Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №495/5669/25
Суддя: Шевиріна Т. Д.
Номер провадження: 22-ц/813/7333/26
Справа № 495/5669/25
Головуючий у першій інстанції Гелла С. В.
Доповідач Шевиріна Т. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шевиріної Т.Д.,
суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - Юшинська Ірина Євгенівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гелла С.В. у приміщенні цього ж суду, у цивільній справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
В С Т А Н О В И В:
28 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: припинення з 28.07.2025 року стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі частини всіх видів доходу на підставі судового наказу, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 02 січня 2024 року, та стягнення починаючи з 28.07.2025 року з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі – 8000 грн (а.с. 1-5).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилась спільна дитина – ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з позивачкою, яка здійснює догляд за нею, утримання та виховання. З відповідача на користь позивачки на підставі судового наказу стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі частини всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 2542 грн 75 коп. Водночас, така сума є недостатньою для забезпечення потреб дитини, сплачується несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого порушуються права дитини, а на саму позивачку покладається надмірний тягар. За розрахунком позивачки на утримання дитини вона витрачає не менше 15 000 грн щомісяця, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу відповідача на тверду грошову суму.
На вказану позовну заяву представник відповідача подала відзив, в якому, посилаючись на воєнний стан та перебування під тимчасовим захистом, втрату відповідачем постійного заробітку, перебування на його утриманні непрацездатного батька, просила залишити позовні вимоги без задоволення (а.с. 41-44).
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 14 квітня 2026 року частково задовольнив позовні вимоги, а саме: припинив з 29 липня 2025 року стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), які стягувалися на підставі судового наказу, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 02 січня 2024 року, та ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі – 6 500 гривень щомісячно, починаючи з 29 липня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, а також стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. (а.с. 180-187).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка свій процесуальний обов`язок доказування виконала – довела належними та допустимими доказами факт збільшення витрат на утримання та виховання дитини, а відповідач наведеного не спростував, доказів на підтвердження зазначених у відзиві обставин, у тому числі щодо потреби у тимчасовому захисті, не надав, а самої лише обставини, що батько відповідача є пенсіонером, недостатньо для відмови у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 01 червня 2026 року представник відповідача подала через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову (а.с. 202-206).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму статті 192 Сімейного кодексу України та помилково ухвалено стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, починаючи з дня звернення позивачки до суду з вимогою про зміну розміру аліментів, а не з дня набрання рішенням суду законної сили. Крім того, представник вважає, що суд неповно і не об`єктивно оцінив надані позивачкою докази та передчасно вважав доведеним факт наявності у неї регулярних витрат на оплату занять з танців, тоді як матеріалами справи підтверджується лише 8 занять по 500 гривень за кожне, а усього на суму 4000 грн При цьому, докази відповідача щодо перебування на його утриманні непрацездатного батька суд, на думку представника, безпідставно відхилив.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 231, 232).
Сторони в судове засідання не з`явилися.
Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Заслухавши судову доповідь, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши ці доводи, колегія суддів апеляційного суду дійшла такого.
Судом першої інстанції встановлено, і сторони не заперечують того факту, що вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2021 року шлюб між сторонами було розірвано, дитина проживає з матір`ю. На підставі судового наказу від 25.01.2024 року на користь позивачки стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі частки всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом також встановлено, що на підставі згадано судового наказу у Болградському відділі державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області відкрито виконавче провадження та з відповідача стягуються аліменти у розмірі 2542 грн 75 коп. щомісяця.
З матеріалів справи слідує, що 28 липня 2025 року позивачка звернулася до суду з вимогою про припинення стягнення аліментів на підставі судового наказу з дня звернення до суду, тобто з 28 липня 2025 року, та стягнення з відповідача, починаючи з цієї дати, аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн (а.с. 1-5).
Отже, пред`явлений позов за своїм змістом є позовом про зміну способу стягнення аліментів та зміну його розміру.
Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частина 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини).
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України)).
Утримувати дитину батьки зобов`язані до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками цього обов`язку визначаються за домовленістю між ними. (статті 180 - 181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина 3 статті 181 СК України).
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
У постанові від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19 Верховний Суд виснував, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3).
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 191 СК України застосовні до ситуації, яка виникла у даному спорі, тобто щодо зміни способу стягнення раніше присуджених аліментів або збільшення їх розміру.
Однак, колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду не може погодитися, оскільки згадана норма матеріального права регулює питання часу, з якого аліменти присуджуються, тобто підлягає застосуванню при вирішенні спору про наявність або відсутність підстав для стягнення аліментних платежів і в разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, аліменти відповідно до частини 1 статті 191 СК України присуджуються від дня пред`явлення позову.
Отже, висновок суду про стягнення аліментів у новому розмірі, починаючи з дня пред`явлення такої позовної вимоги, є помилковим, таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції не об`єктивно оцінив надані сторонами докази, дійшов передчасних висновків про наявність у позивачки регулярних витрат на відвідування дитиною танцювального гуртку та про відсутність у відповідача ви трат на утримання непрацездатного батька.
Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги на підставі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на положення частини 1 статті 81 ЦПК України щодо розподілу між сторонами обов`язку доказування.
Для цивільного процесу притаманним є застосування стандарту доказування, відомого як «баланс вірогідностей» (за виключенням випадків, прямо передбачених законом), згідно з яким обставина вважається доведеною, якщо на основі поданих доказів її імовірність, у математичному розрахунку, є вищою за 50 відсотків, на відміну від кримінальних проваджень, в яких вина особи має бути доведена «поза розумним сумнівом».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини, у тому числі у справах проти України також посилається на застосовність згаданого принципу (balance of probabilities) у контексті цивільних спорів («Бендерський проти України», заява №22750/02).
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сукупність досліджених доказів свідчить про збільшення витрат позивачки на утримання спільної дитини, у тому числі у зв`язку із відвідуванням гуртків, а також того, що сам по собі факт досягнення батьком відповідача пенсійного віку не може свідчити про реальну необхідність його матеріальної підтримки з боку відповідача, про обсяг та регулярність такої допомоги, відсутність інших утримувачів та самостійного доходу у такої особи.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду в цій частині не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (стаття 263 ЦПК України).
Оскаржуване рішення суду не повною мірою відповідає зазначеним вимогам.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення.
З урахуванням викладеного, а також того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог в частині визначення часу припинення стягнення аліментів та присудження їх виплати у твердій грошовій сумі з дня звернення позивачки до суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів керується положеннями статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що часткове задоволення апеляційної скарги не призвело до зміни результату вирішення спору по суті та співвідношення задоволеної і відхиленої частин позовних вимог, судові витрати у справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – змінити, виключивши з його резолютивної частини дату 29.07.2025 року – припинення стягнення аліментів на підставі судового наказу і початку стягнення аліментів у новому розмірі.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2026 року.
Головуюча Т.Д. Шевиріна
Судді:
В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua