Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №344/17072/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №344/17072/26

Суддя: Татарінова О. А.

Справа № 344/17072/26

Провадження № 2/344/7963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 12449757 від 21.02.2025 року у розмірі 13500.00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.02.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 12449757.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - Сума кредиту – 3000.00 грн.; - Строк користування кредитними коштами – 365 днів, з 21.02.2025 та закінчується 20.02.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. - Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0.01 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. - Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1.0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

06.08.2026 було укладено договір № 06-08/26 (ЕФ-ФП) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 12449757. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 12449757.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №12449757 від 21.02.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15425.11 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -3000.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10500.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 1925.11 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн. Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 13500.00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3000.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10500.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

Враховуючи наведене просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 12449757 від 21.02.2025 у розмірі 13500.00 грн. понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662.40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн.

28.10.2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що нараховані Позивачем відсотки у розмірі 10 500 грн є очевидно надмірними та неспівмірними із сумою отриманого кредиту, строком користування коштами та фактичними обставинами виконання зобов"язання. Зазначений розмір процентів суттєво перевищує суму основного боргу, що свідчить про порушення принципів розумності, справедливості та добросовісності, закріплених у статтях 3, 509, 627, 629 Цивільного кодексу України.

Крім того, нарахування процентів у такому обсязі фактично призводить до кабального характеру зобов"язання, створюючи для. Відповідача надмірний фінансовий тягар та істотний дисбаланс прав і обов"язків сторін договору, що суперечить правовій позиції Верховного Суду щодо недопустимості стягнення санкцій, які не є співмірними наслідкам порушення зобов"язання.

Вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов"язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (розмір відсотків більше ніж у два рзи перевищує тіло кредиту) за користування коштами. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принцину верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитних договорів на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

З урахуванням викладеного, нараховані проценти у сумі 10 500 грн. (сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги) не можуть вважатися, такими, що відповідають меті кредитного договору, та підлягають критичній оцінці судом з огляду на їх явну непропорційність сумі кредиту та реальним наслідкам порушення зобов`язання.

Сума по відсоткам за користування кредитом в розмірі 10 500 грн не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч. 3 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

В про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками за кредитним договором в сумі 10 500 гривень не є співрозмірною сумі кредиту за вказаним договором, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов?язань за кредитним договором, вважаємо, що розмір процентів за договором №12449757 від 21.02.2025 року необхідно зменшити до 5 250 гривень, що становить 50% від загальної суми заборгованості за процентами.

Позивачем заявлено вимогу стягнути з ОСОБА_1 , на його користь понесені витрати на сплату судового збору та понесені витрати на правову допомогу у розмірі: 9 000,00 грн.

Позивачем не було додано належного розрахунку та квитанції про розрахунок про надання правничої допомоги між ТОВ «Факторинг Партнерс» (замовник) та Адвокат, адже на підтвердження надання правничої допомоги від Адвоката повинні бути наданні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Відповідно, Позивачем не було додано до матеріалів справи жодного належного документу, що свідчить про фактичну оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із фактичним наданням та отриманням правової допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс». Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, тому витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 гри, вважають необгрунтованими, належним чином недоведеними та взагалі неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг.

Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення з на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн., вважають таку вимогу неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, та такою, що не відповідає критерію реальності витрат та розумності їхнього розміру. Враховуючи наведене просять суд у задоволенні позовних вимог за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором погоджуються частково, а саме ОСОБА_1 не заперечує у задоволенні позову в частині повернення за кредитним договором № 12449757 від 21.02.2025 року - тіла кредиту в розмірі 3 000.00 грн., відсотків у розмірі 5 250 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн., в іншій частині позовних вимог просять відмовити повністю.

05.11.2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами Кредитодавця, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Кредитний договір, погодившись на всі його умови. Крім того, 07.03.2025 року відповідач, посилаючись на «виникнення тимчасових фінансових труднощів», звернулась до Кредитодавця із Заявою про пролонгацію та уклала Додатковий договір про пролонгацію № 1/12449757 від 07.03.2025 року, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MzdjYmI5», та того ж дня сплатила 450,00 грн у рахунок погашення процентів за користування кредитом. Разом з тим, 06.08.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір № 06-08/26 (ЕФ-ФП) про відступлення (купівлюпродаж) права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 12449757 від 21.02.2025 року.

Зазначаючи про надмірність нарахованих процентів, представник відповідача стверджує, що проценти у розмірі 10 500,00 грн більш ніж у два рази перевищують суму кредиту, мають «кабальний характер» та суперечать засадам справедливості, добросовісності і розумності (статті 3, 509, 627 ЦК України), і просить зменшити їх до 5 250,00 грн, посилаючись при цьому на пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частину четверту статті 42 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якими врегульовано питання зменшення саме неустойки та інших заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Однак, в даному випадку необхідно розрізняти такі поняття як «нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування» та «міра відповідальності за прострочення виконання зобов`язання». Так, частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який згідно вказаної норми не може перевищувати 1 %. Саме така процентна ставка передбачена умовами Договору № 12449757 від 21.02.2025 року, тобто жодної вимоги законодавства щодо розміру процентної ставки за користуванням кредитом умовами договору не порушено.

Кредитний договір № 12449757 було укладено 21.02.2025 року, тобто після 20 серпня 2024 року - дати завершення передбаченого пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідного 240-денного періоду поетапного зниження максимальної денної процентної ставки (2,5% > 1,5% > 1,0%). Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, чинного з 24.12.2023), для договорів, укладених після 20.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,0%. Своєю чергою, нарахування процентів відбулось у період з 21.02.2025 по 20.02.2026, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Як вбачається з виписки за кредитом ТОВ «ЕКО ФІН» зі щоденною деталізацією нарахувань, загальна сума процентів, нарахованих за весь строк кредитування, становить 10 950,00 грн, що не перевищує суми, обчисленої за максимально допустимою законом денною процентною ставкою за весь строк кредитування (3 000,00 грн * 1 % * 365 днів = 10 950,00 грн). Після закінчення строку кредитування (20.02.2026) жодних нарахувань процентів не здійснювалось. Водночас, як вбачається з виписки за кредитом, платіж у розмірі 450,00 грн, здійснений відповідачем 07.03.2025, у повному обсязі зараховано в погашення процентів, а тому до стягнення заявлено проценти у розмірі 10 500,00 грн (10 950,00 грн – 450,00 грн). Отже, як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором № 12449757, заявлений до стягнення, становить 13 500,00 грн, з яких: 3 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 10 500,00 грн – заборгованість за процентами.

Пеня у розмірі 1 925,11 грн, право вимоги щодо якої перейшло до позивача за Договором № 06-08/26 (ЕФ-ФП), до стягнення не заявляється. Відтак, жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, у цій справі до стягнення не заявлено, а нарахування процентів здійснювалось лише протягом строку користування кредитом в межах передбаченого договором строку кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства. Таким чином, посилання відповідача на пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частину четверту статті 42 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 та постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, якими врегульовано можливість зменшення неустойки (штрафу, пені) та інших заходів відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, є недоречним, оскільки проценти за користування кредитом у межах строку кредитування є платою за користування кредитними коштами (статті 1048, 1054 ЦК України), а не мірою відповідальності, тоді як встановлення розміру процентної ставки за користування кредитом регулюється частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, правові норми, на які посилається відповідач як на обґрунтування надмірно нарахованих процентів за кредитним договором, взагалі не регулюють нарахування процентів за користування кредитом, а встановлюють межі застосування мір відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, тоді як такі до стягнення з відповідача не заявлені.

Щодо твердження відповідача про те, що розмір процентів «більше ніж у два рази перевищує тіло кредиту», слід зазначити, що співвідношення суми процентів і суми кредиту саме по собі не є критерієм правомірності їх нарахування. Розмір процентів є арифметичним наслідком погодженої ставки та фактичного строку користування кредитом. Відповідно до пункту 2.8 Договору відповідач мала можливість повернути кредит у дисконтний (пільговий) період до 06.03.2025 року зі сплатою процентів за ставкою лише 0,01 % на день, проте цього не зробила, натомість ініціювала пролонгацію та користувалась кредитними коштами впродовж усього строку кредитування – 365 днів, не повернувши навіть суми кредиту. Доводи представника відповідача про те, що позивач, «скориставшись необізнаністю позичальника», спонукав її до укладення кредитного договору на вкрай невигідних умовах, є голослівними та не підтверджені жодним доказом. Зауважимо, що відповідач ознайомилась з Паспортом споживчого кредиту (пункт 3.1.2.3 Договору), а у пункті 2.9 Договору прямо зазначено орієнтовну загальну вартість кредиту, загальну суму процентів, реальну річну процентну ставку та денну процентну ставку. Більше того, 07.03.2025 року відповідач у Заяві про пролонгацію, підписаній електронним підписом одноразовим ідентифікатором, власноруч підтвердила «розуміння правових наслідків продовження (поновлення) дисконтного (пільгового) строку користування кредитними коштами та … дійсність намірів щодо виконання умов Договору» і сплатила 450,00 грн процентів. Очевидно, що особа, яка вважала б умови договору незрозумілими чи нав`язаними їй, не ініціювала б продовження користування кредитом на цих же умовах.

Відповідач не зверталась до суду з позовом про визнання умов Кредитного договору несправедливими чи недійсними та не пред`являла зустрічного позову, а посилання у відзиві на статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» мають загальний характер і не підтверджені жодними доказами. Запропонований відповідачем розмір процентів 5 250,00 грн («50% від загальної суми заборгованості за процентами») не ґрунтується на жодній нормі закону чи умові договору і є довільним. Зменшення судом погодженої сторонами плати за користування кредитом до визначеного відповідачем на власний розсуд розміру фактично означало б односторонню зміну умов зобов`язання, що заборонено статтею 525 ЦК України.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору № 12449757 від 21.02.2025 року. Зазначений договір недійсним не визнано, у зв`язку з чим підстави для його не виконання відсутні.

З огляду на викладене, вважають, що усі нарахування за кредитним договором здійснені правомірно та відповідно до його умов, а відтак позовні вимоги є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На противагу наданим нами доказам, які підтверджують зазначені нами обставини та обґрунтовують заявлені позовні вимоги, відповідачем не було долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Також представником позивача зазначається, що факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №41 про надання юридичної допомоги від 18.08.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.

Наданий позивачем документ містить саме той детальний опис робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого адвокатом часу та вартості кожної з них, відсутність якого, на думку відповідача, є підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Вартість послуг визначена відповідно до Прайс-листа Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», тобто на підставі заздалегідь встановлених тарифів, а не довільно для цієї справи.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням права Позивача на отримання професійної правничої допомоги, гарантованого статтею 59 Конституції України, а також враховуючи, що саме неправомірні дії відповідача щодо неналежного виконання умов кредитного договору, які спричинили утворення певного розміру заборгованості, та небажання відповідача добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання, що стало підставою для звернення ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до суду з відповідним позовом, вважають, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просив про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 21.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Еко Фін» та заповнила Анкету, у якій зазначила особисті дані.

21.02.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №12449757.

Згідно п.2.1. Договору за цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.2.2.Договору надається в загальному розмірі (Сума кредиту) : 3000 грн.

Із п.2.3.Договору вбачається, що строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 21.02.2025 та закінчується 20.02.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

З п.2.4.Договору Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.03.2025.

Згідно п.2.5. Договору поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 20.02.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі – 3.65 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 0.01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п.п.2.6.-2.7.Договору).

Із п.2.8.Договору вбачається, що позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 06.03.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.02.2026 (останнього дня строку кредитування).

Згідно п.2.9.Договору орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13534.2 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 10534.2 грн. та суму кредиту у розмірі 3000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, на дату укладення Договору, 2420.58%. Денна процентна ставка, на дату укладення цього Договору, розраховується за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та становить: 10534.2 грн. / 3000 грн. / 365 днів х 100% = 0.96 відсотків в день..

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору). (п. 2.11. Договору).

Із п.2.12.-2.13. Договору розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим Договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника. 2.13. Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену цим Договором та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

П.3.1.1.1.Договору передбачено, що з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, реєструється в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.

Згідно п.3.2.1.1.Договору позичальник зобов`язується повернути Товариству Кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору.

Відповідно до п.3.3.1.Договору позичальник має право неодноразово ініціювати продовження (поновлення) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом та/або збільшення строку кредитування або строку виплати кредиту за Договором (далі – пролонгація), на умовах наведених нижче. Пролонгація можлива лише шляхом укладення Сторонами відповідного Додаткового договору у спосіб, визначений цим Договором. Ініціювання Позичальником пролонгації відбувається без змін умов попередньо укладеного Договору в бік погіршення для Позичальника.

З п.3.3.2.Договору вбачається, що при продовженні/поновленні дисконтного (пільгового) періоду користування кредитом Програма лояльності та/чи ПРАВИЛА АКЦІЙНИХ умов отримання кредиту не використовується. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення дисконтного (пільгового) періоду проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено дисконтний (пільговий) період нараховуються за ставкою, визначеною п. 2.7. Договору.

Із п.п.п3.3.4.-3.3.6. Договору вбачається, що для пролонгації кредиту Позичальник в Особистому кабінеті самостійно обирає серед доступних можливостей найбільш вигідний/бажаний для себе варіант та погоджує його з Товариством, шляхом каналів зв`язку визначених цим Договором. Після узгодження Позичальником з Товариством умов пролонгації, Товариство розміщує в Особистому кабінеті Позичальника проект звернення/повідомлення/заяви про пролонгацію та проект Додаткового договору про пролонгацію. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект Додаткового договору про пролонгацію та проект звернення/повідомлення/заяви про пролонгацію є пропозицією Товариства про укладення Додаткового договору про пролонгацію (офертою).

П.п.3.3.7.2.- 3.3.7.3 Договору передбачено, що укласти з Товариством відповідний Додатковий договір про пролонгацію у електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Товариством Позичальнику в смсповідомленні. Оплатити суми, нарахованих станом на дату укладення (підписання) Додаткового договору про пролонгацію, процентів та пені (в разі її застосування). Позичальник повинен здійснити оплату суми процентів та пені (в разі її застосування) відповідно до цього підпункту Договору не пізніше наступного календарного дня після дати укладення (підписання) Додаткового договору про пролонгацію. Після здійснення Позичальником зазначеного в п. Договору платежу(ів), умови Договору, що стосуються строку кредитування, зокрема щодо тривалості дисконтного (пільгового) періоду, дати завершення пільгового періоду (рекомендована дата платежу) змінюються відповідно до умов Додаткового договору про пролонгацію. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому Графіку розрахунків (платежів).

Згідно п.6.1.Договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним Законодавством, а також відшкодовують заподіяні збитки, понад неустойку.

Згідно п.6.2.Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє від відповідальності за невиконання та/чи неналежне виконання умов цього Договору, яке відбулося під час дії Договору.

З п.9.2.Договору вбачається, що цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»: Позичальником - за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, (даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних); Кредитодавцем – за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Згідно п.9.3.Договору Електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису.

Відповідно до п.9.4.- 9.5. Договору цей Договір вступає в силу з моменту передання грошей Позичальнику в порядку, передбаченому цим Договором. У разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за базовою (стандартною) процентною ставкою передбаченою п. 2.7. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні базової (стандартної) ставки, передбаченої п. 2.7. Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця Позичальнику засобами ІКС та/чи на адресу електронної пошти Позичальника.

Із розділу 10 Договору вбачається, що зазначений договір підписаний Одноразовим ідентифікатором: MmVlYzE2, відправленим 21.02.2025 року о 18.55.19 год., та введений 21.02.2025 року о час 18.56.07 год.

Додатком №1 до Кредитного договору №12449757 від 21.02.2025 року позивачем до матеріалів справи долучено Графік розрахунків (платежів), який погоджений сторонами та підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором: MmVlYzE2, відправленим 21.02.2025 року о 18.55.19 год. та введеним 21.02.2025 року о 18.56.07 год.

Також, ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором: MmVlYzE2, відправленим 21.02.2025 року о 18.55.19, та введеним 21.02.2025 року о 18.56.07 год. підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого між сторонами погоджено умови кредитування (а.с.8-18).

Укладення договору та його пролонгація також підтверджується довідкою із якої вбачається послідовність дій відповідача.

Видача відповідачу коштів у розмірі 3 000,00 грн. підтверджується квитанцією № 44015-69846-49243 від 21.02.2025 року.

07.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Еко Фін» із Заявою про пролонгацію (про продовження або про поновлення дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами) з якої вбачається, що у зв`язку із виникненням у неї тимчасових фінансових труднощів просила відповідно до умов Договору пролонгувати (продовжити або поновити дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами) з 08.03.2025 до 21.03.2025 включно. У разі погодження її заявки про пролонгацію та укладення (підписання) між нею та Кредитодавцем Додаткового договору про пролонгацію зобов`язалась, відповідно до пункту 3.3.7.3. Договору, не пізніше наступного календарного дня після дати укладення (підписання) Додаткового договору про пролонгацію, оплатити суми нарахованих станом на дату укладення (підписання) Додаткового договору про пролонгацію процентів та пені (в разі її застосування). Подаючи цю Заяву, підтвердила розуміння правових наслідків продовження (поновлення) дисконтного (пільгового) строку користування кредитними коштами та підтверджую дійсність намірів щодо виконання умов Договору.

07.03.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 підписано Додатковий договір про пролонгацію № 1 /12449757 до Договору про споживчий кредит/Кредитного договору від від 21.02.2025 № 12449757, відповідно до якого Сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 21.03.2025. 1.1 У зв`язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в пункти 2.4., 2.5. та 2.8. Договору, виклавши їх в наступній редакції: «2.4. Дисконтний (Пільговий) період складає 29 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21.03.2025 (рекомендована дата платежу).». «2.5. Поточний період складає 336 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 20.02.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).»» «2.8.Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 21.03.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.02.2026 (останнього дня строку кредитування).». 1.2. У зв`язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в «Графік розрахунків (платежів)», який є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору), виклавши його в новій редакції, що додається до цього Додаткового договору. 2. Відповідно до умов п. 3.3.7.3. Договору Позичальник, не пізніше наступного календарного дня після дати укладення (підписання) цього Додаткового договору, оплачує суму нарахованих станом на дату укладення (підписання) Додаткового договору процентів та пені (в разі її застосування), а саме 450 гривень. 3. У всьому іншому, що не передбачено умовами цього Додаткового договору, Сторони керуються умовами Договору та нормами чинного законодавства України. 4. Цей Додатковий договір та додаток до нього («Графік розрахунків (платежів)» в новій редакції) є невід`ємною частиною Договору та набуває чинності після підписання його Сторонами і виконання Позичальником умов п. 3.3.7.3. Договору (пункту 2 цього Додаткового договору) та діє протягом строку Договору. 5. Цей Додатковий договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (Електронним підписом одноразовим ідентифікатором (зі сторони Позичальника) та Кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (зі сторони Товариства). 6. Примірник цього Додаткового договору в електронній формі, що унеможливлює внесення в нього змін, надсилається в Особистий кабінет Позичальника в ІКС та на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену у Договорі.

Із розділу «Реквізити сторін» вбачається, що зазначена Додаткова угода підписана Одноразовим ідентифікатором: MzdjYmI5, відправленим 07.03.2025 року о 09.59.54, введеним 07.03.2025 року о 10.00.32 год.

Додатком № 1 до Кредитного договору № 12449757 від 21.02.2025 В редакції Додаткового договору від 07.03.2025 № 1 /12449757 позивачем до матеріалів справи долучено Графік розрахунків (платежів).

Як вбачається із виписки за кредитом перед ТОВ «Еко Фін», заборгованість ОСОБА_1 станом на 06.08.2026 року становить 15425.11 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 10500.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами в розмірі 1925.11 грн.

06.08.2026 було укладено договір № 06-08/26 (ЕФ-ФП) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №12449757 від 21.02.2025 року, що укладений між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 , що підтверджується копією зазначеного договору та долученими до нього додатками та реєстром боржників.

Так, згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 06-08/26 (ЕФ-ФП) від 06.08.2026 року ТзОВ «Еко Фін» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за Договором про споживчий кредит №12449757 від 21.02.2025 року, укладеним із ОСОБА_1 на суму 15425.11 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 10500.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами в розмірі 1925.11 грн.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.08.2026 року за Договором про споживчий кредит №12449757 від 21.02.2025 року становить 15425.11 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 10500.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами в розмірі 1925.11 грн.

Відтак, як встановлено судом, відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором про споживчий кредит №12449757 від 21.02.2025 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15425.11 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 10 500.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами в розмірі 1925.11 грн.

В той же час, звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит №12449757 від 21.02.2025 року у розмірі 13500.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) у розмірі 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 10500.00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З Договору про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року, укладеного між ТзОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки Договір про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року та договір про пролонгацію укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення в електронній формі Договору про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року, згідно якого відповідач зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування даними коштами в порядку, визначеному договором.

У подальшому ТзОВ «Еко Фін» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Оскільки відповідач не виконала в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором, суд приходить до переконання, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за Договором про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року в розмірі 3 000,00 грн.

Що стосується вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що за умовами пунктів 2.1-2.5 кредитного договору від 21.02.2025 року № 12449757 сторони узгодили суму кредиту в розмірі 3 000,00 грн та чіткий строк кредитування тривалістю 365 днів, який закінчується 20.02.2026 включно, що також зазначено у Додатковому договорі про пролонгацію № 1 /12449757 до Договору про споживчий кредит/Кредитного договору від від 21.02.2025 № 12449757.

Так, відповідно до пунктів 2.6 та 2.7 договору проценти за користування кредитними коштами як протягом дисконтного, так і протягом поточного періодів нараховуються за фіксованою базовою ставкою у розмірі 365 відсотків річних, що становить 1 відсоток за один день від фактичного залишку кредиту.

За змістом статей 1048 та 1054 ЦК України, проценти за користування кредитом є платою за можливість позичальника протягом певного часу правомірно володіти грошовими коштами кредитора та становлять ціну договору, яка є первинним договірним зобов`язанням, а не мірою цивільно-правової відповідальності чи неустойкою (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16). Суд не наділений повноваженнями зменшувати розмір договірних процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку правомірного користування кредитом, оскільки право на зменшення нарахувань на засадах справедливості та пропорційності поширюється виключно на штрафні санкції, пеню або компенсаційні заходи за прострочення виконання зобов`язання (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

З матеріалів справи вбачається, що нарахування процентів відбулось у період з 21.02.2025 по 20.02.2026, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Як вбачається з виписки за кредитом ТОВ «ЕКО ФІН» зі щоденною деталізацією нарахувань, загальна сума процентів, нарахованих за весь строк кредитування, становить 10 950,00 грн, що не перевищує суми, обчисленої за максимально допустимою законом денною процентною ставкою за весь строк кредитування (3 000,00 грн * 1 % * 365 днів = 10 950,00 грн). Після закінчення строку кредитування (20.02.2026) жодних нарахувань процентів не здійснювалось. Водночас, як вбачається з виписки за кредитом, платіж у розмірі 450,00 грн, здійснений відповідачем 07.03.2025, у повному обсязі зараховано в погашення процентів, а тому до стягнення заявлено проценти у розмірі 10 500,00 грн (10 950,00 грн – 450,00 грн).

Оскільки матеріали справи свідчать, що до відповідачки не застосовувалися жодні заходи відповідальності, а розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 10 500.00 грн. проведений виключно за час фактичного користування коштами в межах визначеного договором строку, підстави для зменшення цієї суми до 5 250,00 грн відсутні.

Договір про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року був укладений після внесення змін до законодавства у сфері споживчого кредитування, а саме до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка імперативно обмежує максимальний розмір денної процентної ставки лімітом в 1 відсоток від загального розміру кредиту. Оскільки погоджена сторонами денна ставка становить 1 відсоток за день, умови укладеного договору повністю відповідають вимогам спеціального законодавства України та принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші),а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що відповідачка належним чином не виконала своє зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року в розмірі 13 500,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) в розмірі 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 10 500,00 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано заявку на надання юридичної допомоги №58 від 07.08.2026 року, Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс», витяг з Акту №41 про надання юридичної допомоги від 18.08.2026 року та прас-лист АО «Лігал Ассістанс».

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов?язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.4.1.-4.2. Договору вартість Послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід?ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку №1 до Договору). Клієнт зобов`язується оплатити надані АО послуги після надання АО клієнту відповідного рахунку для оплати.

Відповідно до Витягу з Акту №41 про надання юридичної допомоги від 18.08.2026 року АО «Лігал Ассістанс» надано усну консультацію з вивченням документів терміном 2 год., вартістю 3 000,00 грн. та складено позовну заяву про стягнення боргу для подачі до суду терміном 2 год., вартістю 6 000,00 грн., Загальна вартість послуги становить 9000 грн.

Враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відтак, оскільки позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 12449757 від 21.02.2025 року у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Татарінова О.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua