Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №344/15411/26
Суддя: Деркач Н. І.
Справа № 344/15411/26
Провадження № 3/344/3536/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Деркач Н.І., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Яша П.К., представника законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 2018 р.н. - адвоката Голуба Г.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий, жителя АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №219528 від 30.07.2026 року встановлено, що 30.07.2026 року близько 21 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_4 , а саме нецензурно висловлювався, ображав, розмахував руками, викрикував, поводив себе агресивно, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю, дані дії вчиняв в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , тим самим ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак належним чином повідомлявся сцдом про день, час та місце судового розгляду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 – адвокат Яш П.К. заявив клопотання про закриття провадження в справі щодо ОСОБА_2 , яке обґрунтував тим, що адміністративна відповідальність за ст.173-2 КУпАП настає лише у разі вчинення домашнього насильства, зокрема психологічного, яке має ознаки приниження, переслідування, залякування, контролю волевиявлення особи або спричинення реальної шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи. Тому не кожен сімейний конфлікт може вважатися психологічним насильством у розумінні закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Для кваліфікації дій як психологічного насильства важливим є не лише сам факт словесного конфлікту, а й наслідки таких дій виникнення страху, емоційної невпевненості, відчуття небезпеки, нездатності захистити себе або реальної шкоди психічному здоров`ю. У таких випадках правовідносини мають характер сімейно-побутового конфлікту, який не утворює склад адміністративного правопорушення. Крім того, зауважує, що для притягнення особи до відповідальності необхідно щоб: протокол про адміністративне правопорушення був складений належним чином; обставини, викладені у ньому, підтверджувалися показаннями, висновками спеціалістів, аудіо-, відео фіксацією або іншими допустимими доказами; між діями особи та шкодою для потерпілого існував причинно-наслідковий зв`язок. В матеріалах справи відсутня заява про вчинене правопорушення, не має пояснень свідків, на момент складання протоколу ОСОБА_6 не було забезпечено перекладача, він є громадянином Нідерландів, української мови не розуміє. Оскільки в матеріалах справи відсутні та такі докази, то просив суд, закрити провадження в справі щодо ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Представник потерпілої – адвокат Голуб Г.С. просив визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та при накладенні стягнення врахувати строки накладення стягнення.
Заслухавши доводи захисника Яша П.К., пояснення представника потерпілої, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження в справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП з огляду на наступне.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до п.3, п.4, п.14, п.17 ч.1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, повязаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід вказати, що зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на момент складання протоколу була відсутня. Матеріали справи не містять підтвердження наявності шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілої. Натомість між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мала місце сварка на побутовому рівні, словесний конфлікт, який не мав ознак умисного завдання потерпілій психологічного чи фізичного насильства, про що у судовому засіданні вказав адвокат Яш П.К., а також представник потерпілої не заперечував, що такий факт дійсно мав місце. В судовому засіданні захисник Яш П.К. та представник потерпілої ОСОБА_9 підтвердили, що на даний час на між сторонами наявний невирішений судом позов про розірвання шлюбу, а також невирішеними є майнові питання.
Крім цього, суд зауважує, що в порушення вимог ст.251 КУпАП, до матеріалів справи, не долучено жодних належних та достатніх доказів, на основі яких у визначеному законом порядку, можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність саме ОСОБА_2 в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, відеоматеріалів моменту вчинення правопорушення, тощо.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Як слідує з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Згідно зі ст.274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Як встановлено судом з досліджених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, під час складання матеріалів у порушення вимог ч.1 ст.268, ст.274 КУпАП поліцейський взводу 1 роти 1 в УПП в Івано-Франківській області ДПП сержант поліції Старків М.М., яка складала матеріали справи, встановивши, що ОСОБА_3 є громадянином Нідерландів, не забезпечила його право користуватися послугами перекладача, не забезпечила йому переклад протоколу про адміністративне правопорушення на рідну мову, при тому, що сам протокол не містить даних про те, що особа, яка притягається до відповідальності, розуміє українську мову та послуги перекладача їй не потрібні, що є грубим порушенням права на захист. З дослідженого судом відеозапису, з нагрудних камер працівників поліції судом встановлено той факт, що ОСОБА_3 дуже погано розмовляє російською мовою, українською мовою взагалі не володіє.
В матеріалах адміністративної справи відсутня заява потерпілої про вчинене щодо неї домашнє насильство, потерпіла взагалі не допитана, також не допитана жодна особа (свідки), яка могла би підтвердити обставини, що викладені в протоколі. З відеозапису видно, що на час, що зазначений в протоколі серії ВАВ №219527 від 30.07.2026 року в квартирі перебував син потерпілої ОСОБА_4 , який працівниками поліції взагалі не допитувався
Відеозапис, який наданий суду та досліджений в судовому засіданні розпочинається о 21:52 год. з того часу як працівники поліції зайшли в квартиру та не містить доказів домашнього насильства щодо ОСОБА_4 в часі 21:40 год.
Крім того, при складанні протоколу працівниками поліції не була допитана малолітня дитина сторін потерпіла ОСОБА_1 2018 р.н., як про це вказано у графі протоколу «потерпіла», хоча в фабулі протоколі вказано, що саме відносно ОСОБА_4 . ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, позаяк, у останнього був відсутній умисел на вчинення будь-яких дій, передбачених в диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, у той час, як у цій ситуації мав місце саме конфлікт.
Суд виходить з того, що відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували вчинення ОСОБА_7 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП. Таких доказів не здобуто і в судовому засіданні, тому, відповідно до змісту ст.247 п.1 КУпАП провадження в справі необхідно закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 9, 221, 245, п.1 ст.247, 283, 284 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Наталія ДЕРКАЧ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua