Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №502/298/26
Суддя: Шевиріна Т. Д.
Номер провадження: 22-ц/813/7388/26
Справа № 502/298/26
Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.
Доповідач Шевиріна Т. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої – Шевиріної Т.Д.,
суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»
на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Березнікова О.В. у приміщенні цього ж суду, у цивільній справі
за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
16 лютого 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом, предметом якого є: стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 грудня 2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №1352612, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 500 грн строком на 360 днів. Позивач зазначив, що свої зобов`язання первісний кредитор виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, а останній належним чином зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 562 грн 50 коп., з яких 2 500 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 22 062 грн 50 коп. – заборгованість за процентами.
24 грудня 2024 року на підставі договору факторингу № 24122024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 562 грн 50 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кілійський районний суд Одеської області заочним рішенням від 19 травня 2026 року позовні вимоги задовольнив частково: стягнув заборгованість у розмірі 5 000 грн, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 541 грн 96 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 035 грн 62 коп., а в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту, на виконання умов якого останньому перераховано 2 500 грн. Факт укладення договору та отримання кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту, а також перехід права грошової вимоги до позивача на підставі договору факторингу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. Водночас, суд вважав заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом у сумі 22 062 грн 50 коп. непропорційно великим, несправедливим та таким, що порушує баланс договірних прав і обов`язків сторін, не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення нарахованих процентів з 22 062 грн 50 коп. до 2 500 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник товариства, посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та повністю задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 562 грн 50 коп., з яких 2 500 грн – основна сума кредиту та 22 062 грн 50 коп. – проценти за користування кредитом, стягнути судові витрати, понесені в суді першої інстанції, зокрема судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. і витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а також витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн.
Заяви та клопотання учасників справи по суті справи
25 червня 2026 року представником скаржника подано клопотання, в якому він просив зупинити апеляційне провадження до закінчення касаційного перегляду справи №552/672/23 Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що у вказаній справі вирішується питання щодо можливості зменшення процентів за споживчим кредитом у зв`язку з їх несправедливістю, непропорційністю та невідповідністю принципам розумності й добросовісності.
29 червня 2026 року до суду надійшла заява представника скаржника про відкликання раніше поданого клопотання про зупинення провадження у справі та залишення його без розгляду.
Вирішуючи питання щодо поданої представником скаржника заяви про відкликання клопотання про зупинення апеляційного провадження та залишення його без розгляду, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, а учасник справи розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що учасники справи самостійно визначають обсяг і спосіб реалізації наданих їм процесуальних прав, зокрема вирішують питання щодо необхідності подання відповідних клопотань та підтримання заявлених ними процесуальних вимог.
За таких обставин, враховуючи, що саме представник скаржника ініціював розгляд питання про зупинення апеляційного провадження, однак в подальшому відмовився від підтримання відповідного клопотання, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, дійшла висновку про наявність підстав для залишення клопотання про зупинення апеляційного провадження без розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір нарахованих процентів з 22 062 грн 50 коп. до 2 500 грн, оскільки такі проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами, нарахованою відповідно до погоджених сторонами умов договору та в межах строку кредитування, а не штрафними санкціями. Суд, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, неправомірно втрутився у договірні правовідносини сторін, змінивши погоджені умови договору без передбачених законом підстав. Крім того, скаржник стверджує, що судом не надано належну оцінку поданому поденному розрахунку заборгованості, який підтверджує правомірність нарахування процентів у заявленому розмірі, а також не враховано належний перехід до позивача права грошової вимоги за договором факторингу. На переконання апелянта, надані до суду докази повністю підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог.
(2) Позиція інших учасників справи
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2026 року відкрив апеляційне провадження у справі, роз`яснив ОСОБА_1 право подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 360 ЦПК України.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками було направлено відповідачу згідно з пунктом 4 частини 6 статті 272 ЦПК України.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши ці доводи, колегія суддів дійшла такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що 23 грудня 2023 між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний договір про споживчий кредит, відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 2 500 грн, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Згідно з пунктом 1.4 договору строк кредитування становить 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, відповідно до графіка платежів (додаток № 1 до договору).
Пунктом 1.5 договору встановлено фіксовану процентну ставку, яка за пунктом 1.5.1 становить 2,5 % за кожен день користування кредитом, а пунктом 1.5.2 передбачено можливість застосування зниженої ставки 0,010 % за умови виконання позичальником визначених договором вимог.
Відповідно до пункту 3.1 договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитними коштами протягом строку кредитування за методом «факт/факт».
Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено порядок обчислення процентів, зокрема за фактичний строк користування кредитом, у тому числі в разі його дострокового повернення.
Згідно з пунктами 3.4, 3.5 договору процентна ставка є незмінною протягом строку дії договору, а повернення кредиту та сплата процентів здійснюються відповідно до погодженого сторонами графіка платежів.
При цьому пунктом 2.4 договору визначено, що кредит вважається наданим у день перерахування кредитодавцем коштів за реквізитами позичальника.
Відповідно до розрахунку заборгованості, за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 562 грн 50 коп., з яких: 2 500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 22 062 грн 50 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором.
Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем при пред`явленні позову за кредитним договором, виходить з такого.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно з п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, з 20.08.2024 року - не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оскільки первісно погоджений сторонами строк кредитування охоплював період після 24.12.2023 року, однак сам по собі цей факт не свідчить про продовження строку кредитування після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, суд не вбачає підстав для автоматичного застосування передбачених ним обмежень денної процентної ставки.
Керуючись вимогами Закону та з урахуванням того факту, що товариством надано розрахунок заборгованості, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що 23 грудня 2023 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 2 500 грн.
Кредитний договір укладено на період з 23 грудня 2023 року по 24 грудня 2024 року.
Відповідно до вимог кредитного договору відсоткова ставка складає 2,5% на день.
З матеріалів справи слідує, та сторони не заперечують того, що відсотки нараховувались відповідно до умов кредитного договору у розмірі 2,5%.
Виходячи з вимог Закону, за вказаний період розмір процентів становить 22 500 грн з розрахунку 2 500 грн * 2,5 % * 360 днів.
Водночас, позивач просив стягнути проценти в розмірі 22 062 грн 50 коп. станом на 24 грудня 2024 року, тобто на дату відступлення права вимоги.
Виходячи з вищевикладеного, заборгованість по відсоткам, що підлягає стягненню, становить 22 062 грн 50 коп..
Оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 22 062 грн 50 коп., а тому рішення суду підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом у сумі 22 062 грн 50 коп. є непропорційно великим, несправедливим та таким, що порушує баланс договірних прав і обов`язків сторін, з огляду на таке.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснувала, що суд не вправі без пред`явлення споживачем відповідної позовної вимоги самостійно визнавати умови кредитного договору недійсними, змінювати їх та на цій підставі зменшувати розмір процентів за користування кредитом.
Отже, самостійна оцінка судом погодженого сторонами розміру процентної ставки як надмірного, непропорційного чи несправедливого не є достатньою правовою підставою для втручання у договірні правовідносини, зміни погоджених сторонами умов договору та зменшення суми нарахованих процентів. Таке втручання можливе лише за наявності передбачених законом підстав та з дотриманням установленого процесуального порядку.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір процентів за користування кредитом виключно з посиланням на принципи справедливості, добросовісності та розумності, фактично змінив погоджені сторонами умови договору.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити судове рішення.
З урахуванням викладеного, а також того, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення в нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).
За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп..
При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 993 грн 60 коп..
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6 656 грн.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині 3 статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу до суду першої та апеляційної інстанції позивачем надано копії договорів про надання правової допомоги, укладених між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатами Столітнім М.М. і ОСОБА_2 , заявку на виконання доручення до договору про надання правової допомоги, в яких детально наведено види робіт (наданих послуг), кількість годин, що витрачені на їх надання, а також їх вартість, рахунки на оплату на суму 10 000 грн (представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції), копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору про надання правової допомоги, рахунок на оплату на суму 8 000 грн (представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Відтак, враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції є завищеним та необґрунтованим, що підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні судом суми витрат, що має бути розподілена між сторонами справи.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача не брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, не складав додаткових пояснень та відповідь на відзив, оскільки судом ухвалено заочне рішення, а отже заявлений до відшкодування розмір правничої допомоги в цій частині є необґрунтованим. Крім того, матеріали справи не містять доказів надання послуг у виді письмової юридичної консультації (письмового висновку) та будь-яких адвокатських запитів, у зв`язку із чим витрати на правничу допомогу в цій частині є не доведеними.
З урахуванням викладеного, а також того, що обґрунтованою і підтвердженою є сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 040 грн, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Як слідує з апеляційної скарги, товариством заявлено до відшкодування 8000 гривень.
За змістом звіту про надання правової допомоги згідно з Договором №07/07-2022 від 07.07.2022, па правову експертизу документів, складання та подання до суду апеляційної скарги витрачено 4 години, вартість яких оцінено усього у 8 000 грн (а.с. 86).
Водночас, враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі, предмет та ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, подання апеляційної скарги в електронній формі, судова колегія вважає доведеним розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Отже, загальний розмір витрат на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції складає 9 040 грн та підлягає стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат у даному спорі.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - задовольнити.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №1352612 від 23 грудня 2023 року, що укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ», в розмірі 24 562 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 50 коп., з яких: 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн – заборгованість за тілом кредиту; 22 062 (двадцять дві тисячі шістдесят дві) грн 50 коп. – заборгованість за відсотками.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822) - сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн, а також витрати на правову допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 9 040 (дев`ять тисяч сорок) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча
Т.Д. Шевиріна
Судді
О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua