Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №127/29274/26
Суддя: Сичук М. М.
Справа № 127/29274/26
Провадження № 2/127/8195/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
09 листопада 2026 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1631-7009, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн строком на 365 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього заборгованість за договором № 1631-7009 від 01.12.2025 у загальному розмірі 5607,90 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 1500 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 3132,90 грн, процентів на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 750 грн та комісії в розмірі 225 грн, а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій до суду заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом шляхом направлення судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за адресою його зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній».
Відомостей про причини неявки відповідача до суду не надходило, заяв про розгляд справи за його відсутності, відзиву на позовну заяву чи будь-яких клопотань від нього до суду не надходило.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи перебування, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 04.09.2026 зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою судом направлено судову повістку про виклик до суду.
За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, а передбачені статтею 280 ЦПК України умови для ухвалення заочного рішення наявні, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 01.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1631-7009.
Зазначений договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця на вебсайті creditkasa.com.ua.
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші передбачені договором платежі.
Згідно з пунктом 4.1 договору сума кредиту становить 1500 грн.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що кредит надається шляхом безготівкового переказу коштів на платіжний засіб, зазначений позичальником, а кредит вважається наданим з моменту списання коштів з рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на платіжний засіб позичальника.
Відповідно до пункту 4.7 договору процентна ставка є фіксованою та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з пунктом 4.10 договору нарахування процентів здійснюється на залишок основної суми кредиту за кожен день користування кредитом. Протягом перших 180 календарних днів користування кредитом застосовується процентна ставка 1,00 % на день, а починаючи з 181-го календарного дня до закінчення строку кредитування або фактичного повернення кредиту — 0,74 % на день.
Пунктом 4.11 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданого кредиту, що становить 225 грн.
Відповідно до пункту 4.14 договору строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування коштів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 30.11.2026 року.
Факт укладення електронного договору оцінюється судом з урахуванням положень статей 205, 207, 638, 639 ЦК України та статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про її прийняття в порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, або іншого передбаченого законом способу підписання.
Матеріалами справи підтверджується, що під час укладення договору було використано одноразовий ідентифікатор A6851, що свідчить про дотримання погодженого сторонами способу підписання електронного правочину.
Таким чином, суд доходить висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1631-7009 від 01.12.2025 укладено в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, а його умови є обов`язковими для сторін.
Щодо факту надання кредитних коштів суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за договором позивачем надано платіжну інформацію щодо транзакції № 1718394076 від 01.12.2025 на суму 1500 грн, здійсненої за допомогою платіжної системи EasyPay.
У платіжному документі зазначено, що платником є ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», статус операції — «Виконано», платіж здійснено на картку № НОМЕР_1 . У призначенні платежу зазначено номер кредитного договору, дату його укладення, прізвище, ім`я та по батькові відповідача, а також його реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Крім того, позивачем надано довідку про перерахування кредитних коштів, у якій зазначено дату платежу 01.12.2025, платіжну систему EasyPay, номер платежу 1718394076, суму 1500 грн та масковані реквізити платіжної картки, які відповідають зазначеним у платіжній інформації.
Отже, надані документи узгоджуються між собою за датою, сумою, номером транзакції та реквізитами платіжної картки, а призначення платежу містить ідентифікаційні дані відповідача та номер укладеного кредитного договору.
Оцінюючи наведені докази в сукупності, суд бере до уваги, що вони підтверджують здійснення кредитодавцем платіжної операції на суму 1500 грн на платіжну картку, реквізити якої зазначені у платіжній інформації, з призначенням платежу, що прямо пов`язує операцію з договором № 1631-7009 від 01.12.2025 та відповідачем ОСОБА_1 .
При цьому суд враховує, що саме по собі зазначення у платіжному документі прізвища та ідентифікаційного номера позичальника не є тотожним підтвердженню належності йому платіжної картки. Однак у цій справі зазначені відомості оцінюються не ізольовано, а в сукупності з електронним договором, умовами щодо способу надання кредиту, даними платіжної операції та довідкою про перерахування кредитних коштів.
За таких обставин суд вважає доведеним факт виконання позивачем зобов`язання щодо перерахування кредитних коштів за договором у розмірі 1500 грн.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Щодо вимог про стягнення основної суми кредиту суд зазначає наступне.
Як убачається з умов договору, кінцевою датою повернення кредиту визначено 30.11.2026 року. Водночас позивач звернувся до суду з позовом 19.08.2026 року, тобто до настання визначеного договором строку повернення кредиту.
Разом із тим статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2026 позивачем складено вимогу про дострокове повернення кредиту, у якій зазначено про наявність простроченої заборгованості та запропоновано відповідачу протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість за кредитним договором.
Отже, передбачений частиною другою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» тридцятиденний строк для виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив, тобто до звернення позивача до суду з позовом.
Доказів усунення відповідачем порушення умов кредитного договору протягом зазначеного строку матеріали справи не містять.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач реалізував передбачене законом право на дострокове повернення кредиту, а строк виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту настав.
Оскільки відповідач не надав суду доказів повернення кредиту, сплати заборгованості або належного виконання зобов`язань за договором, вимога позивача про стягнення основної суми кредиту в розмірі 1500 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач нарахував відповідачу проценти за користування кредитом за період з 01.12.2025 по 07.07.2026 включно.
За перші 180 календарних днів користування кредитом позивачем нараховано проценти за ставкою 1,00 % на день, що становить 2700 грн (180 днів ? 15 грн).
За наступні 39 календарних днів, починаючи з 30.05.2026 по 07.07.2026 включно, проценти нараховано за ставкою 0,74 % на день, що становить 432,90 грн (39 днів ? 11,10 грн).
Загальна сума нарахованих процентів становить 3132,90 грн.
Суд перевірив наведений розрахунок та встановив, що він відповідає умовам пункту 4.10 кредитного договору щодо розміру процентних ставок і періодів їх застосування.
Нарахування процентів здійснено на суму основного боргу 1500 грн, без урахування нарахованих процентів, комісії чи інших платежів, що відповідає погодженому сторонами порядку нарахування.
Водночас суд бере до уваги, що вимога про дострокове повернення кредиту датована 08.07.2026, а заявлена до стягнення сума договірних процентів нарахована лише по 07.07.2026 включно. Отже, позивач не заявляє до стягнення проценти за період після дати складення вимоги про дострокове повернення кредиту.
За таких обставин, враховуючи погоджені сторонами умови кредитного договору, факт надання кредитних коштів та відсутність доказів їх повернення, суд вважає вимогу про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 3132,90 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 750 грн процентів на підставі статті 625 ЦК України суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача 750 грн, зазначаючи цю суму як проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачені статтею 625 ЦК України наслідки прострочення грошового зобов`язання мають обчислюватися з урахуванням суми простроченого грошового зобов`язання, періоду прострочення та встановленого законом або договором розміру процентів.
Однак наданий позивачем розрахунок не містить належного обґрунтування суми 750 грн, не дає можливості встановити конкретну базу її нарахування, період прострочення та застосовану формулу розрахунку.
Зокрема, згідно з наданою таблицею заборгованості у період з 31.12.2025 по 24.01.2026 щоденно нараховувалося по 30 грн, що загалом становить 750 грн за 25 днів. При цьому розрахунок не містить пояснення, чому для визначення відповідальності за статтею 625 ЦК України застосовано саме такий щоденний розмір нарахування.
Наведений розрахунок фактично передбачає нарахування 2 % від основної суми кредиту щоденно, однак позивач не обґрунтував правову підставу застосування такого розміру.
Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Таким чином, заявлена позивачем сума 750 грн не підтверджена належним розрахунком, а її стягнення суперечить спеціальному правовому регулюванню, встановленому пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 750 грн процентів на підставі статті 625 ЦК України задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення комісії в розмірі 225 грн суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4.11 кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 225 грн.
Саме по собі включення до договору умови про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Для вирішення питання про стягнення такої плати суд має встановити, за яку саме послугу вона справляється, у чому полягає її зміст, чи має така послуга самостійний характер та чи була вона фактично надана позичальнику.
Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом можуть включати платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, однак це не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову підставу стягнення кожного окремого платежу.
Як убачається з умов договору, спірна комісія визначена саме як комісія за видачу кредиту. Водночас позивач не надав суду доказів того, що за її сплату відповідачу надавалася окрема самостійна послуга, відмінна від виконання кредитодавцем свого основного обов`язку щодо надання кредитних коштів.
Саме перерахування кредитних коштів є виконанням кредитодавцем основного зобов`язання за кредитним договором, а не самостійною додатковою послугою позичальнику.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності належної правової підстави для стягнення з відповідача комісії в розмірі 225 грн, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 1500 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 3132,90 грн, що разом становить 4632,90 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовляє, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2199,51 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 258–259, 263–265, 268, 273, 280–282, 284–289 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 629, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1631-7009 від 01.12.2025 у розмірі 4632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 90 копійок, з яких 1500 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 3132,90 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 51 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст заочного рішення складено 09 листопада 2026 року.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua