньо-транспортній пригоді.
При цьому суд зауважує, що повідомлення особі про підозру саме по собі не є обвинувальним вироком та не встановлює її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас зазначені процесуальні документи разом з іншими матеріалами справи підтверджують факт здійснення досудового розслідування та обставини, які досліджувалися судами під час розгляду справи № 350/791/25.
Судом також встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «BMW 346» реєстраційний номер Республіки Чехія НОМЕР_2 – ОСОБА_1 не була забезпечена чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинним на території України.
Вказана обставина підтверджується відомостями Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, з яких убачається відсутність інформації про чинний на дату ДТП договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо зазначеного транспортного засобу.
Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була забезпечена належним договором обов`язкового страхування, що зумовило виникнення передбачених законом підстав для здійснення МТСБУ регламентної виплати потерпілій особі.
У подальшому між потерпілою стороною та особами, відповідальними за заподіяну внаслідок ДТП шкоду, виник спір щодо відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 .
Зазначений спір був предметом судового розгляду у цивільній справі № 350/791/25 за позовом ОСОБА_4 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та інших осіб про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої.
У межах розгляду справи № 350/791/25 ОСОБА_1 брав участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а Моторне (транспортне) страхове бюро України було відповідачем у цій справі.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року позов було задоволено частково.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року рішення суду першої інстанції переглянуто, а спір вирішено з урахуванням установлених обставин дорожньо-транспортної пригоди, характеру завданої шкоди та кола осіб, відповідальних за її відшкодування.
Під час апеляційного перегляду справи судом досліджувалися, зокрема, ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 та ухвала слідчого судді від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_2 .
За результатами дослідження зазначених матеріалів апеляційний суд дійшов висновку, що поведінка водія автомобіля «OPEL Vectra» ОСОБА_2 та водія автомобіля «BMW 346» ОСОБА_1 була неправомірною, а взаємодія зазначених джерел підвищеної небезпеки призвела до заподіяння шкоди третій особі.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що за встановлених обставин відповідальність осіб, діяльністю яких заподіяно шкоду третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, визначається з урахуванням спеціальних положень цивільного законодавства та обставин конкретної дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, під час розгляду справи № 350/791/25 було встановлено, що шкода, яка настала внаслідок ДТП 04 травня 2020 року та спричинила смерть ОСОБА_3 , пов`язана з взаємодією двох транспортних засобів, якими керували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а відповідальними за її відшкодування є особи, пов`язані з експлуатацією зазначених джерел підвищеної небезпеки.
Крім того, судом у справі № 350/791/25 встановлено обставини, які підтверджують право ОСОБА_4 на отримання відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю її доньки.
Так, ОСОБА_4 є матір`ю загиблої ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження останньої та документами, які посвідчують особу матері.
На момент ДТП ОСОБА_4 мала другу групу інвалідності, встановлену з 01 травня 2019 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 306624 та іншою медичною документацією.
У зв`язку з інвалідністю ОСОБА_4 отримувала пенсію по інвалідності. Після смерті доньки, починаючи з червня 2020 року, вона також почала отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Факт перебування ОСОБА_4 на утриманні доньки на момент її смерті підтверджувався довідками від 15 травня 2020 року та 20 травня 2020 року, довідкою про доходи та іншими документами, які досліджувалися судами у справі № 350/791/25.
Також судами встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала та дітей не мала. Батько загиблої - ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до настання ДТП.
Відповідні обставини підтверджувалися документами органів державної реєстрації актів цивільного стану, свідоцтвом про смерть батька та іншими письмовими доказами.
Оцінивши наведені докази, Івано-Франківський апеляційний суд у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 350/791/25 дійшов висновку, що ОСОБА_4 довела факт своєї непрацездатності, потреби в матеріальній допомозі та перебування на утриманні доньки, а тому має право на відшкодування шкоди, завданої її смертю, відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV.
Розмір відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника визначено судами з урахуванням положень пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Оскільки на момент ДТП, яка сталася 04 травня 2020 року, мінімальна заробітна плата становила 4 723 грн., мінімальний розмір такого відшкодування складав 170 028 грн. (4 723 грн ? 36).
Враховуючи встановлені обставини дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній двох транспортних засобів та відповідальність осіб, діяльністю яких заподіяно шкоду, суди визначили частку відшкодування, що припадає на кожного з відповідальних учасників, у рівних частинах.
Таким чином, частка відшкодування, яка припадала на відповідальність незастрахованого транспортного засобу «BMW 346» під керуванням ОСОБА_1 та підлягала відшкодуванню за рахунок МТСБУ, становила 85 014 грн., тобто половину загального розміру відшкодування у 170 028 грн.
За результатами розгляду справи № 350/791/25 з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 стягнуто: 85 014 грн. - відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, у зв`язку з втратою годувальника; 3 750 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 850,14 грн. - судовий збір. Загальна сума коштів, присуджених до стягнення з МТСБУ, становила 89 614,14 грн.
На виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі № 350/791/25 Моторне (транспортне) страхове бюро України 18 травня 2026 року здійснило перерахування коштів на користь потерпілої особи - ОСОБА_4 .
Факт здійснення виплати підтверджується платіжною інструкцією № 0009848 від 18 травня 2026 року на загальну суму 89 614,14 грн.
Отже, на виконання зазначених судових рішень позивач фактично поніс витрати, з яких 85 014 грн. становить регламентна виплата, здійснена на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, а решта 4 600,14 грн. – присуджені судові витрати у попередній справі.
При цьому предметом позову в цій справі є виключно відшкодування в порядку регресу суми регламентної виплати у розмірі 85 014 грн. Витрати на правничу допомогу та судовий збір, присуджені в межах справи № 350/791/25, позивач до ціни позову не включив.
Звертаючись до суду з цим позовом, МТСБУ просить стягнути саме ту частину регламентної виплати, яку воно здійснило у зв`язку з відсутністю обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія автомобіля «BMW 346» ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Суд враховує, що Закон України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» введено в дію з 01 січня 2025 року, а Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV з цієї дати втратив чинність.
Разом з тим пунктом 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX передбачено, що дія положень нового Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення його в дію.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка є підставою виникнення спірних правовідносин, сталася 04 травня 2020 року, тобто до введення в дію Закону № 3720-IX, правовідносини щодо здійснення регламентної виплати та виникнення права зворотної вимоги МТСБУ підлягають регулюванню положеннями Закону № 1961-IV у редакції, чинній на момент настання ДТП.
Відповідно до статті 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та майну третьої особи.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім випадків, передбачених цим Законом.
Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законодавець прямо передбачив право МТСБУ після здійснення регламентної виплати звернутися з регресною вимогою до власника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не забезпечив свою цивільно-правову відповідальність обов`язковим страхуванням.
Зазначене право виникає внаслідок фактичного здійснення МТСБУ відповідної виплати та має на меті відшкодування коштів, витрачених бюро на виконання передбаченого законом обов`язку щодо захисту потерпілих осіб.
Правова природа такої вимоги полягає саме у регресі, а не в суброгації, оскільки МТСБУ здійснює виплату не за договором добровільного майнового страхування потерпілої особи, а на виконання спеціального обов`язку, встановленого законом.
Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, відповідно до якого у разі здійснення МТСБУ виплати на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV право регресної вимоги виникає до власника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом чи іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, з урахуванням установлених законом правил щодо відповідальності осіб, діяльністю яких завдано шкоди.
При цьому відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, положення статті 1191 ЦК України та підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV у взаємозв`язку зі статтею 41 цього Закону встановлюють правову підставу для звернення МТСБУ з регресною вимогою до особи, відповідальної за настання ДТП, цивільно-правова відповідальність якої не була застрахована.
Разом з тим суд бере до уваги, що у цій справі йдеться про ДТП, яка сталася внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, а обсяг відповідальності учасників ДТП та розмір відшкодування вже були предметом судового розгляду у справі № 350/791/25.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що МТСБУ брало участь у справі № 350/791/25 як відповідач, а ОСОБА_1 - як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Отже, обидва учасники цього спору брали участь у попередній цивільній справі, у якій досліджувалися обставини тієї самої дорожньо-транспортної пригоди, характер заподіяної шкоди, коло осіб, відповідальних за її відшкодування, а також розмір відшкодування, який підлягав виплаті МТСБУ.
За таких обставин установлені судовими рішеннями у справі № 350/791/25 фактичні обставини мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи в межах, визначених статтею 82 ЦПК України.
Водночас суд зазначає, що преюдиційне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не правова оцінка доказів чи правові висновки, які підлягають самостійній оцінці судом під час вирішення цього спору.
Отже, суд не здійснює повторного встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, які вже були предметом судового дослідження у справі № 350/791/25, а бере до уваги встановлені там факти щодо участі ОСОБА_1 у ДТП, взаємодії транспортних засобів, заподіяння шкоди третій особі та визначеного розміру відшкодування, що припадає на відповідну частку відповідальності.
Судом установлено, що відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності або відповідного міжнародного страхового сертифіката, чинного на території України, крім передбачених законом винятків.
Обов`язок водіїв мати при собі чинний страховий документ також передбачений підпунктом «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України.
Отже, обов`язок забезпечити цивільно-правову відповідальність у встановленому законом порядку покладений на осіб, які експлуатують транспортні засоби, а його невиконання тягне передбачені законом правові наслідки.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 на момент ДТП керував автомобілем «BMW 346» реєстраційний номер Республіки Чехія НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність щодо якого не була забезпечена чинним договором обов`язкового страхування, що підтверджується відомостями Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
При цьому відповідач не належить до осіб, звільнених від обов`язку обов`язкового страхування відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 1961-IV, та доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
Відтак на момент настання ДТП існували передбачені підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV підстави для здійснення МТСБУ регламентної виплати потерпілій особі.
Суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV страховик, а у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, установлених статтею 1200 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають, зокрема, непрацездатні особи, які перебували на його утриманні або мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
При цьому пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV установлено мінімальний загальний розмір відшкодування утриманцям одного померлого – не менше 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установлених законом на день настання страхового випадку.
Як зазначено вище, у справі № 350/791/25 судами встановлено, що ОСОБА_4 на момент смерті доньки була непрацездатною, потребувала матеріальної допомоги та перебувала на її утриманні.
З огляду на встановлені обставини та положення законодавства суди визначили загальний мінімальний розмір відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника в сумі 170 028 грн.
Водночас, оскільки шкода була заподіяна внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, а відповідальними за її заподіяння визначено двох учасників ДТП, розмір відшкодування, що припадав на кожного з них, було визначено в рівних частках.
Такий підхід узгоджується з положеннями пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV, відповідно до якого у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Отже, частка відшкодування, що припадала на одного з двох відповідальних учасників ДТП, становила 85 014 грн. (170 028 грн. / 2).
Саме цю суму судовими рішеннями у справі № 350/791/25 визначено до стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля «BMW 346».
Таким чином, МТСБУ здійснило регламентну виплату не довільно та не на власний розсуд, а на виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо відшкодування шкоди потерпілій особі за відсутності обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія відповідного транспортного засобу.
Факт фактичного здійснення такої виплати підтверджується платіжною інструкцією № 0009848 від 18 травня 2026 року.
При цьому суд звертає увагу, що хоча загальна сума коштів, перерахованих МТСБУ на виконання судових рішень у справі № 350/791/25, становила 89 614,14 грн., позивач не заявляє вимог про стягнення всієї зазначеної суми.
Предметом цього позову є виключно 85 014 грн., тобто сума регламентної виплати, здійсненої на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої особи.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 750 грн. та судовий збір у розмірі 850,14 грн, присуджені в попередній справі, до складу заявленої регресної вимоги не включені.
Таким чином, розмір регресної вимоги відповідає сумі фактично здійсненої регламентної виплати, право на відшкодування якої передбачене підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV.
Суд враховує, що на момент розгляду цієї справи досудове розслідування кримінального провадження № 12020090170000462 триває, а остаточне судове рішення щодо кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за наслідками ДТП не ухвалене.
Разом з тим відсутність обвинувального вироку сама по собі не виключає можливості встановлення цивільно-правової відповідальності особи за завдану шкоду та не є безумовною підставою для відмови у задоволенні регресного позову МТСБУ.
Цивільно-правові наслідки заподіяння шкоди визначаються відповідно до положень цивільного законодавства, а обставини, що мають значення для вирішення такого спору, встановлюються судом на підставі належних і допустимих доказів.
У цій справі суд враховує, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, участь у ній ОСОБА_1 , взаємодія транспортних засобів та відповідальність учасників за заподіяну шкоду вже були предметом судового розгляду у справі № 350/791/25 за участю як МТСБУ, так і відповідача.
Водночас суд не підміняє собою суд, який розглядає кримінальне провадження, та не вирішує питання про наявність у діях відповідача складу кримінального правопорушення.
Предметом розгляду в цій справі є наявність передбачених цивільним законодавством та спеціальним законом підстав для відшкодування МТСБУ понесених ним витрат у порядку регресу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21, особливістю відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є встановлений законом розподіл обов`язку доказування обставин, які можуть звільнити відповідну особу від відповідальності.
Разом з тим у цій справі визначальними є не лише загальні положення про відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, а й спеціальні положення Закону № 1961-IV, які прямо передбачають право МТСБУ на регресну вимогу до власника або водія незастрахованого транспортного засобу.
Отже, доводи про незавершеність кримінального провадження не спростовують установлених у цій справі обставин та не усувають передбаченого законом права позивача на регресне відшкодування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Судом досліджено надані позивачем письмові докази, зокрема документи щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, матеріали кримінального провадження, відомості Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, судові рішення у справі № 350/791/25 та платіжну інструкцію № 0009848 від 18 травня 2026 року.
У своїй сукупності зазначені докази підтверджують: факт дорожньо-транспортної пригоди 04 травня 2020 року за участю автомобілів «OPEL Vectra» та «BMW 346»; факт керування автомобілем «BMW 346» відповідачем ОСОБА_1 ; факт заподіяння внаслідок ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , від яких вона померла; відсутність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля «BMW 346» на момент ДТП; встановлення судами у справі № 350/791/25 обставин щодо відповідальності учасників ДТП та визначення розміру відшкодування; виникнення у МТСБУ обов`язку здійснити регламентну виплату потерпілій особі; фактичне здійснення МТСБУ 18 травня 2026 року виплати на виконання судових рішень у розмірі 89 614,14 грн., з яких 85 014 грн. становить регламентна виплата.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом подати відзив, не надав доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, та не заперечив щодо розміру заявленої до стягнення суми.
Водночас сама по собі відсутність відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
У цій справі судом досліджено надані позивачем докази та встановлено, що вони підтверджують наявність передбачених законом підстав для здійснення регламентної виплати, її фактичне здійснення, розмір понесених витрат, а також наявність у позивача права зворотної вимоги до відповідача.
Отже, з огляду на встановлені обставини, положення статей 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 та підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, суд доходить висновку, що МТСБУ набуло право регресної вимоги до ОСОБА_1 у розмірі фактично здійсненої регламентної виплати.
Таким чином, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з відповідача 85 014 грн. витрат, пов`язаних із регламентною виплатою, є обґрунтованими, підтверджуються належними письмовими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з матеріалів справи, під час звернення до суду з позовом Моторним (транспортним) страховим бюро України сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн..
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Отже, загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 87 676,40 грн., з яких 85 014 грн. - витрати, пов`язані з регламентною виплатою, та 2 662,40 грн. - судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 133, 141, 178, 247, 258–265, 268, 274, 279–282 ЦПК України, статтями 5, 22, 1166, 1187, 1188, 1191, 1200 ЦК України, статтею 58 Конституції України, підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41, підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
УХВАЛИВ:
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України, поданий представником позивача - адвокатом Висоцькою Христиною Олегівною, до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентною виплатою, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131, Реквізити МТСБУ: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м.Київ Код ЄДРПОУ 21647131) витрати, пов`язані з регламентною виплатою, у розмірі 85 014 (вісімдесят п`ять тисяч чотирнадцять) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, а всього - 87 676 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 40 копійок.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua